Ухвала суду № 39717244, 26.06.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

26 червня 2014 рокусправа № 804/16124/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Нагорної Л.М.

суддів: Мельника В.В. Юхименка О.В.

за участю секретаря судового засідання: Федосєєвої Ю.В.

представника відповідача - Нікулиця Л.Т. (довіреність від 31.01.2014)

представників позивача - Вольтищевої Л.А. (довіреність від 05.02.2014), Сорокіна В.В. (довіреність від 03.01.2014),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у місті Дніпропетровськ Міжрегіонального Головного управління Міндоходів

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 січня 2014 року по адміністративній справі № 804/16124/13-а за позовом Публічного акціонерного товариства «Дніпропетровський трубний завод» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у місті Дніпропетровськ Міжрегіонального Головного управління Міндоходів, про скасування податкового повідомлення-рішення,-

в с т а н о в и в:

Публічне акціонерне товариство «Дніпропетровський трубний завод» (далі - Позивач) звернулося з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у місті Дніпропетровськ Міжрегіонального Головного управління Міндоходів (далі - Відповідач) , в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення від 11.07.2013р.: № 0000402200, яким товариству зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ за березень 2013р. у розмірі 38772,00 грн.; та № 0000392200, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ за березень 2013р. на суму 59965,00 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції у сумі 14991,00 гривень.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки податкового органу про завищення підприємством податкового кредиту у перевіряємому періоді у зв'язку з віднесенням до складу податкового кредиту сум ПДВ на підставі отриманих податкових накладних, до яких внесено неправдиві дані щодо поставки товарів, реальності проведення господарських операцій з контрагентами ТОВ "Ірвігадбуд", ТОВ "Укриехпром", ТОВ "ПКФ-Донсервіс", ПП "Альтекс ЕКО Груп", ТОВ НТК "Мегатрейдінг", ТОВ ПМТП "Промснаб" не підтверджені належними доказами, в той час, як надані до перевірки належно оформлені первинні документи підтверджують і належне виконання сторонами укладених договорів, і реальність господарських операцій.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 20 січня 2014 року позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Дніпропетровський трубний завод» задоволено у повному обсязі.

Постанова суду мотивована тим, що спірні відносини, що виникли з договорів поставки, були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними. Позивач мав у наявності всі первинні документи, що підтверджують обсяги задекларованих витрат. Згідно з отриманими податковими накладними мав законні підстави для включення сум ПДВ до складу податкового кредиту за звітний податковий період.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, СДПІ подала апеляційну скаргу, відповідно до якої, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 20 січня 2014 року та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні вимог у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилаються на те, що суд безпідставно не прийняв до уваги, що по взаємовідносинах Позивача з безпосередніми постачальниками за результатами зустрічних перевірок встановлено відсутність у них виробничих потужностей , складських приміщень, відповідного обладнання та трудових ресурсів, в ході перевірки не підтверджено наявність поставок товарів від підприємств-постачальників до Позивача, що свідчить про здійснення таких правочинів без мети настання реальних наслідків. З огляду на встановлене перевіряючими, фінансово-господарська діяльність Позивача з указаними контрагентами є фіктивними правочинами, та такими, що вчинені без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами, так як Актом перевірки не підтверджено фактичного пересування товару по ланцюгам постачання від контрагентів та подальшої їх реалізації на адресу Позивача. Відповідно, первинні документи, видані вказаними підприємствами, не відповідають приписам чинного законодавства та не мають сили первинних документів, оскільки відсутнє фактичне здійснення господарської операції.

Заперечень на апеляційну скаргу до суду не надходило.

У судовому засіданні апеляційної інстанції представник СДПІ вимоги апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити із підстав, у ній зазначених.

Представники Позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечували, посилаючись на необґрунтованість її доводів.

Заслухавши представників сторін, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що уповноваженими фахівцями державної податкової інспекції проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку у сумі 6572622 грн., відображеної в декларації з ПДВ за березень 2013р. (вх. від 22.04.2013р. за № 9022664550).

