Ухвала суду № 39770213, 09.07.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2014 року Справа № 9823/13/876

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Шавеля Р.М.,

суддів Костіва М.В. та Савицької Н.В.,

з участю секретаря судового засідання - Гнатик А.З.,

а також сторін (їх представників):

від позивача - Борис А.С.;

від відповідача - Збитковська І.В.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Львівської митниці на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17.06.2013р. в адміністративній справі за позовом Львівського міського центру зайнятості до Львівської митниці, третя особа без самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_4, про стягнення суми виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі, -

В С Т А Н О В И Л А:

27.05.2013р. позивач Львівський міський центр зайнятості звернувся до суду із адміністративним позовом, в якому просив стягнути з відповідача Львівської митниці на його користь суму виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі в загальному розмірі 12213 грн. 02 коп. (а.с.3).

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 17.06.2013р. заявлений позов задоволено; стягнуто з відповідача Львівської митниці на користь Львівського міського центру зайнятості грошові кошти в сумі 12213 грн. 02 коп. (а.с.53-54).

Не погодившись із винесеним судовим рішенням, постанову суду оскаржила відповідач Львівська митниця, яка покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить в поданій апеляційній скарзі скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні заявленого позову відмовити (а.с.58-64).

В обґрунтування апеляційних вимог покликається на те, що під час розгляду справи судом не враховані приписи ст.36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»; на час розгляду справи відповідачу не було відомо про те, що третя особа ОСОБА_4 користувався послугами Львівського центру зайнятості, а тому остання не мала можливості повідомити позивача про винесення судом рішення про поновлення ОСОБА_4 на службі у митних органах. Також під час розгляду справи про поновлення на публічній службі третьою особою не надавалася довідка про виплату йому допомоги у зв'язку із безробіттям. Також наведений спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, представника відповідача на підтримання поданої скарги, заперечення представника позивача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Львівський міський центр зайнятості є робочим органом виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, який відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» здійснює контроль витрат за страхуванням на випадок безробіття, проводить розслідування страхових випадків та обгрунтованості виплати матеріального забезпечення в порядку, встановленому центральними органами виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики.

Як достовірно встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_4 був звільнений 30.07.2012р. відповідно до п.6 ч.1 ст.30 Закону України «Про державну службу» з служби в митних органах - з посади інспектора відділу митного оформлення № 1 митного поста «Краковець» Львівської митниці.

23.08.2012р. ОСОБА_4 звернувся до Львівського міського центру зайнятості із заявою про надання статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю, у подальшому йому було надано статус безробітного (а.с.8).

ОСОБА_4 перебував на обліку як безробітний в Львівському міському центрі зайнятості з 23.08.2012р. по 26.02.2013р., за період перебування на обліку в центрі зайнятості він отримав 12213 грн. 02 коп. допомоги по безробіттю (а.с.3а).

Згідно постанови Львівського окружного адміністративного суду від 27.11.2012р.у справі № 2а-7521/12/1370, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.02.2013р. в справі № 876/328/13, третю особу ОСОБА_4 поновлено на роботі на посаді інспектора відділу митного оформлення № 1 митного поста «Краковець» Львівської митниці з 31.07.2012р. (а.с.4-5, 6, 28-35, 36-44).

Наказом Державної митної служби України № 336 від 01.03.2013р. ОСОБА_4 поновлений на посаді інспектора відділу митного оформлення № 1 митного поста «Краковець» Львівської митниці з 31.07.2012р. (а.с.7).

Розглядувані правовідносини регулюються приписами п.4 ст.35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», відповідно до яких із роботодавця утримується сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.

Таким чином, оскільки третя особа ОСОБА_4 в судовому порядку поновлений на публічній службі у митних органах, із Львівської митниці підлягає стягненню сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.

Вказана сума становить 12213 грн. 02 коп., під час судового розгляду не встановлено помилковості або недостовірності її обчислення.

В частині доводів апелянта колегія суддів враховує, що норми п.п.2 і 3 ст.36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» на розглядувані відносини не поширюються, оскільки вони стосуються випадків повернення застрахованою особою, яка зареєстрована в установленому порядку як безробітна, виплачених їй сум у разі несвоєчасного подання відомостей про обставини, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг, при цьому останні не торкаються роботодавця.

Також наявними судовими рішеннями стверджується, що судами з'ясовувалося питання про перебування ОСОБА_4 після звільнення з митних органах на обліку у Львівському міському центрі зайнятості, де він отримав статус безробітного. Також при обчислення середнього заробітку за час вимушеного прогулу була врахована сума допомоги, отриманої ОСОБА_4 за період з серпня по жовтень 2012 року в розмірі 5100 грн. 90 коп. (а.с.34).

Окрім цього, чинним законодавством не передбачено обов'язку позивача у справах про поновлення на роботі повідомляти роботодавця про перебування на обліку у службі зайнятості. Більше того, відповідно до ст.46 Конституції України кожен має право на соціальний захист, яке, зокрема, включає право на забезпечення у випадку безробіття.

Стосовно твердження апелянта про порушення підвідомчості щодо вирішення наведеного спору колегія суддів виходить з того, що згідно з ч.2 ст.4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім тих, для яких законом установлено інший порядок судового вирішення.

У пункті 1 ч.1 ст.3 цього Кодексу справу адміністративної юрисдикції визначено як переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, установлених законом.

За змістом ч.4 ст.50 КАС України суб'єкт владних повноважень може звернутись з адміністративним позовом до юридичної особи, яка не є суб'єктом владних повноважень, у випадках, установлених законом.

Частиною першою ст.18 Закону України «Про зайнятість населення» встановлено, що для реалізації державної політики зайнятості населення, професійної орієнтації, підготовки і перепідготовки, працевлаштування та соціальної підтримки тимчасово не працюючих громадян у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, створюється державна служба зайнятості, діяльність якої здійснюється під керівництвом Міністерства праці та соціальної політики України, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування. Державна служба зайнятості складається з: Державного центру зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України, центру зайнятості Автономної Республіки Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських, районних, міськрайонних, міських і районних у містах центрів зайнятості, центрів організації професійного навчання незайнятого населення і центрів професійної орієнтації населення, інспекцій по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення.

Згідно зі ст.19 цього ж Закону, у якій визначено обов'язки і права державної служби зайнятості, остання, зокрема, має право: розпоряджатися в установленому законодавством порядку коштами Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття; в установленому законодавством порядку подавати громадянам допомогу по безробіттю та матеріальну допомогу по безробіттю, припиняти і відкладати їх виплати; стягувати з підприємств, установ і організацій, незалежно від форм власності, суми прихованих або занижених обов'язкових зборів та недоїмок до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Відповідно до ч.4 ст.35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» із роботодавця утримуються сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду; незаконно виплачена безробітному сума забезпечення у разі неповідомлення про його прийняття на роботу; незаконно отримана сума допомоги по частковому безробіттю.

Аналіз наведених норм законодавства дає підстави вважати, що цей спір є публічно-правовим, оскільки виник за участю суб'єкта владних повноважень, який реалізовував у спірних правовідносинах надані йому чинним законодавством владні управлінські функції у сфері державної політики зайнятості населення.

Доводи апелянта в іншій частині на правомірність прийнятої постанови не впливають та висновків суду не спростовують.

Із урахуванням наведеного, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що заявлений позов є підставним та обгрунтованим, а тому підлягає до задоволення.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.94, ч.3 ст.160, ст.ст.195, 196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Львівської митниці на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17.06.2013р. в адміністративній справі № 813/4092/13-а залишити без задоволення, а вказану постанову суду - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий суддя: Р.М.Шавель

Судді: М.В.Костів

Н.В.Савицька