Рішення № 39719137, 26.06.2014, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 22-ц/796/6165/2014

Головуючий у 1 інстанції: Ярошенко С.В.

Доповідач: Гаращенко Д.Р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого - судді Гаращенка Д.Р.

суддів - Музичко С.Г., Ратнікової В.М.

при секретарі - Калашник О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою представника Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» за довіреністю - Куряти Віталія Васильовича на заочне рішення Деснянського районного суду м. Києва від 21 березня 2014 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» до ОСОБА_2 про стягнення боргу, -

ВСТАНОВИЛА:

20 січня 2014 року ПАТ «Родовід Банк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, у якому просив стягнути з нього заборгованість за кредитним договором № 37.3/АА-0000.08.2 від 07 березня 2008 року у розмірі 58 692, 78 дол. США та 4 232 504, 95 грн., вирішити питання про розподіл судових витрат. Свої вимоги обґрунтовував тим, що 07 березня 2008 року між ВАТ «Родовід Банк» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 37.3/АА-0000.08.2, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит на загальну суму 47 700, 00 дол. США строком до 07 березня 2015 року зі сплатою 12, 5 % річних за користування кредитними коштами. ОСОБА_2 свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконував, внаслідок чого утворилась заборгованість, що станом на 05 вересня 2013 року складає 58 692, 78 дол. США та 4 232 504, 95 грн., та підлягає стягненню з ОСОБА_2

Заочним рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 21 березня 2014 року позов ПАТ «Родовід Банк» задоволено частково і стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Родовід Банк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 58 692, 78 дол. США, що за курсом НБУ станом на момент винесення рішення складало 592 797, 08 грн., пеню у розмірі 50 000 грн. за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом та судовий збір у розмірі 3 441 грн.; в задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

31 березня 2014 року представник ПАТ «Родовід Банк» за довіреністю - Курята В.В. подав апеляційну скаргу на вказане рішення, у якій, посилаючись на порушення норм матеріального права, просив суд його змінити в частині стягнення пені і 3% річних та задовольнити позовні вимоги ПАТ «Родовід Банк» у частині стягненні пені та 3 % річних у повному обсязі; в іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін. В обґрунтування заявлених вимог апелянт вказав, що судом першої інстанції невірно застосовано ч. 3 ст. 551 ЦК України, оскільки ОСОБА_2 заяви про зменшення розміру пені не подавав. Також апелянт вказав, що 3 % річних від простроченої суми підлягають сплаті незалежно від нарахування неустойки, а тому суд першої інстанції помилково відмовив у задоволенні позову в цій частині.

У судовому засіданні представник ПАТ «Родовід Банк» за довіреністю - Курята В.В. апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.

ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, в порядку ч. 3 ст. 76 ЦПК України був належним чином повідомлений про день, час та місце апеляційного розгляду, тому розгляд справи за апеляційною скаргою на підставі ч. 2 ст. 305 ЦПК України проведено за його відсутності.

Вислухавши доповідь судді Гаращенка Д.Р., пояснення представника позивача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до наступного.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що 07 березня 2008 року між ВАТ «Родовід Банк» та ОСОБА_2 (позичальник) був укладений кредитний договір № 37.3/АА-00003.08.2, відповідно до умов якого банк відкрив позичальнику відновлювану кредитну лінію на загальну суму 47 700, 00 дол. США строком до 07 березня 2015 року зі сплатою 12, 5 % річних за користування кредитними коштами.

ВАТ «Родовід Банк» належним чином виконав свої зобов'язання за кредитним договором, що підтверджується заявою на видачу готівки 509_ 44 (а.с. 19).

24 жовтня 2008 року між ВАТ «Родовід Банк» та ОСОБА_2 була укладена додаткова угода до кредитного договору № 37.3/АА-00003.08.2, якою було погоджено новий порядок зміни відсоткової ставки за користування кредитними коштами.

ОСОБА_2 свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконував, внаслідок чого утворилась заборгованість, що станом на 05 березня 2013 року складала 58 692,78 дол. США та 4 232 504,95 грн., з яких:

- сума поточної заборгованості за кредитом -10 789,10 дол. США;

- сума поточної заборгованості за процентами по кредиту - 557,53 дол. США;

- сума простроченої заборгованості за кредитом -25 550,02 дол. США;

- сума простроченої заборгованості за процентами по кредиту - 21 796,13 дол. США

- сума пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом - 2 272 263,64 грн.

- сума пені за несвоєчасне погашення процентів по кредиту - 1 938 630,13 грн.

