Ухвала суду № 39705526, 10.07.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/4740/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Скрипка І.М. Суддя-доповідач: Ганечко О.М.

У Х В А Л А

Іменем України

10 липня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Ганечко О.М.,

суддів: Коротких А.Ю., Літвіної Н.М.,

при секретарі Біднячук Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Домобуд Інвест» на постанову Київського окружного адміністративного суду від 18.10.2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Домобуд Інвест» до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним, скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним, скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 18.10.2013 в задоволені позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою задовольнити позов в повному обсязі, посилаючись на незаконність, необ'єктивність, необґрунтованість рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Представник апелянта підтримав апеляційну скаргу в повному обсязі та просив її задовольнити, постанову суду першої інстанції скасувати та постановити нову, якою відмовити в задоволені апеляційної скарги в повному обсязі.

Позивач не з'явився, будучи належним чином повідомленим, що не перешкоджає слуханню спірного питання відповідно до вимог ч. 4 ст. 196 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, представника апелянта, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України - за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме, з Акта №15/16-018/36010165 від 11 квітня 2013 року, на підприємстві у період з 29 березня по 4 квітня 2013 року проведено позапланову невиїзну документальну перевірку з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при взаємовідносинах із Товариством з обмеженою відповідальністю ТОВ «ЕДВЕТАЙЗИНГ-ЕКСПЕРТ» за період з 1 січня 2011 року по 31 грудня 2011 року.

За висновками цього Акта, товариством «Домобуд Інвест» порушено вимоги пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139 ст. 139, п. 10 підрозділу 4 розділу ХХ Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податок на прибуток на 80255 грн. за ІІ-ІV квартали 2011 року; п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, що потягло за собою заниження податку на додану вартість на 24167 грн. за листопад 2011 року.

Такі висновки податковим органом зроблені у зв'язку із безтоварним, на його думку, характером операцій між позивачем та ТОВ «ЕДВЕТАЙЗИНГ-ЕКСПЕРТ».

На підставі Акта перевірки 23 квітня 2013 року прийняті податкові повідомлення-рішення №0000591602 із визначенням грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем - 24167 грн. і штрафних санкцій у сумі 6041,75 грн., податкове повідомлення-рішення №0000601602 та визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 80255 грн.

Встановлено, що у період з січня по грудень 2011 року між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕДВЕТАЙЗИНГ-ЕКСПЕРТ» укладено два договори постачання матеріалів будівельного призначення.

Зокрема, 1 вересня 2011 року укладено договір №2\11, відповідно до умов якого, продавець (ТОВ «ЕДВЕТАЙЗИНГ-ЕКСПЕРТ»), на підставі заявки покупця (ТОВ «Домобуд Інвест») зобов'язується передати у власність останнього матеріали будівельного призначення на суму 253100 грн., а покупець - прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору. Асортимент, кількість, ціна товарів визначається у рахунках-фактурах до договору. Товар поставляється окремими партіями на основі письмової заявки покупця. Поставка товару здійснюється в межах території складу постачальника. У заявці має бути зазначена кількість, асортиментний перелік товару та, в разі необхідності, місце поставки товару.

На підтвердження виконання умов такого договору позивачем надано копії наступних документів:

- рахунок-фактура №163 від 5 вересня 2011 року у сумі 253100 грн. (ПДВ 42183,33 грн., а.с.64);

- видаткова накладна №163 від 5 вересня 2011 року (а.с.69);

- платіжне доручення №1 від 29 вересня 2011 року (а.с.98).

25 жовтня 2011 року між ТОВ «Домобуд Інвест» та ТОВ «ЕДВЕТАЙЗИНГ-ЕКСПЕРТ» укладено договір про постачання матеріалів будівельного призначення №4\11 з аналогічними умовами, на засвідчення виконання якого надано копії таких документів:

- рахунок-фактура №СФ-0000031 від 17 листопада 2011 року у сумі 30000 грн. (ПДВ 5000 грн. а.с.67), видаткова накладна №РН-0000031 від 17 листопада 2011 року (а.с.71), податкова накладна №31 від 17 листопада 2011 року (а.с.73); платіжне доручення №7 від 17 листопада 2011 року (а.с.79);

- рахунок-фактура №СФ-0002602 від 26 жовтня 2011 року у сумі 30000 грн. (ПДВ 5000 грн. а.с.68), видаткова накладна №РН-0002602 від 26 жовтня 2011 року (а.с.72), податкова накладна №2602 від 26 жовтня 2011 року (а.с.76), платіжне доручення №3 від 26 жовтня 2011 року (а.с.80);

- рахунок-фактура №СФ-0000016 від 9 листопада 2011 року у сумі 60000 грн. (ПДВ 10000 грн. а.с.65), видаткова накладна №РН-000016 від 9 листопада 2011 року (а.с.70), податкова накладна №16 від 9 листопада 2011 року (а.с.75), платіжне доручення №5 від 8 листопада 2011 року (а.с.77);

- рахунок-фактура №СФ-0000023 від 15 листопада 2011 року у сумі 25000 грн. (ПДВ 4166,67 грн. а.с.66), податкова накладна №23 від 15 листопада 2011 року (а.с.74); платіжне доручення №6 від 14 листопада 2011 року (а.с.78).

Позивачем також подано копію договору оренди нерухомого майна на підтвердження наявності складських приміщень та докази використання придбаної продукції у власній господарській діяльності (договори підряду, акти приймання виконаних будівельних робіт).

Як вбачається з договорів, укладених між позивачем та ТОВ «ЕДВЕТАЙЗИНГ-ЕКСПЕРТ», їх предметом є товар.

За положеннями таких договорів, товар поставляється окремими партіями на підставі письмової заявки покупця. Якщо сторонами не визначено інше, - поставка товару здійснюється в межах території складу постачальника. При необхідності, місце поставки погоджується сторонами у відповідних специфікаціях до договору та/або може бути визначене замовленням покупця. Поставка вважається виконаною якщо товар завантажено на транспортний засіб перевізника, визначеного покупцем або іншої особи, що діє від імені покупця. Вивіз товару із складу продавця здійснюється покупцем за власний рахунок. Розвантаження товару здійснюється покупцем власними силами та засобами.

Разом із тим, позивачем не надано доказів транспортування отриманого товару.

Крім того, докази оприбуткування товару на складі, руху його по складу - також відсутні. Позивачем не подано і доказів відображення відповідних операцій на балансі та у бухгалтерському обліку підприємства.

Товариством не надані і письмові заявки, на підставі яких здійснювалася поставка за умовами договору.

Стосовно поданих на підтвердження використання придбаних товарів у господарській діяльності договорів, то суд не може ідентифікувати, що мова йде саме про товари, отримані від ТОВ «ЕДВЕТАЙЗИНГ-ЕКСПЕРТ».

Крім того, з вироку Солом'янського районного суду міста Києва від 26 грудня 2012 року у справі №1/2609/1026/12, визнано винною, ОСОБА_2, у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 205, ч. 2 ст. 358 (фіктивне підприємництво, підробка документів) Кримінального кодексу України.

Також у вироку встановлено, що ОСОБА_2, діючи за попередньою змовою з невстановленими слідством особами, придбала ТОВ «ЕДВЕТАЙЗИНГ-ЕКСПЕРТ» з метою прикриття незаконної діяльності. Вказано, що невстановлені слідством особи, матеріали відносно яких виділені в окреме провадження, з метою отримання доходу від зайняття фіктивним підприємництвом, розробили та в подальшому реалізували план, який полягав у придбанні та використанні фіктивного підприємства для конвертації безготівкових грошових коштів у готівку, шляхом здійснення безтоварних господарських операцій, у зв'язку з чим було організовано придбання суб'єкту підприємницької діяльності ТОВ «ЕДВЕТАЙЗИНГ-ЕКСПЕРТ».

У зв'язку із набранням такого вироку законної сили, не приймається до уваги надану копію нотаріально посвідченої заяви ОСОБА_2, датованої 19 грудня 2011 року, про те, що ТОВ «ЕДВЕТАЙЗИНГ-ЕКСПЕРТ» за період свого існування завжди проводило фінансово-господарську діяльність, згідно вимог законодавства, а управління таким суб'єктом господарювання здійснювала заявниця особисто, на власний розсуд.

У силу положень статей 185, 187, 198, 200, 201 Податкового кодексу України, право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за сукупності таких елементів: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); фактичного здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обов'язкові реквізити).

Платники податку на прибуток, об'єкт, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначаються розділом 3 Податкового кодексу України.

За правилами статті 149 Податкового кодексу України, податковою базою для цілей оподаткування податком на прибуток визнається грошове вираження прибутку як об'єкта оподаткування, визначеного згідно зі статтею 134 цього Кодексу, з урахуванням положень статей 135 - 137 та 138 - 143 цього Кодексу.

Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, передбачено, що прибуток із джерелом походження з України та за її межами визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

За визначенням підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, витрати у розумінні цього кодексу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілом власником).

До складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, входять: витрати від операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті: інші витрати, визначені згідно з пунктами 138.5, 138.10 -138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

При цьому, згідно з підпунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом 2 цього Кодексу.

За нормами підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції судом з'ясовувалися такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; наявність спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; зв'язок між придбанням товарів, понесенням інших витрат із господарською діяльністю платника податку.

За приписами пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Законом України «Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій визначено первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій та підтверджують їх здійснення.

Таким чином, для підтвердження включення витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат підприємства, а також для підтвердження включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги) до складу податкового кредиту та бюджетного відшкодування, необхідні первинні документи, які повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (стаття 9 Закону України «Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні»).

Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що Ірпінською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Київській області податкові повідомлення - рішення від 23 квітня 2013 року №0000591602 та №0000601602 винесені відповідно до вимог чинного законодавства, оскільки у позивача були відсутні підстави на формування податкового кредиту та віднесення відповідних витрат до таких, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування.

За таких обставин, апеляційна скарга є необґрунтованою, її доводи не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому у її задоволенні необхідно відмовити, а рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Домобуд Інвест» - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 18.10.2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: О.М. Ганечко

Судді: А.Ю. Коротких

Н.М. Літвіна

.

Головуючий суддя Ганечко О.М.

Судді: Коротких А. Ю.

Літвіна Н. М.