Ухвала суду № 39749249, 26.06.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/306/14 Головуючий у 1-й інстанції: Смолій І.В. Суддя-доповідач: Горяйнов А.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Горяйнова А.М.,

суддів - Ключковича В.Ю. та Хрімлі О.Г.,

при секретарі - Дроздовій М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АДМ Україна» на постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 17 лютого 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АДМ Україна» до Міжрегіонального головного управління Міністерства доходів і зборів України - Центрального офісу з обслуговування великих платників про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2014 року ТОВ «АДМ Україна» звернулося до суду з позовом, у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників від 05 вересня 2014 року № 0000333720 та 0000343720.

Постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 17 лютого 2014 року в задоволенні вказаного адміністративного позову було відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення про задоволення позову. Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема апелянт вказує на те, що правомірно сформував податковий кредит та податкові зобов'язання по правовідносинах з ФГ «Антар» та СК ім. Шевченка.

Під час судового засідання представник позивача підтримав свою апеляційну скаргу та просив суд її задовольнити з підстав, викладених в ній.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечувала проти апеляційної скарги та просила суд відмовити в її задоволенні посилаючись на те, що судом першої інстанції було винесене законне і обґрунтоване рішення, а підстави для його зміни чи скасування - відсутні.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ТОВ «АДМ Україна» залишити без задоволення, а постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 17 лютого 2014 року - без змін виходячи із наступного.

Згідно ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що Міжрегіональним головним управлінням Міндоходів - Центральним офісом з обслуговування великих платників було проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування ТОВ «АДМ Україна» відємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту та бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника в банку за травень 2013 року, про що складено акт від 19 серпня 2013 року № 975/40-50/37-2033546533.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем були винесені податкові повідомлення-рішення від 05 вересня 2013 року № 0000333720, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 521526 грн. 00 коп. та нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 260763 грн. 00 коп., а також від 05 вересня 2013 року № 0000343720, яким позивачу зменшено від'ємне значення податку на додану вартість на загальну суму 755373 грн. 00 коп.

Не погоджуючись із вказаними рішеннями податкового органу ТОВ «АДМ Україна» звернулося до суду з позовом про їх скасування.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ТОВ «АДМ Україна» суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надав доказів фактичного отримання товару від ФГ «Антар» та СК ім. Шевченка та, відповідно, не довів правомірності своїх дій щодо формування податкового кредиту по правовідносинах із вказаними контрагентами, що не дає йому права на включення сум такого податкового кредиту до від'ємного значення податку на додану вартість та заявлення їх бюджетного відшкодування.

Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Судом встановлено, що позивач перебував у правовідносинах з ФГ «Антар» та СК ім. Шевченка і на підставі податкових накладних, складених вказаними юридичним особами, сформував податковий кредит, суми якого в подальшому були частково заявлені до бюджетного відшкодування, а частково - включені до від'ємного значення податку на додану вартість.

Міжрегіональне головне управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників вважає такі дії ТОВ «АДМ Україна» неправомірними з огляду на те, що в діяльності ФГ «Антар» та СК ім. Шевченка наявні ознаки фіктивності. Працівниками ДПІ у Печерському районі м. Києва було проведено перевірку ФГ «Антар» та встановлено його відсутність за юридичною адресою. Також на підставі отриманої під час перевірки інформації було зроблено висновок про відсутність у ФГ «Антар» матеріальних, трудових та інших ресурсів, економічно необхідних для здійснення підприємницької діяльності. Аналогічні висновки щодо можливості здійснення господарських операцій СК ім. Шевченка були закріплені у акті про неможливість проведення звірки вказаної юридичної особи.

В матеріалах справи відсутні докази оскарження дій податкових органів щодо складення зазначених акту перевірки та акту про неможливість проведення зустрічної звірки.

З огляду на встановлені та викладені в таких актах обставини, які свідчать про можливу фіктивну діяльність ФГ «Антар» та СК ім. Шевченка, колегія суддів вважає, що з метою доведення правомірності своїх дій щодо формування податкового кредиту за операціями з ними, позивач зобов'язаний надати суду докази фактичного отримання товару від вказаних контрагентів.

Такий обов'язок виникає у позивача також з огляду на наступні норми права.

Згідно пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Із вказаної норми права вбачається, що обов'язковою умовою виникнення права на формування податкового кредиту є сплата податку на додану вартість у ціні придбаного або виготовленого товару чи послуг.

Таким чином, під час здійснення контролю за правомірністю формування платником податку податкового кредиту підлягає перевірці фактичне придбання товару чи отримання послуги.

Формування податкового кредиту на підставі правочинів, у межах яких було здійснено виключно обмін документами первинного бухгалтерського обліку та перерахування грошових коштів, чинним законодавством - не передбачено.

Між ТОВ «АДМ Україна» та ФГ «Антар» був укладений договір-купівлі продажу насіння соняшнику власного виробництва № 10042 від 30 квітня 2013 року.

На підтвердження фактичного отримання товару від ФГ «Антар» позивач надав суду видаткову накладну від 30 квітня 2013 року, податкову накладну від 30 квітня 2013 року та товарно-транспортну накладну від 30 квітня 2014 року.

Дослідивши зазначені документи у сукупності з умовами договору купівлі-продажу № 10042 від 30 квітня 2013 року, колегія суддів дійшла висновку про те, що вони не підтверджують фактичне здійснення господарської операції.

Так, відповідно до п. 2.1 вказаного договору ФГ «Антар» зобов'язувалося поставити позивачу товар автомобільним транспортом на адресу ТОВ «АДМ Іллічівськ»: Одеська обл., м. Іллічівськ, вул. Транспортна, 26.

Положенням п. 2.3 договору було передбачено, що ТОВ «АДМ Іллічівськ» здійснює приймання товару від ФГ «Антар» за реєстрами про приймання товару.

Згідно п. 3.5 договору визначення кінцевої якості товару здійснюється лабораторією ТОВ «АДМ Іллічівськ» на кожну транспортну одиницю та зазначається в реєстрах про отримання товару.

Разом з тим, реєстр про отримання товару ТОВ «АДМ Іллічівськ» та докази визначення лабораторією вказаного товариства якості товару в матеріалах справи - відсутні.

В товарно-транспортній накладній від 30 травня 2013 року також відсутні відмітки ТОВ «АДМ Іллічівськ», які б підтверджували приймання товару від ФГ «Антар». Натомість зазначена товарно-транспортна накладна у місці, призначеному для зазначення посади, прізвища, імені та по-батькові. підпису і реквізитів довіреності одержувача (номер, дата та видавник довіреності), міститься штамп «весовщик Супрун Н.Л.».

У наданій позивачем видатковій накладній від 30 квітня 2013 року зазначено місце її складення - м. Херсон, вул. Суворова, 31-г, кв. 22, що не відповідає ні адресам сторін договору, ні визначеному договором місцю поставки товару.

Згідно п. 3.1 договору кількість (вага) товару складає 200 тон, відповідно до видаткової накладної позивач отримав від ФГ «Антар» 26 тон соняшника, у товарно-транспортній накладній зазначено масу нетто 26,2 тони.

З огляду на встановлені невідповідності у заповненні одних документів та враховуючи відсутність інших документів, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції те, що надані позивачем документи є недостатніми для підтвердження здійснення господарської операції.

Крім наведеного колегія суддів також приймає до уваги те, що ФГ «Антар» зобов'язувалося поставити позивачу товар власного виробництва. Однак податковим органом було встановлено відсутність ФГ «Антар» за зареєстрованим місцезнаходженням та відсутність у нього матеріальних і трудових ресурсів.

Між ТОВ «АДМ Україна» та СК ім. Шевченка були укладені договори-купівлі продажу насіння соняшнику власного виробництва № 10014 від 19 квітня 2013 року, № 10022 від 23 квітня 2013 року, 10030 від 25 квітня 2013 року та № 10050 від 14 травня 2013 року.

На підтвердження фактичного отримання товару від СК ім. Шевченка позивач надав суду видаткові накладні, податкові накладні та товарно-транспортні накладні.

Однак, надані ТОВ «АДМ Україна» документи по правовідносинах з СК ім. Шевченка також не підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Умови договорів № 10014 від 19 квітня 2013 року, № 10022 від 23 квітня 2013 року, 10030 від 25 квітня 2013 року та № 10050 від 14 травня 2013 року за своїм змістом є аналогічними умовам договору № 10042 від 30 квітня 2013 року.

Як і у випадку з ФГ «Антар», реєстр про отримання товару ТОВ «АДМ Іллічівськ» від СК ім. Шевченка та докази визначення лабораторією вказаного товариства якості товару в матеріалах справи - відсутні.

Згідно наявних в матеріалах справи видаткових накладних, СК ім. Шевченка здійснювало відпуск товару ТОВ «АДМ Україна» у період з 21 квітня по 16 травня 2013 року, в той час як згідно товарно-транспортних накладних товар перевозився починаючи з 19 квітня 2013 року.

Зі змісту переважної більшості товарно-транспортних накладних неможливо встановити особу, яка перевозила товару. Так, частина накладних в графі «автопідприємство» містить написи «частное», «чп», а в частині накладних зазначена графа не заповнена взагалі. В якості назви товару, що перевозився, зазначено «семочка», «подсолнечник», «подсолнух», «соняшник».

Наведені обставини у своїй сукупності дають підстави для висновку про те, що ТОВ «АДМ Україна» фактично не отримувало товар від СК ім. Шевченка.

З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «АДМ Україна» та скасування податкових повідомлень-рішень Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників від 05 вересня 2014 року № 0000333720 та 0000343720.

Доводи апеляційної скарги позивача не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в постанові від 17 лютого 2014 року, та не можуть бути підставами для її скасування.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам та прийнято законне і обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ТОВ «АДМ Україна» залишити без задоволення, а постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 17 лютого 2014 року - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

В задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «АДМ Україна» - відмовити.

Постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 17 лютого 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя А.М. Горяйнов

Судді В.Ю. Ключкович

О.Г. Хрімлі

Ухвала складена в повному обсязі 27 червня 2014 року.

Головуючий суддя Горяйнов А.М.

Судді: Ключкович В.Ю.

Хрімлі О.Г.