- сума трьох процентів річних від суми простроченого кредиту - 11 661,34 грн.

- сума трьох процентів річних від суми прострочених процентів по кредиту - 9 949,85 грн.

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення достроково суми кредиту та нарахованих відсотків суд першої інстанції керувався ст.ст. 525-526, 1049-1050, 1054 ЦК України та виходив з того, що ОСОБА_2 умови кредитного договору належним чином не виконував, тому з нього слід стягнути суму поточної і простроченої заборгованості за кредитом і процентами за кредитом.

Рішення суду першої інстанції в цій частині не оскаржується, а тому судом апеляційної інстанції не переглядається.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення 3 % річних суд першої інстанції керувався ст. 625 ЦК України та виходив з того, що штрафні санкції передбачені умовами кредитного договору.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 18 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають з кредитних правовідносин» № 5 від 30 березня 2012 року за змістом статті 552, частини другої статті 625 ЦК інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов'язання, вираженого в національній валюті, та три проценти річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому суд має виходити з того, що ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов'язання.

Таким чином, зі змісту викладеного випливає, що три проценти річних від простроченої суми є компенсацією за неправомірне користування боржником належними до сплати кредиторові коштами та підлягають сплаті незалежно від передбачених договором штрафних санкцій.

Суд першої інстанції на зазначені положення уваги не звернув, а тому дійшов до помилкового висновку про відмову у задоволенні позову про стягнення 3 % річних.

Зменшуючи розмір пені з 4 210 893, 97 грн. до 50 000 грн. суд першої інстанції керувався ч. 3 ст. 551 ЦК України та виходив з того, що розмір неустойки значно перевищує розмір збитків.

Відповідно до ст. 549 ЦК України штраф, пеня - це є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, тобто ця сума є неустойкою.

Згідно зі ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. При цьому закон дозволяє сторонами домовитись про зміну розміру неустойки у бік її зменшення або збільшення, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до п. 3.9 кредитного договору за порушення строків повернення кредиту чи сплати процентів позичальник зобов'язується сплачувати банку пеню у розмірі 1,6 % від суми простроченої заборгованості за кожен день прострочки.

Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (ч. 3 ст. 551 ЦК України).

Положення частини третьої статті 551 ЦК України про зменшення розміру неустойки може бути застосовано судом лише за заявою відповідача до відсотків, які нараховуються як неустойка, і не може бути застосовано до сум, які нараховуються згідно з частиною другою статті 625 ЦК, які мають іншу правову природу. При цьому проценти, які підлягають сплаті згідно з положеннями статей 1054, 1056-1 ЦК, у такому порядку не підлягають зменшенню через неспівмірність із розміром основного боргу, оскільки вони є платою за користування грошима і підлягають сплаті боржником за правилами основного грошового боргу (п. 27 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ, що виникають з кредитних правовідносин» № 5 від 30 березня 2012 року).

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 заяви про зменшення розміру пені не подавав, а тому у суду першої інстанції не було правових підстав застосування ч. 3 ст. 551 ЦК України при вирішенні спору.

Отже, заочне рішення Деснянського районного суду м. Києва від 21 березня 2014 року підлягає скасуванню в частині відмови у задоволенні позовних вимог ПАТ «Родовід Банк» про стягнення 3 % річних та в частині стягнення пені у розмірі 50 000 грн. з ухваленням в цій частині нового рішення про стягнення з ОСОБА_2 3 % річних від суми простроченого кредиту і від суми прострочених процентів по кредиту у розмірі 21 611, 19 грн. та пені у розмірі 4 210 893, 76 грн.

В іншій частині рішення суду першої інстанції не оскаржувалося, доводів щодо його незаконності і необґрунтованості апеляційна скарга не містить.

Керуючись ст.ст. 208, 303-305, п. 2 ч. 1 ст. 307, ст.ст. 313-314, 316-317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» за довіреністю - Куряти Віталія Васильовича - задовольнити частково.

Заочне рішення Деснянського районного суду м. Києва від 21 березня 2014 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» до ОСОБА_2 про стягнення 3 % річних та в частині задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» до ОСОБА_2 про стягнення пені у розмірі 50 000 грн. - скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення наступного змісту:

Стягнути з ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» (код ЄДРПОУ 14349442) 3 % річних від суми простроченого кредиту і від суми прострочених процентів по кредиту у розмірі 21 611, 19 грн. та пеню у розмірі 4 210 893, 76 грн.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення однак може бути оскаржена протягом 20 днів з дня набрання нею законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді