Ухвала суду № 39770221, 09.07.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2014 року Справа № 9970/13/876

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Шавеля Р.М.,

суддів Костіва М.В. та Савицької Н.В.,

з участю секретаря судового засідання - Гнатик А.З.,

а також сторін (їх представників):

від позивача - Янко О.М.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції Івано-Франківської обл. Державної податкової служби на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15.03.2013р. в адміністративній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Коломийське будівельне управління» до Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції Івано-Франківської обл. Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень про збільшення суми грошових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість, -

В С Т А Н О В И Л А:

26.03.2013р. позивач Публічне акціонерне товариство /ПАТ/ «Коломийське будівельне управління» звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати нечинними та скасувати винесені відповідачем Коломийською об'єднаною державною податковою інспекцією /ОДПІ/ Івано-Франківської обл. Державної податкової служби податкові повідомлення-рішення №№ 0000052200, 0000062200 від 23.01.2013р. (а.с.4-8).

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15.03.2013р. заявлений позов задоволено; скасовані податкові повідомлення-рішення Коломийської ОДПІ №№ 0000052200, 0000062200 від 23.01.2013р. (а.с.87-91).

Не погодившись з винесеним судовим рішенням, постанову суду оскаржила відповідач Коломийська ОДПІ, яка покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог (а.с.95-96).

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що судом не прийняті до уваги висновки проведеної перевірки про освоєння субпідрядною організацією - Приватним підприємством /ПП/ «Універсалбуд» - за один робочий день будівельно-монтажних робіт по будівництву лікарні на суму 15018 грн. Покликання на результати перевірки КРУ в Івано-Франківській обл. є невірними, оскільки такі не визначають реального виконавця розглядуваних робіт; юридичні відносини позивача і його контрагента Корпорації будівельних підприємств «УкрБудІнвест» по виконанню робіт щодо оздоблення фасаду на реконструкцію інфекційного відділення лікарні по вул.Петлюри, 66 у м.Коломия Івано-Франківської обл. стверджуються укладеним договором № 2/С від 28.09.2009р., а взаємовідносини Корпорації будівельних підприємств «УкрБудІнвест» та ПП «Універсалбуд» засвідчуються договором на виконання загальнобудівельних робіт № 28/09/09 від 28.09.2009р.

Також проведеною перевіркою виявлено відсутність у ПП «Універсалбуд» необхідних умов для здійснення господарської діяльності через відсутність відповідного персоналу, транспортних засобів, приміщень та матеріальних ресурсів, що вказує на відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань. Таким чином, дійсними обставинами справи не підтверджується здійснення субпідрядником ПП «Універсалбуд» робіт по зовнішньому оздобленню фасаду приміщення лікарні та передачу таких підряднику Корпорації будівельних підприємств «УкрБудІнвест».

Заслухавши суддю-доповідача по справі, заперечення представника позивача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Статтею 67 Конституції України передбачено обов'язок сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин):

п.5.1 - валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 - не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до вимог Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин):

пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

пп.7.4.5. п.7.4. ст.7 - не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Вимоги до первинних документів передбачені ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», яка передбачає обов'язкові реквізити первинних та зведених облікових документів, що повинні мати обов'язкові реквізити як назву, дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як встановлено судом першої інстанції, протягом 18.12.2012р.-24.12.2012р. відповідачем Коломийською ОДПІ проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ПАТ «Коломийське будівельне управління» щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків Корпорацією будівельних підприємств «УкрБудІнвест», їх реальності та повноти відображення в обліку за вересень, грудень 2009 року, за результатами якої складено Акт перевірки № 2264/22/05423975 від 28.12.2012р. (а.с.14-22).

Перевіркою встановлено порушення платником податків вимог абз.4 пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у зв'язку з чим занижено податок на прибуток підприємств, який підлягає нарахуванню до сплати у бюджет за ІІІ та IV квартали 2009 року, в сумі 49476 грн.

Також вказаний Акт перевірки містить висновок про порушення позивачем вимог пп.7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено суму податку на додану вартість /ПДВ/, який підлягає нарахуванню до сплати у бюджет за вересень та грудень 2009 року, в розмірі 39580 грн. 40 коп.

На підставі вказаного Акта перевірки податковим органом прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:

№ 0000062200 від 23.01.2013р. щодо збільшення суми грошових зобов'язань з ПДВ в розмірі 46346 грн. 25 коп., з яких 37077 грн. за основним платежем та 9269 грн. 25 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.13);

№ 0000052200 від 23.01.2013р. про збільшення суми грошових зобов'язань з податку на прибуток підприємств в розмірі 57933 грн. 75 коп., з яких 46347 грн. за основним платежем та 11586 грн. 75 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.12).

Підставою для винесення вказаних податкових повідомлень-рішень є висновки податкового органу по результатам проведеної перевірки про непідтвердження реальності здійснення господарських операцій позивача з контрагентом Корпорацією будівельних підприємств «УкрБудІнвест».

Такий висновок ґрунтується на тому, що цим контрагентом позивача був залучений до виконання підрядних робіт субпідрядник ПП «Універсалбуд», яким за один робочий день 28.09.2009р. освоєно будівельно-монтажних робіт по будівництву лікарні на суму 15018 грн. Також у ПП «Універсалбуд» не було необхідних умов для здійснення господарської діяльності через відсутність відповідного персоналу, транспортних засобів, приміщень та матеріальних ресурсів, що вказує на відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань.

Задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції виходив з того, що факт реального виконання та отримання позивачем підрядних робіт підтверджується належно оформленими первинними документами, які мають усі необхідні реквізити та відомості, а також у повній мірі відображають зміст господарських операцій. Податкові накладні, які засвідчують факт виконання робіт, також належно оформлені, що відповідно дає позивачу право на віднесення до складу податкового кредиту суми ПДВ. Реальність господарських операцій підтверджується й тим, що отримані за їх наслідками роботи/послуги в подальшому передані замовникам та прийняті без зауважень.

Колегія суддів вважає, що наведені висновки суду першої інстанції є правильними, оскільки ґрунтуються на фактичних обставинах справи та відповідають вимогам чинного законодавства, з огляду на таке.

Предметом доказування у розглядуваній справі є дослідження обставин про те, чи не були дії позивача спрямовані на безпідставне одержання коштів із державного бюджету та завищення податкового кредиту та валових витрат, чи мали операції із придбання у Корпорації будівельних підприємств «УкрБудІнвест» (опосередковано також у ПП «Універсалбуд») підрядних робіт реальний характер, яким чином придбавалися ці роботи, а також чи існувала реальна можливість здійснення таких операцій.

При цьому, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

* неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

* відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності через відсутність управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

* облік для цілей оподаткування лише тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для цього виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

* здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

* відсутність первинних документів обліку.

Матеріалами справи стверджується, що 28.09.2009р. між позивачем (генпідрядник) та Корпорацією будівельних підприємств «УкрБудІнвест» (субпідрядник) укладено договір № 2/С на виконання загально-будівельних робіт, відповідно до умов якого за дорученням генпідрядника субпідрядник прийняв на себе зобов'язання по виконанню робіт щодо зовнішнього оздоблення фасаду стіни, оздоблення фасаду відкосів, колон та пілястрів по реконструкції інфекційного відділення на 25 ліжок за адресою: Івано-Франківська обл., м.Коломия, вул.Петлюри, 66. У свою чергу, генпідрядник зобов'язався надати огороджений будівельний майданчик з усіма тимчасовими спорудами, проектно-кошторисну документацію, забезпечити своєчасне фінансування робіт, прийняти закінчені роботи і повністю сплатити вартість виконаних робіт та матеріалів (а.с.23-24).

Виконання робіт за вказаним договором засвідчується довідками про вартість виконаних підрядних робіт за вересень, грудень 2009 року (а.с.25-28), актами приймання виконаних підрядних робіт № 1 від 29.09.2009р. за вересень 2009 року, № 2 від 04.12.2009р. за грудень 2009 року, № 3 від 04.12.2009р. за грудень 2009 року (а.с.29-36).

Оплата виконаних Корпорацією будівельних підприємств «УкрБудІнвест» робіт проведена позивачем у безготівковому порядку згідно долучених до матеріалів справи копій платіжних доручень та банківських виписок (а.с.40-43).

Поряд з цим, від Корпорації будівельних підприємств «УкрБудІнвест» позивачем отримані належним чином оформлені податкові накладні № 13 від 29.09.2008р. на загальну суму 15018 грн., в т.ч. ПДВ, № 22 від 04.12.2009р. на загальну суму 53012 грн. 40 коп., в т.ч. ПДВ, № 23 від 04.12.2009р. на загальну суму 169452 грн., в т.ч. ПДВ (а.с.37-39).

Окрім цього, згідно угоди № 2/С від 28.09.2009р. Корпорацією будівельних підприємств «УкрБудІнвест» передано виконання робіт щодо зовнішнього оздоблення фасаду приміщення лікарні на 25 ліжок субпідряднику ПП «Укрбудінвест».

Відповідно до Акту перевірки ДПІ у Галицькому районі м.Львова № 628/22-40/34368402 від 09.07.2012р. «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Корпорації будівельних підприємств «УкрБудІнвест» з питань дотримання податкового законодавства по взаєморозрахунках з ПП «Універсалбуд» за грудень 2009 року» відносно керівника контрагента ПП «Універсалбуд» ОСОБА_4 розслідується кримінальна справа № 179-0467 за ознаками злочинів, передбачених ч.2 ст.27, ч.2 ст.205, ч.2 ст.366 КК України; також результатами перевірки підтверджується фіктивний характер діяльності ПП «Укрбудінвест», спрямований на надання податкової вигоди іншим особам (а.с.76-82).

Аналіз фактичних обставин вказує на те, що висновки податкового органу щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства ґрунтуються на неможливості виконання ПП «Універсалбуд» робіт щодо зовнішнього оздоблення фасаду приміщення лікарні.

Разом з тим, позивач ПАТ «Коломийське будівельне управління» не перебував у договірних правовідносинах з ПП «Універсалбуд», не укладав з ним правочинів тощо; також доказів обізнаності позивача щодо протиправної діяльності ПП «Універсалбуд» суду не представлено.

Крім того, по операціях придбання позивачем у Корпорації будівельних підприємств «УкрБудІнвест» (опосередковано в ПП «Універсалбуд») не встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, наявності протиправного умислу на укладення правочинів з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а, отже, віднесення їх до категорії нікчемних та таких, що не спрямовані на настання реальних наслідків, слід вважати безпідставним.

Під час судового розгляду не виявлено фактів визнання недійсними установчих документів юридичної особи ПП «Універсалбуд», також відсутній обвинувальний вирок суду, яким були б засуджені винні особи за створення фіктивного підприємства ПП «Універсалбуд» чи видачу податкових накладних від цього підприємства, не здобуто доказів наявності протиправного умислу в самого ПАТ «Коломийське будівельне управління».

Таким чином, між позивачем та його контрагентом Корпорацією будівельних підприємств «УкрБудІнвест» в дійсності були виконані вищевказані господарські операції, дії останніх були спрямовані на реальне настання правових наслідків, а не вчинялися в цілях заниження об'єкта оподаткування, несплати податків.

Тобто, внаслідок проведення таких операцій платник податків мав намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності, і не прагнув отримати вигоду виключно чи переважно за рахунок неправильного формування податкового кредиту та валових витрат, відшкодування з державного бюджету податку на додану вартість тощо.

Системний аналіз норм чинного податкового законодавства, наявних в матеріалах справи договорів, податкових накладних, податкових і видаткових накладних, актів приймання виконаних робіт тощо свідчить про те, що документи, на підставі яких позивач сформував податковий кредит та валові витрати за спірний період, відповідають критеріям первинного документу, через що зазначені дії позивача щодо формування податкового кредиту та валових витрат є правомірними.

Як вбачається з установлених судом обставин справи, подані позивачем первинні документи, банківські документи, за якими позивачем здійснювалася оплата цих послуг, містять інформацію щодо змісту поставок товарів та виконаних робіт (наданих послуг) у рамках названих договорів, є достовірними доказами виконання контрагентом позивача вимог, обумовлених названими договорами.

Окрім того, достатньою підставою для правомірного формування податкового кредиту за умови реальності проведених господарських операцій є наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, яка є водночас податковим і розрахунковим документом, і сплата продавцю вартості товару з податком на додану вартість.

Позивачем на підставі податкових накладних правомірно були включені до податкового кредиту відповідні суми ПДВ; наведені податкові накладні не мають недоліків та порядок їх заповнення відповідає вимогам встановленим чинним законодавством.

Також несплата платником податків до бюджету сум податкових зобов'язань, що виникають внаслідок вчинення певного господарського зобов'язання, не є достатньою підставою для визнання цього господарського зобов'язання таким, що суперечить інтересам держави. Інтереси держави у такому випадку є повністю захищеними через механізм примусового стягнення з платника податків суми податкового боргу та застосування до платника податків адміністративних санкцій у формі штрафів та пені.

При цьому колегія суддів враховує правову позицію Верховного Суду України по цій категорії спорів, яка полягає в тому, що несплата продавцем чи його контрагентом ПДВ до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.

В частині визнання нікчемними розглядуваних господарських зобов'язань колегія суддів враховує, що нормами ст.207 ГК України встановлено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до ч.1 ст.208 ГК України якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом, через що у кожній справі суд повинен встановлювати наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною.

Необхідними умовами для визнання угоди недійсною є її укладення з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків. Однак для прийняття рішення про визнання угоди недійсною необхідно встановлювати, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення угоди, якою із сторін і в якій мірі виконано угоду, а також вину сторін у формі умислу.

Наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони (вона) усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність угоди, що укладалася і суперечність її мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Таким чином для визнання зобов'язання таким, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, закон вимагає наявність наступних умов:

1) - вина фізичних осіб, які підписували договір, що проявляється у формі умислу, який спрямований на приховування доходів від оподаткування;

2) - такий умисел повинен виникнути до моменту укладення договору;

3) - мета укладення такого договору - приховування доходів від оподаткування.

Відсутність хоча б однієї з них не дає підстав стверджувати, що зобов'язання вчинялося з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави.

Як вбачається з обставин справи, судами першої та апеляційної інстанцій не встановлено зазначених умов, а апелянтом не доведено, що на момент здійснення правочинів та їх виконання позивач та його контрагент мали намір на укладення правочину всупереч інтересам держави або суспільства.

Таким чином, фіктивний характер діяльності контрагента позивача та порушення ним податкової дисципліни не може слугувати підставою для позбавлення платника податків - ПАТ «Коломийське будівельне управління» - права на формування податкового кредиту з ПДВ та валових витрат у разі, якщо ним виконані усі передбачені законом умови щодо такого формування, та він має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту та валових витрат.

З огляду на принцип персональної відповідальності платника позивач не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання обов'язку щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом, а тому у разі невиконання контрагентами позивача своїх зобов'язання щодо декларування та сплати необхідних сум податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб.

Додатково колегія суддів враховує, що за загальним правилом, несплата ПДВ виконавцем і його субпідрядником сама по собі не є підставою для зменшення податкового кредиту або відмови у відшкодуванні зазначеного податку замовнику, який відніс до податкового кредиту суму ПДВ, сплачену підряднику разом із ціною робіт (послуг).

З урахуванням викладеного факт порушення контрагентом-виконавцем робіт (послуг) своїх податкових зобов'язань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди, якщо податковий орган доведе: що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти; або що діяльність платника податку, його взаємозалежних або афілійованих осіб спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, зокрема у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників.

Встановлення судом необґрунтованості заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди тягне за собою відмову в її задоволенні.

У разі невиконання контрагентом платника податків зобов'язань по сплаті податку до бюджету негативні наслідки (відповідальність) настають лише для нього. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення добросовісного платника податків права на його відшкодування у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру податкового кредиту.

Із системного аналізу чинного законодавства слідує, що контрагент договору не може нести відповідальність за порушення, допущені іншою стороною у своїй діяльності, оскільки право на податковий кредит залежить лише від законності самої операції та правильності оформлення податкової накладної.

Також замовник не може відповідати за дії виконавця робіт (послуг), який не звітує перед податковим органом, не перераховує суми ПДВ до бюджету, не перебуває за своєю юридичною адресою або ліквідований. Чинним законодавством не передбачено обов'язку замовника контролювати дії виконавця робіт (послуг) і перевіряти виконання ним своїх податкових зобов'язань.

При цьому сама по собі несплата податку виконавцем робіт (послуг) (в тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит та валові витрати замовника.

Слід також врахувати, що у розглядуваній справі податковий орган не представив належних доказів обізнаності позивача щодо діяльності Корпорації будівельних підприємств «УкрБудІнвест», ПП «Універсалбуд», зокрема, щодо створення їх з протиправною метою і несплати ними податків, наявності зговору на викрадення коштів державного бюджету шляхом безпідставного формування податкового кредиту та валових витрат тощо; суду не були надані докази про встановлення таких фактів у рішеннях інших судів тощо.

Окрім цього, твердження відповідача про те, що у ПП «Універсалбуд» є відсутніми трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, останній здійснював транзитні фінансові потоки, спрямовані на вчинення операцій з надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, не підтверджені будь-якими доказами, а відтак розцінюються лише як необґрунтовані припущення.

За наведених обставин підстав для втрати позивачем права на формування податкового кредиту та валових витрат, а також донарахування грошових зобов'язань з ПДВ та податку на прибуток, колегія суддів не знаходить.

Таким чином, матеріалами справи та нормами чинного податкового законодавства підтверджено правомірність включення позивачем сум до податкового кредиту та формування валових витрат, а також безпідставність визначення податкових зобов'язань з ПДВ та податку на прибуток.

При винесенні постанови по справі колегія суддів враховує рішення Європейського суду з прав людини від 22.01.2009р. у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03), в якому зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

У вищевказаному рішенні наголошується й на тому, що платник податків не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також пеню.

Інші висновки постанови суду першої інстанції колегія суддів вважає підставними і обгрунтованими, оскільки такі відповідають вимогам Законів України «Про податок на додану вартість» та «Про оподаткування прибутку підприємств».

Доводи апелянта в іншій частині на правомірність прийнятої постанови не впливають та висновків суду не спростовують.

Таким чином, заявлений позов підлягає до задоволення, при цьому, виходячи із передбачених ст.162 КАС України повноважень суду при вирішенні адміністративної справи, спірні повідомлення-рішення Коломийської ОДПІ, слід визнати протиправними і скасувати.

Вказане уточнення не впливає на правильність вирішення заявленого позову, а тому підстави для скасування чи зміни судового рішення колегія суддів не вбачає.

Окрім цього, відповідно до ч.2 ст.200 КАС України не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.94, ч.3 ст.160, ст.ст.195, 196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції Івано-Франківської обл. Державної податкової служби на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15.03.2013р. в адміністративній справі № 809/986/13-а залишити без задоволення, а вказану постанову суду - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий суддя: Р.М.Шавель

Судді: М.В.Костів

Н.В.Савицька