Постанова № 39707046, 20.06.2014, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/9847/14-а

Провадження №2-а/761/238/2014

П О С Т А Н О В А

Іменем України

20 червня 2014 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді: Саадулаєва А.І.,

при секретарі Булах Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Адміністративної комісії при виконавчому органі Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправною та скасування постанови про накладання адміністративного стягнення в справі про адміністративне правопорушення,-

В С Т А Н О В И В :

У квітні 2014 року позивач ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1.) звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до Адміністративної комісії при виконавчому органі Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови про накладання адміністративного стягнення в справі про адміністративне правопорушення.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 24.02.2014 року відносно нього була винесена постанова про адміністративне правопорушення, відповідно до якої на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді адміністративного штрафу у розмірі 510,00 грн. за порушення ст. 152 КУпАП. Відповідно до вказаної постанови, ОСОБА_1, 10.01.2014 року о 12:10 год. в м. Києві по вул. Шутова, 1, припаркувавши транспортний засіб марки ЗАЗ, д/н НОМЕР_1, реалізовував кавові напої, чим порушив п.20.1.1. "Правил благоустрою міста Києва", внаслідок чого вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 152 КУпАП. Разом з тим, позивач не погоджується з вказаною постановою, вважає її необґрунтованою та незаконною, оскільки така була винесене без його присутності та без належного повідомлення його про час та місце розгляду справи. ОСОБА_1 отримав повідомлення про виклик на засідання адміністративної комісії та постанову одним листом, у зв'язку з чим позбавився права на правову допомогу. Крім того, позивач не погоджується з оскаржуваною постановою, оскільки, вважає, що він не повинен був узгоджувати з органами державної влади розміщення "автолавки", враховуючи те, що визначення "автолавка" відсутнє в чинному законодавстві, а тому, її розміщення не регулюється встановленими нормами. Також, вказує, що в протоколі про адміністративне правопорушення та оскаржуваній постанові відсутні докази порушення позивачем п. 20.1.1 "Правил благоустрою міста Києва", оскільки відсутня сама подія адміністративного порушення. У зв'язку з чим, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, та просить визнати протиправною та скасувати постанову №596 від 24.02.2014 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст. 152 КУпАП.

Позивач у судове засідання, призначене 20.06.2014 року, не з'явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином, разом з тим, направив на адресу суду заяву, відповідно до якої просить розглядати справу у його відсутність, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить їх задовольнити.

Представник Адміністративної комісії при виконавчому органі Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) в судові засідання не з'являвся, про розгляд справи був повідомлений належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 128 КАС України, у разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

З огляду на наведене, суд вважає за можливим розглянути справу у відсутність відповідача за наявними матеріалами в справі.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про обґрунтованість та законність позовних вимог.

Згідно із ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією та законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до постанови серії №596 про накладання адміністративного стягнення від 24.02.2014 року, на позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510,00 грн. за порушення вимог п. 20.1.1 «Правил благоустрою міста Києва» (а.с. 5).

Постанова про притягнення фізичних осіб до адміністративної відповідальності є правовим актом індивідуальної дії (п.3 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 06.03.2008 року).

Відповідно до вказаної постанови, позивач порушив благоустрій території, а саме: самовільне зайняття території об'єкту благоустрою внаслідок розміщення на тротуарі автолавки (вул. Шутова, 1), чим порушив вимоги ст. 152 КУпАП (а.с. 5).

Згідно ч. 1 ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Водночас ч. 2 ст. 71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до п. 3 Наказу Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 11 липня 2003 року N 185 "Про затвердження Правил роздрібної торгівлі продовольчими товарами" (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23 липня 2003 р. за N 628/7949), роздрібний продаж продовольчих товарів здійснюється через у тому числі пересувну торговельну мережу (автомагазини, автопричепи, візки, лотки, бочки, цистерни тощо). За приписами п.5 того ж Наказу, режим роботи торговельного об'єкта встановлюється суб'єктом господарювання самостійно.

Відповідно до п.155 Санітарних правил для підприємств продовольчої торгівлі, затверджених Головним державним санітарним лікарем СРСР від 16 квітня 1991р N 5781-91, які є чинним на території України "Объекты мелкорозничной сети могут быть стационарными (палатки, киоски, автофургоны, павильоны) и передвижными (тележки, корзины, лотки, автолавки, автоприцепы, изотермические емкости и цистерны по продаже пива, кваса, молока, автоматы для реализации напитков)". Таким чином, можливість торгівлі кавою з нестаціонарних автолавок прямо передбачена як торгівельним, так і санітарним законодавством і не є порушенням будь-яких норм чи правил.

Вказані нормативні акти, а також Закон України "Про захист прав споживачів" не передбачають необхідність будь-якого погодження розміщення торгівельних точок з органами місцевого самоврядування.

