Постанова № 3975525, 23.04.2009, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2009 року м. Одеса

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Косцової І.П.

суддів - Шеметенко Л.П., Стас Л.В.

при секретарі - Філатовій І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційні скарги Приватної виробничо-комерційної фірми „Пані Крістіна”, Держаної податкової інспекції у м. Херсоні на постанову Господарського суду Херсонської області від 22 червня 2007 року по справі за адміністративним позовом Приватної виробничо-комерційної фірми „Пані Крістіна” до Державної податкової інспекції у м. Херсоні про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

У квітні 2007 року позивач звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив визнати нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Херсоні № 0010152301\0 від 25 грудня 2006 року про визначення податкового зобов»язання по ПДВ в сумі 45761 грн. та штрафних санкцій в сумі 22880,50 грн.

В обґрунтування позову зазначив, що відповідачем помилково нараховано податок на додану вартість та штрафу, оскільки підприємство порушень податкового законодавства не допускало.

Постановою Господарського суду Херсонської області від 22 червня 2007 року позов задоволено частково, визнано нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Херсоні від 26.12.2006 року в частині визначення фірмі „Пані Крістіна” податкового зобовязання по ПДВ в сумі 32964,32 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 16482,16 грн.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, сторони у справі подали апеляційні скарги, в яких, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне зясування обставин, що мають значення для справи, просять: Приватна виробничо-комерційна фірма „Пані Крістіна” - змінити оскаржувану постанову в частині дійсності податкового повідомлення-рішення, прийняти нову постанову про задоволення позову у повному обсязі, а ДПІ у м. Херсоні скасувати постанову Господарського суду Херсонської області від 22 червня 2007 року та винести нову постанову про відмову у задоволенні позову. .

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційних скарг, колегія суддів встановила наступне.

Судом 1-ї інстанції встановлено, що при проведенні в грудні 2006 року виїзної планової перевірки приватної виробничо-комерційної фірми „Пані Крістіна” з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.04.04 по 30.09.06 року посадовими особами ДПІ у м. Херсоні виявлено, що позивач за період з травня 2004 року по грудень 2005 року отримував послуги Приватного підприємства «ПКФ «Інфотех» м. Херсон і відніс до податкового кредиту ПДВ по цій господарській операції на загальну суму 34833,33 грн.

Справа №22а-242/2008 Головуючий першої інстанції суддя Хомякова В.В. Категорія П 2.11.1 Доповідач суддя Косцова І.П. Як правильно зазначив суд першої інстанції, оскільки на день складання акту перевірки в судовому порядку не скасовано державну реєстрацію ПП «ПКФ «Інфотех», висновки перевіряючих посадових осіб податкової інспекції про те, що податкові накладні цього підприємства підписані невідомою особою є не достовірно встановленим фактом.

Разом з цим колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність права позивача на формування податкового кредиту за господарськими операціями, проведеними з вищевказаним підприємством.

Відповідно до п.п.7.4.1 п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно акту перевірки № 3736\23-4\23135010 від 19.12.2006 року (а.с.32-48 т.1) ПВКФ «Пані Крістіна» випускає чотири найменування продукції: майонез, маргарин (2004 рік), гірчиця, оцет.

Однак, з наявних в матеріалах справи копій ефірних довідок та медіа плану розповсюдження аудіо- та відеороликів в регіонах України, наданих позивачем в обґрунтування повязаності рекламно-інформаційних послуг з господарською діяльністю підприємства ( а.с.14-48 т.2), вбачається, що в ефірі розповсюджувалась реклама на продукцію, виробництвом якої позивач на займався кетчуп та вода «Кришталь».

Крім цього, колегією суддів встановлено, що в податкових накладних, виданих позивачеві ПП «ПКФ «Інфотех» умовою продажу є договір № 00000004 від 20.05.20004 року. Проте в матеріалах справи такий договір відсутній, натомість позивачем надано договір від 18.05.2004 року без номеру(а.с.98 т.1). Підпунктом 4.1 п. 4 цього договору передбачено, що замовник оплачує виконані роботи у відповідності з актами виконаних робіт, згідно виписаним рахункам.

В свою чергу, в наданих ПП «ПКФ «Інфотех» рахунках-фактурах ( а.с. 99, 104, 106 т.1) індивідуальний податковий номер контрагента вказаний 32928 132 1037, в той час як в податкових накладних індивідуальний податковий номер вказаний інший, а саме 32928 142 1037.

Таким чином, судом не встановлено факту використання позивачем послуги, зазначеної в податковій накладній, у власній господарській діяльності, що, в свою чергу, унеможливлює встановлення факту поставки такої послуги позивачу. Необхідність встановлення дійсності поставки товару (надання послуги) обумовлена тим, що за змістом підпункту 7.4.1. пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» право на податковий кредит виникає саме у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг, операції з продажу яких є обєктом оподаткування згідно з пунктом 3.1 статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість», що передбачає реальну наявність предмету продажу, а не просте перерахування грошових сум між суєктами господарювання.

Встановлені судом обставини свідчать про те, що господарська операція з надання послуг з реклами не мала реального характеру через її безтоварність, відомості, викладені в податкових накладних, не відповідають дійсності, що в свою чергу, позбавляє платника податку права відносити в податковий кредит ПДВ за такими господарськими операціями, оскільки відсутність товару виключає висновок про використання товару (робіт, послуг) у власній господарській діяльності.

За таких обставин колегія суддів вважає, що позивач неправомірно відніс до валових витрат виробництва витрати з оплати послуг на рекламу.

На думку колегії суддів, наявність законодавчо визначених обставин для формування податкового кредиту та відшкодування податку на додану вартість, зокрема, належним чином оформлених податкових накладних, податкових декларацій, є обовязковою, але, не безумовною підставою для визнання правомірності формування податкового кредиту та визнання права на відшкодування податку на додану вартість.

Справа №22а-242/2008 Головуючий першої інстанції суддя Хомякова В.В. Категорія П 2.11.1 Доповідач суддя Косцова І.П. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про правомірність

виключення з податкового кредиту, заявленого позивачем, ПДВ в сумі 8500 грн. за податковими накладними ТОВ «Техномодуль» та ПДВ в сумі 5666,66 грн. за податковими накладними ПП «Промінь».

Так, відповідно до підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку зобовязаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; назву юридичної особи або прізвище, імя та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування

юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; зареєстрованої як платник податку на додану вартість опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) зареєстрованої як платник податку на додану вартість та їх кількість (обсяг, обєм); повну назву отримувача; ціну продажу без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку. Законом України «Про податок на додану вартість» визначено, що відсутність хоча б одного із зазначених реквізитів позбавляє покупця права на включення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість на підставі такої накладної.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобовязань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт. послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт. послуг) (підпункт 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Згідно підпункту 7.2.6 пункту 7.6 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» у разі порушення продавцем порядку виписування податкової накладної на вимогу покупця, покупець має право звернутися до кінця поточного податкового періоду з відповідною заявою до органу державної податкової служби за своїм місцезнаходженням До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують придбання товарів (робіт, послуг). Своєчасно подана заява є підставою для включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачену у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг).

Як правильно встановив суд першої інстанції, посадовими особами ДПІ у м. Херсоні під час перевірки виявлено факт невідповідності податкових накладних, виданих позивачу ТОВ «Техномодуль» вимогам п.п. 7.2.1. п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки в них був відсутній індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість, невірно вказаний номер свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ, невірно вказана юридична адреса.

Всі ці недоліки позивач мав можливість встановити при отриманні податкових накладних.

Таким чином колегія суддів вважає, що в даному випадку позивач діяв без належної обачності і обережності, що є безумовною підставою для висновку про необґрунтованість заявленої платником податку податкової вимоги.

Аналогічних висновків колегія суддів дійшла при зясуванні обставин стосовно правомірності формування позивачем податкового кредиту за податковими накладними ПП «Промінь.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, ПП «Промінь» з березня 2003 року не подавало звітів до ДПІ за місцем реєстрації платника податків. Актом ДПІ від 19.11.2004 року анульовано свідоцтво платника ПДВ приватного підприємства «Промінь». Рішенням господарського суду від 28.10.2004 року по справі № 16\397 припинено підприємницьку діяльність ПП «Промінь» за неподання звітів до ДПІ з березня 2003 року. З огляду на зазначене, ПП «Промінь» не відповідає ознакам платника податків у розумінні визначення Закону України «Про податок на додану вартість».

Справа №22а-242/2008 Головуючий першої інстанції суддя Хомякова В.В. Категорія П 2.11.1 Доповідач суддя Косцова І.П. Крім цього, як встановлено колегією суддів, згідно підпункту 2.2 пункту 2 договору без номеру від 01.04. 2004 року, укладеного позивачем з ПП «Промінь» (а.с. 146 т.2) формою оплати товару ( сировини, матеріалів та обладнання) є безготівковий розрахунок. Однак, як вбачається з матеріалів справи, розрахунок позивачем проведено за готівкові кошти. Зазначена обставина свідчить про те, що позивачеві було відомо про порушення, які допускаються контрагентом, зокрема, ПП «Промінь», а відтак, податкова вимога заявлена позивачем необґрунтовано.

На думку колегії суддів, відповідач довів суду факт встановлення порушень позивачем наведених вище положень Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до положень ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони, зокрема, у відповідності з законодавством і обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

За таких обставин колегія суддів приходить висновку про обґрунтованість апеляційної скарги ДПІ у м. Херсоні та необхідності її задоволення, що в свою чергу зумовлює необхідність відмови у задоволенні апеляційної скарги ПВКФ «Пані Крістіна».

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що ухвалюючи рішення по справі судом 1-ї інстанції були порушені норми матеріального та процесуального права, що привело до неправильного вирішення справи, у звязку з чим колегія суддів вважає необхідним скасувати постанову суду 1-ї інстанції та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову Приватної виробничо-комерційної фірми „Пані Крістіна” в повному обсязі.

Керуючись ст.195, п.3 ч.1 ст.198, ст.202, ч.2 ст.205, ст.ст.207, 254 КАС України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Держаної податкової інспекції у м. Херсоні задовольнити.

Апеляційну скаргу Приватної виробничо-комерційної фірми „Пані Крістіна” залишити без задоволення.

Скасувати постанову Господарського суду Херсонської області від 22 червня 2007 року.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову Приватної виробничо-комерційної фірми „Пані Крістіна” до Державної податкової інспекції у м. Херсоні про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення відмовити в повному обсязі.

Постанова апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого Адміністративного Суду України протягом одного місяця з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий:

Судді:

Справа №22а-242/2008 Головуючий першої інстанції суддя Хомякова В.В. Категорія П 2.11.1 Доповідач суддя Косцова І.П.