Рішення № 39752253, 08.07.2014, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/1649/14 Головуючий у суді І-ї інстанції Шевченко І. М.

Доповідач Мурашко С. І.

РІШЕННЯ

Іменем України

08.07.2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючого - судді Мурашко С.І.

суддів - Сукач Т.О., Бубличенко В.П.

при секретарі - Савченко Н.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді справу за позовом ОСОБА_2 до Галицької районної адміністрації Львівської міської ради, Львівського комунального підприємства «Шляхово-ремонтне підприємство Галицького району» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди заподіяної ушкодженням здоров'я, за апеляційною скаргою Галицької районної адміністрації Львівської міської ради на рішення Ленінського районного суду міста Кіровограда від 23 квітня 2014 року і

В С Т А Н О В И Л А :

У червні 2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради та до Львівського комунального підприємства «Старий Львів» та просив стягнути на його користь у відшкодування матеріальної шкоди 12 947,15 грн. та у відшкодування моральної шкоди 50 000 грн.

Зазначав, що 16.03.2013 року, перебуваючи у місті Львові на вулиці Галицькій, 15, яка була нерозчищена від снігу та криги, упав та отримав закритий перелом хірургічної шийки правої стегнової кістки ноги.

В зв'язку з отриманою травмою вимушений був здати залізничний квиток, внаслідок чого втратив кошти в сумі 69,18 грн. та був вимушений придбавати квиток на потяг у вагоні класу «люкс», через необхідність особливих умов транспортування, на що додатково витратив кошти в сумі 449,08 грн.

Після прибуття до міста Кіровограда продовжував лікування амбулаторно в лікаря-хірурга поліклінічного відділення центральної міської лікарні міста Кіровограда.

На медичні обстеження, проведення операції, купівлю відповідних лікувальних засобів та продуктів харчування, він поніс матеріальні витрати в сумі 12 428,89 грн., а завдану йому моральну шкоду оцінює в 50000 грн.

За заявами позивача ухвалою суду від 27.08.2013 року до участі в справі в якості співвідповідача залучено Львівське комунальне підприємство «ШРП Галицького району», ухвалою суду від 31.10.2013 року до участі в справі в якості співвідповідача залучена Галицька районна адміністрація м. Львова.

Ухвалою суду від 31.10.2013 року позовні вимоги до Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради та Львівського комунального підприємства «Старий Львів» залишено без розгляду.

Рішенням Ленінського районного суду міста Кіровограда від 23 квітня 2014 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Стягнуто з Галицької районної адміністрації Львівської міської ради на користь ОСОБА_2 11675,22 грн. в рахунок відшкодування майнової шкоди та 7000 грн. моральної шкоди.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ЛКП «ШРП Галицького району» відмовлено.

В апеляційній скарзі Галицька районна адміністрація Львівської міської ради просить скасувати рішення суду першої інстанції з підстав порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідності висновків суду обставинам справи і ухвалити нове рішення яким відмовити в задоволенні позову.

В судове засідання апеляційного суду представники Галицької районної адміністрації Львівської міської ради, Львівського комунального підприємства «Шляхово-ремонтне підприємство Галицького району» не з'явилися про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується відмітками у рекомендованих повідомленнях про вручення поштових відправлень.

ОСОБА_2 заперечував проти доводів апеляційної скарги.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду у встановлених статтею 303 ЦПК України межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягають частковому задоволенню, з таких підстав. Судом першої інстанції встановлено, що 16.03.2013 року позивач ОСОБА_2 перебуваючи у місті Львові на вулиці Галицькій, 15, в результаті падіння отримав закритий перелом хірургічної шийки правої стегнової кістки, в зв'язку з чим каретою швидкої допомоги був доставлений до травмпункту восьмої комунальної міської клінічної лікарні міста Львова.

Після цього позивача госпіталізовано до ортопедо-травматологічного відділення, де 17.03.2013 року йому проведено операцію та проходив лікування до 26.03.2013 року.

З 28.03.2013 року по 27.04.2013 року знаходився на лікуванні у хірурга КЗ «Центральна міська лікарня М.Кіровограда» та продовжує лікування.

В зв'язку з отриманою травмою та неможливістю повернутися до міста Кіровограда в запланований день, 16.03.2013 року, позивач вимушений був здати квиток на потяг, внаслідок чого втратив кошти в сумі 69,18 грн., а також вимушений був придбавати квиток для проїзду у вагоні типу «люкс» через необхідність особливих умов транспортування, на що додатково витратив кошти в сумі 449,08 грн.

На лікування, медичні обстеження, проведення операції, купівлю відповідних лікувальних засобів та продуктів харчування, позивачем витрачені кошти, на підтвердження чого надав квитанції (а.с. 7-14).

Суд дійшов висновку, що витрати позивача складають 11 675,22 грн.

Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що за заподіяну позивачу ОСОБА_2 матеріальну та моральну шкоду відповідальність несе Галицька районна адміністрація Львівської міської ради.

Так, пунктом 7 частини 1 ст.17 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» (далі-Закон) передбачено право громадян звертатись до суду з позовами про відшкодування шкоди, заподіяної майну чи здоров'ю громадян унаслідок дій чи бездіяльності балансоутримувачів об'єктів благоустрою.

Встановлено, що балансоутримувачем вулиці Галицька в м. Львові є Галицька районна державна адміністрація Львівської міської ради.

Пунктом 1 частини 2 статті 18 Закону визначено, що підприємства, установи організації у сфері благоустрою населених пунктів зобов'язані утримувати в належному стані території, надані їм в установленому законом порядку.

Відповідно до ст.20 Закону організацію благоустрою населених пунктів забезпечують органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, відповідно до наданих їм повноважень

Розпорядженням Львівського міського голови від 25.10.2012 року № 515 «Про перехід підприємств інженерного і житлового господарства міста до роботи в осінньо-зимовий період 2012-2013 років» до повноважень районних адміністрацій Львівської міської ради віднесено організація прибирання та утримання проїжджої частини вулиць і тротуарів міста у безпечному стані для проходження пішоходів, проїзду авто та електротранспорту (а.с.79).

У п.п. 8.1.1 зазначеного розпорядження керівників підприємств та організацій інженерного і житлового господарства міста зобов'язано забезпечити цілодобову готовність до роботи техніки, що задіяна для виконання робіт з механізованого прибирання та виконання аварійних робіт.

Відповідно до п. 5.1 «Технічних правил ремонту і утримання вулиць і доріг населених пунктів», затверджених Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 54 від 14.02.2012 року, зареєстрованого наказом Мінюсту № 365/20678 від 05.03.2012 року, усі роботи з утримання вулиць і доріг в зимовий період, поділяються на такі групи: снігоочищення, видалення снігу та слизькості доріг, ліквідацію ожеледі.

Пунктом 5.30 зазначених Правил визначено, що тротуари обробляються піском, обробка покриття має бути закінчена протягом 1-1,5 годин після початку утворення слизькості.

Згідно довідки Львівського регіонального центру з гідрометеорології № 30-04/24-374 від 21.10.2013 року (а.с.138), протягом 15.03.2013 року падав сніг, якого випало 39,9 мм, що відповідає 400-500 мм снігового покрову, мала місце хуртовина, поземок, тобто перенесення снігу. 16 березня 2013 року мав місце лише поземок.

Згідно протоколу №9 позачергового засідання обласної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій від 17 березня 2013 року, комісія вирішила: враховуючи підсумкові доповіді керівників адміністративних територій області внаслідок випадання опадів у вигляді сильного та дуже сильного снігу, утворення снігових заметів на автомобільних дорогах загального користування державного і місцевого значення, виникнення внаслідок цього затримки руху автомобільного транспорту, відсутності та затруднення доїзду до 773-х населених пунктів області, визначити її як надзвичайну ситуацію регіонального рівня і таку, що потребує негайного реагування і вжиття невідкладних заходів для першочергового відновлення руху автомобільного транспорту, доїзду до всіх населених пунктів області і забезпечення нормальних умов проживання та життєдіяльності місцевого населення.

Оцінюючи в сукупності надані сторонами докази, колегія суддів вважає, що позивач отримав тілесні ушкодження внаслідок того, що балансоутимувачем, Галицькою районною адміністрацією Львівської міської ради, належним чином не було організовано прибирання та утримання тротуару по вулиці Галицькій,15, міста Львова, у безпечному стані для проходження пішоходів.

