Ухвала суду № 39717245, 01.07.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

01 липня 2014 рокусправа № 804/6132/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого судді: Коршуна А.О. (доповідач)

суддів: Панченко О.М. Чередниченко В.Є.

за участю секретаря судового засідання: Чепурко А.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській областіна постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.07.2013р. у справі №804/6132/13-аза позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «Розрахунково-комерційний центр» до: про:Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ВСТАНОВИВ:

29.04.2013р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Розрахунково-комерційний центр» (далі - ТОВ «РКЦ») звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби (далі - Нікопольська ОДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень /а.с. 3-15 том 1/.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.05.2013р. відкрито провадження в адміністративній справі №804/6132/13-а за вищезазначеним адміністративним позовом та справу призначено до судового розгляду / а.с. 1 том 1/.

Позивач, посилаючись у позовній заяві на те, що в результаті проведеної відповідачем позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ «РКЦ» з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині повноти нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість (далі - ПДВ) по взаємовідносинам з ТОВ «Ривс», ТОВ «Матадор», ТОВ «Ангстрем Континенталь», ТОВ «Шоковіта», ТОВ «Ферріт-д», ТОВ «ВК Віконні системи» з 01.07.2011р. по 31.12.2012р. у періодах їх фактичного відображення, податковим органом було зроблено висновок про не підтвердження реальності здійснення господарських операцій з цими контрагентами, їх вид, обсяг, якість та розрахунки, встановлено дефектність первинних документів та відсутність об'єктів оподаткування, внаслідок чого порушено вимоги чинного податкового законодавства, що призвело до: заниження податку на прибуток за перевіряємий період на загальну суму 576586,31 грн., заниження податкових зобов'язань ПДВ за період 01.04.2011р. по 30.09.2012р. на загальну суму 335004,97 грн., та за результатами перевірки податковим органом (відповідачем у справі) було прийнято податкові повідомлення-рішення №0000362201 та №0000352201 від 18.04.2013р., якими збільшено розмір податкових зобов'язань позивача з ПДВ на загальну суму 517510,23 грн. та з податку на прибуток на загальну суму 829603,57 грн. (відповідно), позивач вважає висновки податкового органу у акті перевірки та прийняті за результатами перевірки рішення безпідставними та необґрунтованими з огляду на те, що усі зазначені у акті перевірки контрагенти позивача, на момент укладення господарських договорів та виконання сторонами за договорами своїх зобов'язань, були зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, придбані позивачем товари та послуги у цих контрагентів були використані ним у власній господарській діяльності, у позивача наявні усі первинні документи, які підтверджують факт виконання позивачем та його контрагентами своїх зобов'язань за договорами, що свідчить про те, що ці угоди були укладені свідомо з метою настання певних наслідків, і саме на підставі цих належних первинних документів у відповідних звітних періодах позивачем формувалась податкова звітність, визначено розмір валових витрат підприємства та сформовано податковий кредит, тому просив суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Нікопольської ОДПІ №0000362201 та №0000352201 від 18.04.2013р..

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.07.2013р. у справі №804/6132/13-а адміністративний позов задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Нікопольської ОДПІ №0000362201 та №0000352201 від 18.04.2013р. (суддя Луніна О.С.) /а.с. 230-238 том 3/.

Нікопольська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, яка є правонаступником відповідача у даній справі, не погодившись з постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.07.2013р. у даній справі, подала апеляційну скаргу / а.с. 2-9 том 4/, у якій посилаючись на те, що судом першої інстанції під час розгляду даної справи не було з'ясовано усі обставини справи, які мають значення для її вирішення та зроблено висновки, які суперечать фактичним обставинам справи, що призвело до постановлення ним рішення у справі з порушенням норм чинного матеріального та процесуального права, тому просила суд скасувати постанову суду першої інстанції від 16.07.2013р. та постановити у справі нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні заявлених ним позовних вимог у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав доводи, викладені у апеляційній скарзі, просив суд апеляційну скаргу задовольнити, постанову суду першої інстанції від 16.07.2013р. у даній справі скасувати та постановити у справі нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні заявлених ним позовних вимог.

Представник позивача у судове засідання не з'явився. Позивач про день, годину та місце розгляду даної адміністративного справи апеляційним судом повідомлений , надав суду письмове клопотання у якому просив суд розглянути дану справу у відсутність свого представника / а.с. 22.27,28 том 4/. За таких обставин колегія суддів вважає можливим розглянути дану справу у відсутність представника позивача.

Заслухавши у судовому засіданні представника відповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали даної адміністративної справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

ТОВ «РКЦ», ідентифікаційний код 19320635, зареєстровано як юридична особа 15.09.2008р., та як платник податків, у тому числі ПДВ, позивач у справі перебуває на податковому обліку в Нікопольській ОДПІ /а.с. 146-154 том 1/.

Під час розгляду даної адміністративної справи судом встановлено, що відповідачем у справі у період з 04.03.2013р. по 13.03.2013р. було проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ «РКЦ» з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині повноти нарахування та сплати податку на прибуток та ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ «Ривс», ТОВ «Матадор», ТОВ «Ангстрем Континенталь», ТОВ «Шоковіта», ТОВ «Ферріт-д», ТОВ «ВК Віконні системи» з 01.07.2011р. по 31.12.2012р. у періодах їх фактичного відображення, за результатами якої було складено акт №862/221/19320635 від 20.03.2013р. (далі - акт перевірки).

Як вбачається з наданої суду ксерокопії акту перевірки /а.с. 16-112 том 1/ податковим органом було зроблено висновок про не підтвердження реальності здійснення господарських операцій з контрагентами - ТОВ «Ривс», ТОВ «Матадор», ТОВ «Ангстрем Континенталь», ТОВ «Шоковіта», ТОВ «Ферріт-д», ТОВ «ВК Віконні системи», їх вид, обсяг, якість та розрахунки, встановлено дефектність первинних документів та відсутність об'єктів оподаткування, внаслідок чого порушено вимоги чинного податкового законодавства, що призвело до: заниження податку на прибуток за перевіряємий період на загальну суму 576586,31 грн.; заниження податкових зобов'язань ПДВ за період 01.04.2011р. по 30.09.2012р. на загальну суму 335004,97 грн.

За результатами перевірки, на підставі акту №862/221/19320635 від 20.03.2013р.. податковим органом 18.04.2013р. було прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0000362201, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 517510,23 грн., у тому числі : основний платіж -344824,97 грн. , штрафні (фінансові) санкції (штрафи) - 172685,26 грн. / а.с. 127 том 1/;

- №0000352201, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 829603,57 грн., у тому числі : основний платіж - 576586,31грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) - 253017,26 грн. / а.с. 128 том 1/.

Крім цього, необхідно зазначити, що з акту перевірки вбачається, що висновок про порушення позивачем вимог п. 135.1, п.п. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, п. 137.1 ст. 137, п. 138.1, п. 138.2 , п. 138.4 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, п. 7 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, ст. 185 , ст. 186, ст. 188, п. 198. 1 п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, яке призвело до заниження позивачем у справі протягом перевіряємого періоду податкових зобов'язань з податку на прибуток та з ПДВ, податковим органом зроблено з огляду на наявність актів перевірок контрагентів позивача - ТОВ «Ривс», ТОВ «Матадор», ТОВ «Ангстрем Континенталь», ТОВ «Шоковіта», ТОВ «Ферріт-д», ТОВ «ВК Віконні системи», які проведені податковим органом за місцем податкового обліку цих підприємств, у яких зроблено висновки про відсутність у контрагентів позивача у даній адміністративній справі необхідних умов для ведення господарської діяльності, відсутність основних фондів та виробничих активів, що на думку податкового органу(відповідача у даній справі) свідчить про не підтвердження реальності здійснення господарських операцій ТОВ «РКЦ» з контрагентами - ТОВ «Ривс», ТОВ «Матадор», ТОВ «Ангстрем Континенталь», ТОВ «Шоковіта», ТОВ «Ферріт-д», ТОВ «ВК Віконні системи» по всьому ланцюгу постачання, протягом перевіряємого періоду, їх вид, обсяг, якість та розрахунки, встановлено дефектність первинних документів та відсутність об'єктів оподаткування, як наслідок угоди позивача з цими контрагентами не створюють реальних наслідків, що свідчить про нікчемність цих угод (правочинів) та безпідставне заниження валового доходу, завищення витрат, завищення податкового кредиту внаслідок укладення нікчемних правочинів.

