Постанова № 39713318, 08.07.2014, Чернівецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2014 року м. Чернівці Справа № 824/2132/14-а

11:35

Чернівецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Боднарюка О.В.;

за участю секретаря судового засідання -Антонюка О.В.;

з участю:

представників позивача - Журавльової О.Л.; Хелемендик В.Р., Чорноус Л.О.;

представника відповідача - Іліки Р.І.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "ЛАН" до Державної податкової інспекції у м. Чернівцях Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області, про скасування рішень, -

ВСТАНОВИВ :

Позивач звернувся з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернівцях Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області, в якому просив суд: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення форми "Р" від 15 квітня 2014 року №0001812201, №0001802201.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним.

В період з 04.03.2014 року по 25.03.2014 року посадовими особами ДПІ у м. Чернівцях Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області було проведено документальну планову виїзну перевірку приватного акціонерного товариства "Лан" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2012 року по 31.12.2013 року. За результатами даної перевірки було складено акт №516/24-12-22-01/30892100 від 01.04.2014 року.

На підставі акта перевірки відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення №0001812201 та №0001802201, якими позивачу збільшено суму податкового зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)" в розмірі 981234 грн., в тому числі за основним платежем - 654156 грн., за штрафними санкціями - 327078 грн. та збільшено суму податкового зобов'язання за платежем "Податок на прибуток приватних підприємств" в розмірі 816732 грн., в тому числі за основним платежем - 544488 грн., за штрафними санкціями - 272244 грн.

В акті перевірки вказано, що первинна документація щодо здійснення ПАТ "Лан" господарських операцій з контрагентами ТОВ "Лінер", ТОВ "Акта-Рекурс", ТОВ "Арніта Трейд" є такою, що не містить достовірної інформації та не несе в собі доказової сили, є юридично дефектною, не має юридичної значущості для цілей бухгалтерського та податкового обліку, що у сукупності зумовлює висновок про відсутність підстав у ПАТ "Лан" для формування сум витрат та податкового кредиту.

Позивач зазначає, що реальність господарських операцій ПАТ "Лан" з контрагентами ТОВ "Лінер", ТОВ "Акта-Рекурс", ТОВ "Арніта Трейд" підтверджуються сукупністю необхідних документів. Усі контрагенти ПАТ "Лан" на час укладення та виконання договорів були діючими господарюючими суб'єктами, зареєстрованими у встановленому законом порядку, наділеними цивільною правоздатністю і дієздатністю, та платниками податку на додану вартість. Факти здійснення господарських операцій із вказаними підприємствами повністю підтверджені документами, а виписані первинні бухгалтерські документи відповідають вимогам, що ставляться до них Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність".

За відсутності доказів проведення посадовими особами чи представниками ПАТ "Лан" фіктивних господарських операцій та при наявності належним чином оформлених первинних документів по господарським операціям, які передбачені правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку, висновок податкового органу про завищення ПАТ "Лан" податкового кредиту та валових витрат за такими операціями не може вважатися законним та обґрунтованим.

Отже, висновки зроблені відповідачем в акті перевірки від 01.04.2014 року є безпідставними, а податкові повідомлення-рішення №0001812201 та №0001802201 від 15.04.2014 року протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Відповідач позову не визнав, подав заперечення в якому зазначив, що згідно отриманої ГУ Міндоходів у Чернівецькій області від Департаменту розвитку ІТ, електронних сервісів та обліку платників Міндоходів України інформації щодо імпорту на територію України товарів за кодами УКТ ЗЕД за період з 01.01.2012 року по 01.01.2014 року ТОВ "Лінер" та ТОВ "Акта-Ресурс" хімічні сполуки за кодами УКТ ЗЕД, які вказані у податкових накладних, виписаних на адресу ПАТ "Лан", не імпортувало.

Податкові накладні, виписані ТОВ "Лінер" та ТОВ "Акта-Ресурс" по вищевказаних господарських операціях з ПАТ "Лан" містить такий обов'язків реквізит, як код УКТ ЗЕД, що свідчить про те, що товар є імпортного походження, при цьому за результатами проведеного аналізу ланцюгу постачання ТОВ "Лінер" та ТОВ "Акта-Ресурс" не виявлено імпортерів вказаних видів товару.

Відносно ТОВ "Лінер" та ТОВ "Акта-Ресурс" встановлено відсутність підприємств за місцезнаходженням, відсутність основних засобів, виробничих потужностей і ресурсів для здійснення діяльності. Відповідно до баз даних Міністерства доходів та зборів, податкової звітності та інших джерел інформації, одержаних у ході проведення перевірки, встановлено укладання угод та проведення безтоварних операцій, спрямованих на надання податкової вигоди з метою штучного формування витрат та податкового кредиту.

Також перевіркою встановлено, що зазначеними вище контрагентами видані ПАТ "Лан" видаткові та податкові накладні, при цьому акти прийому-передачі товару відсутні.

Зазначене зумовлює необхідність наявності товарно-транспортних накладних та подорожніх листів, які б свідчили про доставку товару ПАТ "Лан".

Проте, в даному випадку на підтвердження фактичного отримання товарів ПАТ "Лан" не надано до перевірки будь-яких документів (товарно-транспортних накладних, подорожніх листів, сертифікатів відповідності, актів прийому-передачі товару тощо), які б могли свідчити про транспортування та походження товарів.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі, та просили їх задовольнити посилаючись на обґрунтування викладені в позовній заяві.

Представник відповідача позов не визнав, посилаючись на обставини викладені в запереченні.

Судом дослідженні докази надані сторонами.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази надані сторонами, перевіривши матеріали справи, а також проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає, що адміністративний позов слід задовольнити повністю з таких підстав.

Судом встановлені такі обставини та відповідні їм правовідносини.

Державною податковою інспекцією у м. Чернівцях Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області в період з 04.03.2014 року по 25.03.2014 року проведена документальна планова виїзна перевірка приватного акціонерного товариства "Лан".

01 квітня 2014 року за результатами перевірки податковим органом складено акт №516/24-12-22-01/30892100, про результати документальної планової виїзної перевірки приватного акціонерного товариства "Лан", з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2012 року по 31.12.2013 року.

Згідно акта перевірки (окрім іншого), було встановлено порушення п.138.2 ст.138, п.п. 139.1.9 ст.139 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток всього у сумі 544488 грн., в тому числі за ІV квартал 2012 року в сумі 544488 грн.; п.50.1 ст.50, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.2, п.200.3, п.200.4 ст.200, п.201.1, п.201.2 ст.201 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість всього в сумі 654156 грн., в тому числі занижено податок на додану вартість за квітень 2012 року в сумі 127078 грн., за травень 2012 року в сумі 6575 грн., за жовтень 2012 року в сумі 264255 грн., за листопад 2012 року в сумі 231811 грн., за грудень 2012 року в сумі 23868 грн., за жовтень 2013 року в сумі 702 грн. та завищено податок на додану вартість за червень 2012 року в сумі 133 грн.(а.с. 16-108 т.1).

15 квітня 2014 року Державною податковою інспекцією у м. Чернівцях Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області було прийнято спірні податкові повідомлення-рішення №0001812201 та №0001802201, якими позивачу збільшено суму податкового зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)" в розмірі 984234 грн., в тому числі за основним платежем - 654156 грн., за штрафними санкціями - 327078 грн. та збільшено суму податкового зобов'язання за платежем "Податок на прибуток приватних підприємств" в розмірі 816732 грн., в тому числі за основним платежем - 544488 грн., за штрафними санкціями - 272244 грн.(а.с. 110-111 т.1).

До вказаних правовідносин слід застосувати такі положення закону.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу).

Пунктом 200.1 ст. 200 Податкового Кодексу України визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно п.44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

За змістом положень статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку на додану вартість виникає в разі придбання товару, що підтверджене податковими та видатковими накладними.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи те, що приватне акціонерне товариство "Лан" зареєстроване юридичною особою, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 12.03.2014 року та випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 24.03.2014 року(а.с. 130-133 т.1).

25 жовтня 2012 року, 29 жовтня 2012 року та 13 листопада 2012 року, між товариством з обмеженою відповідальністю "Лінер" в особі директора Зюкіна О.С. (продавець) та приватним акціонерним товариством "Лан" в особі голови правління Хелемендик В.Р. (покупець) укладено договори купівлі-продажу відповідно: №ЛН-1029/01, №ЛН-1127/01, №ЛН-1025/01. Згідно предмету договорів продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти у свою власність та оплатити відповідно: Антикам ЦИД Лейко-20 у кількості 2040 кг. та Лапрол ПС100 у кількості 1080 кг.; Уніфом СА 1 у кількості 5060 кг.; Бреокс ФСС 93 у кількості 4620 кг. та Лапрол ПСІ у кількості 5800 кг (а.с. 134-142 т.1).

26 жовтня 2012 року, 14 листопада 2012 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Акта-Ресурс" в особі директора Дерев'янко С.Б. (продавець) та приватним акціонерним товариством "Лан" в особі голови правління Хелемендик В.Р. (покупець), укладено договори купівлі-продажу: №261001, №141101. Згідно предмету договорів продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти у свою власність та оплатити відповідно: Антикам ПП 100 у кількості 4600 кг., Антикам ВО-СІ у кількості 4050 кг., Уніпрекс ССЦ у кількості 5000 кг., Антикам пп-ЦИД у кількості 1000 кг., Антикам Деколор у кількості 540 кг., Дезацид СМЦ 1 у кількості 90 кг., Антипрекс ССЦ у кількості 5000 кг. та Затравочну пасту "Магмас" у кількості 31,4 кг.; Антипрекс ССЦ у кількості 5000 кг. та Затравочну пасту "Магмас" у кількості 31,4 кг.(а.с. 143-146 т.1).

На виконання вказаних договорів, ТОВ "Лінер" поставило ПАТ "Лан" по видатковій накладній №ЛН-1113/18 від 13 листопада 2012 року товар на загальну суму 358248 грн., ПДВ 59708 грн.; №ЛН-0001037 від 29 жовтня 2012 року товар на загальну суму 347616 грн., ПДВ 57936 грн.; №ЛН-0000923 від 25 жовтня 2012 року товар на загальну суму 565512 грн., ПДВ 94252 грн.(а.с. 147-149 т.1).

ТОВ "Лінер" по вказаній господарській операції видало позивачу податкові накладні за №923 від 25 жовтня 2012 року, №1220 від 13 листопада 2012 року, №1037 від 29 жовтня 2012 року(а.с. 150, 152, 154 т.1).

Зазначені податкові накладні доставлені (надіслані) до Державної податкової служби України 08.11.2012 року та 28.11.2012 року, що підтверджується квитанціями (а.с. 151, 153 т.1).

На виконання вказаних вище договорів, ТОВ "Акта-Ресурс" поставило ПАТ "Лан" по видатковій накладній №АР-1026/03 від 26 жовтня 2012 року товар на загальну суму 574200 грн., ПДВ 95700 грн.; №АР-1030/10 від 30 жовтня 2012 року товар на загальну суму 89964 грн., ПДВ 14994 грн.; №АР-1114/32 від 14 листопада 2012 року товар на загальну суму 230520 грн., ПДВ 38420 грн.(а.с. 155-157 т.1).

ТОВ "Акта-Ресурс" по вказаній господарській операції видало позивачу податкові накладні за №1369 від 14 листопада 2012 року, №2917 від 30 жовтня 2012 року, №2505 від 26 жовтня 2012 року(а.с. 158, 160, 162 т.1).

Зазначені податкові накладні доставлені (надіслані) до Державної податкової служби України 29.11.2012 року, 07.11.2012 року, 08.11.2012 року, що підтверджується квитанціями (а.с. 159, 161, 163 т.1).

За поставлений товар позивач здійснив оплату ТОВ "Лінер" та ТОВ "Акта-Ресурс", що підтверджується виписками з банку (а.с. 164-172 т.1).

З матеріалів справи вбачається, що податкові накладні, які надані позивачу постачальниками - ТОВ "Лінер" та ТОВ "Акта-Ресурс" за формою та змістом повністю відповідають вимогам п.201.1 ст. 201 ПК України. Отже відповідно до вимог ст. 201.10 ПК України вказані податкові накладні є належною підставою для нарахування позивачем сум податку на додану вартість, що відносяться до податкового кредиту.

З досліджених в ході судового розгляду справи доказів також було встановлено, що придбані позивачем в ТОВ "Лінер" та ТОВ "Акта-Ресурс" хімреагенти були реалізовані в подальшому в межах господарської діяльності відповідно до наступних правочинів.

09 серпня 2012 року між ТОВ "Хмільницьке" в особі генерального директора Зверков Є.М. (покупець) та ПАТ "Лан" в особі голови правління Хелемендик В.Р. (продавець) укладено договір №51.

21 червня 2012 року між ТОВ "Радехівський-Цукор" в собі генерального директора Чепака І.П. (покупець) та ПАТ "Лан" в особі голови правління Хелемендик В.Р. (продавець) укладено договір №24.

02 липня 2012 року між ВАТ "Теофіпольський цукровий завод" в особі голови правління Поліщука М.Г. (покупець) та ПАТ "Лан" в особі голови правління Хелемендик В.Р. (продавець) укладено договір №38.

13 липня 2012 року між ТОВ "Подільські цукроварні" СП "Соколівський цукор" в особі генерального директора Струсевича О.П. (покупець) та ПАТ "Лан" в особі голови правління Хелемендик В.Р. (продавець) укладено договір №42.

13 липня 2012 року між ТОВ "Подільські цукроварні" СП "Капустянський цукор" в особі генерального директора Струсевича О.П. (покупець) та ПАТ "Лан" в особі голови правління Хелемендик В.Р. (продавець) укладено договір №43.

13 липня 2012 року між ТОВ "Подільські цукроварні" СП "Моївський цукор" в особі генерального директора Струсевича О.П. (покупець) та ПАТ "Лан" в особі голови правління Хелемендик В.Р. (продавець) укладено договір №36.

09 серпня 2012 року між ТОВ агрофірма "Добробут" в особі генерального директора Коваленко О.А. (покупець) та ПАТ "Лан" в особі голови правління Хелемендик В.Р. (продавець) укладено договір №48.

03 липня 2012 року між ТОВ "Краєвид" в особі директора з виробництва Харченко В.А. (покупець) та ПАТ "Лан" в особі голови правління Хелемендик В.Р. (продавець) укладено договір №39.

09 серпня 2012 року між ВАТ "Новоіванівський цукровий завод" в особі генерального директора Соколенко В.О. (покупець) та ПАТ "Лан" в особі голови правління Хелемендик В.Р. (продавець) укладено договір №52.

10 липня 2013 року між ТОВ "Радехівський-Цукор" в особі генерального директора Сікорського В.П. (покупець) та ПАТ "Лан" в особі голови правління Хелемендик В.Р. (продавець) укладено договір №14.

27 травня 2013 року між ПАТ ПК "Поділля" в особі генерального директора Карауша Ю.Г. (покупець) та ПАТ "Лан" в особі голови правління Хелемендик В.Р. (продавець) укладено договір №3.

09 липня 2012 року між ТОВ ПК "Зоря Поділля" в особі директора Шульги А.О. (покупець) та ПАТ "Лан" в особі голови правління Хелемендик В.Р. (продавець) укладено договір №41.

Згідно предмету зазначених вище договорів продавець зобов'язується поставити, а покупець прийняти і оплатити у порядку, встановленому цим договором, хімреагенти та інше згідно таблиці №1 в строки, по ціні і в кількості, обумовлені цим договором (а.с. 214-237 т.2).

24 серпня 2012 року між ПАТ "Лан" в особі голови правління Хелемендик В.Р. (постачальник) та ТОВ "Хоросківський цукровий завод" в особі директора Невістюка В.А. (покупець) укладено договір поставки продукції виробничо-технічного призначення №29. Згідно предмету договору постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупцеві продукцію виробничо-технічного призначення в асортименті, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити продукцію (а.с. 238-239 т.2).

Статтею 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року №996-Х1V зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно із законодавством.

Відповідно до вимог пункту 3.2 статті 3 вищезазначеного Закону, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з вимогами Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операцій, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно із пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05 червня 1995 року за №168/704, первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Також необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена і пунктом 1.2 статті 1, пунктом 2.1 статті 2 наведеного Положення.

Відповідно до пункту 2.1 статті 2 Положення, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Як вбачається з матеріалів справи, надані позивачем для перевірки документи є первинними документами в розумінні вказаних вище положень, та з урахуванням усіх обставин справи, які встановлені в ході судового розгляду справи - підтверджують реальність господарських операцій між ПАТ "Лан" та ТОВ "Лінер" і ТОВ "Акта-Ресурс", по ланцюгу від продавців до позивача, та до кінцевого покупця товарно-матеріальних цінностей.

Згідно п.п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Аналіз наведеного вище дає підстави вважати, що позивач навів достатній обсяг обґрунтованих доводів і доказів, що підтверджують здійснення останнім витрат на придбання товарно-матеріальних цінностей та визначення об'єкта оподаткування.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач окрім іншого вказував на те, що на момент здійснення перевірки у ПАТ "Лан" відсутні які-небудь інші документи (товарно-транспортні накладні, специфікації, заявки, додаткові угоди, розрахунки вартості автомобільних-годин та документи, що засвідчують факт передачі для перевезення вантажу від замовника до перевізника та від перевізника до покупця), згідно яких можна було б визначити осіб, які приймали участь у проведенні господарських операцій з перевезення вантажу, визначити номенклатуру, кількість та власників вантажу, тривалість здійснення господарської операції (її початок та кінець), визначити яким саме автомобільним транспортом (легковим, вантажним чи пасажирським, загального користування чи таксі) здійснювалось перевезення, обсяг роботи (послуг), тариф, чи здійснювалось експедирування вантажу, ким воно здійснювалось, вид послуг експедитора, розмір плати експедитору, ким проводилось (чи не проводилось) страхування вантажу.

Однак, з такими запереченнями суд погодитись не може виходячи із того, що жодним нормативно-правовим актом не встановлено, що товарно-транспортні накладні є єдиними документами, які підтверджують факт поставки товару від продавця до покупця.

Статтею 48 Закону України "Про автомобільний транспорт в Україні" визначений перелік документів для перевізника і водія, на підставі яких здійснюються перевезення вантажів автомобільним транспортом. В той же час у вказаному Законі відсутнє визначення переліку документів, наявність яких є обов'язковою для покупця товару, який не є замовником перевезення.

Як вбачається з досліджених договорів купівлі-продажу укладених між ПАТ "Лан" та ТОВ "Лінер" і ТОВ "Акта-Ресурс" - за умовами цих договорів поставка товарів від контрагентів здійснювалася на склад покупця за рахунок постачальників. Тобто замовником перевезень, у даному випадку виступали контрагенти, а не позивач, а тому у останнього відсутній обов'язок документувати факт перевезення товарів.

За змістом п.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року N 363, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Пунктом 11.1 вказаних Правил визначено, що товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля є основними документами на перевезення вантажів.

В ході судового розгляду представник відповідача також посилався на відсутність у постачальників ПАТ «Лан» сертифікатів відповідності на поставлену продукцію та висновків державної санітарно-епідеміологічної експертизи, як на одну із підстав донарахування податкових зобов'язань. Однак суд не може погодитись з такими висновками відповідача, оскільки такі сертифікати та висновки експертизи не фіксують факт здійснення господарської операції. Разом з тим в ході судового розгляду справи судом досліджено сертифікати відповідності та висновки ДСЕ експертизи (а.с.123-149 т.2), які видані ПАТ «Лан».

На думку суду позивач придбавши товарно-матеріальні цінності у вказаних вище контрагентів, не зобов'язаний додатково вимагати означені сертифікати та висновки ДСЕ експертизи, в той час коли такі документи були видані на ім'я останнього, що дозволяло здійснювати подальшу реалізацію товарів. Відсутність будь-яких документів, які визначають якість продукту (товарів), в даному випадку, може свідчити лише на порушення господарської діяльності контрагентом, і аж ніяк таке порушення зі сторони контрагента не може свідчити про невірне формування податкового кредиту та визначення об'єкта оподаткування.

Слід також зазначити, що податковий орган в силу своїх повноважень не є органом контролю у сфері захисту прав споживачів, а сертифікати відповідності та висновки експертизи не є документами первинного бухгалтерського обліку, які підтверджують або спростовують реальність господарських операцій, а є документами, які підтверджують, що продукція, системи якості, системи управління якістю, системи управління довкіллям, персонал відповідають установленим вимогам конкретного стандарту чи іншого нормативного документа, визначеного законодавством (ст.1 Закону України "Про підтвердження відповідності").

Щодо іншої частини спірних правовідносин, судом встановлено, що 01 листопада 2012 року між ПАТ "Лан" в особі голови правління Хелемендик В.Р. (замовник) та ТОВ "Арніта Трейд" в особі директора Нежейко В.В. (експедитор) укладено договір на експедиційне обслуговування №1113. Згідно предмету договору замовник замовляє, а експедитор надає послуги з організації перевезень автомобільним транспортом у міських, міжміських сполученнях (а.с.195-196 т.1).

