Постанова № 39703146, 25.06.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" червня 2014 р. Справа№ 914/3998/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ткаченка Б.О.

суддів: Зеленіна В.О.

Синиці О.Ф.

За участю секретаря судового засідання Ворони В.В.

представників сторін:

від ТОВ «Лідінг Інновейшнс Груп» - Татаренко О.Ю., дов. б/н вд

24.06.14 року;

від ПАТ «Український професійний банк» - Шабліовська В.В., дов. № 5275

від 19.07.2012 року;

від ТОВ «Львівські автобусні заводи» - Мартиненко А.М., дов. б/н від

23.06.2014 року.

розглянувши матеріали

апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Лідінг

Інновейшнс Груп»

на рішення Господарського суду міста Києва

від 10.01.2014 року

у справі № 914/3998/13 (суддя Шкурдова Л.М.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Український

професійний банк»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівські

автобусні заводи»

про про передачу предмета іпотеки в управління

іпотекодержателю

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.01.2014 року по справі № 914/3998/13 позов задоволено. Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Львівські автобусні заводи» передати Публічному акціонерному товариству «Український Професійний Банк» предмет іпотеки.

Надано Публічному акціонерному товариству «Український Професійний Банк» вільне та безперешкодне входження до всіх будівель, а також ключі та пульти від зазначених будівель.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Лідінг Інновейшнс Груп» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 10.01.2014 року по справі № 914/3998/13 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.04.2014 року апеляційну скаргу було прийнято до провадження в наступному складі колегії суддів: головуючий суддя Ткаченко Б.О., судді: Алданова С.О., Шевченко Е.О. та призначено до розгляду на 05.06.2014 року.

28.04.2014 року через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від Публічного акціонерного товариства «Український професійний банк» надійшло заперечення на клопотання апелянта про поновлення строку для подання апеляційної скарги.

05.06.2014 року та 16.06.2014 року через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від Публічного акціонерного товариства «Український професійний банк» надійшли відзиви на апеляційну скаргу, у яких позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.06.2014 року розгляд справи відкладено на 18.06.2014 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.06.2014 року розгляд справи відкладено на 25.06.2014 року.

Розпорядженням в.о. Голови Київського апеляційного господарського суду від 25.06.2014 року змінено склад судової колегії на наступний: головуючий суддя Ткаченко Б.О., судді: Зеленін В.О., Синиця О.Ф.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права, що призвело до прийняття невірного рішення по суті спору.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Лідінг Інновейшнс Груп» у поясненнях, наданих у судовому засіданні, підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив суд рішення Господарського суду міста Києва від 10.01.2014 року по справі № 914/3998/13 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Представник Публічного акціонерного товариства «Український професійний банк» у поясненнях, наданих у судовому засіданні, заперечував проти доводів апелянта, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в задоволенні скарги та залишити без змін оскаржуване судове рішення місцевого господарського суду як таке, що прийняте з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівські автобусні заводи» у поясненнях, наданих у судовому засіданні, підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив суд рішення Господарського суду міста Києва від 10.01.2014 року по справі № 914/3998/13 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

31.10.2008 року між Публічним акціонерним товариством «Український професійний банк» (далі - позивач, банк, ПАТ «Український професійний банк») та Товариством з обмеженою відповідальністю «Львівські автобусні заводи» (далі - відповідач, ТОВ «Львівські автобусні заводи») укладено договір про відкриття кредитної лінії № 72 (далі - Кредитний договір № 72), до якого вносились зміни від 31.10.2008 року, 21.11.2008 року, 29.10.2009 року, 28.12.2009 року, 29.01.2010 року, 26.02.2010 року, 30.04.2010 року, 25.05.2010 року, 30.06.2010 року, 30.07.2010 року, 31.08.2010 року, 30.09.2010 року, 30.12.2010 року, 15.02.2011 року, 30.06.2011 року, 07.12.2011 року, 29.12.2011 року, 30.03.2012 року, 27.06.2012 року, 21.09.2012 року, 22.10.2012 року, 20.12.2012 року.

За умовами Кредитного договору № 72 позивачем було відкрито відповідачу кредитну лінію у розмірі 29 250 000,00 грн. терміном до 18.12.2015 року.

21.11.2008 року між ПАТ «Український професійний банк» та ТОВ «Львівські автобусні заводи», в забезпечення виконання відповідачем зобов'язань по Кредитному договору № 72, було укладено іпотечний договір, який був нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7 та зареєстрований за номером № 3877 (далі - Іпотечний договір № 3877), до якого вносились зміни 28.12.2009 року та 21.12.2012 року.

Згідно з п. 6 Іпотечного договору у забезпечення виконання своїх зобов'язань за Кредитним договором Іпотекодавець надав в іпотеку належне йому на праві власності нерухоме майно, яким є об'єкти нерухомого майна (будівлі загальною площею 12 659,4 кв.м.), що знаходяться за адресою: Львівська область, м. Львів, вулиця Стрийська, будинок, 45 (сорок п'ять). В цьому ж пункті наведено перелік вказаного майна.

Відповідно до п. 7.1 Іпотечного договору предмет іпотеки належить Іпотекодавцю на праві власності на підставі Рішення постійно діючого третейського суду при Львівській Асоціації учасників ринку нерухомості від 04 травня 2006 року по справі №3/10-6/4, зареєстрованого в Обласному комунальному підприємстві Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» 26 травня 2006 року за реєстраційним номером 14892229.

Пунктом 16.5.2 Іпотечного договору Іпотекодержатель вправі звернути стягнення на Предмет іпотеки та одержати задоволення своїх вимог за рахунок Предмету іпотеки переважно перед іншими кредиторами Іпотекодавця у разі невиконання чи неналежного виконання будь-якого із зобов'язань, передбачених умовами Кредитного договору та цього Договору.

Як передбачено п. 22 Іпотечного договору, звернення стягнення на Предмет іпотеки буде здійснюватись одним з таких способів за вибором Іпотекодержателя:

- за рішенням суду;

- на підставі виконавчого напису нотаріуса;

- шляхом позасудового врегулювання відповідно до передбачених цим Договором застережень про задоволення вимог Іпотекодержателя.

Відповідно до ст. 33 Закону України «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

18.09.2013 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_9 на підставі заяви позивача було вчинено виконавчий напис на Іпотечному договорі № 3877 від 21.11.2008 року.

За рахунок предмета іпотеки підлягає до стягнення сума заборгованості по кредитному договору в розмірі 31 257 249,96 грн., у тому числі заборгованості по строковому кредиту - 29 230 000,00 грн., заборгованості по простроченій частині кредиту - 20 000,00 грн., заборгованості по строкових процентах - 86 577,53 грн., заборгованості по прострочених процентах 1 729 663,38 грн., заборгованості по пені - 191 009,05 грн., витрат за вчинення виконавчого напису нотаріуса - 14 400,00 грн.

Крім того, 04.10.2007 року між ПАТ «Український професійний банк» та ТОВ «Львівські автобусні заводи» було укладено Договір про відкриття траншевої кредитної лінії № 725 (далі - Кредитний договір № 725), до якого вносились зміни від 28.12.2009 року та від 20.12.2012 року.

За умовами Кредитного договору № 725 позивач відкрив відповідачу відкличну кредитну лінію в межах суми 12 280 000,00 грн. терміном до 18.12.2015 року.

В забезпечення виконання відповідачем зобов'язань за Кредитним договором № 725 між ПАТ «Український професійний банк» та ТОВ «Львівські автобусні заводи» укладено договори застави, а саме:

- договір застави № 725-1 від 04.10.2007 року, зі змінами від 01.11.2007 року;

- договір застави № 725-2 від 29.10.2007 року;

- договір застави № 725-3 від 15.11.2007 року;

- договір застави № 725-4 від 31.01.2008 року;

- договір застави № 725-5 від 23.04.2008 року.

За умовами вказаних договорів застави відповідач передав позивачу в заставу власне рухоме майно - автобуси ЛАЗ.

15.08.2008 року між ПАТ «Український професійний банк» та ТОВ «Львівські автобусні заводи» укладено Договір про надання кредиту № 58 (далі - Кредитний договір № 58), до якого вносились зміни та доповненнями від 12.09.2009 року, 09.07.2009 року, 22.07.2009 року, 06.11.2009 року, 28.12.2009 року, 29.01.2010 року, 26.02.2010 року, 30.04.2010 року, 25.05.2010 року, 30.06.2010 року, 30.07.2010 року, 31.08.2010 року, 30.09.2010 року, 30.12.2010 року, 15.02.2011 року, 30.06.2011 року, 07.12.2011 року, 29.12.2011 року, 30.03.2012 року, 27.06.2012 року, 21.09.2012 року, 22.10.2012 року, 20.12.2012 року.

За умовами Кредитного договору № 58 позивач відкрив відповідачу відкличну кредитну лінію на суму 3 000 000,00 грн. зі сплатою 19% річних терміном до 18.12.2015 року.

15.08.2008 року між ПАТ «Український професійний банк» та ТОВ «Львівські автобусні заводи», в забезпечення виконання відповідачем умов Кредитного договору № 58, укладено договір застави № 58-1, до якого вносились зміни від 05.09.2008 року.

За умовами вказаного договору застави відповідач передав позивачу в заставу власне рухоме майно - автобуси ЛАЗ.

Як передбачено договорами застави № 725-1, № 725-2, № 725-3, № 725-4, № 725-5 та № 58-1 заставне майно знаходиться на відповідальному зберіганні у заставодавця за адресою: 79026, м. Львів, вул. Стрийська, 45.

