Ухвала суду № 39751182, 08.07.2014, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 344/100/14-ц

Провадження № 22-ц/779/1582/2014

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Польська М. В.

Суддя-доповідач Малєєв А.Ю.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2014 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого - Малєєва А.Ю.,

суддів: Меленко О.Є., Васильковського В.М.,

секретаря Мельник О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Швець Вікторії Олександрівни - представника ПАТ «ВТБ Банк» на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 21 травня 2014 року по справі за позовом ПАТ «ВТБ Банк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и л а :

В січні 2014 року Публічне акціонерне товариство «ВТБ Банк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_3. Просило стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 101905 грн 10 коп., а також 1019 грн 06 коп. судового збору за подання позовної заяви та 114 грн 70 коп. за подання заяви про забезпечення позову.

Позовні вимоги обґрунтували тим, що 12.03.2012 між Публічним акціонерним товариством «ВТБ Банк» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № R53100364983B. Згідно Кредитного договору банк надав відповідачу кредит на споживчі потреби в розмірі 100000 грн. Зобов'язання боржник належним чином не виконав, а саме своєчасно не погасив чергові частини кредиту та прострочив сплату процентів за користування кредитом, відтак загальна сума заборгованості відповідача станом на 26.11.2013 року склала 101 905 грн 10 коп.

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 21 травня 2014 року позов ПАТ «ВТБ Банк» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором № R53100364983B від 11.12.2012 в сумі 96950 грн 71 коп. Стягнуто з ОСОБА_3 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1133 грн. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Швець Вікторія Олександрівна - представника ПАТ «ВТБ Банк» оскаржив вказане рішення в апеляційному порядку. Вважає, що рішення є необґрунтованим, безпідставним та суперечить нормам матеріального права.

Апелянт зазначає, що у зв'язку з порушенням ОСОБА_3 умов Кредитного договору, укладеного між ПАТ «ВТБ Банк» та ОСОБА_3, позивачем була нарахована пеня по відсотках за період з 19.12.2012 по 26.11.2013 в розмірі 5470,83 грн та по тілу кредиту в розмірі 4550,63 грн. Посилаючись на ст.ст. 11-14. 509. 525. 526. 611. 614, 623-625, 629, 1050, 1054 ЦК України, апелянт зазначає, що договірні обов'язки повинні належно виконуватися, позичальник зобов'язаний повернути кредитору заборговане, за відповідних обставин - достроково, а той управі вимагати стягнення заборгованого та сплати неустойки. За загальними правилами законодавства України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків, а боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми боргу, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Зі слів апелянта, суд не мав підстав для зменшення розміру пені, крім того відповідач про це не просив, а умови та обставини за наявності яких може бути зменшена пеня відповідно до ст. 551 ЦК України відсутні. З урахуванням «Узагальнення судової практики розгляду цивільних справ, які виникають з кредитних правовідносин за 2009-2010 pp. апелянт вказує, що положення ч. З ст. 551 ЦК України щодо зменшення розміру неустойки може бути застосоване лише до процентів, які нараховуються як пеня, оскільки вони є засобами цивільно-правової відповідальності, чи згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України, враховуючи її компенсаційну природу, а проценти, які підлягають сплаті згідно з положеннями ст. ст. 1054, 1056-1 ЦК України у такому порядку не підлягають зменшенню через неспівмірність з розміром основного боргу, оскільки вони є платою за користування грошима і підлягають сплаті боржником за правилами основного грошового боргу. Позивач вказує, що відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України позичальник зобов'язаний сплатити суму процентів з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, оскільки інший розмір процентів не встановлений Кредитним договором.

Посилаючись на положення п. 18 Постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних та кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 р. «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають з кредитних правовідносин» апелянт зазначає, що судом не було взято до уваги, що згідно ст.552, ч. 2 ст. 625 ЦК України інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов'язання, вираженого в національній валюті, та три проценти річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому суд, на думку апелянта, має виходити з того, що ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов'язання.

Просить скасувати рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 21 травня 2014 року та ухвалити нове рішення, яким позовну заяву задовольнити в повному обсязі, стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 509,53 грн.

У судовому засіданні апеляційного суду представник апелянта вимоги апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити з указаних у ній мотивів.

Відповідач проти доводів апеляційної скарги заперечив, просив її відхилити з огляду на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції.

Заслухавши сторін, суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить відхилити з наступних мотивів.

Згідно матеріалів справи, 12 березня 2013 року між Публічним акціонерним товариством «ВТБ Банк» (далі - Банк) та ОСОБА_3 було укладено Кредитний договір № R53100364983B (далі - Кредитний договір) про надання кредиту у розмірі 100 000 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 31% річних строком користування до 12.03.2016 (а.с. 16-20).

На а.с. 14 міститься копія Розписки про отримання платіжної картки від 12.03.2012.

На а.с. 15 міститься копія Заяви відповідача на перерахування кредитних коштів від 13.03.2012.

Відповідно до Розрахунку сума заборгованості ОСОБА_3 за Кредитним договором станом на 26.11.2013 становить 101905,10 грн. грн., а саме: 72707,06 грн. заборгованість за кредитом; 9793,83 грн. прострочена заборгованість по кредиту, 9751,66 грн. - прострочена заборгованість по сплаті процентів, 5470,83 грн. - пеня за несвоєчасну сплату процентів, 3925,49 грн. - пеня за несвоєчасну сплату кредиту, 89,67 грн. - три проценти річних за час прострочення сплати процентів, 74,62 грн. - три проценти річних за час прострочення сплати кредиту, 52,77 грн. - інфляційні витрати в зв'язку з простроченням сплати процентів за користування кредитом, 39,17 грн. - інфляційні витрати в зв'язка з простроченням сплати кредиту (а.с. 6-12).

На а.с. 13 міститься Виписка за рахунком приватного клієнта ОСОБА_3 від 29.11.2013.

Ухвалою від 10 січня 2014 року (а.с. 35) задоволено Заяву ПАТ «ВТБ Банк» про забезпечення позову, якою накладено арешт на грошові кошти та майно, що належить відповідачу в межах суми позовних вимог (а.с. 28).

При ухваленні рішення судом першої інстанції обґрунтовано застосував положення ч. 3 ст. 551 ЦК України щодо зменшення розміру пені на підставі відповідного клопотання відповідача. Рішення суду в цій частині виходить з майнового стану відповідача і враховує положення п.27 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012. Крім того, судом вірно відмовлено у задоволенні вимоги про стягнення з відповідача 3 % річних за час прострочення сплати процентів, а також інфляційні витрати в загальній сумі 256 грн 83 коп., оскільки відповідно до змісту ч. 2 ст. 625 ЦК України такі кошти можуть бути стягнені у разі, якщо договором або законом не встановлено інший розмір процентів. Розмір процентів між сторонами встановлено у п. 3 кредитного договору.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Швець Вікторії Олександрівни - представника ПАТ «ВТБ Банк» - відхилити.

Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 21 травня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий А.Ю. Малєєв

Судді: О.Є. Меленко

В.М. Васильковський