Згідно приписів ст. 34 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" від 6 вересня 2005 року N 2807-IV, органи місцевого самоврядування зобов'язані розробити та затвердити Правила благоустрою території населеного пункту - нормативно-правовий акт, яким установлюється порядок благоустрою та утримання територій об'єктів благоустрою.

Правила розробляються для всіх сіл, селищ, міст і затверджуються відповідними органами місцевого самоврядування. Орган місцевого самоврядування забезпечує вільний доступ населення до затверджених Правил. Правила складаються з текстової та графічної частин. Текстова частина Правил благоустрою території населеного пункту включає певний перелік питань, які безпосередньо пов'язані з благоустроєм та засобами по його підтриманню, у тому числі питання щодо порядку здійснення благоустрою та утримання територій об'єктів благоустрою, заходи з реалізації проекту благоустрою території населеного пункту та вимоги до впорядкування територій підприємств, установ, організацій.

Закон чітко вказує, що "Правила не можуть передбачати обов'язок фізичних і юридичних осіб щодо отримання будь-яких дозволів, погоджень або інших документів дозвільного характеру, а також повноважень органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, підприємств, установ, організацій, утворених такими органами, видавати зазначені документи".

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" від 6 вересня 2005 року N 2806-IV виключно законами, які регулюють відносини, пов'язані з одержанням документів дозвільного характеру, встановлюються:

· необхідність одержання документів дозвільного характеру та їх види;

· дозвільний орган, уповноважений видавати документ дозвільного характеру;

· платність або безоплатність видачі (переоформлення, видачі дубліката, анулювання) документа дозвільного характеру;

· строк видачі або надання письмового повідомлення про відмову у видачі документа дозвільного характеру;

· вичерпний перелік підстав для відмови у видачі, переоформлення, видачі дубліката, анулювання документа дозвільного характеру;

· строк дії документа дозвільного характеру або необмеженість строку дії такого документа;

· перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності.

Отже, діючим законодавством не передбачено отримання суб'єктом підприємницької діяльності будь-якого дозвільного документу від органів місцевого самоврядування, які пов'язані з правом здійснювати роздрібну торгівлю кавою з нестаціонарних торгівельних засобів.

Зважаючи, що об'єкт торгівлі - автолавка - є пересувним, чинне законодавство в галузі архітектури та благоустрій не передбачає обов'язку суб'єкта підприємницької діяльності чи його найманого працівника якимось чином погоджувати місце розташування такої торгівельної точки з органами місцевого самоврядування чи органами внутрішніх справ.

Автолавка, з якої проводилась торгівля кавою, не є ані торгівельним лотком, ані павільйоном, ані кіоском, які віднесені до малих архітектурних форм та на думку деяких фахівців потребують узгодження з власником чи користувачем земельної ділянки. Також, він не є засобом зовнішньої реклами, для розміщення яких Законом України передбачене отримання дозвільного документу.

Він є колісним транспортним засобом, розміщення яких на об'єктах благоустрою, до яких серед іншого відносяться усі міські вулиці, дороги та проїзди, є дозволеним та регулюється Правилами дорожнього руху.

Отже, в діях позивача відсутній склад адміністративного порушення.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 268 КУпАП визначено, що справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Зі змісту адміністративного позову вбачається, що відповідачем винесена постанова без присутності позивача. При цьому, позивачу не було повідомлено про місце і час розгляду справи та повідомлення про розгляд справи за місцем його проживання (роботи) не надсилалося. Позивач отримав повідомлення про виклик на розгляд справи одним конвертом разом з постановою про притягнення його до адміністративної відповідальності. Доказів протилежного відповідачем не надано.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно з ч. 1 ст. 70 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Враховуючи вищевикладене, суд, оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, дійшов висновку, що в діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 150 КУпАП, а тому вимоги позивача підлягають задоволенню. Адміністративна комісія при виконавчому органі Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) не здійснила вимогу закону щодо всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин в справі про адміністративне правопорушення та не надала доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 дійсно винен у вчиненні вказаного правопорушення.

З огляду на наведене та відповідно до поданих матеріалів в справі, відповідачем правомірність свого рішення будь-якими передбаченими законодавством доказами не доведена, тому у суду відсутні підстави вважати оскаржуване рішення законним.

За таких обставин, факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, на думку суду, є недоведеним.

За ч. 2 ст. 171-2 КАС України, рішення місцевого загального суду як адміністративного суду у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності є остаточним і оскарженню не підлягає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 71, 128, 160-163, 167, 171-2 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову №596 від 24 лютого 2014 року про притягнення ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, до адміністративної відповідальності за ст.152 КУпАП.

Судовий збір в сумі 182 (сто вісімдесят дві) грн. 70 коп. стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код - НОМЕР_2).

Відповідно до вимог ч.2 ст. 171-2 КАС України, рішення місцевого загального суду як адміністративного суду у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності є остаточним і оскарженню не підлягає

Суддя