У відповідності до п. 16.2 Іпотечного договору, Іпотекодержатель в будь-який час має право до повного виконання за Кредитним договором № 72 перевіряти документально і фактично наявність, розмір, стан і умови збереження та цільового використання Предмету іпотеки, а також виконання зобов'язань Іпотекодавцем за цим Договором, а Іпотекодавець зобов'язаний надати Іпотекодержателю необмежені можливості для таких перевірок.

Згідно п. 18.2 Іпотечного договору Іпотекодавець зобов'язується забезпечити схоронність Предмету іпотеки, знаходження його в обсязі не менше, ніж зазначено в п. 6 цього Договору, запобігати пошкодженню Предмета іпотеки, його знищенню, втраті або псуванню, або зменшення вартості понад норми звичайної амортизації, утримувати та експлуатувати його відповідно до цільового призначення, виконувати інші заходи для належного збереження Предмета іпотеки.

Позивач, звертаючись з позовом про передання предмету іпотеки йому в управління до моменту його продажу з метою забезпечення комплексності та цілісності цього майна, послався на те, що рухоме майно, яке перебуває в заставі у позивача відсутнє, а нерухоме майно (іпотечне майно) зазнає пошкоджень та псування, що може призвести до його безповоротного знищення і як наслідок ускладнити (зробити неможливим) звернення стягнення на предмет іпотеки та фактично позбавити позивача можливості задовольнити свої вимоги.

На підтвердження вказаного позивач надав акт перевірки наявності, стану та умов зберігання заставленого майна за кредитами, що були надані ТОВ «Львівські автобусні заводи» від 01.07.2013 року з якого вбачається, що позивачем було здійснено виїзну перевірку з метою встановлення наявності та схоронності заставленого майна за адресою: м. Львів, вул. Стрийська, 45, про що було складено акт (а.с. 17-19).

Статтею 1 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з ст. 12 Закону України «Про іпотеку», у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених ст. 12 цього Закону.

Як передбачено ч. 1 ст. 34 Закону України «Про іпотеку», після прийняття рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки і з метою отримання продукції, плодів та доходів, забезпечення належного господарського використання переданого в іпотеку нерухомого майна згідно з його цільовим призначенням предмет іпотеки на підставі договору між іпотекодавцем і іпотекодержателем або рішення суду може бути переданий іпотекодержателю або іншій особі в управління на період до його реалізації у порядку, встановленому цим законом. Управління майном здійснюється відповідно до законодавства та умов, визначених договором чи рішенням суду.

Суд першої інстанції з огляду на вказані норми, наявність виконавчого напису, вчиненного приватним нотаріусом ОСОБА_9 18.09.2013 року, яким стягнуто заборгованість за Кредитним договором № 72 у сумі 31 257 249,96 грн., наявності акту зберігання заставленого майна від 01.07.2013 року, з метою забезпечення комплексності та цілісності цього майна, дійшов висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Колегія суддів не може погодитись з вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Для передання предмета іпотеки в управління на період до його реалізації, необхідні належні та достатні докази того, що вказане майно може пошкодитися, зіпсуватися, зникнути або зменшитись.

Як вбачається з оскаржуваного рішення та матеріалів справи, основним доказом для задоволення позову був акт перевірки наявності, стану та умов зберігання заставленого майна за кредитами, що були надані ТОВ «Львівські автобусні заводи» від 01.07.2013 року.

Проте, колегія суддів не може прийняти даний акт, як беззаперечний доказ, який свідчить, що нерухоме майно (іпотечне майно) зазнає пошкоджень та псування, оскільки він підписаний самим позивачем.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що для передачі предмету іпотеки в управління необхідні вагомі підстави, які підтверджують можливість свідомого пошкодження, знищення або зменшення вартості самого предмету іпотеки.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Інших доказів, крім акту, які підтверджують посилання позивача, суду надано не було.

Таким чином, колегія суддів не може прийняти вказаний акт, на якому ґрунтуються позовні вимоги, як належний та достатній доказ.

Враховуючи вказане, позовні вимоги не можна вважати обґрунтованими.

Обставини, викладені Товариством з обмеженою відповідальністю «Лідінг Інновейшнс Груп» в апеляційній скарзі, знайшли підтвердження під час розгляду даної справи.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 10.01.2014 року по справі № 914/3998/13 прийнято з неповним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з порушенням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Лідінг Інновейшнс Груп» підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

У зв'язку з задоволенням апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Публічне акціонерне товариство «Український професійний банк» (апелянта).

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 49, 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лідінг Інновейшнс Груп» задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 10.01.2014 року по справі № 914/3998/13 скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

4. Матеріали справи № 914/3998/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

5. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя Б.О. Ткаченко

Судді В.О. Зеленін

О.Ф. Синиця

Повний текст рішення складено 30.06.2014 року.