Рішення № 39719115, 26.06.2014, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 22-ц/796/7064/2014

Головуючий у 1 інстанції: Сирбул О.Ф.

Доповідач: Гаращенко Д.Р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого - судді Гаращенка Д.Р.

суддів - Музичко С.Г., Ратнікової В.М.

при секретарі - Калашник О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою представника Публічного акціонерного товариства «БМ Банк» за довіреністю - Порало Тетяни Іванівни на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 10 квітня 2014 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «БМ Банк» до ОСОБА_2 про стягнення боргу, -

ВСТАНОВИЛА:

30 січня 2014 року ПАТ «БМ Банк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, у якому просив стягнути з нього заборгованість за кредитним договором у сумі 153 582, 71 грн. та судовий збір у розмірі 1 535, 83 грн. Свої вимоги обґрунтовував тим, що 28 жовтня 2008 року між ВАТ «БМ БАНК» та ОСОБА_2 (позичальник) був укладений кредитний договір № 588/281008, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит в сумі 124 455,00 грн. Банк в повному обсязі виконав свої зобов'язання за кредитним договором, однак позичальник платежі з погашення боргу своєчасно не здійснював, внаслідок чого виникла заборгованість, яка станом на 13.01.2014 р. становить 153 582,71 грн., з яких: строкова сума заборгованості по кредиту - 28 925,73 грн.; прострочена сума заборгованості по кредиту - 81 233,49 грн.; прострочена сума заборгованості по процентах - 4 414,12 грн.; сума заборгованості по процентах 01.02.2013 р. по 13.01.2014 р. - 24 227,25 грн.; пеня за період з 13.01.2013 р. по 12.01.2014 р. - 14 782,12 грн.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 10 квітня 2014 року у задоволенні позову ПАТ «БМ Банк» було відмовлено.

24 квітня 2014 року представник ПАТ «БМ Банк» за довіреністю - Порало Т.І. подала апеляційну скаргу на вказане рішення, у якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, просила його скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову. В обґрунтування заявлених вимог апелянт вказала, що твердження суду першої інстанції про пропущення строку позовної давності за платежами, строк виконання яких ще не настав. Також апелянт вказала, що у межах строку позовної давності підлягають стягненню не сплачені до моменту звернення кредитора до суду платежі. Додатково апелянт зазначила, що вимога про дострокове стягнення боргу у разі прострочення сплати чергових платежів є правом банку.

У судовому засіданні представник ПАТ «БМ Банк» за довіреністю - Порало Т.І. апеляційну скаргу підтримала і просила її задовольнити.

Представник ОСОБА_2 за довіреністю - ОСОБА_3 апеляційну скаргу просила відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Вислухавши доповідь судді Гаращенка Д.Р., пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до наступного.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що 28 жовтня 2008 року між ВАТ «БМ БАНК», найменування якого відповідно до вимог Закону України «Про акціонерні товариства» від 17 вересня 2008 року було змінено на ПАТ «БМ БАНК» та ОСОБА_2 (позичальник) був укладений кредитний договір № 588/281008, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит в сумі 124 455,00 грн. шляхом видачі готівки з каси банку та подальшим зарахуванням грошових коштів на рахунок позичальника та безготівковим перерахуванням з поточного рахунку на рахунок автосалону для купівлі автомобіля на первинному ринку без авансового внеску строком до 27 жовтня 2014 року зі сплатою 23 % річних за користування кредитними коштами.

Банк в повному обсязі виконав свої зобов'язання за кредитним договором, що підтверджується заявою на видачу готівки № 1658843 від 28.10.2008 року. ОСОБА_2 свої зобов'язання належним чином не виконував, платежі на погашення кредитної заборгованості своєчасно не вносив.

Станом на 13 січня 2014 року у ОСОБА_2 за кредитним договором існує заборгованість перед банком в сумі 153 582,71 грн., з яких:

- строкова сума заборгованості по кредиту - 28 925,73 грн.;

- прострочена сума заборгованості по кредиту - 81 233,49 грн.;

- прострочена сума заборгованості по процентах - 4 414,12 грн.;

- сума заборгованості по процентах 01.02.2013 р. по 13.01.2014 р. - 24 227,25 грн.;

- пеня за період з 13.01.2013 р. по 12.01.2014 р. - 14 782,12 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції суд першої інстанції виходив з того, що востаннє ОСОБА_2 кошти на погашення кредитної заборгованості вніс 19 липня 2010 року, про що банк знав, однак до суду в межах строків позовної давності не звернувся, що є підставою для відмови у задоволенні позову згідно ч. 4 ст. 267, ст. 266 ЦК України.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно зі ст. ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 1054 ЦК України обов'язком позичальника за кредитним договором є, зокрема, повернення кредиту та сплата процентів за користування ним.

Частиною 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України зазначено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Крім того, на підставі ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно із ч.ч. 4, 5 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

У постанові Верховного Суду України від 06 листопада 2013 року про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04 травня 2013 року у справі про стягнення заборгованості за кредитним договором вказано, що відповідно до ст. 261 ЦК України початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов. Перебіг позовної давності за вимогами кредитора, які випливають з порушення боржником умов договору (графіка погашення кредиту) про погашення боргу частинами (щомісячними платежами) починається стосовно кожної окремої частини, від дня, коли відбулося це порушення. Позовна давність у таких випадках обчислюється окремо по кожному простроченому платежу. У разі порушення боржником строків сплати чергових платежів, передбачених договором, відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України кредитор протягом усього часу - до встановленого договором строку закінчення виконання останнього зобов'язання вправі заявити в суді вимоги про дострокове повернення тієї частини позики (разом з нарахованими процентами - ст. 1048 ЦК України ), що підлягає сплаті. Несплачені до моменту звернення кредитора до суду платежі підлягають стягненню у межах позовної давності по кожному із платежів.

Враховуючи зазначене, висновок суду першої інстанції про початок перебігу позовної давності з 19 липня 2010 року - з визначеної судом дати останнього внесення позичальником коштів на погашення тіла кредиту і відсотків та застосування позовної давності до як до вимог про дострокове стягнення частини заборгованості, так і до вимог про стягнення частини платежів, що згідно умов договору кредиту мали бути здійснені позичальником протягом 30 січня 2011 року-30 січня 2014 року, тобто в межах строку позовної давності по кожному з цих платежів, ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення.

Отже, рішення Дарницького районного суду м. Києва від 10 квітня 2014 року не може вважатися законним і обґрунтованим, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення наступного змісту.

Відповідно до ч. 1 ст. 264 ЦК України строк позовної давності переривається вчиненням особою дій, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 10 серпня 2011 року ОСОБА_2 в рахунок погашення відсотків та частини кредиту за договором № 588/281008 від 28 жовтня 2008 року було сплачено 3 500, 00 грн., 11 листопада 2011 року - 7 200 грн., 04 січня 2012 року - 3 208, 00 грн., 20 лютого 2012 року - 3 203, 00 грн. Внесені ОСОБА_2 суми на погашення кредитної заборгованості перевищували розмір щомісячного платежу згідно графіку погашення кредиту.

Таким чином, відповідачем вчинялись дії щодо часткового погашення заборгованості в межах строку позовної давності.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що на виконанні у ВДВС Дарницького районного управління юстиції у м. Києві перебував виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 27 червня 2012 року, про звернення стягнення на предмет застави - транспортний засіб марки MITSUBISHI, реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить ОСОБА_2 в рахунок погашення його заборгованості перед ПАТ «БМ Банк» у сумі 143 043, 55 грн. В результаті примусового виконання вказаного виконавчого напису нотаріуса кошти у сумі 44 164, 69 грн. були зараховані ПАТ «БМ Банк» 28 жовтня 2013 року на погашення заборгованості за відсотками.

Отже, підстав для застосування позовної давності до вимог ПАТ «БМ Банк» про стягнення строкової суми заборгованості по кредиту у розмірі 28 925,73 грн.,простроченої суми заборгованості по кредиту у розмірі 81 233,49 грн., простроченої суми заборгованості по процентах у розмірі 4 414,12 грн. і суми заборгованості по процентах за період з 01.02.2013 р. по 13.01.2014 р. у розмірі 24 227,25 грн. немає, вимоги ПАТ «БМ Банк» в цій частині є законними і обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

На підставі ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно зі ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Зі змісту викладеного випливає, що пеня - це санкція, що нараховується з першого дня прострочення і доки зобов'язання не буде виконано, а тому у разі пропущення річного строку звернення може бути нарахована за останній рік невиконання основного зобов'язання в межах строку позовної давності за основним зобов'язанням.

З матеріалів справи вбачається, що ПАТ «БМ Банк» з позовом до суду звернувся 30 січня 2014 року, у той час як пеня ним нараховувалась у розмірі подвійної облікової ставки НБУ (п. 8.1. кредитного договору) з 13 січня 2013 року по 12 січня 2014 року, клопотання про поновлення строку позовної давності не заявлялось.

Отже, позовні вимоги ПАТ «БМ Банк» в частині стягнення пені слід задовольнити частково і стягнути з ОСОБА_2 пеню за період з 30 січня 2013 року по 12 січня 2014 року у розмірі 14 087, 21 грн.

Відповідно до ч. 5 ст. 88 ЦПК України з ОСОБА_2 підлягає стягненню судовий збір у розмірі за подання позовної заяви - 1 528, 88 грн. та за подання апеляційної скарги - 764, 41 грн. пропорційно до задоволених вимог.

З огляду на викладене, рішення Дарницького районного суду м. Києва від 10 квітня 2014 року слід скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову ПАТ «БМ Банк» частково.

Керуючись ст.ст. 218, 303-305, п. 2 ч. 1 ст. 307, ст.ст. 313-314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства «БМ Банк» за довіреністю - Порало Тетяни Іванівни - задовольнити.

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 10 квітня 2014 року - скасувати та ухвалити нове рішення наступного змісту:

Позов Публічного акціонерного товариства «БМ Банк» до ОСОБА_2 про стягнення боргу - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2) на користь Публічного акціонерного товариства «БМ Банк» (код ЄДРПОУ 33881201) заборгованість за кредитним договором у сумі 153 582, 71 грн. та судовий збір у розмірі 2 303, 17 грн.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене протягом 20 днів з дня набрання ним законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді