Рішення № 39719133, 26.06.2014, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа 22-ц/796/5856/2014 Головуючий у 1 інстанції: Шевчук О.П.

Доповідач: Гаращенко Д. Р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого - судді Гаращенка Д.Р.

суддів Ратнікової В.М., Музичко С.Г.

при секретарі - Калашник О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою представника Національної академії внутрішніх справ за довіреністю - Анцупової ЮліїСергіївни на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 24 липня 2013 року у справі за позовом Національної академії внутрішніх справ до ОСОБА_2 про стягнення коштів,

ВСТАНОВИЛА:

Національна академія внутрішніх справ звернулась з позовом до суду до ОСОБА_2 про відшкодування витрат за період навчання.

Свої вимоги обґрунтували тим, що наказом ректора Київського національного університету внутрішніх справ від 21 серпня 2007 р. № 655 ОСОБА_2 з 01.09.2007 р. зараховано курсантом першого курсу денної форми навчання Київського національного університету внутрішніх справ.

04.12.2007 р. між КНУВС, комплектуючим органом ГУМВС України в АР Крим та ОСОБА_2 укладено договір № АРК-24 про підготовку фахівця за державним замовленням та його працевлаштування, згідно з яким ОСОБА_2 навчалася за рахунок коштів державного бюджету і після закінчення навчання, повинна відпрацювати за місцем розподілу не менше як три роки, а у разі відмови від подальшого проходження служби на посадах начальницького складу в органах внутрішніх справ протягом перших трьох років після закінчення навчання - відшкодувати фактичні витрати за період навчання.

З 01.09.2007 р. по 17.06.2011 р. у відповідності з підписаним договором ОСОБА_2 у період навчання на здобуття вищої освіти за державним замовленням за напрямком «правознавство» перебувала на державному забезпеченні харчуванням, речовим майном, грошовим утриманням та житлом із наданням відповідних комунальних послуг.

Свої зобов'язання за договором позивач виконав, про що свідчить присвоєння ОСОБА_2 кваліфікації юриста та отримання нею диплому спеціаліста. Після здобуття вищої освіти відповідно до умов договору ОСОБА_2 направлена для подальшого проходження служби до ГУМВС України в м. Києві. Наказом ГУМВС України в м. Києві від 29.07.2011 р. № 449 о/с ОСОБА_2 призначено слідчим слідчого відділу Солом'янського районного управління.. на підставі поданого нею рапорту звільнено з органів внутрішніх справ за власним бажанням.

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 24 липня 2013 р. в задоволені позову було відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції представник НАВС подав апеляційну скаргу в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про задоволення позову.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 03 жовтня 2013 р. рішення Деснянського районного суду м. Києва від 24 липня 2013 р. було скасовано, провадження по цивільній справі за позовом Національної академії внутрішніх справ України про стягнення витрат, пов'язаних з утриманням та навчанням закрито.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 22 січня 2014 р. ухвала Апеляційного суду м. Києва від 03 жовтня 2013 р. була скасована, справа передана для подальшого розгляду до суду апеляційної інстанції.

В судовому засіданні представник апелянта доводи скарги підтримав та просив її задовольнити.

ОСОБА_2 апеляційну скаргу не визнала та просила її відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Вислухавши доповідь судді Гаращенка Д.Р., пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до наступного.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що 04.12.2007 року між КНАВС, ГУ МВС України в АР Крим та ОСОБА_2 укладено Договір № АРК - 24 про підготовку фахівця у КНУВС (а.с. 9).

Відповідно п. 1 зазначеного договору його предметом є підготовка за державним замовленням на денній формі навчання фахівця освітньо-кваліфікаційного рівня за напрямком (спеціальністю) правознавство.

Відповідно п. 2.3.5, 2.3.6 Договору ОСОБА_2 прийняла на себе зобов'язання після закінчення навчання прибути до місця призначення в термін, визначений у направленні на роботу, приступити до виконання службових обов'язків за посадою, на яку призначена замовником і відпрацювати не менше трьох років. А у разі відрахування з навчального закладу чи звільнення з органів внутрішніх справ по закінченню навчання до встановленого трирічного терміну перебування на службі за підставами, передбаченими пунктом 3 укладеного між сторонами Договору, відшкодувати фактичні витрати, пов'язані з утриманням у навчальному закладі згідно затвердженим розрахунком.

Пункт 3 угоди про навчання встановлює, що підставами для відшкодування них витрат на підготовку є дострокове розірвання договору про підготовку і у вищому навчальному закладі та відмова від подальшого проходження на посадах начальницького складу в органах внутрішніх справ протягом ; трьох років після закінчення навчання.

Відповідно п. 4 Договору відшкодування здійснюється в розмірі фактичних пов'язаних з грошовим, продовольчим та речовим забезпеченням, оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв.

25.05.2011 року між НАВС, ГУ МВС України в АР Крим, ГУ МВС України в м. Києві та ОСОБА_2, укладено Додатковий договір № 1 до Договору про підготовку фахівця у НАВС відповідно якого замовника навчання ГУ МВС України в АР Крим замінено на ГУ МВС України в м. Києві (а.с. 11).