Судом першої інстанції і судом апеляційної інстанції встановлено, що протягом перевіряємого періоду позивачем було укладено ряд правочинів щодо купівлі-продажу/поставки товарів (робіт та послуг) з наступними контрагентами: ТОВ «Ривс», ТОВ «Матадор», ТОВ «Ангстрем Континенталь», ТОВ «Шоковіта», ТОВ «Ферріт-д», ТОВ «ВК Віконні системи», вказані контрагенти позивача під час укладення договорів з позивачем у даній справі та під час виконання сторонами своїх зобов'язань за цими правочинами були у встановлений чинним законодавством спосіб зареєстровані у якості юридичної особи та зареєстровані платниками ПДВ, при цьому позивачем під час проведення перевірки було надано податковому органу та під час судового розгляду даної адміністративної справи суду усі первинні документи за цими правочинами, які характерні для такого роду господарських взаємовідносин та обов'язковість ведення яких передбачена нормами законодавства України, та які свідчать про фактичне виконання сторонами своїх зобов'язань за цими договорами, та подальше використання отриманих позивачем за цими договорами товарів (послуг) у власній господарській діяльності, які у розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову світність в Україні» є належними первинними документами, що характерні для такого роду господарських взаємовідносин та обов'язковість ведення яких передбачена нормами законодавства України, та які свідчать про фактичне виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором, а саме постачання продавцем товару покупцю та оплату покупцем вартості поставленого продавцем товару з урахуванням ПДВ , та подальше використання отриманих позивачем за цим договором товару у власній господарській діяльності, і які у свою чергу є підставою для здійснення бухгалтерського обліку та фінансової звітності, і на підставі яких у відповідні звітні періоди позивачем формувались валові витрати підприємства та визначались податкові зобов'язання, у тому числі з податку на прибуток та ПДВ, копії яких були надані позивачем суду під час розгляду даної справи, ним досліджені та долучені до матеріалів справи / а.с. 156-244 том 1, а.с. 1-252 том 2, а.с. 1-179 том 3/.

Щодо визнання нікчемності правочинів контрагентів позивача - ТОВ «Ривс», ТОВ «Матадор», ТОВ «Ангстрем Континенталь», ТОВ «Шоковіта», ТОВ «Ферріт-д», ТОВ «ВК Віконні системи» по всьому ланцюгу постачання, який був ним зроблений на підставі актів перевірки інших державних податкових інспекцій, то колегія суддів вважає необхідним зазначити наступне.

Аналіз положень ч. 1 ст. 204 ЦК України дає можливість визначити, що головною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, яка встановлена законом, і правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Приймаючи до уваги положення ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» та ст. 20 Податкового кодексу України, які визначають функції податкових органів та основні засади їх діяльності, обсяг прав та обов'язків податкових органом, можливо зробити висновок про те, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю за дотриманням податкового законодавства та надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків і жодною нормою чинного законодавства не передбачено право органу державної податкової служби, яким є відповідач у справі, самостійно, в позасудовому порядку визнавати нікчемними правочини і дані, які вказані платником податків в податкових деклараціях.

Враховуючи положення ст. 203, ч. 1 ст. 207, ст. 228 ЦК України, які пов'язують недійсність господарського зобов'язання з наявністю наступних обставин: невідповідність його змісту вимогам закону; наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави та суспільства, укладення правочину учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності) та порушення публічного порядку, у разі якщо правочин був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, та положення ст. 234 ЦК України відповідно до якої правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків є фіктивним, і фіктивний правочин визнається недійсним судом, і відповідачем у справі під час розгляду даної адміністративної справи в порушення вимог ст. 71 КАС України, не було надано суду будь-яких належних письмових доказів - судових рішень щодо визнання недійсними угод, які протягом перевіряємого періоду були укладені між позивачем та його контрагентами, як і не було надано суду доказів стосовно того, що ці угоди порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

Аналіз норм чинного на момент виникнення спірних правовідносин податкового законодавства, дає можливість зазначити, що жодним нормативно-правових актом України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язання іншої юридичної особи, яка є його контрагентом у тих чи інших господарських зобов'язаннях, при цьому це стосується і податкових зобов'язань, оскільки відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, тому при придбанні товару покупець зобов'язаний сплатити вартість товару продавцю, до складу якої входить податок на додану вартість, а продавець зобов'язаний внести цю суму податку на додану вартість до бюджету у відповідному звітному періоду, і у разі невиконання продавцем товару цього обов'язку саме на нього за це покладається відповідальність, і на продавця товару, який є платником податку, нормами чинного законодавства не покладено обов'язку здійснення контролю за дотриманням усіма постачальниками у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення ними господарської діяльності та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) у даному випадку , що свідчить про те, що несплата продавцем товару податку до додану вартість до бюджету в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем товару.

При цьому колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного суду України від 31.01.2011р. у справі за позовом ЗАТ «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської ОДПІ в Закарпатській області про визнання недійним податкового повідомлення-рішення (реєстраційний номер в ЄДРСР - 14222198), яке відповідно до ст.. 244-2 КАС України є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України, які зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного суду України.

Так, у вищезазначеній постанові Верховний суд України зазначив, що у разі коли контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що така правова позиція, щодо розв'язання спірних правовідносин, які виникли між сторонами у даній адміністративній справі, узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, який під час розгляду справи «БУЛВЕС» АД проти Болгарії ( заява №3991/03) у рішенні від 22.01.2009р. зазначив, що платник податку не повинен нести наслідки невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, та сплачувати пеню, оскільки такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

З огляду на вищенаведені обставини, які були встановлені судом під час розгляду справи та приймаючи до уваги положення чинного податкового законодавства, колегія суддів вважає, що позивач у справі мав усі визначені чинним законодавством підстави для формування податкового кредиту з урахуванням сум податку на додану вартість, який ним було сплачено протягом перевіряємого періоду у вартості отриманих від його контрагентів товарів та послуг, та віднесення витрат по цим господарським операціям до складу валових витрат підприємства, оскільки у позивача у справі були наявні усі необхідні первинні документи, які засвідчують наявність певних юридичних фактів, які у свою чергу надають право позивачу на формування податкового кредиту певного звітного періоду з урахуванням сум ПДВ сплаченого у вартості товарів та послуг, які позивачем було отримано від його контрагентів, а відповідачем, який у спірних правовідносинах виступає у якості суб'єкта владних повноважень, в порушення вимог ч.2 ст. 71 КАС України, не було доведено правомірність прийняття ним податкових повідомлень-рішень №0000362201 та №0000352201 від 18.04.2013р., якими збільшено податкові зобов'язання позивача з ПДВ та податку на прибуток, що свідчить про те, що обрані відповідачем підстави для визначення позивачу цих грошових зобов'язань не відповідають вимогам Податкового кодексу України, і висновок податкового органу про заниження позивачем протягом перевіряємого періоду податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість по операціям з вищезазначеними контрагентами є безпідставним, а суд першої інстанції зробив правильний висновок про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та постановив правильне рішення про задоволення заявлених позивачем у справі позовних вимог.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення даної адміністративної справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права, які регулюють саме ці правовідносини, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються зібраними у справі доказами, будь-яких порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке б потягло за собою наявність підстав для скасування або зміни оскаржуваного судового рішення, не було встановлено, тому постанову суду першої інстанції від 16.07.2013р. у даній адміністративній справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача необхідно залишити без задоволення, оскільки доводи, які викладені у апеляційній скарзі відповідача, суперечать зібраним у справі доказам та фактичним обставинам справи, зводяться до переоцінки ним доказів, які були досліджені судом першої інстанції під час розгляду даної адміністративної справи і незгоди з висновками суду з оцінки обставин у справі, а також помилкового тлумачення заявником апеляційної скарги норм матеріального та процесуального права, а тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції у даній справі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.07.2013р. у справі №804/6132/13-а - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення ухвали в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст виготовлено - 07.07.2014р.

Головуючий: А.О. Коршун

Суддя: О.М. Панченко

Суддя: В.Є. Чередниченко