Ухвала суду № 39769087, 09.07.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2014 р. Справа № 18813/11/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Костіва М.В.,

суддів Шавеля Р.М., Савицької Н.В.

за участю секретаря Дутка І.С.

представника позивача Губар Н.В.

представника відповідача Мандзирох А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Ковельської міжрайонної державної податкової інспекції Волинської області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 22.02.2011 р. у справі №2а/0370/41/11 за позовом Публічного акціонерного товариства «Ковельсільмаш» до Ковельської міжрайонної державної податкової інспекції Волинської області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

встановив:

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 22.02.2011 р. у справі №2а-0370/41/11 за позовом Публічного акціонерного товариства «Ковельсільмаш» до Ковельської міжрайонної державної податкової інспекції Волинської області про скасування податкових повідомлень-рішень, позов було задоволено, визнано протиправними і скасовано податкові повідомлення-рішення Ковельської міжрайонної державної податкової інспекції Волинської області від 16.11.2010р. №№0000402300/0, 0007081700/0 та від 22.12.2010р. №№0000402300/1, 0007081700/1.

В апеляційній скарзі скаржник просить постанову суду скасувати та відмовити у позові. Апеляційна скарга мотивована неналежним врахуванням висновків акту перевірки, яким зафіксовані порушення позивачем податкового законодавства.

Представник позивача апеляційну скаргу заперечив за безпідставністю.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити з наступних підстав.

Як правильно встановив суд першої інстанції, з 21.09.2010р. по 01.11.2010р. працівниками Ковельської МДПІ було проведено планову виїзну перевірку ПАТ «Ковельсільмаш» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009р. по 30.06.2010р., про що складено акт від 08.11.2010р. №731/23-00238138, яким встановлено порушення, зокрема, пп.7.3.1 п.7.3 ст.7, пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 90149 грн., а саме: за грудень 2009 року занижено на 90142 грн., за червень 2010 року завищено на суму 43 грн. та занижено від'ємне значення, яке після відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за червень 2010 року на суму 85911 грн.; пп.3.1.1 п.3.1 ст.3, пп. «а» пп.8.1.1. п.8.1 ст.8, п.19.2 ст.19 та згідно з пп.пп.9.12.1, 9.12.2 п.9.12 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» не утримано та не перераховано до бюджету податок з доходів фізичних осіб із сум загального місячного оподатковуваного доходу платників податку у джерела виплати доходу в сумі 1879 грн.

З цієї підстави Ковельською МДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення від 16.11.2010р. №0007081700/0 про визначення позивачу податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 5637 грн., в тому числі: 1879 грн. за основним платежем і 3758 грн. за штрафними санкціями, та №0000402300/0 про визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 135245 грн., в тому числі: 90149 грн. за основним платежем та 45096 грн. за штрафними санкціями.

Вказані податкові повідомлення-рішення були оскаржені позивачем в адміністративному порядку до Ковельської МДПІ, однак первинну скаргу залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення без змін. За результатами адміністративного оскарження Ковельською МДПІ було винесено податкові повідомлення-рішення від 22.12.2010р. №№ 0007081700/1, 0000402300/1.

Досліджуючи правомірність донарахування податку з доходів фізичних осіб, суд першої інстанції встановив, що розбіжність між даними платника стосовно визначення суми податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб та даними перевірки склала 1879 грн. Причиною вказаної розбіжності вказано неутримання ПАТ «Ковельсільмаш» як податковим агентом відповідно до п.7.1 ст.7 Закону України №889-IV податку з доходів фізичних осіб за ставкою 15% в сумі 1879 грн. за надані підприємцем ОСОБА_3 послуги з ямкового ремонту асфальтного покриття стоянки вартістю 12527,12 грн.

Підприємець ОСОБА_3 відповідно до свідоцтва платника єдиного податку від 10.03.2009р. здійснює наступні види діяльності: надання перукарських послуг, роздрібна торгівля косметикою в перукарні, послуги автопаркування. Згідно з актом приймання-передачі виконаних робіт від 04.12.2009р. підприємець ОСОБА_3 здійснила ремонт асфальтованого покриття стоянки легкових автомобілів в обсязі 98,3 кв.м. на загальну суму 12527,12 грн. Оплата за надані підприємцем послуги проведено шляхом взаємозаліку, в рахунок оплати за оренду стоянки автомобілів по АДРЕСА_1 за листопад-грудень 2009 року на суму 6263,56 грн. та за січень-лютий 2010 року на суму 6263,56 грн.

Відповідно до п.п. 9.12.1, 9.12.2 Закону України №889-IV оподаткування доходів, отриманих фізичною особою від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також фізичною особою, яка сплачує ринковий збір, здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством з цих питань, з урахуванням норм цього пункту. Якщо фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності або фізична особа, яка сплачує ринковий збір, отримує інші доходи, ніж визначені у підпункті 9.12.1 цього пункту, то такі доходи оподатковуються за загальними правилами, встановленими цим Законом для платників податку, що не є такими суб'єктами підприємницької діяльності.

Відповідно до абз. 3 п. 2 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» у разі, коли фізична особа - суб'єкт малого підприємництва здійснює кілька видів підприємницької діяльності, для яких установлено різні ставки єдиного податку, нею придбавається одне свідоцтво і сплачується єдиний податок, що не перевищує встановленої максимальної ставки. Згідно з Порядком видачі свідоцтва про сплату єдиного податку, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 29.10.1999р №599 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.11.1999р. за №752/4045, підставою для видачі свідоцтва є подання суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою письмової заяви згідно з додатком 1 до зазначеного Порядку. У рядку 2 вказаної заяви зазначається вид (види) діяльності, яким суб'єкт підприємницької діяльності передбачає займатися. Зазначені суб'єктом малого підприємництва види діяльності записуються податковим органом у свідоцтві про сплату єдиного податку. При цьому, нормами Указу не передбачено обов'язку суб'єкта малого підприємництва, який бажає перейти на спрощену систему оподаткування, обирати вичерпний перелік видів підприємницької діяльності, якими він планує займатися. У свою чергу, вичерпний перелік умов, дотримання яких є необхідним для застосування спрощеної системи оподаткування, встановлені пунктом 1 Указу. Ці умови не обмежують суб'єкта малого підприємництва у виборі здійснюваних ним видів діяльності лише тими, що зазначені у свідоцтві про сплату єдиного податку чи в будь-якому іншому документі. Відтак, суб'єкт малого підприємництва має право займатися будь-якими видами підприємницької діяльності, за винятком тих, що не можуть здійснюватися з використанням спрощеної системи оподаткування в силу прямої законодавчої заборони.

Суд першої інстанції підставно вказав, що факт відсутності у свідоцтві платника єдиного податку, виданого підприємцю ОСОБА_3 такого виду діяльності як проведення ремонту стоянок автомобілів, не тягне за собою обов'язку щодо сплати податку з доходів фізичних осіб як платником такого податку, а також обов'язку ПАТ «Ковельсільмаш» на утримання та перерахування до бюджету суми податку з доходів фізичних осіб на підставі пп.8.1.1. п.8.1 ст.8 Закону України №889-IV як податковим агентом в розмірі 15% від суми виплаченого доходу згідно з п.7.1 ст.7 вказаного Закону. Тому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про неправомірність визначення Ковельською МДПІ позивачу податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 1879 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 3758 грн.

Стосовно правомірності донарахування позивачу сум податку на додану вартість, суд першої інстанції підставно встановив, що 14.08.2009р. між ПАТ «Ковельсільмаш» (орендодавець) та ТзОВ «Ковальсько-пресове підприємство» (орендар) укладено договір оренди №50/14.-131, згідно з умовами якого орендар щомісяця сплачує орендну плату за основні засоби в сумі 213000 грн., відшкодовує плату за використану електроенергію та інші послуги. На виконання умов вказаного договору орендарем в грудні 2009 року перераховано на банківський рахунок орендодавця кошти в загальній сумі 1118000 грн. з призначенням платежу «за електроенергію». Також в грудні 2009 року позивачем, згідно з накладною №РН 268П від 01.12.2009р., реалізовано ТзОВ «Ковальсько-пресове підприємство» товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 857987,36 грн., в тому числі ПДВ 142997,89 грн. За отримані матеріальні цінності ТзОВ «Ковальсько-пресове підприємство» проведено часткову оплату в сумі 25000грн. згідно з платіжним дорученням №331 від 11.12.2009р., у якому зазначено призначення платежу «за товар згідно накладної №РН 268П від 01.12.2009р.».

Однак позивачем без дотримання призначення платежу зараховано кошти в сумі 541152,97 грн., отримані як оплата послуг оренди та постачання електроенергії, в рахунок оплати за ТМЦ, які були реалізовані згідно з накладною №РН 268П від 01.12.2009р.

В результаті вказаних дій ПАТ «Ковельсільмаш» занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість за грудень 2009 року на суму ПДВ з отриманого авансового платежу (541152,97 грн.) за договором оренди від 14.08.2009р. №50/14.-131 в розмірі 92192,16 грн. Позивачем вказано занижені дані про суму податкового зобов'язання з ПДВ у податковій декларації за грудень 2009 року, однак в декларації з ПДВ за січень 2010 року виправлена зазначена помилка шляхом збільшення суми податкового зобов'язання на 92192,16 грн., що визнано сторонами.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. За змістом підпункту «б» пункту 17.2 статті 17 Закону України №2181-ІІІ у разі самостійного виявлення платником податків до початку його перевірки контролюючим органом факту заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів такий платник зобов'язаний відобразити суму такої недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за наступний податковий період, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов'язання з цього податку.

ПАТ «Ковельсільмаш» виконано вимоги законодавства стосовно відображення суми недоплати в розмірі 90192,16 грн., що виникла за грудень 2009 року, у складі декларації з ПДВ за січень 2010 року, однак не було здійснено самостійне донарахування штрафних санкцій на суму заниженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість за грудень 2009 року.

Пунктом 1.2 статті 1 Закону України №2181-ІІІ податкове зобов'язання визначено як зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України. За визначенням пункту 1.5 цієї ж статті штрафна санкція (штраф) - це плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами. Пунктом 17.3 статті 17 вказаного Закону встановлено, що сплата (стягнення) штрафних санкцій, передбачених цією статтею, прирівнюється до сплати (стягнення) податку та оскарження їх сум. Відтак, сума штрафних санкцій за змістом Закону України №2181-ІІІ є складовою податкового зобов'язання, а тому недонарахування платником штрафу в порядку підпункту «б» пункту 17.2 статті 17 цього Закону прирівнюється до заниження податку, відповідно Ковельська МДПІ мала право визначити суму податкового зобов'язання з ПДВ саме в розмірі 5% від суми заниженого зобов'язання 4609,61 грн., однак цього зроблено не було, натомість податковий орган не визнав як виправлення помилки подачу декларації з ПДВ за січень 2010 року із збільшеною на 92192,16 грн. сумою податкового зобов'язання з ПДВ, а, із врахуванням завищення ПАТ «Ковельсільмаш» суми податкового зобов'язання з ПДВ за червень 2010 року на 43 грн., визначив товариству зобов'язання з ПДВ в сумі 92149 грн. (92192 грн. - 43 грн.) та нарахував штрафні санкції в розмірі 45096 грн., що свідчить про неправомірність дій податкового органу у вказаній частині.

Суд першої інстанції підставно на підставі матеріалів справи констатував, що скаржником не доведено обставин, на яких ґрунтуються їх заперечення, і не доведено правомірність прийнятих податкових повідомлень-рішень від 16.11.2010р. №№0000402300/0, 0007081700/0 про донарахування позивачу податкових зобов'язань з ПДВ та ПДФО в розмірі 135245 грн. та 5637 грн. відповідно.

Підставно суд першої інстанції задовольнив вимогу позивача щодо скасування податкових повідомлень-рішень Ковельської міжрайонної державної податкової інспекції Волинської області від 22.12.2010р. №№0000402300/1, 0007081700/1, прийнятих за результатами адміністративного оскарження. Відповідно до пп. «б» п.6.1 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21 червня 2001 р. N 253 (у редакції наказу Державної податкової адміністрації України від 27 травня 2003 р. N 247) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 6 липня 2001р. за N 567/5758, що діяв на момент винесення оспорюваних рішень, податкове повідомлення вважається відкликаним, якщо податковий орган скасовує або змінює раніше прийняте рішення про нарахування суми податкового зобов'язання (штрафних (фінансових) санкцій) внаслідок їх адміністративного оскарження. Оскільки внаслідок адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень від 16.11.2010р. №№0000402300/0, 0007081700/0 скарга залишена без задоволення та дані повідомлення-рішення без змін, то всі прийняті за результатами даного оскарження податкові повідомлення-рішення не вважаються відкликаними і є чинними. Тому, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими.

Частиною 2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У відповідності до вимог ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В світлі наведеного, суд першої інстанції підставно дійшов висновку про недоведеність скаржником стверджуваних ним фактів порушення податкового законодавства.

Згідно зі ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань. Скаржник у встановленому законом порядку не довів наявність передбачених законом підстав для скасування постанови суду, не надав інших доказів, які б не подавались суду першої інстанції з обґрунтуванням неможливості їх подання такому суду.

Враховуючи наведене, судове рішення відповідає закону та матеріалам справи.

Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд -

ухвалив:

Апеляційну скаргу Ковельської міжрайонної державної податкової інспекції Волинської області залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 22.02.2011 р. у справі №2а/0370/41/11 - без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно після проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20-ти днів після набрання нею законної сили, а уразі складення такої в порядку ч. 3 ст. 160 КАС України, протягом того ж строку з часу складення в повному обсязі.

Головуючий суддя Костів М.В.

Судді Шавель Р.М.

Савицька Н.В.

повний текст ухвали виготовлено та підписано 11.07.2014 року