Постанова № 397380, 13.12.2006, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 22ас - 900 / 2006 Постанову ухвалено під головуванням

Категорія 42 судді Цимбалюк Л.П.

Доповідач: Морозовський В.І.

ПОСТАНОВ А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2006 року місто Вінниця

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі:

головуючого : Морозовського В.І.,

суддів : Глєбова І.К. і Чорного В.І.,

при секретарі: Мазур Ю.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою представника Державного казначейства України на постанову Чернівецького районного суду Вінницької області від 27 червня 2006 року за адміністративним позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23 до Державної судової адміністрації України, Міністерства фінансів України, Міністерства юстиції України, Головного управління Державного казначейства України при Міністерстві фінансів України, територіального управління Державної судової адміністрації України у Вінницькій області про стягнення недоплаченої заробітної плати, -

встановила:

З лютого 2006 року вказані вище позивачі звернулись до суду із зазначеним позовом, мотивованим тим, що усі вони працюють у Могилів-Подільському міськрайонному суді Вінницької області, при цьому, починаючи з 1995 року, відповідачі необгрунтовано обмежують їх трудові права на правильне нарахування заробітної плати, порушуючи вимоги постанови Кабінету Міністрів України від 13 грудня 1999 року № 2288 щодо преміювання працівників та надання їм матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та допомоги на оздоровлення, у зв'язку з чим просили стягнути на користь кожного з них певні суми заборгованості.

В ході розгляду справи судом першої інстанції проведено судово-аудиторську експертизу, за результатами якої позовні вимоги були уточнені.

Постановою Чернівецького районного суду Вінницької області від 27 червня 2006 року позов задоволений частково: з Міністерства фінансів України стягнуто заборгованість по заробітній платі на користь ОСОБА_1 - 9695,19 грн., ОСОБА_2- 2772,84 грн., ОСОБА_3- 9262,83 грн., ОСОБА_4 - 6950,97 грн., ОСОБА_5 -10105,63 грн., ОСОБА_6 - 5069,42 грн., ОСОБА_7 - 2580,98 грн., ОСОБА_8-7630,41 грн., ОСОБА_9 - 4880,11 грн., ОСОБА_10 - 6416,04 грн., ОСОБА_11-10286,12 грн., ОСОБА_12- 6919,93 грн., ОСОБА_13 - 3217,79 грн., ОСОБА_14 - 2724,18 грн., ОСОБА_15 - 4284,32 грн., ОСОБА_16 -1892,30 грн., ОСОБА_17 - 3842,08 грн., ОСОБА_18 -6792,83 грн., ОСОБА_19 - 3252,72 грн., ОСОБА_20 - 3419,33 грн., ОСОБА_21 - 3509,81 грн., ОСОБА_22 - 6695,81 грн., ОСОБА_23 - 2388,90 грн. Вказані кошти постановлено списати з розрахункового рахунку Головного управління Державного казначейства України № 351133300101, МФО 30001, код 20055032, ОПЕРУ управління НБУ в м. Києві. В задоволенні позову до Міністерства юстиції України, Державної судової адміністрації України, територіального управління Державної судової адміністрації України у Вінницькій області - відмовлено. Постанову суду в частині стягнення заборгованості по заробітній платі за один місяць в сумі 350 грн. кожному позивачу допущено до негайного виконання.

В апеляційній скарзі представник Державного казначейства України просить скасува­ти постанову суду першої інстанції і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, так як судом порушені норми матеріального права.

У судовому засіданні апеляційного суду позивач ОСОБА_6, яка одночасно є представником решти позивачів, заперечувала доводи апеляційної скарги та просила залишити судове рішення без змін.

Представник апелянта в судове засідання не з'явився та просив розглянути справу без його участі. Представники інших відповідачів також до суду не прибули, хоча про дату, час і місце судового засідання неодноразово повідомлялись належним чином, у зв'язку з чим колегією судців відповідно до ч.4 ст.196 КАС України прийнято рішення продовжити розгляд справи у відсутності осіб, що не з'явились.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення ОСОБА_6 та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

У відповідності до п.З ст. 163 КАС України у мотивувальній частині постанови суду зазначаються встановлені судом обставини із посиланням на докази, а також мотиви, з яких суд виходів при прийнятті постанови, і положення закону, яким він керувався.

Проте, суд першої інстанції вказаних вище вимог закону належним чином не виконав.

Обґрунтовуючи постанову, суд як на єдиний доказ, що підтверджує вимоги позивачів, послався на висновок судово-аудиторської експертизи.

Між тим, ані в останньому документі, ані у тексті позовної заяви та постанови суду, крім переліку загальних норм законодавчих актів щодо фінансування судової гілки влади, немає посилань на конкретні положення закону про нарахування заробітної плати працівникам суду, які були порушено по відношенню до кожного з позивачів.

Що стосується посилання позивачів на постанову Кабінету Міністрів України від 13 грудня 1999 року № 2288 «Про впорядкування умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, місцевого самоврядування та їх виконавчих органів, органів прокуратури, судів та інших органів», пп.2 і 3 п.2 якої передбачено преміювання працівників суду та надання їм матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань і допомоги на оздоровлення, то такі виплати не є обов'язковими, так як їх здійснення є лише правом, наданим керівникам судів, що обмежено установленим фондом оплати праці.

Всупереч положенням ч.1 ст.71 КАС України, згідно якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім прямо встановлених законом випадків, позивачами не надано доказів того, що попри наявність відповідного фонду оплати праці та економії фонду оплати праці, працівникам суду відповідачами не виплачувалась премія та не надавалось матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань і допомоги на оздоровлення.

Крім того, з доданих до висновку експерта документів випливає, що зазначені вище виплати кожному із позивачів у певні періоди часу здійснювались (т.2, а.с.236 - 403).

За таких обставин, у суду першої інстанції не було достатніх підстав для задоволення позову.

Оскільки судом допущено недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, а також порушено норми матеріального і процесуального права, це є підставою для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову.

При цьому, враховуючи, що зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення справи, відповідно до вимог ч.1 ст.195 КАС України, колегія суддів вважає за необхідне вийти за межі доводів апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 198, 202, 205, 207 КАС України, колегія суддів -

постановила:

Апеляційну скаргу представника Державного казначейства України - задовольнити.

Постанову Чернівецького районного суду Вінницької області від 27 червня 2006 року - скасувати та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23 до Державної судової адміністрації України, Міністерства фінансів України, Міністерства юстиції України, Головного управління Державного казначейства України при Міністерстві фінансів України, територіального управління Державної судової адміністрації України у Вінницькій області про стягнення недоплаченої заробітної плати - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця.