Постанова № 39770212, 09.07.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2014 року Справа № 9785/13/876

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Шавеля Р.М.,

суддів Костіва М.В. та Савицької Н.В.,

з участю секретаря судового засідання - Гнатик А.З.,

а також сторін (їх представників):

від відповідача - Повх І.В.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Франківському районі м.Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10.06.2013р. в адміністративній справі за позовом Управління Пенсійного фонду України у Франківському районі м.Львова до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інститут гірничо-хімічної промисловості» (ТзОВ «Інститут «Гірхімпром») про стягнення коштів для покриття витрат на фінансування різниці між сумою пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», і сумою пенсій, обчислених відповідно до інших законодавчих актів, -

В С Т А Н О В И Л А:

20.05.2013р. позивач Управління Пенсійного фонду /ПФ/ України у Франківському районі м.Львова звернувся до суду із адміністративним позовом, в якому просив стягнути з відповідача Товариства з додатковою відповідальністю /ТзДВ/ «Гірхімпром» заборгованість із покриття витрат на фінансування різниці між сумою пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», і сумою пенсій, обчислених відповідно до інших законодавчих актів, в загальному розмірі 176227 грн. 32 коп. за період з 01.01.2013р. до 31.03.2013р. включно (а.с.3-4).

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 10.06.2013р. у задоволенні заявленого позову відмовлено (а.с.46-47).

Не погодившись із винесеним судовим рішенням, його оскаржив позивач Управління ПФ України у Франківському районі м.Львова, який покликаючись на порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить постанову суду скасувати та прийняти нове рішення, яким заявлений позов задоволити (а.с.54-56).

В обґрунтування своїх апеляційних вимог покликається на те, що судом першої інстанції допущено порушення вимог ст.24 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» та Порядку фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної науковим (науково-педагогічним) працівникам державних небюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації згідно із Законом України «Про наукову і науково-технічну діяльність», та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку мають право зазначені особи, затв. постановою КМ України № 372 від 24.03.2004р.

Чинне законодавство не передбачає можливості звільнення підприємства від відшкодування різниці між сумою пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», і сумою пенсій, обчислених відповідно до інших законодавчих актів; вказаний Закон передбачає лише обов'язок підприємства сплатити різницю між сумою пенсії, призначеної за цим Законом та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів, на яку має право науковий працівник за рахунок коштів підприємства. При цьому, у вказаному Законі відсутнє посилання на джерело сплати такої різниці. Відсутність прибутку або планування прибутку і відрахувань на виплату різниці у розмірі пенсій наукових працівників не позбавляє підприємство обов'язку по сплаті цих сум. Це є обов'язком підприємства і не може здійснюватися на добровільних засадах.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, заперечення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Як слідує з матеріалів справи, відповідно до Закону України «Про наукову та науково-технічну діяльність» за період роботи у відповідача пенсійним органом призначені пенсії його науковим працівникам, а саме: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_26, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_41, ОСОБА_42, ОСОБА_43., ОСОБА_71, ОСОБА_44, ОСОБА_1, ОСОБА_45, ОСОБА_46, ОСОБА_47, ОСОБА_48, ОСОБА_49, ОСОБА_50, ОСОБА_51, ОСОБА_52, ОСОБА_53, ОСОБА_54, ОСОБА_55, ОСОБА_56, ОСОБА_57, ОСОБА_58, ОСОБА_59, ОСОБА_60, ОСОБА_61, ОСОБА_62, ОСОБА_63, ОСОБА_64, ОСОБА_65, ОСОБА_66, ОСОБА_67, ОСОБА_68, ОСОБА_69, ОСОБА_70

Вказані пенсії призначені відповідно до Закону України «Про наукову та науково-технічну діяльність».

Відповідно до статуту відповідача в редакції 1993 року, останній визначений, як Державний інститут гірничо-хімічної промисловості, здійснює свою діяльність на основі державної форми власності га підпорядкований Міністерству промисловості України.

Згідно з наказом Міністерства промислової політики України № 329 від 13.06.1994р. вказаний державний інститут реорганізовано у відкрите акціонерне товариство шляхом перетворення у відповідності до Указу Президента України № 210 від 15.06.1993р. «Про корпоратизацію підприємств».