Наказом ректора НАВС від 17.06.2011 року ОСОБА_2 присвоєно кваліфікацію юриста та видано диплом спеціаліста (а.с. 12, 51).

Наказом Начальника ГУ МВС України від 29.07.2011 року лейтенанта міліції іу О.В. призначено на посаду слідчого СВ Солом'янського РУГУ МВС України в м. Києві (а.с. 13).

14.09.2011 року відповідач подала рапорт про звільнення з органів внутрішніх за власним бажанням (а.с. 14), на підставі якого Наказом від 02.12.2011 року начальника ГУ МВС України в м. Києві її звільнено з ОВС (а.с. 15).

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надав суду належних доказів витрат грошового забезпечення відповідача за час її навчання.

Також відмовляючи в позові в частині оплати комунально-житлових послуг та витрат на харчування, суд першої інстанції вважав, що відповідач на період навчання проживала в належній її квартирі, а в гуртожитку була зареєстрована тільки з 26.01.2008 р. по 04.12.2009 р., а позивач не надав належних доказів на підтвердження витрат на житлово-комунальні послуги та харчування.

З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може з наступних підстав.

Згідно зі ст. 212 ЦПК України. суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, які мають суттєве значення для справи та дійшов до висновків які не відповідають обставинам справи.

Згідно Порядком відшкодування особами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ затвердженим Постановою КМ України від 01.03.2007 року № 313 визначений механізм відшкодування особами, які навчалися за державним замовленням у вищих навчальних закладах МВС, витрат пов'язаних з їх утриманням у таких закладах у разі

1) дострокового розірвання договору про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі МВС (далі - навчальний заклад) у зв'язку з небажанням особи продовжувати навчання або порушенням нею дисципліни;

2) відмови від подальшого проходження служби на посадах начальницького складу в органах внутрішніх справ протягом перших трьох років після закінчення навчання.

Згідно з п. 2 Порядку відшкодування здійснюється в розмірі фактичних витрат, пов'язаних з: грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням;

перевезенням до місця проведення щорічної основної і канікулярної відпустки та у зворотному напрямку, за направленням до місця служби після закінчення навчального закладу;

оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв.

Порядок розрахунку витрат установлює МВС разом з Мінфіном.

Згідно з п. 3. Порядку витрати відшкодовуються згідно з договором про підготовку фахівця у навчальному закладі, який укладається між навчальним закладом, головним управлінням або управлінням МВС та особою. У разі коли особа є неповнолітньою, договір з нею укладається за письмовою згодою батьків (усиновлювачів) або піклувальників.

Відповідно до п. 4. розрахунок фактичних витрат здійснюється відповідно до норм утримання у вищому навчальному закладі.

Також відповідно п. 5. Витрати відшкодовуються:

1) у повному розмірі:

особами чоловічої статі, що вислужили встановлений законодавством строк строкової військової служби до вступу у навчальний заклад, та жіночої статі - за весь період навчання;

особами, що навчалися понад встановлений законодавством строк строкової військової служби, - за період навчання, що перевищує такий строк;

2) з урахуванням різниці суми витрат з утримання осіб у навчальному закладі та утримання військовослужбовців строкової служби за відповідною військово-обліковою спеціальністю.

У разі відмови особи добровільно відшкодувати витрати стягнення їх суми здійснюється в судовому порядку ( п.6. Порядку).

Відповідно п. 2.1.1 Порядку розрахунку витрат, пов'язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах, затвердженого Наказом Міністерства оборони України, Міністерства фінансів України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Адміністрації Державної прикордонної служби України,Управління державної охорони України, Служби безпеки України 16.07.2007 № 419/831/240/605/ 537/2 1 9/534, Зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 липня 2007 року за № 863/14 1 30 витратами на грошове забезпечення є отримане курсантом щомісячне грошове забезпечення за весь період навчання.

Щомісячне грошове забезпечення визначається з посадового окладу та додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу та надбавки), передбачених чинним законодавством для цієї категорії військовослужбовців. Фактичні дані беруться з розрахункових відомостей та інших передбачених документів, що підтверджують виплату щомісячного грошового забезпечення курсанту. На підтвердження фактичних витрат щомісячного грошового забезпечення.

На підтвердження фактичних витрат щомісячного грошового забезпечення позивачем було надано довідку про відшкодування фактичних витрат, з якою відповідач була ознайомлена (а.с. 16), довідки про доходи та нарахування ( а.с. 21-25, 82-86), акти про відбирання на знищення і знищення справ відділу фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку, відомості про виплату щомісячного грошового забезпечення, та довідки про доходи та відрахування згідно з якими встановлено, що відповідач отримувала грошове забезпечення за період навчання з 01.09.2007 р. по 17.06.2011 р. загальною сумою 13 399, 24 грн.

Відповідно п. 2.1.3. вказаного Порядку розрахунку витрат, пов'язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах, витратами на речове забезпечення є витрати, пов'язані із забезпеченням курсанта речовим майном згідно з нормами забезпечення та лазне-пральними послугами.

В судовому засіданні представник позивача заперечувала проти того, що в суді першої інстанції представник позивача визнала той факт, що відповідач несла витрати по забезпеченню себе речовим майном.

Відповідач відповідно до ст. 60 ЦПК України, не надала суду належних доказів про понесення нею витрат на речове забезпечення, а тому сума витрат на речове забезпечення у розмірі 900,61 підлягаю стягненню.

Пунктом 2.1.3.2 Порядку встановлено, що утримання вартості речового майна провадиться на підставі довідки-розрахунку, складеної начальником речової служби. Судова колегія вважає, що суд першої інстанції не вірно не прийняв довідку-витрат як належний доказ, в обґрунтування витрат речового майна (а.с. 20). Відповідач на підтвердження своїх доводів щодо частково понесений витрат не надала суду належних доказів, а колегія суддів вважає що сума витрат на речове майно у сумі 900. 61 грн. підлягає стягненню.

Колегія суддів також не погоджується з позицією суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні вимог позивача по стягненню витрат на оплату житлово-комунальних послуг.

Відповідно п. 2.1.6. до спожитих курсантом ВНЗ комунальних послуг та енергоносіїв належать тепло, гаряча та холодна вода, водовідведення та електроенергія.

Розрахунок здійснюється виходячи з середнього обсягу споживання на одного курсанта за добу:тепла та гарячої води - 0,0134 ГКал.; води та водовідведення - 0,2074 куб.м; електроенергії - 2,56 кВт/г. При проведенні розрахунків застосовуються тарифи, що встановлені для бюджетних установ і діють у місцевості, в якій розташований ВНЗ, у відповідному навчальному році.

В обґрунтування зазначеної вимоги позивачем надано довідку (а.с.18), якою розраховано витрати на житлово-комунальні послуги на забезпечення навчального процесу в розмірі 7 966.25 грн. та забезпечення проживання на казарменому положенні за період часу з 01.09.2007 року по 17.06.2011 року.

Суд першої інстанції відмовляючи в позові в цій частині послався на те, що з копії паспорту відповідача вбачається, що вона була зареєстрована в гуртожитку по місцю навчання з 26.01.2008 року по 04.12.2009 року (а.с.50), та вважав, що надана позивачем довідка витрат на житлово-комунальні послуги на забезпечення навчального процесу, та забезпечення проживання на казарменому положенні є неналежним доказом. Про те з таким висновком погодитись не можна з наступних підстав.

Згідно з довідкою про фактичні витрати по оплаті комунальних послуг та вартості спожитих енергоносіїв ОСОБА_2 ( а.с. 18) та тарифів на комунальні послуги (на 10 арк) встановлена заборгованність відповідача на забезпечення навчального процесу у розмірі 7966, 25 грн., та на забезпечення проживання на казарменому положенні у розмірі 3 591, 87 грн.

Щодо витрат на житлово-комунальні послуги на забезпечення навчального процесу в розмірі 7 966.25 грн., то колегія суддів вважає, що вони є безспірними і підлягають стягненню у повному обсязі.

Відносно витрат на житлово-комунальні послуги на забезпечення проживання на казарменому положенні судова колегія вважає, що у зв'язку з тимёщо ОСОБА_2 в період навчання не надала позивачу належні відомості про зміну свого місця проживання, не отримала відповідного дозволу на залишення гуртожитку, не надала суду належних доказів знаходження з грудня за іншім місцем проживання. Наявність прописки відповідача не є належним підтвердженням даних обставин, так як і сплата комунальних платежів за іншою адресою.

Згідно з довідкою про відшкодування фактичних витрат на підготовку фахівця у Національній академії внутрішніх справ від 15.06.2011 р. відповідач була ознайомлена з витратами на її навчання, про що свідчить її особистий підпис, та не заперечувала проти нього поки до неї не був заявлений позов.

На вимогу колегії суддів відповідач не надала жодних підтверджень та доказів проживання у іншому місці за межами гуртожитку.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції - скасуванню з ухваленнм нового рішення про задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 208, 303-305, ч. 1 п. 2 ст. 307, ст. ст. 313-314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу представника Національної академії внутрішніх справ за довіреністю - АнцуповоїЮлії Сергіївни - задовольнити.

Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 24 липня 2013 року - скасувати та ухвалити нове рішення наступного змісту.

Позов Національної академії внутрішніх справ до ОСОБА_2 про стягнення витрат на навчання - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 (проживає за адресою АДРЕСА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН НОМЕР_1) на користь Національної академії внутрішніх справ ( р/р 31252272210003, код ЄДРПОУ 08751177, МФО 820172) вартість витрат на навчання у розмірі 37 417 (тридцять сім тисяч чотириста сімнадцять) гривень 05 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Національної академії внутрішніх справ судовий збір у сумі 374 грн. 17 коп.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене протягом 20 днів з дня набрання ним законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді