Рішення № 39750887, 07.07.2014, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 203/2863/14-ц

Провадження № 2/0203/1047/2014

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.07.2014 року Кіровський районний суд міста Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Католікяна М.О.,

при секретарі Шаповал Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання правочину дійсним та виконаним, визнання права власності на майно,

у с т а н о в и в:

29 квітня 2014 року позивач звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання правочину дійсним та виконаним, визнання права власності на майно. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що у березні 2013 року між сторонами у простій письмовій формі було укладено договір найму житлового приміщення, за яким відповідач передав позивачу у найм з правом викупу належну йому квартиру АДРЕСА_1. Позивач виконали усі зобов'язання за договором, проте відповідач ухилився від нотаріального посвідчення договору, що стало причиною звернення позивача до суду з позовом про визнання укладеного договору дарування дійсним та виконаним, визнання права власності на вказану квартиру (а.с.а.с. 2 - 5).

Позивач у судовому засіданні підтримала заявлений позов, а представник відповідача - заперечував проти його задоволення.

Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

У судовому засіданні було встановлено, що 04.03.2013 р. сторонами у простій письмовій формі було складено та підписано договір найму (оренди) житлового приміщення із правом викупу, за яким відповідач передав позивачу у найм з правом викупу належну йому квартиру АДРЕСА_1 (а.с.а.с. 6 - 12).

На виконання підписаного договору позивач передала відповідача грошові кошти загальною сумою 880 000,00 грн. (а.с.а.с. 13 - 22).

За твердженням позивача, відповідач ухилився від нотаріального посвідчення укладеного договору, що й стало причиною звернення позивача до суду.

Відповідно до частини 1, пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з частиною 1 статті 810 ЦК за договором найму (оренди) житла одна сторона - власник житла (наймодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (наймачеві) житло для проживання у ньому на певний строк за плату.

У відповідності з частиною 2 статті 811 ЦК договір оренди житла з викупом підлягає обов'язковому нотаріальному посвідченню.

За правилами частини 1, абзацу 1 частини 2 статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5, 6 статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Частиною 4 статті 203 ЦК передбачено, що правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до статті 219 ЦК у разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину такий правочин є нікчемним. Суд може визнати такий правочин дійсним, якщо буде встановлено, що він відповідав справжній волі особи, яка його вчинила, а нотаріальному посвідченню правочину перешкоджала обставина, яка не залежала від її волі.

Судом встановлено, що сторони домовились про укладення договору найму житла з правом викупу, отже такий договір мав бути посвідчений нотаріально, і недотримання цієї вимоги, у розумінні частини 1 статті 219 ЦК, свідчить про нікчемність підписаного між сторонами правочину.

При цьому суд критично ставиться до тези позовної заяви щодо ухилення відповідача від нотаріального посвідчення договору, оскільки ця обставина не підтверджена сторонами жодними засобами доказування (запрошення відповідача до конкретної нотаріальної контори або нотаріуса, визначення сторонами дати та часу посвідчення договору дарування, підготовка усіх необхідних для цього документів тощо).

Відтак, суд не знаходить обставин, які б не залежали від волі сторін і завадили нотаріальному посвідченню договору, отже, позов не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 4 - 11, 15, 18, 57 - 60, 208, 209, 212 - 215, 218 Цивільного процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

ОСОБА_1 у позові до ОСОБА_2 про визнання правочину дійсним та виконаним, визнання права власності на майно відмовити.

Рішення набирає законної сили у порядку, передбаченому статтею 223 ЦПК України, і може бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області через Кіровський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його постановлення. У разі якщо рішення було постановлено за відсутності особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.

Повний текст рішення складено 11 липня 2014 року.

Суддя М.О. Католікян