Ухвала суду № 39721416, 19.06.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 червня 2014 року м. Київ К/9991/66211/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.06.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2011

у справі № 2а-5844/11/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нінель-Україна"

до Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області

про скасування податкового повідомлення - рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Нінель-Україна" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області про скасування податкового повідомлення - рішення.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 17.06.2011 позовні вимоги задоволено.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2011 постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.06.2011 залишено без змін.

Не погоджуючись з зазначеним рішеннями суду першої та апеляційної інстанції, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку. В скарзі просить скасувати оскаржувані рішення, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем проведена позапланова невиїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні взаємовідносин з ТОВ «Промспецконсалтинг» за січень 2011 року, за результатами якої складено акт № 768/23-0\33/34392739.

Перевіркою встановлено порушення ч.1, ч.5 ст. 203,215, п.1 ст.216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених з ТОВ «Промстецконсалтинг» в січні 2011 року; п.201.4.201.6.ст. 201 п.198.3,198.4 ст. 198, 200 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість в січні 2011 року в сумі 111669,63 грн.

На підставі вищезазначеного акту відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000232310 від11.05.2011 року на загальну суму 111669,63 грн.

Як свідчать матеріали справи, в своїй господарській діяльності позивач мав взаємовідносини з ТОВ «Промспецконсалтинг» з яким був укладений договір купівлі-продажу товарів від 01.09.2010 року № 010910.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач дійшов висновку про заниження позивачем податку на додану вартість у зв'язку з неправомірним завищенням позивачем податкового кредиту, що проведені на підставі нікчемних, на думку відповідача, договорів, укладених з ТОВ «Промспецконсалтинг», які не спричиняють реального настання правових наслідків.

Відповідно до ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчиняться у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Підставою для недійсності правочину відповідно до ст.215 ЦК України є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно ст.228 ЦК України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Частиною 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано доказів про умисність укладення угод між позивачем та ТОВ «Промспецконсалтинг» з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Відповідачем також не надано до справи рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження "безтоварності" здійснених позивачем господарських операцій, тому висновок відповідача про "безтоварність" господарської операції носить характер припущення, яке не підтверджено належними доказами.

Разом з тим, на підтвердження фактів реальності угод з контрагентом - ТОВ «Промспецконсалтинг», позивачем надано суду: акти здачі - приймання виконаних робіт та послуг, звіти про партії товарів, акти на списання матеріалів, використаних для передпродажної підготовки товарів з метою просування торгової марки, податкові та видаткові накладні, товарно - транспортні накладні, заявки на перевозку вантажу автомобільним транспортом, подорожні листи, накази на приймання та доставку товару, платіжні доручення.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з судами попередніх інстанції, що матеріалами справи підтверджено реальність укладених позивачем з ТОВ "Промспецконсалтинг" договорів поставки косметичної продукції.

Щодо безпідставного заниження позивачем податку на додану вартість за відповідні періоди по операціям, проведеними на підставі договорів поставки, укладених з ТОВ "Промспецконсалтинг", слід зазначити наступне.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 цього Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

При цьому у п.п.7.4.5 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Судами вірно встановлено, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит за спірний період на підставі виданих ТОВ "Промспецконсалтинг" податкових накладних.

Також судами обгрунтовано зазначено, що сама по собі несплата податку контрагентом позивача, або його контрагентами (у тому числі в разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит позивача.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.06.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2011 у справі № 2а-5844/11/2070 слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 2201, 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області відхилити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.06.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2011 у справі № 2а-5844/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді С.Е. Острович О.І. Степашко