Постанова № 39754179, 10.07.2014, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 347/144/14-к

Провадження № 11-кп/779/192/2014

Категорія ст. 286 ч.2 КК України

Головуючий у 1 інстанції Гордій В.І. В. І.

Суддя-доповідач Кавацюк М.Ф.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2014 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області у складі:

головуючого судді Кавацюка М.Ф.,

суддів Кукурудза Б.І., Ткачук Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 11-кп/779/192/2014, про обвинувачення ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, за апеляційними скаргами потерпілого та прокурора на вирок Косівського районного суду від 07 травня 2014 року з участю: секретаря с/з Перегінця О.Л., прокурора Грищука В.І., захисника ОСОБА_4, обвинуваченого ОСОБА_2,

в с т а н о в и в :

вказаним вироком ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, з середньою освітою, не військовозобов'язаного, громадянина України, не одруженого, не працюючого, раніше не судимого,

визнано винним та призначено йому покарання за ч.2 ст.286 КК України - 4 роки позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 2 роки.

На підставі ст.75 КК України звільнено ОСОБА_2 від відбуття призначеного покарання у вигляді позбавлення волі, встановивши йому іспитовий строк на 2 роки.

Відповідно до ст. 76 КК України зобов'язано ОСОБА_2 в період іспитового строку:

- не виїджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої\ інспекції;

- повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання;

- періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід щодо засудженого залишено раніше обраний - підписку про невиїзд.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Косівської центральної районної клінічної лікарні, кошти, які затрачені на лікування потерпілого ОСОБА_5 1554 грн.

Питання щодо речових доказів вирішено відповідно до закону.

Запобіжний захід - особисте зобов'язання.

За вироком суду злочин вчинено за таких обставин:

13.05.2013 року близько 01:00 год. ОСОБА_2 знаходився за кермом автомобіля «CІTROEN Berlingo» реєстраційний номер - номер НОМЕР_1 і перебував на прилеглій території Народному дому, що у с.Микитинці, Косівського району. У цей час попереду автомобіля знаходився пішохід ОСОБА_5, який створював перешкоду для руху автомобіля. Розпочинаючи рух, ОСОБА_2 проявив неуважність, не врахував дорожню обстановку, перед початком руху не переконався, що буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, своєчасно не вжив заходів до зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або для інших учасників руху об'їзд перешкоди та вчинив наїзд на пішохода ОСОБА_5 При цьому ОСОБА_2 порушив ряд Правил дорожнього руху України, а саме: п.п 2.3, 10.1, 12.1, 12.3. В результаті даного ДТП пішохід ОСОБА_5 отримав тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми з забоєм тканин голови з садном та травматичним набряком, перелом кісток склепіння черепа справа, забій головного мозку середнього ступеня тяжкості, крововилив під оболонки головного мозку, травми м'яких тканин обличчя з садном у правій виличній ділянці, травми м'яких тканин ділянки тазу зліва з садном та травматичним набряком в ділянці крила здухвинної кітки, травми м'яких тканин правої верхньої кінцівки з садном в ділянці задньої поверхні ліктьового суглобу, травми м'яких тканин лівої нижньої кінцівки з синцем та травматичним набряком в ділянці гомілково-ступневого суглобу. Закрита черепно-мозкова травма з забоєм тканин голови з садном та травматичним набряком, перелом кісток склепіння черепа справа, забій головного мозку середнього ступеня тяжкості, крововилив під оболонки головного мозку, відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, що є небезпечними для життя в момент спричинення.

В своїх апеляційних скаргах:

- потерпілий ОСОБА_5 вважає вирок незаконним, просить його скасувати в частині призначеного покарання тяжкості злочину і особі засудженого. Просить змінити даний вирок в частині призначення покарання та призначити ОСОБА_2 у вигляді 8 років позбавлення волі з позбавлення права керувати транспортними засобами терміном на 3 роки;

- прокурор вважає вирок незаконним, та таким що підлягає зміні з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність. Просить даний вирок змінити, вказавши в резолютивні частині: згідно ст.76 КК України на засудженого покласти обов'язки: не виїджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання ; періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.

