Вирок № 39780769, 16.06.2014, Овідіопольський районний суд Одеської області

Справа № 509/961/14-к

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2014 року Овідіопольський районний суд Одеської області у складі:

головуючої судді Курочки В.М.,

при секретарі Задеряки Г.М.,

з участю прокурора Захар'єва О.Б.,

потерпілих ОСОБА_1, ОСОБА_2,

захисника ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Овідіополі кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12013170380002996 від 01.12.2013 р. за обвинуваченням ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, громадянина України, українця, з середньою освітою, не одруженого, не працюючого, не судимого,-

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, а також цивільний позов потерпілого ОСОБА_1 про стягнення майнової шкоди 20000 грн. та моральної шкоди 30000 грн., цивільний позов потерпілої ОСОБА_2 в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_5 і ОСОБА_6 про стягнення моральної шкоди 100000 грн., цивільний позов прокурора Одеської області в інтересах держави в особі комунальної установи «Міська клінічна лікарні №1» м. Одеси про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого та обвинуваченого у розмірі 14500 грн.,-

В С Т А Н О В И В:

1 грудня 2013 року, о 2 год. ночі, ОСОБА_4 на порушення п. 2.9. Правил дорожнього руху у стані алкогольного сп'яніння, керуючи технічно справним автомобілем марки «ВАЗ-21011», р/н НОМЕР_3, належним на праві власності ОСОБА_7, зі швидкістю 73-82 км/год, рухався по автодорозі Одеса-Б.Дністровський» з м. Одеси в напрямку м. Білгород-Дністровський, по вул. Жовтнева в с. Прилиманське Овідіопольського району. На порушення вимог дорожньої розмітки 1.1 та п.п. 1.2; 1.5; 2.3 п/пункт-б); 2.9 п/пункт-а); 12.1; 12.3; 12.4 «Правил дорожнього руху» України, якими передбачено:

1. Горизонтальна розмітка:

1.1 (вузька суцільна лінія) - поділяє транспортні потоки протилежних напрямків і позначає межі смуг руху на дорогах; позначає межі проїзної частини, на які в'їзд заборонено; позначає межі місць стоянки транспортних засобів і край проїзної частини доріг, не віднесених за умовами руху до автомагістралей. Лінію 1.1 перетинати забороняється»;

п. 1.2 ПДР «В Україні установлено правосторонній рух транспортних засобів»;

п. 1.5 ПДР «Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків»;

п. 2.3 ПДР «Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний:

б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі»;

п. 12.1 ПДР «При виборі в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним»;

п. 12.3 ПДР «У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди»;

п. 12.4 «У населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 60 км/год.», ОСОБА_4, не врахував дорожню обстановку, перевищив встановлену в населеному пункті швидкість руху, втратив контроль над керуванням транспортного засобу та здійснив неконтрольований виїзд, перетнувши смугу зустрічного руху, на ліве узбіччя, де на той час зупинився вантажний автомобіль «МАЗ-5337», реєстраційний номер НОМЕР_2, при цьому побачивши перешкоду для подальшого руху, негайно не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, або безпечного об'їзду перешкоди - зазначеного вантажного автомобіля та скоїв наїзд на нього і водія цього автомобіля ОСОБА_6, який в цей час виходив з його кабіни.

Внаслідок наїзду автомобіля ОСОБА_6 були заподіяні тілесні ушкодження у виді поєднаної травми голови, органів черевної порожнини, тазу і кінцівок, що включає в себе :

- відкриту черепно-мозкову травму, у вигляді комплексу таких пошкоджень: саден в лобовій області ліворуч, у зовнішнього кута лівого ока, крововиливів, які займають ліві скроневу, тім'яну і частково лобову і потиличну області, перелому кісток склепіння та основи черепа, крововиливу над твердою мозковою оболонкою на основі черепа в передній черепній ямці, середньої і частково задньої черепних ямках зліва, крововиливів під м'які мозкові оболонки на опуклій поверхні і основі головного мозку;

- закриту травму органів черевної порожнини, у вигляді комплексу таких пошкоджень: крововиливів в жирові капсули нирок, зачеревну клітковину, брижі тонкого і товстого кишечника і стінку товстої кишки, крововиливи у м'які тканини спини на висоті 120-145 см від підошовної поверхні стоп;

- травму тазу у вигляді комплексу таких пошкоджень: синців в лобкової області по серединній лінії на висоті 95-103 см від підошовної поверхні стоп, в правої підвдиховій області на висоті 97-103 см від підошовної поверхні стоп, на передньовнутрішньої поверхні правого стегна в області пахової складки на висоті 85-98 см від підошовної поверхні стоп, розривів правого крижово- клубового зчленування і лобкового симфізу зі значною розбіжністю кісток від суглобових поверхонь і розривами м'яких тканин в області діафрагми таза, великих крововиливів в м'які тканини і клітковину таза, м'які тканини промежини і області статевих органів;

- травму кінцівок, у вигляді комплексу таких пошкоджень: синців на передній і внутрішній поверхнях правого стегна на висоті 58-70 см. від підошовної поверхні стоп, на передній поверхні правого колінного суглоба на висоті 48-53 см. від підошовної поверхні стоп, на передній поверхні лівого колінного суглоба, на висоті 50-53 см. від підошовної поверхні стоп, рани на внутрішній поверхні лівої гомілки на висоті 22 см. від підошовної поверхні стоп, крововиливи у м'які тканини по задньозовнішньої поверхні лівої нижньої кінцівки, в області гомілки на висоті 20-40 см. від підошовної поверхні стоп, в області лівого стегна і лівої сідниці на висоті 70-100 см. від підошовної поверхні стоп, багатоуламкового перелому обох кісток лівої гомілки на висоті 20-25 см. від підошовної поверхні стоп, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечні для життя в момент їх заподіяння, від яких в цей же день наступила його смерть.

Обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав повністю, щиро розкаявся і пояснив, що 01.12.2013 р. о 2 год. ночі, він у стані алкогольного сп'яніння керував технічно справним автомобілем марки «ВАЗ-21011», р/н НОМЕР_3, належним на праві власності ОСОБА_7, і зі швидкістю приблизно 73-82 км/год, рухався по автодорозі Одеса-Б.Дністровський», в напрямку з м. Одеси до м. Білгород-Дністровський. Що відбулося далі не пам'ятає тому, що внаслідок дорожньо-транспортної події втратив свідомість.

Враховуючи те, що обвинувачений не оспорював фактичні обставини справи і судом було встановлено, що він правильно розуміє зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності його позиції, заслухавши думку учасників судового розгляду та роз'яснивши їм положення ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження інших доказів по справі.

ОСОБА_4, керуючи автомобілем, грубо порушив вимоги дорожньої розмітки 1.1 та п.п. 1.2; 1.5; 2.3; 2.9 ; 12.1; 12.3; 12.4 «Правил дорожнього руху» України, що спричинило смерть ОСОБА_6, а тому кримінальну відповідальність він повинен нести за ч. 2 ст. 286 КК України.

Обставиною, що пом`якшує покарання, суд визнає щире каяття обвинуваченого.

При призначенні покарання Зараведі суд враховує також ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, першу судимість, вік, стан здоров'я, зокрема те, що внаслідок отриманих ним під час дорожньо-транспортної події тілесних ушкоджень він визнаний інвалідом 2-ї групи, повне відшкодування завданих збитків потерпілому ОСОБА_1

Тому суд вважає, що виправлення ОСОБА_4 можливе без ізоляції його від суспільства і покарання йому необхідно призначити у виді позбавлення волі, але із застосуванням ст. 75 КК України звільнивши його від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком та покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.

Прокурором в інтересах держави в особі комунальної установи «Міська клінічна лікарня №1» м. Одеси заявлений цивільний позов про стягнення з обвинуваченого витрат на стаціонарне лікування потерпілого та самого обвинуваченого у розмірі 14500 грн.( а.с. 10-11).

Обвинувачений позов прокурора визнав повністю.

Суд вважає, що позов прокурора підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 1206 ЦК України особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.

З наведених положень закону слідує, що обвинувачений зобов'язаний відшкодувати закладові охорони здоров'я лише витрати на лікування потерпілого. Витрати, понесені закладом охорони здоров'я на лікування самого обвинуваченого, стягненню не підлягають. Тому позов прокурора підлягає частковому задоволенню у розмірі 250 грн. - витрат понесених лікарнею на лікування потерпілого ОСОБА_6, а для задоволення іншої частини позову про стягнення витрат у розмірі 14250 грн., понесених лікарнею на лікування обвинуваченого, законні підстави відсутні. (а.с. 12-13)

Потерпілий ОСОБА_1 заявив цивільний позов до обвинуваченого про стягнення майнової шкоди, пов'язаної з витратами на поховання сина, у розмірі 20000 грн. та моральної шкоди у розмірі 30000 грн.(а.с. 24-26)

Під час розгляду справи ОСОБА_1 заявив клопотання про залишення його позову без розгляду у зв'язку з повним відшкодуванням йому шкоди обвинуваченим. (а.с. 46)

Суд вважає клопотання потерпілого ОСОБА_1 таким, що підлягає задоволенню.

Потерпіла ОСОБА_2 в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_5 і ОСОБА_6 заявила цивільний позов до обвинуваченого про стягнення моральної шкоди у розмірі 100000 грн. (а.с. 37)

Обвинувачений позов ОСОБА_2 визнав повністю і при цьому пояснив, що кошти для відшкодування, заявлених до нього позовних вимог, у нього відсутні.

Суд вважає, що цивільний позов ОСОБА_2 підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно до положень ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

У відповідності до положень ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Частиною другою статті 1168 ЦК України встановлено, що моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.

Внаслідок смерті ОСОБА_6 його неповнолітнім дітям ОСОБА_5 і ОСОБА_6 були заподіяні моральні страждання.

Враховуючи характер та обсяг душевних страждан, яких зазнали позивачі, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд приходить до висновку, що з обвинуваченого на відшкодування моральної шкоди підлягає стягненню на користь неповнолітніх ОСОБА_5 і ОСОБА_6, законним представником яких є ОСОБА_2, - по 50000 грн.

На підставі ст. 124 КПК України з ОСОБА_4 підлягають стягненню на користь держави документально підтверджені процесуальні витрати на залучення експертів для проведення судових транспортно-трасологічної, автотехнічних, комплексної судово-медичної та транспортно-трасологічною експертиз у розмірі 2742 грн.

Керуючись ст. ст. 373,374, 128-129 КПК України, ст. ст. 23, 1167, 1187,1188, 1206 ЦК України, пунктами 3,8,9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. №4,-

З А С У Д И В:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 286 ч. 2 КК України й призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 (три) роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування основного виду призначеного йому покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 (три) роки з покладанням на нього у відповідності зі ст. 76 КК України обов'язків не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти цей орган про зміну місця проживання.

Цивільний позов ОСОБА_2 в інтересах неповнолітніх ОСОБА_5 і ОСОБА_6 задовольнити повністю.

На відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю ОСОБА_6, стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 і ОСОБА_6, законним представником яких є ОСОБА_2, по 50000 грн.

Цивільний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення майнової шкоди 20000 грн. та моральної шкоди 30000 грн. залишити без розгляду.

Цивільний позов прокурора задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_4 в дохід держави в особі Комунальної установи «Міська клінічна лікарня №1» м. Одеси (р/р 35412004032476, код ЄРДПОУ 01998986, МФО 828011 ГУДКСУ в Одеській області) в рахунок відшкодування витрат на лікування потерпілого ОСОБА_6 в лікарні 250 грн. В задоволенні решти позовних вимог прокурора відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 процесуальні витрати в дохід держави в сумі 2742 грн.

Вирок може бути оскаржений в апеляційний суд Одеської області протягом 30 днів від дня проголошення.

Суддя: Курочка В.М.