20 грудня 2012 року, 14 грудня 2012 року складено акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) №АК-1220/03, №АК-1220/02, №АК-1214/02, №АК-1214/03 між ТОВ "Арніта Трейд" (виконавець) та ПАТ "Лан" (замовник). В якому зазначено, що виконавцем були проведені такі роботи (надані такі послуги) по договору №1113 від 01.11.2012 року (а.с. 200-203 т.1).

Відповідно до ст.1 Закон України "Про автомобільний транспорт" транспортно-експедиторські послуги це - послуги, пов'язані з підготовкою та відправленням вантажів, організацією та забезпеченням перевезень, контролем за проходженням і одержанням вантажів, проведенням взаєморозрахунків.

26 вересня 2012 року між ПАТ "Лан" в особі голови правління Хелемендик В.Р. (замовник) та ТОВ "Арніта Трейд" в особі директора Нежейко В.В. (виконавець) укладено договір про надання послуг №2612. Згідно загальних положень виконавець на свій ризик зобов'язується виконати наступні послуги: провести всі необхідні дії, пов'язані із здійсненням державної реєстрації в Республіці Білорусь технологічних добавок, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити надані послуги (а.с. 193-194 т.1).

15 листопада 2012 року, 28 листопада 2012 року, 21 листопада 2012 року складено акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) №АК-1115/02, №АК-1128/01, №АК-1121/01, між ТОВ "Арніта Трейд" (виконавець) та ПАТ "Лан" (замовник, в яких зазначено, що виконавцем були проведені такі роботи (надані такі послуги) по договору №2612 від 26.09.2012 року, а саме послуги з реєстрації технологічних добавок Уніфом СА-1, Уніпрекс ССЦ, Антикам ВО СИ (а.с. 197-199 т.1).

ТОВ "Арніта Трейд" по вказаних господарських операціях видало позивачу податкові накладні №1122 від 15 листопада 2012 року, №1608 від 21 листопада 2012 року, №2162 від 28 листопада 2012 року, №1524 від 20 грудня 2012 року, №1050 від 14 грудня 2012 року, №1048 від 14 грудня 2012 року, №1526 від 20 грудня 2012 року (а.с.204, 206, 208, 210-213 т.1).

Зазначені податкові накладні доставлені (надіслані) до Державної податкової служби України 28.11.2012 року (а.с. 205, 207, 209 т.1).

На переконання суду, положення які викладені сторонами в наведених вище договорах в частині підготовки і відправки вантажів, організації та забезпечення перевезень цілком відповідають змісту господарської діяльності позивача, а відтак відсутні підстави вважати, що позивачем проведено формальне документування свої діяльності.

Заперечуючи проти позову, представник відповідача наполягав на відсутність господарських операцій між позивачем та ТОВ "Арніта Трейд", однак останнім окрім припущень, не наведено достатніх доказів своєї позиції. Аргументи відповідача про відсутність нерухомого майна, яке належить контрагентам, не спростовують самого факту руху активів в частині реалізованих товарів і наданих послуг.

Слід також зазначити, що на час укладення вказаних вище правочинів, контрагенти ТОВ "Лінер", ТОВ "Акта-Ресурс" та ТОВ «Арніта Трейд» були зареєстровані належним чином платниками ПДВ, що підтверджується матеріалами справи, при цьому будь-які докази про неправомірну діяльність останніх з часу реєстрації, в частині формування податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі інших контрагентів, на час розгляду справи відсутні.

Виходячи з наведеного вище, суд вважає, що спірні рішення прийняті відповідачем не обґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Згідно ч.1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу.

У відповідності до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В ході судового розгляду відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів належним чином правомірність прийнятого ним рішення, а тому суд вважає за доведені ті обставини на які посилається позивач, а адміністративний позов як обґрунтований підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Тому слід стягнути на користь позивача понесені ним судові витрати -судовий збір в сумі 487,20 грн. з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 8, 11, 71, 76, 79, 86, 94, 158-163, 167 КАС України, суд , -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення форми "Р" від 15 квітня 2014 року №0001812201, №0001802201.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного акціонерного товариства "ЛАН" судові витрати - судовий збір в сумі 487,20 грн.

Порядок і строки оскарження постанови визначаються ст.ст. 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанови суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя О.В. Боднарюк

Постанова у повному обсязі складена 11 липня 2014 року.