Ухвала суду № 39721414, 25.06.2014, Вищий адміністративний суд України

Дата ухвалення
25.06.2014
Номер справи
Номер документу
39721414
Форма судочинства
Адміністративне
Компанії, зазначені в тексті судового документа
Державний герб України

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" червня 2014 р. м. Київ К/9991/16616/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Пилипчук Н.Г.

за участю: секретаря Гончарук І.Ю.,

прокурора Чубенко В.В.,

представника відповідача Салтан В.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим, Прокуратури Автономної Республіки Крим на постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 09.03.2010 та постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 02.03.2011 по справі №2-29/11865-2007А-5002 за позовом Приватного підприємства «Агропрод» до Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим, за участю Прокуратури Автономної Республіки Крим, про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення прокурора та представника відповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 09.03.2010 позовні вимоги Приватного підприємства «Агропрод» до Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим, за участю Прокуратури Автономної Республіки Крим, про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 15.08.2007 №0000832302/0 та від 15.08.2007 №0000842302/0.

Постановою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 02.03.2011, постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 09.03.2010 скасовано та прийнято нову постанову, якою позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 15.08.2007 №0000832302/0 та від 15.08.2007 №0000842302/0 в частині визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 81834,90грн., в тому числі основний платіж - 54556,60грн., штрафна санкція - 27278,30грн.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Державна податкова інспекція в Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим 21.03.2011 та Прокуратура Автономної Республіки Крим 22.03.2011 звернулись з касаційними скаргами до Вищого адміністративного суду України, який ухвалами від 25.03.2011 та 29.03.2011 прийняв їх до свого провадження.

В касаційній скарзі Державна податкова інспекція в Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим просить скасувати постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 09.03.2010 та постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог Державна податкова інспекція в Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, підпункту 7.2.1 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5, підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», статей 215, 216, 228 Цивільного кодекс України, статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

В касаційній скарзі Прокуратура Автономної Республіки Крим просить скасувати постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 09.03.2010 та постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог Прокуратура Автономної Республіки Крим посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, статті 121 Конституції України, підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Державною податковою інспекцією у Сімферопольському районі була проведена виїзна планова перевірка приватного підприємства «Агропрод» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2006 по 31.03.2007.

В ході перевірки встановлені порушення позивачем підпункту 1.22.1 пункту 1.22 статті 1, підпункту 12.1.5 пункту 12.1 статті 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме заниження податку на прибуток за І квартал 2007 року в сумі 1570802,00грн.; підпункту 7.2.4 пункту 7.2, підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме заниження податку на додану вартість за квітень 2006 року в сумі 54557,00грн., за листопад 2006 року в сумі 39040,00грн., за грудень 2006 року в сумі 71807,00грн., за січень 2007 року в сумі 83953,00грн., за березень 2007 року в сумі 56667,00грн.

За результатами перевірки Державною податковою інспекцією у Сімферопольському районі складено акт від 31.07.2007 №628/23-2/32192162 та прийнято податкові повідомлення-рішення від 15.08.2007 №0000832302/0, яким позивачу визначена сума податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 2670363,00грн., в тому числі основний платіж - 1570802,00грн., штрафна санкція - 1099561,00грн., та від 15.08.2007 №0000842302/0, яким позивачу визначена сума податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 459036,00грн., в тому числі основний платіж - 306024,00грн., штрафна санкція - 153012,00грн.

Підставою для визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток став висновок податкового органу про заниження позивачем скоригованого валового доходу за І квартал 2007 року в сумі 6283206,00грн. у зв'язку з виявленням безнадійної заборгованості по розрахунках з Товариством з обмеженою відповідальністю «Ерматекс» у сумі 1723110,00грн., Приватним підприємством «Корал і К» у сумі 1573396,20 грн., Приватним підприємством «Парфум Еліт» у сумі 1659600,00грн., Товариством з обмеженою відповідальністю «Геркулес та компанія» у сумі 1327099,76грн.

Підставою для визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість став висновок податкового органу про завищенням податкового кредиту за рахунок придбання товарів, робіт, послуг у підприємств, які не є платниками податку на додану вартість

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що висновок податкового органу, що кредиторська заборгованість Приватного підприємства «Агропрод» перед контрагентами є фінансовою допомогою, необґрунтований та не відповідає дійсності, оскільки трирічний строк позовної давності по відповідній заборгованості не сплив, що свідчить про відсутність порушення позивачем підпункту 12.1.5 пункту 12.1 статті 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Приватним підприємством «Агропрод» правомірно сформовано податковий кредит по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю «Техностар 2005» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агро-Холдінг «Зернопостач», оскільки позивач не повинен відповідати за несплату податків продавцями та за можливу недостовірність відомостей про них, включених до ЄДРПОУ.

Суд апеляційної інстанції задовольняючи позовні вимоги в частині виходив з того, що право на виписку податкових накладних надано виключно платникам податку на додану вартість, а необізнаність позивача про анулювання реєстрації контрагента платником податку на додану вартість не підтверджує право позивача на податковий кредит. Одночасно з цим, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції про відсутність порушення позивачем підпункту 12.1.5 пункту 12.1 статті 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а також про правомірність формування податкового кредиту по господарським операціям з Товариством з обмеженою відповідальністю «Техностар 2005»

Проте, суд касаційної інстанції з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій не погоджується, вважає їх помилковими та передчасними з наступних підстав.

Відповідно до підпункту 12.1.5 пункту 12.1 статті 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» платник податку - покупець зобов'язаний збільшити валові доходи на суму непогашеної заборгованості (її частини), визнаної у порядку досудового врегулювання спорів або судом чи за виконавчим написом нотаріуса, у податковому періоді, на який припадає перша з подій або 90-й календарний день від дня граничного строку погашення такої заборгованості (її частини), передбаченого договором або визнаною претензією або 30-й календарний день від дня прийняття рішення судом про визнання (стягнення) такої заборгованості (її частини) або вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Положеннями зазначеної статті Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено порядок врегулювання сумнівної, безнадійної заборгованості. З їхнього змісту вбачається, що в цьому випадку йдеться не про будь-яку прострочену заборгованість, а тільки про визнану в порядку досудового врегулювання спору або судом, чи за виконавчим написом нотаріуса.

Таким чином, згідно з приписами указаної норми зобов'язання у покупця збільшити валовий дохід виникає лише за наявності відповідних юридичних фактів, а саме: підстави для збільшення валового доходу (визнання покупцем претензії в порядку досудового врегулювання; ненадання покупцем відповіді на претензію у строк, встановлений законодавством; визнання заборгованості судом; виконавчий напис нотаріуса); настання моменту збільшення валового доходу, визначеного в абзацах «а», «б» підпункту 12.1.5 пункту 12.1 статті 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Проте, наявність зазначених обставин судами попередніх інстанцій не досліджено та належної правової оцінки їм не надано.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 зазначеного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Отже, аналіз наведених приписів дає підстави для висновку, що обов'язковою умовою виникнення у платника права на формування податкового кредиту, а також на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів, оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.

Проте, слід наголосити, що наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

З'ясовуючи обставини реальності вчинення господарської операції слід ретельно перевіряти доводи податкових органів про фактичне нездійснення господарської операції, викладені в актах перевірки або зафіксовані іншими доказами.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.

Зокрема, факт відсутності здійснення господарської операції може підтверджуватись неможливістю реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу недостатності фізичних, технічних та технологічних можливостей певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, відсутність управлінського або технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій.

Разом з тим, ні судом першої інстанції, ні судом апеляційної інстанції не надано оцінки обставинам справи щодо реальності вчинення спірних господарських операцій, судами не з'ясовано умов відповідних договорів та специфіки кожної господарської операції позивача з контрагентами, не витребувано докази на підтвердження переміщення та оприбуткування позивачем отриманих товарів, не досліджено використання придбаних ним товарів і послуг у власній господарській діяльності

Відповідно до частини другої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливлюють встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Оскільки встановлення нових обставин вимагає дослідження доказів, що знаходиться поза межами касаційного розгляду справи, встановлених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, справа підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції із скасуванням ухвалених судових рішень судів попередніх інстанцій як таких, що не відповідають статті 159 цього Кодексу.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, повно і всебічно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, вирішити чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.

Керуючись статтями 210, 220, 221, 223, 227, 230, 231, частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Касаційні скарги Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим та Прокуратури Автономної Республіки Крим задовольнити частково.

Постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 09.03.2010 та постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 02.03.2011 по справі №2-29/11865-2007А-5002 скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ Н.Г. Пилипчук

Попередній документ : 39721413
Наступний документ : 39721416