Ухвала суду № 39705517, 10.07.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/4878/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Лисенко В.І. Суддя-доповідач: Шурко О.І.

У Х В А Л А

Іменем України

10 липня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Шурка О.І.,

суддів Василенка Я.М., Степанюка А.Г.,

при секретарі Дешко В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, без фіксування його за допомогою звукозаписувального технічного засобу згідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, апеляційну скаргу Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2013 року у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «АС» (Обласний авіаційний центр) до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2013 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в задоволенні позовних вимог.

Апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є на його переконання підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, податковим органом проведено позапланову документальну невиїзну перевірку з питань дотримання ПАТ «АС» (обласний авіаційний центр) вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ «Авіаресурс» за період з 01.08.2012 року по 31.08.2012 року.

За результатами перевірки складено акт від 12.04.2013 № 217/22-13737357, в якому зафіксовано, що ПАТ «АС» (обласний авіаційний центр) під час декларування податкових зобов`язань за господарськими операціями з придбання у ТОВ «Авіаресурс» товарно-матеріальних цінностей не дотримано вимог п.п. 138.2.1 п. 138.2 ст. 138, п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 та ст.. 201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту за серпень 2012 року на суму 70210 грн. 00 коп. та витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, за ІІІ квартал 2012 року на суму 555743 грн. 00 коп.

На підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення - рішення від 29.04.2013 № 0000242200 та 29.04.2013 № 0000222200, якими позивачу визначено суму податкового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 87762,5 грн., та податку на прибуток підприємств у розмірі 145882,5 грн.

Не погоджуючись із вказаними рішеннями податкового органу, позивач звернувся із адміністративним позовом до суду, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення.

В основу обґрунтування свого рішення про задоволення позову, суд посилався на те, що відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів того, що фінансово-господарські операції між позивачем та його контрагентом не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності, а первинні документи, складені позивачем та його контрагентом у ході господарських операцій, відповідають вимогами чинного законодавства.

Колегія суддів вважає доводи апелянта безпідставними та погоджується із таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Так, згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Так, згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Водночас відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Доказом того, що в структурі активів та власному капіталі позивача та його контрагента виникли зміни є наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ТОВ «Авіаресурс» укладено договори поставки від 26.04.2012 року № 260412 та 18.07.2012 року № 201-ПН, згідно з умовами яких контрагент позивача прийняв на себе зобов`язання поставити позивачу, відповідно, нафтопродукти (за асортиментом, кількістю, якістю та ціною, визначеними та погодженими сторонами у письмових або усних замовленнях) та паливо для реактивних двигунів марки ТС-1, а позивач зобов`язався прийняти вказані товари та оплатити їх вартість.

На виконання умов вказаних вище договорів ТОВ «Авіаресурс» протягом серпня 2012 року позивачу поставлено товар - нафтопродукти та паливо для реактивних двигунів марки ТС-1. Прийняття позивачем вказаного товару у його контрагента здійснювалось шляхом підписання видаткових накладних.

Часткову оплату за придбані у ТОВ «Авіаресурс» товарно-матеріальні цінності здійснено позивачем у безготівковій формі у серпні 2012 року шляхом перерахування коштів на рахунки вказаного суб'єкта господарювання, про що свідчать наявні в матеріалах справи належним чином засвідчені копії платіжних доручень.

На підтвердження суми податку на додану вартість, що була сплачена позивачем у складі ціни товару, ТОВ «Авіаресурс» виписано податкові накладні.

Зобов'язання сторін за Договорами були виконані належним чином та в повному обсязі, що підтверджується належним чином оформленим первинними документами, зокрема: товарно-транспортними накладними, подорожними листами, оборотно-сальдовими відомостями по рахунку 203 «Паливо» за серпень - вересень 2012 року, рахунками-фактурами, а також свідоцтвом про реєстрацію транспортних засобів - цистерн, паливозаправників, паливоцистерн, причипів-цистерн, які свідчать про можливість перевезення позивачем придбаних у ТОВ «Авіаресурс» товарно-матеріальних цінностей та їх зберігання.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що якщо платник податку на додану вартість, придбав товари (роботи, послуги) для їх подальшого використання у власній господарській діяльності, при цьому сплатив у складі вартості цих товарів (робіт, послуг) податок на додану вартість і це підтверджується належним чином оформленими податковими накладними, він має право віднести сплачені ним суми податку до складу податкового кредиту.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції дав належну оцінку всім обставинам справи та вірно застосував законодавство, що регулює ці правовідносини. Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.

Отже, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий:

Судді:

Головуючий суддя Шурко О.І.

Судді: Василенко Я.М.

Степанюк А.Г.