Як вбачається з листа, Мінпромполітики України № 01/5-3/1411 від 01.10.2009р., Державний інститут гірничо-хімічної промисловості «Гірхімпром», попередник відповідача з 1956 по 1991 рік, як державна наукова установа входив до сфери управління Міністерства хімічної промисловості СРСР та Міністерства з виробництва міндобрив СРСР, а з 1992 по 1995 роки перебував у віданні Мінпрому України (правонаступником якого є Мінпромполітики України). При цьому, фінансування науково-дослідних та проектних робіт здійснювалось за рахунок централізованих бюджетних коштів через відповідні структурні підрозділи міністерств згідно бюджетних кошторисів.

У листі управління Пенсійного фонду у Франківському районі м.Львова № 1066203-20 від 09.07.2009р. зазначено, що при призначенні пенсій науковим працівникам ВАТ «Гірхімпром» був врахований науковий стаж до 30.10.1995р., коли 100 відсотків акцій установи належало державі.

Під час судового розгляду встановлено, що на час набуття працівниками відповідача стажу наукової роботи, останній перебував у державній власності.

Також під час апеляційного розгляду з'ясовано, що згідно Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців найменуванням позивача на час розгляду справи є Товариство з обмеженою відповідальністю «Інститут гірничо-хімічної промисловості» (ТзОВ «Інститут «Гірхімпром») (а.с.40).

Приймаючи рішення по справі, суд першої інстанції виходив з того, що на момент набуття працівниками ТзОВ «Інститут «Гірхімпром» стажу наукової роботи, яка надає право на отримання пенсій згідно із Законом України «Про наукову та науково-технічну діяльність», відповідач був державною бюджетною установою та перебував у сфері управління Міністерства промисловості України.

Також постановою Львівського окружного адміністративного суду від 05.02.2010р. у справі № 2а-1578/09/1370, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.07.2011р. у справі № 19206/10, відмовлено у задоволенні позовних вимог Управління ПФ України у Франківському районі м.Львова до ВАТ «Гірхімпром» про відшкодування витрат ПФ на виплату пенсій науковим працівникам підприємства за період з 01.01.2002р. по 01.04.2005р., як різниці між сумою пенсії, призначеної згідно Закону України «Про наукову та науково-технічну діяльність», та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів.

Підставою для прийняття рішення про відмову у задоволенні позовних вимог стало встановлення судом факту призначення пенсій науковим працівникам ВАТ «Гірхімпром» до 1995 року, що зумовлює їх фінансування за рахунок коштів державного бюджету.

Між тим, такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, суперечать нормам матеріального права та фактичним обставинам справи, з огляду на наступне.

Позивач протягом січня-березня 2013 року скеровував на адресу відповідача відповідні повідомлення про суму витрат на виплату пенсій, що становлять різницю між сумою пенсій, призначених згідно із Законом України «Про наукову і науково-технічну діяльність», і сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, за вказаний період (а.с.6-13).

Скеровані на адресу відповідача розрахунки-повідомлення, складені за формою додатку, затвердженого п.5 Порядку фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної науковим (науково-педагогічним) працівникам державних небюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації згідно із Законом України «Про наукову і науково-технічну діяльність», та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку мають право зазначені особи, затв. постановою КМ України № 372 від 24.03.2004р. (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), яка є нормативно-правовим актом в розумінні ст.117 Конституції України.

Також вказані повідомлення не оскаржувалися відповідачем, що сторонами не заперечується.

Позивачем протягом січня-березня 2013 року були виплачені вказаним у повідомленнях особам наукові пенсії, понесення витрат по яким документально обґрунтовано пенсійним органом та підтверджується Розрахунком боргу по справі (а.с.5).

Під час розгляду справи доказів сплати заборгованості по сумі витрат на фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної відповідно до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів, відповідачем не надано.

Оцінюючи в сукупності наведені обставини, колегія суддів вважає, що пенсійним органом підставно заявлено позов до відповідача з приводу відшкодування суми витрат на фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної відповідно до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів.

В частині правових підстав для покладання на відповідача зобов'язання фінансування суми різниці у пенсіях, що є предметом позову, колегія суддів вказує на наступні вимоги законодавства.

Відповідно до ч.9 ст.24 Закону України «Про наукову та науково-технічну діяльність» різниця між сумою пенсії, призначеної за цим Законом, та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів, на яку має право науковий працівник, фінансується:

для наукових (науково-педагогічних) працівників державних бюджетних наукових установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації - за рахунок коштів державного бюджету;

для наукових (науково-педагогічних) працівників інших державних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації - за рахунок коштів цих підприємств, установ, організацій та закладів, а також коштів державного бюджету в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. При цьому за рахунок коштів державного бюджету науковим (науково-педагогічним) працівникам оплачується з розрахунку на одну особу 50 відсотків різниці пенсії, призначеної за цим Законом;

для наукових (науково-педагогічних) працівників недержавних наукових установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації - за рахунок коштів цих установ, організацій та закладів.

Згідно з п.4 Порядку фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної науковим (науково-педагогічним) працівникам державних небюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації згідно із Законом України «Про наукову і науково-технічну діяльність», та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку мають право зазначені особи, затв. постановою КМ України № 372 від 24.03.2004р., у разі ліквідації або зміни власника підприємства, установи, організації чи вищого навчального закладу III - IV рівнів акредитації різниця у розмірі пенсії фінансується за рахунок коштів їх правонаступників у порядку, що діяв стосовно цих підприємств, установ, організацій та закладів до моменту ліквідації або зміни власника.

Пунктом 2 цього Порядку визначено, що за рахунок коштів державного бюджету фінансується 50 відсотків різниці у розмірі пенсії наукових (науково-педагогічних) працівників державних небюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації у розрахунку на одну особу. Інша частина фінансується за рахунок коштів цих підприємств, установ, організацій та закладів.

Закон України «Про наукову та науково-технічну діяльність» передбачає лише обов'язок підприємства сплатити різницю між сумою пенсії, призначеної за цим Законом та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів, на яку має право науковий працівник за рахунок коштів підприємства. При цьому, у цьому Законі відсутнє покликання на джерело сплати такої різниці. Відсутність прибутку або планування прибутку і відрахувань на виплату різниці у розмірі пенсій наукових працівників не позбавляє підприємство обов'язку по сплаті суми. Це є обов'язком підприємства і не може здійснюватися на добровільних засадах.

За таких обставин заявлений позов щодо стягнення коштів для покриття витрат на фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної відповідно до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», і сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів, в розмірі 176227 грн. 32 коп. (за період 01.01.2013р.-31.03.2013р.), є підставним та обґрунтованим.

Додатково колегія суддів враховує, що постановою Вищого адміністративного суду України від 27.02.2010р. у справі № К/9991/47055/11 задоволено касаційну скаргу Управління ПФ України у Франківському районі м.Львова, скасовано постанову Львівського окружного адміністративного суду від 05.02.2010р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.07.2011р., ухвалено нове судове рішення, яким позов Управління ПФ України у Франківському районі м.Львова задоволено і стягнуто з ВАТ «Гірхімпром» на користь пенсійного органу 318120 грн. заборгованості із відшкодування різниці між сумою пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» (а.с.69-70).

Оцінюючи в сукупності обставини справи, виходячи з вищевказаних положень нормативно-правових актів, колегія суддів приходить до переконливого висновку про те, що заявлений позов є обгрунтованим і підставним, а тому підлягає до задоволення з вищевикладених мотивів.

При цьому, відповідач у добровільному порядку суму заборгованості по невідшкодованих коштах для покриття витрат на фінансування різниці між сумою пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», і сумою пенсій, обчислених відповідно до інших законодавчих актів, не сплатив, а тому заявлена сума підлягає до стягнення в повному обсязі.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, через що постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позову з вищевикладених мотивів.

Керуючись ст.94, ч.3 ст.160, ст.ст.195, 196, п.3 ч.1 ст.198, п.4 ч.1 ст.202, ч.2 ст.205, ст.ст.207, 254 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Франківському районі м.Львова задоволити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10.06.2013р. скасувати та прийняти нову постанову, якою заявлений Управлінням Пенсійного фонду України у Франківському районі м.Львова позов задоволити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інститут гірничо-хімічної промисловості» (ТзОВ «Інститут «Гірхімпром») (ідент.код 00206339, Львівська обл., м.Львів, вул.Стрийська, буд.98) на користь Управління Пенсійного фонду України у Франківському районі м.Львова заборгованість для покриття витрат на фінансування різниці між сумою пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», і сумою пенсій, обчислених відповідно до інших законодавчих актів, в загальному розмірі 176227 (сто сімдесят шість тисяч двісті двадцять сім) грн. 32 коп. за період з 01.01.2013р. до 31.03.2013р. включно.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили, а у разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя: Р.М.Шавель

Судді: М.В.Костів

Н.В.Савицька