Ухвала суду № 39707869, 02.07.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2014 р.Справа № 524/2907/14-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Спаскіна О.А.

Суддів: Сіренко О.І. , Любчич Л.В.

за участю секретаря судового засідання Зливко І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в м.Кременчуці Полтавської області на постанову Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 04.06.2014р. по справі № 524/2907/14-а

за позовом Управління Пенсійного фонду України в м.Кременчуці Полтавської області

до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавської області , Державного виконавеця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області Ткаченко Сергія Васильовича третя особа ОСОБА_2

про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Автозаводського районного суду м. Кременчук Полтавської області від 4 червня 2014 року в задоволенні адміністративного позову Управління Пенсійного фонду України в м.Кременчуці Полтавської області до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області, державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області Ткаченка Сергія Васильовича про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження - відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати вказану постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою повністю задовольнити позовні вимоги. Скаржник зазначає, що приймаючи зазначену постанову суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з'ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, не вірно застосував до спірних правовідносин положення ч.1, ч.2 ст. 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», п. 4 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» та ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України щодо повноти та об'єктивності розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу в межах доводів апеляційної скарги відповідно до вимог ст.195 КАС України та керуючись ч.1 ст.41 КАС України.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судовим розглядом встановлено, що постановою Автозаводського районного суду м. Кременчука від 30.09.2011 року задоволено адміністративний позов ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України Автозаводського району в м Кременчуці Полтавської області про визнання неправомірною відмови у проведенні перерахунку державної пенсії (основної та додаткової), покладення обов'язків проведення перерахунку та виплати пенсії. Визнано неправомірною відмову Управління Пенсійного фонду України Автозаводського району в м. Кременчуці Полтавської області в перерахунку ОСОБА_2 пенсій по інвалідності відповідно до вимог ст. 50 та ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-12, виходячи з кратного розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої законом на час виплат. Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України Автозаводського району в м. Кременчуці Полтавської області провести ОСОБА_2 з 13 січня 2011 року по 22 липня 2011року перерахунок щомісячної основної державної пенсії по інвалідності, як інваліду 2-ї групи, щодо захворювання якого встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, в розмірі не нижче 8 мінімальних пенсій за віком, встановленої законом на час виплат, відповідно до ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-12, з підвищенням розміру вказаної пенсії у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного відповідним законом, відповідні виплати провести з урахуванням вже проведених виплат. Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України Автозаводського району в м. Кременчуці Полтавської області провести ОСОБА_2 з 13 січня 2011 року по 22 липня 2011 року перерахунок щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, як інваліду 2-ї групи, щодо захворювання якого встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою в розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком, встановленої законом на час виплат, відповідно до вимог статті 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-12, з підвищенням розміру вказаної пенсії у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного відповідним законом, відповідні виплати провести з урахуванням вже проведених виплат.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.03.2012 року постанову Автозаводського районного суду м. Кременчука від 30.09.2011 року по справі № 2а-14577/11 залишено без змін.

16.10.2013 року ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду по справі № 2а-14577/11 постановлено ухвалу, якою задоволено подання Підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області про зміну порядку і способу виконання рішення. Стягнуто з Управління Пенсійного фонду України Автозаводського району в м.Кременчуці на користь ОСОБА_2 суми відповідно до розпорядження №802646 від 18.04.2012 року, а саме - 5310 грн. 93 коп.

На виконання вказаної ухвали суду Автозаводським районним судом м. Кременчука було видано виконавчий лист № 2а-14577/11 від 06.03.2014 року.

ОСОБА_2 звертався до Управління державної казначейської служби України в м.Кременчуці із заявою щодо виконання виконавчого листа № 2а-14577/11, виданого Автозаводським районним судом м. Кременчука 06.03.2014 року.

З листа Управління державної казначейської служби України в м.Кременчуці Полтавської області № 02-20/529 від 11.03.2014 року вбачається, що вказаний виконавчий лист був повернутий ОСОБА_2 без виконання на підставі п.9 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою КМУ від 03.08.2011 року № 845.

25.03.2014 року постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГУЮ у Полтавській області Ткаченка С.В. було відкрито виконавче провадження з примусового виконання судового наказу № 2а-14577/11, виданого Автозаводським районним судом м. Кременчука 06.03.2014 року, а постановою від 17.04.2014 року виправлено описку у вищевказаній постанові, а саме - вважати вірним у графі «назва документу» виконавчий лист № 2а-14577/11.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду за їх захистом.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що, з огляду на відсутність підстав для відмови у відкритті виконавчого провадження за виконавчим листом № 2а-14577/11, виданим Автозаводським районним судом м. Кременчука 06.03.2014 року, то постанова державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГУЮ у Полтавській області Ткаченка С.В. від 25.03.2014 року про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання вказаного виконавчого листа є законною і не вбачає підстав для її скасування.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Згідно п. 9 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою КМУ від 03.08.2011 року № 845, орган Казначейства повертає: 1) виконавчий документ стягувачеві у разі, коли: - виконавчий документ: не підлягає виконанню органом Казначейства; подано особою, що не має відповідних повноважень; пред'явлено до виконання з пропущенням установленого строку; видано або оформлено з порушенням установлених вимог;- рішення про стягнення коштів не набрало законної сили, крім випадків, коли судове рішення про стягнення коштів допущено до негайного виконання в установленому законом порядку;- суми коштів, зазначених у судовому рішенні про стягнення коштів, повернуті стягувачеві за поданням органу, що контролює справляння надходжень бюджету, або за рахунок таких коштів виконано грошові зобов'язання чи погашено податковий борг стягувача перед державним або місцевим бюджетом;- відсутній залишок невідшкодованого податку на додану вартість, узгоджений із стягувачем;- стягувач відмовився від виконання виконавчого документа або відкликав його без виконання;- наявні інші передбачені законом випадки; 2) документи та відомості, зазначені у пункті 7 цього Порядку, органу державної виконавчої служби у разі, коли:- рішення про стягнення коштів не підлягає виконанню Казначейством;- документи та відомості подано особою, що не має відповідних повноважень, або не у повному обсязі.

Пунктом 16 Порядку визначено, що органи Казначейства за судовими рішеннями про стягнення надходжень бюджету здійснюють безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів:1) для повернення надмірно та/або помилково сплачених податків і зборів;2) що надійшли в результаті повернення бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою або під державні гарантії;3) що надійшли від реалізації конфіскованого або зверненого судом у дохід держави майна, іншого майна, у тому числі валютних цінностей, що переходять у власність держави, вилученого уповноваженими державними органами;4) що надійшли в результаті конфіскації національної або іноземної валюти;5) що надійшли в інший установлений законодавством спосіб;6) з метою забезпечення бюджетного відшкодування податку на додану вартість та/або пені, нарахованої на заборгованість державного бюджету з відшкодування такого податку.

Відповідно до ст. 3 ЗУ «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом України «Про виконавче провадження», із заявою про виконання рішення суду.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом пункту 9 частини другої статті 129 Конституції України обов'язковість рішень суду є однією з основних засад судочинства. Вказаний припис Основного Закону кореспондується з вимогою частини п'ятої статті 124 Конституції України, згідно якої судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Згідно частини другої статті 13 Закону України від 07.07.2010 року №2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 11 ЗУ «Про виконавче провадження» передбачений обов'язок державного виконавця здійснювати заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Згідно ст. 17 ЗУ «Про виконавче провадження», виконавчі листи, що видаються судами відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою.

Підстави для відкриття виконавчого провадження визначені у ст. 19 ЗУ «Про виконавче провадження».

Згідно ч.1, ч.2 ст. 25 ЗУ «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Статтею 26 ЗУ «Про виконавче провадження» визначено, що державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі: пропуску встановленого строку пред'явлення документів до виконання; неподання виконавчого документа, зазначеного у статті 17 цього Закону, та неподання заяви про відкриття виконавчого провадження у випадках, передбачених цим Законом; якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної (юридичної) сили, крім випадків, коли воно у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання; пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або не за підвідомчістю виконання рішення; якщо не закінчилася відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення; невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 цього Закону; офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури; якщо виконавчий документ повернуто стягувачу за його заявою, крім виконавчих документів про стягнення аліментів та інших періодичних платежів наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що з огляду на те, що відповідно до ст. 76 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», кошти Пенсійного фонду зараховуються на єдиний рахунок Пенсійного фонду і зберігаються на окремих рахунках територіальних органів Пенсійного фонду в уповноваженому банку, і в органі казначейства на ім'я боржника відкрито лише рахунок 3719 «Рахунок для зарахування коштів, які підлягають розподілу за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування», виконавчий лист № 2а-14577/11, виданий Автозаводським районним судом м. Кременчука 06.03.2014 року підлягає виконанню органами державної виконавчої служби.

Отже, доводи апеляційної скарги позивача про порушення судом першої інстанції під час розгляду справи вимог .1, ч.2 ст. 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», п. 4 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» та норм ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України щодо повноти та об'єктивності розгляду справи висновків суду не спростовують, оскільки при розгляді справи суд першої інстанції, відповідно до вимог ст. 159 КАС України повно і всебічно, в межах заявлених вимог, з'ясував дійсні обставини справи, дав належну оцінку наявним у справі доказам, правильно вирішив питання щодо правовідносин, зумовлених встановленими фактами, та вирішив справу на підставі норм матеріального права, які регулюють ці правовідносини.

З огляду на вищевикладене, постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, тому колегія суддів вважає, що підстав для її скасування немає.

Відповідно до ч.1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову чи ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м.Кременчуці Полтавської області залишити без задоволення.

Постанову Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 04.06.2014р. по справі № 524/2907/14-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Спаскін О.А.Судді Сіренко О.І. Любчич Л.В. Повний текст ухвали виготовлений 07.07.2014 р.