Рішення № 39722879, 17.04.2014, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"17" квітня 2014 р.Справа № 921/104/14-г/1Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Чопко Ю.О.

Розглянув справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" вул. Шевченка, 12, м. Київ

до Приватного підприємства "ПСП "Аметист" пров. Бригадний, 2, с.Полупанівка,Підволочиський район, Тернопільська область,47875

про cтягнення заборгованості в сумі 526 101,38 грн.

За участю представників сторін:

Позивача: Драгомерецький Ігор Петрович, начальник відділу юридичного супроводу Обласного відділення ПАТ "Промінвестбанк" в м.Хмельницькому

Відповідача: Шевчук Валентин Олексійович, представник за довіреністю

В судовому засіданні учасникам судового процесу роз'яснено їх процесуальні права та обов'язки, передбачені статтями 20, 22, 81-1 ГПК України.

За відсутності відповідного клопотання технічна фіксація судового засідання не здійснювалась.

В судовому засіданні 17.04.2014р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть справи:

Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" вул. Шевченка, 12, м. Київ звернулося з позовом до Приватного підприємства "ПСП "Аметист" пров. Бригадний, 2, с.Полупанівка,Підволочиський район, Тернопільська область, про cтягнення заборгованості в сумі 526 101,38 грн., із яких: 334700 грн. простроченої заборгованості за кредитом, 100000 грн. Строкової заборгованості за кредитом, 64842,28 грн. Простроченої заборгованості по процентам, 5909,50 грн. Строкової заборгованості по процентам, 18115,47 грн. пені за простроченим кредитом та 2534,13 грн. пені за простроченими процентами.

Ухвалою суду від 07 лютого 2014р. порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 03 березня 2014р., котрий відкладався на 31.03.2014р. та на 07.04.2014р. з підстав, викладених у відповідних ухвалах.

31.03.2014р. від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог. Суд прийняв заяву як так, що відповідає вимогам ст.22 ГПК України.

07.04.2014р. відповідач подав до суду клопотання, в якому просив призначити у справі судово-економічну експертизу. Суд клопотання відхилив з мотивів, що позивачем надано належні розрахунки а питання, які пропонується винести на розгляд експертизи, зводяться до простих математичних підрахунків.

Того ж 07.04.2014р. представник позивача заявив клопотання про відкладення розгляду справи для надання можливості надати суду пояснення щодо зміни процентної ставки а також клопотання про продовження розгляду справи на 15 днів. Суд обидва клопотання задовольнив і відклав розгляд справи на 16 квітня 2014р.

У судовому засіданні 16 квітня 2014р. оголошувалася перерва до 14 год. 30 хв. 17 квітня 2014 р. з метою надати представнику відповідача можливість ознайомитися та належно підготувати заперечення на подані позивачем розрахунки.

У судовому засіданні 17 квітня 2014р. представник позивача позовні вимоги підтримав повністю.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог в частині стягнення процентів, розрахованих за підвищеною процентною ставкою та в частині стягнення нарахованих процентів за неправомірне користування грошовими коштами. Також просив застосувати позовну давність до вимог про стягнення нарахованої неустойки (пені). Враховуючи наявність забезпечення у вигляді застави та поруки просив відмовити в стягненні пені.

Також представник відповідача повторно заявив клопотання про проведення судової економічної експертизи фінансово-кредитних операцій (вх. №8321 від 17.04.2014р.).

Суд, розглянувши клопотання, відхилив його.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення та доводи представників сторін, суд задовольняє позовні вимоги повністю з наступних мотивів:

Згідно ст. 1 ГПК України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів мають підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності. Майново - господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько - договірними зобов'язаннями (ч. 1 ст. 179 ГК України).

В силу ст. 11 ЦК України цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст. 345 Господарського кодексу України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту. Кредити надаються банком під відсоток, ставка якого, як правило, не може бути нижчою від відсоткової ставки за кредитами, які бере сам банк, і відсоткової ставки, що виплачується ним по депозитах.

Відповідно до положень ст. ст. 638, 639 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може укладатися у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договору не вимагалася.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, 03 серпня 2011 року між Публічним акціонерним товариством "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в особі директора філії "Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Тернопіль" Паламара С.І., який діяв на підставі довіреності №1404 від 29.06.2011р. з однієї сторони та Приватним підприємством "ПСП "Аметист" в особі директора Земби П.Ф., який діяв на підставі статуту, з другої сторони, укладено кредитний договір № 01-1/28 про відкриття кредитної лінії, згідно умов якого позивач (Банк) надає відповідачу (Позичальнику) кредит шляхом відкриття не відновлюваної кредитної лінії у сумі яка не може перевищувати 600000 грн., на умовах передбачених договором, а Позичальник зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти (п.1.1 Договору).

Кінцевий термін повернення кредиту - не пізніше 31 березня 2014р. (п. 2.2. договору).

Пунктом 2.3. договору сторони погодили, що кредит надається із наступним цільовим призначенням: інвестиційні цілі.

За відкриття кредитної лінії Позичальник одноразово сплачує Банку комісійну винагороду в розмірі 0,5 % від суми ліміту кредитної лінії.

За надання банківських послуг за операціями оформлення забезпечення Позичальник не пізніше дня видачі кредиту одноразово сплачує комісійну винагороду в сумі 5100 грн., з ПДВ (п. 3.1. договору).

У відповідності до п. 3.2 договору, відсотки за користування кредитом нараховуються Банком на суму фактичного щоденного залишку заборгованості за отриманим коштами та сплачуються Позичальником, виходячи із встановленої банком відсоткової ставки у розмірі 17,5% річних у валюті кредиту.

Нарахування Банком відсотків здійснюється з дати першої оплати розрахункових документів Позичальника з позичкового рахунку по дату повного і остаточного повернення всіх отриманих в межах кредитної лінії коштів.

Пунктом 3.3. сторони погодили, що у випадку порушення Позичальником встановленого п. 2.2. строку остаточного повернення всіх отриманих сум кредиту Позичальник надалі сплачує відсотки за неправомірне користування кредитом, виходячи із відсоткової ставки у розмірі 19,5 відсотків річних у валюті кредиту.

Факт надання кредиту підтверджується наступними доказами:

- платіжним дорученням ПП "ПСП Аметист" №1 від 08 серпня 2011р. на суму 194997 грн. 78 коп.;

- платіжним дорученням ПП "ПСП Аметист" №17 від 05 серпня 2011р. на суму 382310 грн. 40 коп.;

- платіжним дорученням ПП "ПСП Аметист" №14 від 08 серпня 2011р. на суму 2402 грн. 00 коп.;

- платіжним дорученням ПП "ПСП Аметист" №108 від 10 серпня 2011р. на суму 1496 грн. 88 коп.;

- платіжним дорученням ПП "ПСП Аметист" №109 від 12 серпня 2011р. на суму 1496 грн. 88 коп.;

- платіжним дорученням ПП "ПСП Аметист" №111 від 12 серпня 2011р. на суму 17266 грн. 06 коп.;

- актом перевірки цільового використання кредитних коштів від 12.09.2011р.;

- актом звірки розрахунків станом на 21.01.2014р.

Як стверджує позивач в позовній заяві та його повноважний представник в судовому засіданні, Позичальник свої зобов'язання по поверненню Кредиту не виконав належним чином, кредитні кошти в строк визначений п. 2.2. Кредитного договору не повернув, внаслідок чого утворилася заборгованість за кредитом в розмірі 434700 грн. Відповідач розмір заборгованості за кредитом не оспорив.

З приводу відсотків позивач подав суду додаткові пояснення по справі. Обґрунтовував, що проценти у визначеному п.3.2. Договору розмірі (17,5 річних) нараховувалися за період з 05 серпня 2011р. по 29 лютого 2012р. Далі, за період з 29 лютого 2012р. по 01 червня 2012 р. процентна ставка зросла до 22,5. Як на причину зростання позивач посилався на п.3.3. та п.п.4.2.8 - невиконання відкладальної умови, а саме - Позичальник не надав документів, необхідних для оцінки Банком його фінансового стану. В наступному періоді - з 01 червня 2012р. по 20 листопада 2012р. процентна ставка зросла ще на 3 пункти - до 25,5 річних по причині зменшення частки надходжень грошових потоків пропорційно кредитній заборгованості (п.п.3.11.1 Договору). В період з 20 листопада 2012 року по 23 січня процентна ставка впала до 22,5 річних лише для того, аби в наступний період - з 23 січня по 07 листопада 2013 року знову зрости до 25,5 на тій же підставі - п.п.3.11.1 Договору. Врешті, в останній розрахунковий період процентна ставка знову опустилася до 22,5 річних, з яких 19,5% - базова ставка і 3% - підвищення ставки на підставі п.п.3.11.1 Договору.

Відповідач проти сплати підвищених відсотків заперечував. Доводив, що у позивача немає підстав для застосування п.3.3. Договору в редакції від 28 грудня 2011р. Відповідно до п.3.3. підвищена процентна ставка (22,5 річних) застосовується "у випадку невиконання у встановлений строк відкладальних умов" Позичальником. Що таке "відкладальна умова", на думку представника відповідача, не зрозуміло.

Суд погоджується, що дійсно, визначення терміну "відкладальна умова" в тексті Договору відсутнє. Однак, це не означає, що п.3.3. не може взагалі застосовуватися. Суд звертає увагу, що в тому ж Договорі про внесення змін №1 до кредитного договору сторони домовилися обумовити зобов'язання Банку надати кредит після виконання цілого переліку умов, серед яких: оформити іпотеку нежитлової будівлі і передати в наступну заставу транспортні засоби (п.3.8.) Суд доходить висновку, що під "відкладальними умовами", які згадуються в п.3.3., маються на увазі умови, про які йдеться на тому ж аркуші Договору - а саме, умови, перелічені в п.3.8. Цей висновок тим більше очевидний, оскільки відповідач не запропонував жодного іншого тлумачення терміну.

Відповідно до п. 3.4. Кредитного договору, якщо Банком застосована до Позичальника неустойка у вигляді пені, остання нараховується Банком з дати виникнення обставин, що є підставою для застосування пені, до дати припинення цих обставин.

Згідно ст. 526, ст.530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк. Відповідачем дані строки порушені, в зв'язку з чим він повинен нести відповідальність, передбачену п.3.4. Договору та відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" у вигляді сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення (несвоєчасне повернення кредиту) за період з 22.07.2013р. по 05.03.2014р., що становить 25504 грн. 92 коп. пені за простроченим кредитом та 4026 грн. 03 коп. - за простроченими процентами.

Відповідач проти стягнення пені заперечив, посилаючись на наявність іншого забезпеченні і на пропуск строку позовної давності. Суд оцінює ці доводи критично. Закон не обмежує сторони в можливості застосувати декілька видів забезпечення одного і того ж зобов'язання. З приводу строку позовної давності суд зазначає, що, відповідно до п.1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України до вимог про стягнення пені застосовується позовна давність в один рік. Позивач розпочав розраховувати пеню з 22 липня 2013 року, до суду звернувся 7 лютого 2014 року, тобто, цілком у межах строку.

При таких обставинах та відповідно до вимог ст.ст.509, 525, 526, 530 Цивільного кодексу України та ст.ст.33.34 ГПК України позов про стягнення з 334700 грн. простроченої заборгованості за кредитом, 100000 грн. строкової заборгованості за кредитом, 88271,13 грн. заборгованості по процентам, 25504,92 грн. пені за простроченим кредитом та 4026,03 грн. пені за простроченими процентами підлягає задоволенню як обґрунтовано заявлений та підтверджений матеріалами справи.

Судові витрати у відповідності до ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85 ГПК України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Приватного підприємства "ПСП Аметист", 47875, Тернопільська область, Підволочиський район, село Полупанівка, пров. Бригадний, буд. 2 (код 32146891) на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", 01001, м.Київ, пров. Шевченка, буд. 12 (код 00039002) - 434 700 (чотириста тридцять чотири тисячі сімсот) грн. 51 коп. заборгованості по кредиту, 88 271 (вісімдесят вісім тисяч двісті сімдесят одну) грн. 13 коп. заборгованості по процентах, 29 530 (двадцять дев'ять тисяч п'ятсот тридцять) грн. 95 коп. пені і 11 550 (одинадцять тисяч п'ятсот п'ятдесят) грн. 05 коп. в повернення сплаченого судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Протягом десяти днів з дня складення повного тексту цього рішення сторони мають право подати апеляційну скаргу до Львівського апеляційного господарського суду через цей суд.

Повний текст рішення виготовлено 18 квітня 2014р.

Суддя Ю.О. Чопко