За результатами перевірки складений Акт № 453/15.2/05393122 від 21.06.2013р.

Згідно з висновками Акту перевірки Позивачем допущено порушення: п. 198.1, п. 198.2, п.198.6 ст. 198 ПК України - завищено податковий кредит по операціях придбання товарів від контрагентів ТОВ "Ірвігадбуд", ТОВ "Укриехпром", ТОВ "ПКФ-Донсервіс", ПП "Альтекс ЕКО Груп", ТОВ НТК "Мегатрейдінг", ТОВ ПМТП "Промснаб", що в свою чергу призвело до порушення:

- п.200.1 ст. 200 ПК України - завищено різницю між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за червень, липень, листопад 2012р.;

- абз. "а" п.200.4 ст.200 ПК України завищено бюджетне відшкодування підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а у разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг за березень 2013р. на суму ПДВ 59964,58 грн.;

- абз. "б" п.200.4 ст.200 ПК України завищено залишок від'ємного значення за березень 2013 року, який після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду у сумі ПДВ 38772,53 гривні.

На підставі Акту перевірки прийняті податкові повідомлення-рішення від 11.07.2013р.:

- за № 0000402200, яким за порушення положень п. 198.1, п. 198.2, п.198.6 ст. 198, п.200.1 ст. 200, абзац "б" п.200.4 ст. 200 ПК України зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ за березень 2013р. у розмірі 38772,00 грн.;

- за № 0000392200, яким за порушення положень абзац "а" п.200.4 ст. 200 ПК України зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ за березень 2013р. на суму 59965,00 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції у сумі 14991,00 гривень.

Скасування вказаних податкових повідомлень - рішень і було предметом судового позову.

Стосовно фактичних обставин справи, встановлених судом першої інстанції, спору між сторонами немає.

Задовольняючи позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Дніпропетровський трубний завод», суд першої інстанції виходив з того, що правовідносини, що виникли у Позивача з його безпосередніми контрагентами , були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними. Позивач мав у наявності всі первинні документи, що підтверджують обсяги задекларованих витрат. Згідно з отриманими податковими накладними мав законні підстави для включення сум ПДВ до складу податкового кредиту за звітний податковий період. Укладені правочини у передбаченому законом порядку не скасовані та нечинними не визнані, контрагенти Позивача були зареєстрованими платниками податків, вироків щодо фіктивності їх діяльності не виносилось, факт здійснення господарських операцій належними доказами Відповідачем не спростовано.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи із наступного.

Пунктом 14.1.181 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу;

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

Пунктом 198.2. цієї ж статті ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. ( пункт 198.3 статті 198 цього Кодексу)

Згідно зі ст.204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Необхідними умовами для висновку про нікчемність угоди, згідно до ст.207 ГК України та ст.228 ЦК України, є доведення факту наявності завідомо суперечної інтересам держави та суспільства мети укладення угоди сторонами, а також наявність вини у формі умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків, причому, склад правопорушення повинен бути встановлений компетентним державним органом і підтверджений законодавчо визначеними належними засобами доказування.

Однак, висновки СДПІ про нікчемність угод, укладених Позивачем з безпосередніми контрагентами - ТОВ "Ірвігадбуд", ТОВ "Укриехпром", ТОВ "ПКФ-Донсервіс", ПП "Альтекс ЕКО Груп", ТОВ НТК "Мегатрейдінг", ТОВ ПМТП "Промснаб", зроблені Відповідачем лише виходячи з даних системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість в розрізі контрагентів по ланцюгу постачання та актів перевірок з інших ДПІ по даних контрагентах. При цьому матеріали зустрічних перевірок містять лише припущення податкового органу про те, що оскільки у підприємств відсутні власні основні засоби, складські приміщення, виробничі потужності, при цьому Відповідачем не зазначено конкретних доказів на підтвердження таких припущень, як це передбачено частиною 2 статті 71 КАС України.

В той же час, висновок щодо відповідності того чи іншого правочину вимогам закону, а особливо моральним засадам суспільства, вимагає серйозного юридичного аналізу, а фахівці контролюючого органу, з огляду на обов'язок доказування правомірності свого рішення, зобов'язані були з'ясувати всі обставини взаємовідносин сторін та доводити перед судом їх переконливість. Як то: чи мала місце господарська операція, чи добросовісно діяли всі учасники господарських взаємовідносин, чи припустилися порушень податкового законодавства контрагенти позивача, та чи могло бути відомо позивачу про порушення, які допускали його контрагенти.

Сторонами визнано, що і Позивач і його контрагенти зареєстровані як платники податків.

Угоди, укладені Позивачем з ТОВ "Ірвігадбуд", ТОВ "Укриехпром", ТОВ "ПКФ-Донсервіс", ПП "Альтекс ЕКО Груп", ТОВ НТК "Мегатрейдінг", ТОВ ПМТП "Промснаб", оформлені належним чином, заперечення Відповідача з цього приводу відсутні. Дані правочини не визнані судом недійсними та їх недійсність прямо не встановлена законом, укладені угоди виконані сторонами: доставка Позивачу товару та надання послуг підтверджена належними первинними документами, Позивачем здійснена оплата отриманого товару та послуг. Відповідачем не надано доказів того, що поставлені товари Позивачем не використані у господарській діяльності.

Судом встановлено, що всі податкові та видаткові накладні були складені сторонами у відповідності вимогам ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", тобто, містять такі обов'язкові реквізити, як: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис.

Посилання заявника апеляційної скарги на те, що хоча по взаємовідносинах ПАТ «ДТЗ» з ПП "Альтекс ЕКО Груп" у актах прийому-здічі робіт і міститься підпис та печатка уповноваженої особи Позивача, але не визначена посада та дані цієї особи, що свідчить про неможливість встановлення особи одержувача послуг, а отже - і встановити реальність угоди, визнаються колегією суддів безпідставними та такими, що спростовуються вищевказаними доказами.

Більш того, суд першої інстанції вірно зазначив, як слідує із інформаційного листа Вищого адміністративного суду України № 1936/11/13-11 від 01.11.2011 року "Щодо підтвердження даних податкового обліку", сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Слід також зазначити, що в силу статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

В іншому випадку визначення сум податкового зобов'язання мало б кратний характер - по ланцюгу до виробника, що не відповідало б принципам системи оподаткування.

Оскільки СДПІ ні в Акті перевірки, ні у судовому засіданні не зазначала та не надала доказів, які б, у відповідності до приписів ЦК України та роз'яснень Пленуму Верховного суду України, свідчили б про нікчемність правочинів - договорів, укладених Позивачем з безпосередніми контрагентами ТОВ "Ірвігадбуд", ТОВ "Укриехпром", ТОВ "ПКФ-Донсервіс", ПП "Альтекс ЕКО Груп", ТОВ НТК "Мегатрейдінг", ТОВ ПМТП "Промснаб", а Позивач, на підтвердження виконання умов зазначених договорі, мав у наявності всі первинні документи, що підтверджують обсяги задекларованих витрат, тому, згідно з отриманими податковими накладними, у нього були законні підстави для включення сум ПДВ до складу податкового кредиту за звітний податковий період.

Посилання заявника апеляційної скарги на те, що господарські взаємовідносини Позивача з указаними контрагентами є фіктивними правочинами , та такими, що вчинені без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами, визнається колегією суддів безпідставним, оскільки фахівці контролюючого органу не спростовують фактичного здійснення господарських операцій з придбання товарів чи їх вірного документального оформлення.

З огляду на встановлені у справі обставин, порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права щодо вимог про скасування податкових повідомлень-рішень не вбачається.

В межах апеляційної скарги підстави для зміни або скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, 205,206 КАС України, суд,-

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у місті Дніпропетровськ Міжрегіонального Головного управління Міндоходів - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 січня 2014 року по адміністративній справі № 804/16124/13-а - залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня її складення у повному обсязі.

Повний текст ухвали складено 02 липня 2014 року.

Головуючий: Л.М. Нагорна

Суддя: В.В. Мельник

Суддя: О.В. Юхименко