Укладання Галицькою районною адміністрацією Львівської міської ради 19.02.2013 року договору №4 з Львівським комунальним підприємством «Шляхово-ремонтне підприємство Галицького району» про закупівлю послуг за державні кошти, не звільняє від відповідальності по відшкодуванню шкоди заподіяної позивачу в результаті ушкодження здоров'я.

Визнання 17.03.2013 року комісією з питань техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій, що ситуація яка склалася 14-16 березня 2013 року на всій території Львівської області, як надзвичайна ситуація регіонального рівня, також не звільняє Галицьку районну адміністрацію Львівської міської ради від відповідальності за шкоду заподіяну позивачу, так як шкоду позивачу заподіяно саме бездіяльністю відповідача та неналежною організацією прибирання та утримання тротуару у безпечному стані для проходження пішоходів.

Відповідачем Галицькою районною адміністрацією Львівської міської ради не надано належних та допустимих доказів про відсутність їхньої вини у отриманих позивачем ушкодженнях здоров'я, тоді як наявні у справі докази вказують на причинний зв'язок між неналежним утриманням тротуару у безпечному стані для проходження пішоходів і падінням позивача в результаті чого стався перелом кінцівки.

Разом з тим, не можна погодитися з висновком суду першої інстанції щодо визначення розміру матеріальної шкоди яка підлягає стягненню на користь позивача.

Так, задовольняючи позовні вимоги про стягнення витрат позивача на додаткове харчування суд першої інстанції не взяв до уваги роз'яснення Пленуму Верховного Суду України викладених у п.19 постанови №6 від 27.03.1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», що при вирішенні таких вимог судам належить виходити з того, що компенсація (відшкодування) витрат на додаткове харчування, якщо його неможливо забезпечити в лікувально-профілактичному або реабілітаційному закладі, визначається за раціоном, складеним дієтологом чи лікарем, який лікує, та затвердженим МСЕК (у відповідних випадках - судово-медичною експертизою) на підставі інформації органів державної статистики про середні ціни на продукти харчування в торговельній мережі того місяця, в якому їх придбали.

Розмір витрат на ліки, лікування, протезування (крім протезів із дорогоцінних металів), предмети догляду за потерпілим визначається на підставі виданих лікарями рецептів, довідок або рахунків про їх вартість.

Позивачем не надано затвердженого МСЕК або судово-медичною експертизою раціону, складеного дієтологом чи лікарем, який його лікував, а тому надані ним фіскальні чеки на придбання продуктів харчування не можуть бути взяті судом до уваги як докази про витрати і вказані в них суми стягненню на його користь не підлягають.

Таким чином, на користь позивача підлягають стягненню суми вказані у фіскальних чеках, товарних чеках, витрачені ним на ліки та лікування та не підлягають стягненню суми коштів вказані у фіскальних чеках витрачені на придбання речей, продуктів харчування та напоїв.

Так, повністю підлягають відшкодуванню суми витрат понесених позивачем вказаних у таких фіскальних чеках: №170299 від 17.03.2013 року на суму 118,33 грн., №170804 від 19.03.2013 року на суму 82,90 грн., №171798 від 23.03.2013 року на суму 3,50 грн., №171898 від 23.03.2013 року на суму 20,94 грн., №0070 від 20.03.2013 на суму 30,55 грн., №39557 від 26.03.2013 року на суму 89,85 грн., №б/н від 27,03.2013 року на суму 97,77 грн., №8682 від 03.04.2013 року на суму 13,80 грн., №6910 від 03.04.2013 року на суму 17,98 грн., №8233 від 28.03.2013 року на суму 36,82 грн., №9211 від 05.04.2013 року на суму 128,32 грн., №0186 від 10.04.2013 року на суму 104,45 грн., №б/н від 14.04.2013 року на суму 140,63 грн., №б/н від 26.04.2013 року на суму 107,62 грн.,№3274 від 08.05.2013 року на суму 208,31 грн., №9808 від 03.05.2013 року на суму 36,95 грн., №б/н від 20.04.2103 року на суму 118,5 грн., а також у товарних чеках від 18.03.2013 року на суму 6450 грн. на придбання набору для остеосинтеза перелому стегнової кістки та від 20.03.2013 року на суму 230 грн. на придбання милиць.

Підлягають частковому відшкодуванню суми втрат понесених позивачем вказаних у таких фіскальних чеках: №363908 від 17.03.2013 року на суму 346,64 грн. (виключено придбання пакету фірмового вартістю 1 грн.), №39212 від 22.03.2013 року на суму 75,65 грн. (виключено придбання мінеральної води вартістю 14,64 грн.), №63667 від 16.03.2013 року на суму 114,15 грн. (виключено придбання пакету фірмового вартістю 0,25 грн. та мінеральної води вартістю 4,97 грн.), №363771 від 17.03.2013 року на суму 74,81 грн. (виключено придбання мила вартістю 4,53 грн., мила вартістю 11,31 грн., пакета фірмового вартістю 1 грн., паперу туалетного вартістю 3,22 грн., мінеральної води вартістю 4,81 грн.), №170565 від 18.03.2013 року на суму 81,77 грн. (виключено придбання пакету вартістю 0,30 грн.), №363875 від 17.03.2013 року на суму 181,57 грн. (виключено придбання пакету вартістю 1 грн.), №170509 від 17.03.2013 року на суму 174,9 грн. (виключено придбання пакету вартістю 0,30 грн.), №0177 від 18.03.2013 року на суму 63,15 грн. (виключено придбання жіночих шкарпеток вартістю 11,18 грн. та колгот вартістю 31,72 грн., пакету вартістю 1,10 грн., паперу туалетного вартістю 1,97 грн., а також продуктів харчування на суму 159,08 грн.), №364618 від 19.03.2013 року на суму 236,1 грн. (виключено придбання пакету вартістю 0,25 грн.), №172065 від 24.03.2013 року на суму 24,4 грн. (виключено придбання мінеральної води вартістю 14,64 грн.), №б/н від 27.03.2013 року на суму 46,3 грн. (виключено придбання пакету вартістю 0,16 грн.), №б/н від 02.04.2013 року на суму 222,75 грн. (виключено придбання глюкометру вартістю 140,28 грн.), №124811 від 30.03.2013 року на суму 144,3 грн. (виключено придбання пакету вартістю 0,12 грн.), №б/н на суму 28,03 грн. (виключено придбання пакету вартістю 0,12 грн.).

Інші фіскальні чеки суд не бере до уваги, так як зазначені в них товари не відносяться до ліків та не пов'язані з лікуванням позивача.

Наявність у позивача потреби у придбанні ліків, які вказані у фіскальних чеках, та витрачанні коштів на лікування підтверджується випискою №2677 із медичної карти стаціонарного хворого (а.с.17) та довідкою комунального закладу «Центральна міська лікарня міста Кіровограда» (а.с.18).

Втрачені позивачем кошти в сумі 69,18 грн., в зв'язку з поверненням квитка на потяг, також підлягають відшкодуванню позивачу, тоді як кошти в розмірі 449,08 грн. витрачені позивачем на придбання квитка на потяг у вагоні типу «люкс» відшкодуванню не підлягають.

Таким чином, понесені позивачем витрати на лікування, придбання ліків, інших витрат пов'язаних з лікуванням позивача та втрату коштів за повернення квитка на потяг підлягають відшкодуванню за рахунок Галицької районної адміністрації Львівської міської ради в розмірі 9920,92 грн., що відповідає вимогам ч.1 ст.1166 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

У пункті 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року, судам роз'яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Колегія суддів вважає, що визначаючи розмір моральної шкоди у розмірі 7000 грн., суд першої інстанції правильно виходив з із засад розумності та справедливості і підстав для її зменшення не вбачається.

Таким чином, визначаючи розмір матеріальної шкоди який підлягає стягненню на користь позивача, суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального та порушив норми процесуального права, що відповідно до вимог п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України, є підставою для зміни рішення в цій частині.

Керуючись ст.ст. 209, 303, 304, 307, 309, 313-314, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу Галицької районної адміністрації Львівської міської ради задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду міста Кіровограда від 23 квітня 2014 року в частині стягнення з Галицької адміністрації Львівської міської ради на користь ОСОБА_2 матеріальної шкоди змінити, зменшивши суму матеріальної шкоди яка підлягає стягненню на користь ОСОБА_2 з 11675, 22 грн. до 9920 (дев'ять тисяч дев'ятсот двадцять) грн. 92 коп.

Рішення суду в частині стягнення з Галицької адміністрації Львівської міської ради на користь ОСОБА_2 7000 грн. моральної шкоди залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає чинності з моменту його проголошення і може бути оскаржено у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді