Ухвала суду № 39721433, 02.07.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" липня 2014 р. м. Київ К/800/24809/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Вербицької О.В.

за участю: секретаря Гончарук І.Ю.,

представника позивача Гавриленко В.В.,

представника відповідача Котляра А.С.

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва Державної податкової служби на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 16.04.2013 по справі №2а-15233/12/2670 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Елтек-Україна» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення представників сторін, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.02.2013, у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Елтек-Україна» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.04.2013 постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.02.2013 скасовано та прийнято нову постанову, якою позовні вимоги задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення від 27.06.2012 №0002022260 та №0002032260.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, Державна податкова інспекція у Святошинському районі міста Києва Державної податкової служби 30.04.2013 звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 14.05.2013 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 16.04.2013 та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

В обґрунтування своїх вимог Державна податкова інспекція у Святошинському районі міста Києва Державної податкової служби посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема, пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, статей 7, 9, 11, 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Державною податковою інспекцією у Святошинському районі міста Києва ДПС проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Елтек-Україна» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю «Украгро ШМП» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інфомеддіал» за період з 01.12.2011 по 31.12.2011.

Перевіркою встановлено порушення позивачем частини п'ятої статті 203, частини першої та другої статті 215, статті 216 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовленні ними по правочинах Товариством з обмеженою відповідальністю «Украгро ШМП» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інфомеддіал», пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 661200,0грн. та завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту на загальну суму 11257,00грн.

За результатами перевірки Державною податковою інспекцією у Святошинському районі міста Києва ДПС складено акт від 07.06.2011 №175/22-609/33154531 та прийнято податкові повідомлення-рішення від 27.06.2012 №0002032260, яким зменшено від'ємне значення податку на додану вартість на суму 11257,00грн., та від 27.06.2012 №0002022260, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на 649943,00грн. та нараховані штрафні санкції у розмірі 162485,75грн.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформленими з порушенням вимог.

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, є податкова накладна, яка видається платником податку, що здійснює операції з постачання товарів/послуг.

З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.

Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування валових витрат та податкового кредиту.

Необхідними умовами для визнання угоди нікчемною в силу вимог статті 228 Цивільного кодексу України є її укладання з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних протиправних наслідків.

При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Проте, існування відповідних обставин у даній справі податковим органом не доведено.

Разом з тим, реальність спірних господарських операцій підтверджується матеріалами справи, зокрема, наданими позивачем господарськими договорами, податковими накладними, актами виконаних робіт, банківськими виписками та платіжними дорученнями, тощо.

Крім того, чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів у останніх.

Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх податкових зобов'язань, адже поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань. А відтак за умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Враховуючи вищезазначене, слід погодитися з висновком суду апеляційної інстанції, що позивач підтвердив факт реальності господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю «Украгро ШМП» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інфомеддіал».

Окрім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Елтек-Україна» проведена на підставі листа СУ ГУ МВС України в місті Києві від 13.01.2012 №12/3-162 щодо ознак фіктивності Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфомеддіал» та порушення кримінальної справи №18-00560, та призначена відповідно до кримінально-процесуального закону.

Відповідно до приписів пункту 86.9 статті 86 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент спірних правовідносин) у разі, якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність перевірки податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Вказаною нормою передбачено, що матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

Таким чином, матеріали перевірки та висновки органу державної податкової служби, викладені в акті позапланової виїзної перевірки від 07.06.2011 №175/22-609/33154531, що призначена відповідно до кримінально-процесуального закону, до дня набрання законної сили відповідним рішенням у кримінальній справі, можуть бути оцінені як докази виключно у рамках розслідування та розгляду такої кримінальної справи і не можуть бути підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення про визначення платникові податків розрахованого за результатами такої перевірки грошового зобов'язання.

Враховуючи викладене, висновок суду апеляційної інстанції щодо протиправності податкових повідомлень-рішень від 27.06.2012 №0002022260 та від 27.06.2012 №0002032260 є правильним.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом апеляційної інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 16.04.2013 по справі №2а-15233/12/2670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ О.В. Вербицька