В запереченні на апеляційну скаргу обвинувачений ОСОБА_2 вважає апеляційні скарги необґрунтованими і безпідставними.

Заслухавши доповідь судді Кавацюка М.Ф., пояснення прокурора, який підтримав свою апеляційну скаргу, просить даний вирок змінити, вказавши в резолютивні частині: згідно ст.76 КК України на засудженого покласти певні обов'язки, а апеляційну скаргу потерпілого залишити без задоволення як безпідставну; обвинуваченого ОСОБА_2 та його захисника ОСОБА_4, які заперечили доводи апеляційної скарги потерпілого, а проти апеляційної скарги прокурора не заперечують і просять вирок залишити в силі; з»ясувавши та перевіривши матеріали кримінального провадження і обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що вони не підлягають до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст.370 КПК, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Таким є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу, з наведенням належних і достатніх мотивів та підстав його ухвалення.

Суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про винність ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, за який його засуджено. Цей висновок ґрунтується на показаннях ОСОБА_2, який визнав свою вину в судовому засіданні та інших доказах, що містяться в матеріалах справи.

Вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим, а призначене покарання достатнім і справедливим.

Таких вимог закону при постановленні даного вироку суд дотримався, а тому доводи апелянта ОСОБА_5 про порушення судом вимог ст. 65 КК України, колегія суддів вважає не обґрунтованими.

Постанова Пленуму Верховного суду України №7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» визначає, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 65 КК суди повинні призначати покарання в межах, установлених санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинений злочин. Із урахуванням ступеня тяжкості, обставин цього злочину, його наслідків і даних про особу судам належить обговорювати питання про призначення передбаченого законом менш суворого покарання особам, які вперше вчинили злочини, щиро розкаялись у вчиненому, активно сприяли розкриттю злочину, відшкодували завдані збитки тощо.

Судом враховано обставини, що пом`якшують покарання, а саме: визнання вини, щире каяття у вчиненому, активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення, що він харектеризується по місцю проживання позитивно, вперше притягується до кримінальної відповідальності та обставини вчинення злочину. Потерпілим не ставилось питання про відшкодування збитків в суді першої інстанції.

Щодо покликання потерпілого на той факт, що завдавши йому тяжкі тілесні ушкодження, обвинувачений не залишився на місці події та не наддав відповідної допомоги, то його дії були зумовлені обставинами, так як розпочалася бійка і ОСОБА_2, та автомобіль, який не є власністю останнього, потерпілий із хлопцями намагалися побити.

Суд не пом'якшив незаконно покарання обвинуваченому, як про це зазначає в апеляційній скарзі потерпілий, а призначив покарання в межах санкції ч.2 ст.286 КК України.

Разом з тим, посилання прокурора про те, що суд, викладаючи у резолютивній частині вироку суть ст. 76 КК України допустив помилку, слід визнати не обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, на обвинуваченого ОСОБА_2, в резолютивні частині вироку, поклав обов'язки передбачені ст. 76 КК України, допустивши при цьому описку, зазначивши замість «кримінально-виконавчої інспекції» словосполучення «кримінально-виконавчої системи», яку суду першої інстанції необхідно виправити в порядку ст.379 КПК України, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги прокурора, не вбачає.

З огляду на наведене, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційних скарг, оскільки наведені в них обставини враховані судом першої інстанції при постановленні вироку і допущена описка, а тому їх слід залишити без задоволення, а вирок суду без змін.

Керуючись ст.ст.404,405,418,419 КПК УКраїни, колегія суддів,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційні скарги потерпілого ОСОБА_5 і прокурора Дручківа Д.Б. залишити без задоволення, а вирок Косівського райного суду від 07 травня 2014року щодо ОСОБА_2-без зміни.

Ухвала набирає законної сили з дня проголошення, але на неї може бути подано касаційну скаргу до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ учасниками провадження протягом 3 місяців з дня її проголошення.

Головуючий М.Ф.Кавацюк Судді Б.І.Кукурудз

Н.В. Ткачук

Згідно з оригіналом

Суддя Апеляційного Суду М.Ф.Кавацюк