Ухвала суду № 39721434, 25.06.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" червня 2014 р. м. Київ К/9991/65928/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Пилипчук Н.Г.

розглянула у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 02.10.2012 по справі №2а-1743/12/2670 за позовом Приватного підприємства «АМТТ Трейд» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія

В С Т А Н О В И Л А :

На розгляд суду передано вимоги Приватного підприємства «АМТТ Трейд» (далі - ПП «АМТТ Трейд», позивач) до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби (далі - ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС, відповідач) про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 25.01.2012 №0000047225.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.06.2012, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано правомірністю визначення позивачу податкового зобов'язання, оскільки первинними документами не підтверджено настання реальних правових наслідків, зміну майнового стану сторін, а також безпосередній зв'язок проведених операцій із господарською діяльністю позивача.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.10.2012 постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.06.2012 скасовано та прийнято нову постанову, якою позовні вимоги задоволено.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано правомірністю формування податкового кредиту за господарськими операціями з Приватним підприємством «Подряд» (далі - ПП «Подряд»), факт реальності вчинення яких підтверджено належним чином оформленими первинними документами, та заявлення суми бюджетного відшкодування.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС 22.10.2012 звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 26.10.2012 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просив скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 02.10.2012 та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, зокрема, пункту 198.3 статті 198, пунктів 200.1, 200.3, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України.

Перевіривши матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

На підставі належних та допустимих доказів, досліджених з дотриманням норм процесуального права, судами попередніх інстанцій було встановлено, що у період з 20.12.2011 по 03.01.2012 уповноваженими особами ДПІ у Шевченківському районі м. Києва проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП «АМТТ Трейд» з питань достовірності нарахування суми податку на додану вартість за вересень 2011 року у розмірі 423063,00грн. заявленої до відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних періодів за вересень 2011 року, за результатами якої складено акт від 11.01.2012 №228/07-214/34696440.

На підставі вказаного акта перевірки контролюючим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.01.2012 №0000047225, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування у розмірі 25304,00грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 6326,00грн.

Фактичною підставою для зменшення суми бюджетного відшкодування став висновок податкового органу про порушення позивачем вимог пункту 198.3 статті 198, пунктів 200.1, 200.3, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України внаслідок завищення податкового кредиту за серпень 2011 року на суму 25304,00грн. та як наслідок завищення заявленої суми бюджетного відшкодування по декларації з податку на додану вартість за вересень 2011 року в розмірі 25304,00грн. При цьому, податковий орган виходив з безпідставного формування податкового кредиту за податковими накладними виданими ПП «Подряд», оскільки взаємовідносини позивача з контрагентом мають ознаки нереального здійснення фінансово-господарських операцій.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції, якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія/або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до пункту 198.1 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення - на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З аналізу наведених норм вбачається, що обов'язковою умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання у власній господарській діяльності.

Наявність у платника податку (позивача) виданих йому продавцями товарів (послуг) податкових накладних та інших первинних документів, оформлених з дотриманням вимог чинного законодавства, і сплата продавцям податку на додану вартість у складі ціни товару є достатніми підставами для формування податкового кредиту платника податку при реальному вчиненні господарських операцій.

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.

Пунктом 16 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №1379 від 01.11.2011 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 за №1333/20071, встановлено, що усі примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати постачання товарів/послуг, та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця. Податкова накладна не підписується покупцем товарів/послуг і не скріплюється його печаткою.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту є податкова накладна, яка підписується уповноваженою особою платника податків, та податковим законодавством не допускається використання факсимільного підпису уповноваженої особи, як і не допускається передбачення можливості використання факсимільного підпису при підписанні податкових накладних за угодою сторін.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, між позивачем та ПП «Подряд» укладено договір купівлі-продажу від 11.07.2011, відповідно до якого постачальник зобов'язується в порядку та на умовах визначених договором передати товар (заготовка з оцинкованої сталі виробництва Україна) згідно затверджених сторонами специфікацій або заявок, а покупець зобов'язуєтьбся прийняти та сплатити постачальнику вартість вказаного товару.

Вартість, кількість та комплектність товару визначається в затверджених сторонами специфікаціях або згідно заявок. Ціна, вказана в рахунку-фактурі є звичайною ціною.

Зі змісту заявки на поставку матеріалів ПП «Подряд» за вказаним договором вбачається, що позивачем зазначено найменування товару, який він бажає придбати, зокрема, заготовки оцинкованої сталі, його кількість та вид, з вимогою виставити рахунок.

У прибутковому ордері на товари від 04.08.2011 та від 31.08.2011 зазначено найменування товару, його артикул та кількість. В подальшому видача та отримання замовленого позивачем у ПП «Подряд» товару підтверджується видатковими накладними та довіреностями.

Згідно копій податкових накладних від 31.08.2011 №90 та від 04.08.2011 №15 виписаних ПП «Подряд» на ім'я позивача, які наявні в матеріалах справи, вбачається, що зазначені податкові накладі складені у відповідності до вимог Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №1379 від 01.11.2011 та підписані в оригіналі особою, яка має право підпису першої особи. Проведення розрахунків за отриманий товар підтверджується доданою до матеріалів справи копією виписки банку платника.

Встановлені обставини відповідачем в процесі розгляду справи не спростовано.

Отже, досліджені в процесі розгляду справи документи підтверджують ральність та товарність фінансово-господарських відносин за договором від 11.07.2011.

Не знайшов свого підтвердження і висновок податкового органу відносно того, що відповідно до бази даних АІС «Перелік платників ПДВ за результатами автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту» ПП «Подряд» відбулося заниження податкового кредиту у липні-серпні 2011 року, оскільки доказів які б дозволили вважати, що під час здійснення господарських операцій між даним підприємством і позивачем мало місце порушення вимог податкового та іншого законодавства України, що призвело до неправомірного формування позивачем податкового кредиту та завищення заявленої суми бюджетного відшкодування по декларації з податку на додану вартість за вересень 2011 року в розмірі 25304,00грн. суду не надано.

Крім того, судом апеляційної інстанції обґрунтовано не взято до уваги посилання податкового органу на неможливість проведення зустрічної перевірки в частині дотримання вимог податкового законодавства при формуванні податкового зобов'язання та податкового кредиту за липень-серпень 2011 року ПП «Подряд», оскільки дані обставини не є підставою для позбавлення ПП «АМТТ Трейд» права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість, так як невиконання свого зобов'язання однією із сторін господарських відносин не може вважатись підтвердженням наявності мети ухилення від сплати податків та отримання податкової вигоди іншою стороною.

До того ж, при здійсненні господарських операцій з контрагентом ПП «Подряд», останнє було зареєстроване як платник податків та як юридична особа.

Такий висновок відповідає позиції Верховного Суду України, викладеній у постановах від 09.09.2008 у справі №21-500во08, від 01.06.2010 у справі №21-573во10, постанові від 31.01.2011. Зокрема, Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Більш того, вищезазначена правова позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини у рішенні від 22.01.2009 у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява №3991/03).

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про недоведеність факту порушення податкового законодавства з боку ПП «АМТТ Трейд» та про неправомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. Тобто, вищенаведеним спростовується позиція податкового органу, що полягає у переконаності в штучному створенні документообігу задля імітації господарських операцій, які дають право позивачу на формування сум податкового кредиту та реалізацію права на бюджетне відшкодування.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що судом апеляційної інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права при встановленні фактичних обставин справи.

Відповідно до частини першої статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 210, 2201, 223, 224, 230, 231, частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 02.10.2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ Н.Г. Пилипчук