Ухвала суду № 39700332, 02.07.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2014 р. м.Львів Справа № 876/188/14

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Коваля Р.Й.,

суддів Гуляка В.В.,

Судової-Хомюк Н.М.,

з участю секретаря судового засідання Малетич М.М.,

представника позивача Яремчук О.О.,

представника відповідача Кельбас Р.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду 12.12.2013 року у справі № 813/7098/13а за позовом приватного підприємства «Світ будівництва і дизайну» до державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

У вересні 2013 року ПП «Світ будівництва і дизайну» звернулося з позовом до Львівського окружного адміністративного суду та просило скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі - ДПІ у Пустомитівському районі) від 13.08.2013 року за № 0000021510, яким підприємству визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 108 305,00 грн, в тому числі: 86644,00 грн - за основним платежем та 21661,00 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями, а також за № 0000051530, яким підприємству визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 113721,25 грн, в том числі: 90977,00 грн - за основним платежем та 22744,25 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями.

В обгрунтування позовних вимог позивач вказував на неправомірність висновків податкового органу про незаконність формування податкового кредиту та валових витрат за результатами господарської діяльності з ТзОВ «А-Знак» та ТзОВ «Нові технології ТПВ», оскільки реальність господарських операцій з контрагентами підтверджується належними первинними документами, а тому прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 12.12.2013 року позов задоволено.

Постанову суду оскаржила ДПІ у Пустомитівському районі, яка вважає, що оскаржувана постанова прийнята з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржену постанову та прийняти нову, якою відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що основними видами діяльності ПП «Світ будівництва і дизайну», відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців є будівництво житлових та нежитлових будівель, штукатурні роботи, малярні роботи та скління, покрівельні роботи, інші спеціалізовані будівельні роботи, оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням.

09 липня 2013 року ДПІ у Пустомитівському районі проведено позапланову виїзну документальну перевірку ПП «Світ будівництва і дизайну» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період: липень, вересень - грудень 2012 року по взаємовідносинах із ТзОВ «А-Знак», ТзОВ «Нові технології ТВП», за результатами якої складено акт за № 851/1520/38183957.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог:

- п.п.138.1.1, п.138.1, п.138.2, п.138.4 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1, ст.139 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в зв'язку з чим занижено податок на прибуток в сумі 90977 грн, в тому числі за 9 місяців 2012 року в сумі 90977 грн. по взаємовідносинах із ТзОВ «А-Знак» та ТзОВ «Нові технології ТВП»;

- п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.4, п.201.6, п.201.7, п.201.10 ст.201 ПК України, в зв'язку з чим занижено податок на додану вартість в сумі 86644 грн, в тому числі за вересень 2012 року - на суму 28249 грн, грудень 2012 року - на суму 1530 грн, за липень 2012 року - на суму 56865 грн по взаємовідносинах із ТзОВ «А-Знак» та ТзОВ «Нові технології ТВП».

На підставі акта перевірки та відповідно до встановлених порушень відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 13.08.2013 року:

- за № 0000021510, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 108305 грн, в т.ч.: основний платіж - 86644 грн, штрафні санкції - 21661 грн;

- за № 0000051530, у зв'язку з чим позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток в сумі 113721,25 грн, в т.ч.: основний платіж - 90977 грн, штрафні санкції - 22744,25 грн.

Підставою для винесення оскаржених податкових повідомлень-рішень стали висновки податкового органу про відсутність реального настання правових настілків у взаємовідносинах позивача з контрагентами ТзОВ «А-Знак» та ТзОВ «Нові технології ТВП».

Надаючи правову оцінку вказаним відносинам суд враховує наступне.

Позивач уклав ряд договорів підряду на виконання оздоблювальних робіт, зокрема, від 12.06.2012 року за № 12062 із ТзОВ «Карпати-Логістик» (замовник), згідно якого ПП «Світ будівництва і дизайну» (підрядник) зобов'язується своїми силами та засобами у встановлений строк виконати роботи по облаштуванню та виконанню системи утеплення фасаду, а замовник - прийняти належним чином виконані роботи та оплатити їх. Об'єкт проведення робіт: офісний центр, який розташований: Львівська область, Пустомитівський район, с.Малехів, вул.Нова 20а. (а.с.106 - 110).

18.06.2012 року 02.07.2013 року між ПП «Світ будівництва і дизайну» (підрядник) та ТзОВ «Нові технології» (субпідрядник) укладено договори субпідряду на виконання оздоблюваних робіт за №№ 4 та 1/12065. Згідно предмету даних договорів субпідрядник зобов'язується своїми силами та засобами у встановлений строк виконати роботи по облаштуванню та виконанню системи утеплення фасаду, а замовник прийняти належним чином виконані роботи та оплатити їх (а.с.96 - 99; 147 - 150).

За договором підряду № 12061 від 12.06.2012 року на виконання оздоблювальних робіт з ТзОВ «Львівська інвестиційно-будівельна компанія» позивач зобов'язався своїми силами та засобами у встановлений строк виконати роботи по облаштуванню та виконанню системи утеплення фасаду житлового будинку м.Львова на вул. Ромашковій (а.с.124 - 128). На виконання вищенаведеного договору ПП «Світ будівництва і дизайну» 01.08.2012 року уклало договір субпідряду за № 14 з ТзОВ «А-Знак» (а.с.115 - 118).

05.07.2012 року за договором підряду № 5/07 на виконання оздоблювальних робіт з ТзОВ «Карат» позивач зобов'язався своїми силами та засобами у встановлений строк виконати роботи по облаштуванню та виконанню системи утеплення фасаду дев'ятиповерхового однопід'їздного будинку по вул.Граб'янки у м.Львові. 05.07.2012 року та 01.08.2012 року для виконання договору № 5/07 позивач уклав договори субпідряду з ТзОВ «А-Знак», ТзОВ «Нові технології ТПВ» .

02.07.2013 року ПАТ «Дублянський будівельник» (замовник) та позивач (підрядник) уклали договір підряду № 48, за яким останній зобов'язувався своїми силами та засобами у встановлений строк виконати роботи житлового будинку по вул.Івасюка-Винна Гора у м.Винники. На виконання договору № 48 між ПП «Світ будівництва і дизайну» та ТзОВ «А-Знак» уклали договір субпідряду від 11 серпня 2012 року за № 11, згідно ТзОВ «А-Знак» ( надалі - субпідрядник ) зобов'язується своїми силами та засобами у встановлений строк виконати роботи по облаштуванню та виконанню системи утеплення фасаду житлового будинку по вул.Івасюка-Винна Гора в м.Винники, а позивач (підрядник) - прийняти належним чином виконані роботи та оплати їх.

На підтвердження виконання умов зазначених договорів субпідряду позивачем надано належним чином оформлені податкові накладні, акти приймання виконаних робіт. Оплата виконаних робіт проведена в обсязі - 20% авансу, що є істотною умовою вищенаведених договорів, через розрахунковий рахунок відповідно до платіжних доручень (а.с.169 - 82).

Відповідно до п.2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-XIV від 16.07.1999 року, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно із п.1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Поняття господарської операції визначено в ст. 1 вищевказаного Закону, це - дія або подія, яка викликає зміни у структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, а первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч.1 та ч.2 статті 9 цього ж Закону (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо-безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Позивачем надано всі відповідні розрахункові, платіжні та інші документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які вказують на товарність господарських операцій, їх відповідність основній меті господарської діяльності позивача.

Про реальний характер господарських операцій позивача з контрагентами - ТзОВ «А-Знак», ТзОВ «Нові технології ТПВ» щодо виконання оздоблювальних робіт свідчать також лист від 15.11.2013 року № 1535010110-2010 /926 від 06.11.2013 року, у якому директор ТзОВ «Карат» ОСОБА_4 підтверджує, що ПП «Світ будівництва і дизайну» виконав свої договірні зобов'язання по утепленню фасаду житлового будинку; лист від 18.11.2013 року № 368, згідно якого перший заступник директора ОСОБА_5 ТзОВ «Карпати-логістик» повідомив, що ПП «Світ будівництва і дизайну» виконало всі роботи передбачені договором підряду № 12062 від 12.06.2012 року.

Згідно із п.138.1 ст.138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються зокрема з витрат операційної діяльності. Витрати операційної діяльності включають в себе також собівартість реалізованих товарів.

Собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, зокрема прямих матеріальних витрат. До складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат (пп.138.8.1 п.138.1 ст.138 ПК України).

Відповідно до п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, установлених розділом ІІ цього Кодексу.

До складу витрат згідно із п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України не включаються витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно із п.138.4 ст.138 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

А відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.198.1 ст.198 ПК України).

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п.198.3 ст.198 ПК України).

Якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника (п.198.4. ст.198 ПК України).

Якщо у подальшому такі товари/послуги фактично використовуються в операціях, які не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування відповідно до цього розділу (за винятком випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу), чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів або встановлено факти недостачі (крадіжки), то з метою оподаткування такі товари/послуги, основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає таке використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження), у тому випадку, якщо платник податку скористався правом на податковий кредит за цими товарами/послугами. (п.198.5 ст.198 ПК України).

Датою використання товарів/послуг вважається дата визнання витрат відповідно до розділу ІІІ цього Кодексу.

Згідно із п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтвердженімитними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна, згідно із п.201.6. ст.206 ПК України, є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.201.7 та п.201.10 ст.201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Беручи до уваги наведені вище норми закону, необхідною умовою для віднесення платником ПДВ до податкового кредиту звітного періоду сум ПДВ, включених в ціну придбаних товарів (послуг), є факт придбання таких товарів (послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника. Закон не ставить у залежність необхідність попередньої сплати ПДВ до бюджету кінцевим споживачем чи первісним постачальником як умову для формування податкового кредиту платника податку. Аналіз господарської діяльності платника податку повинен здійснюватися на підставі даних його податкового, бухгалтерського обліку та відповідності їх дійсному економічному змісту операцій.

Судом встановлено та актом перевірки ДПІ у Пустомитівському районі від 09.07.2013 року підтверджено, що дані податкові накладні не мали недоліків.

Щодо твердження відповідача, що керівникам відомо, що роботи виконували ПП «Світ будівництва і дизайну» без залучення контрагентів, то таке не відповідає дійсності, оскільки із замовниками укладено договори підряду, а відповідно підрядник вправі залучати до виконання робіт субпідрядника, про що і долучено докази до матеріалів справи.

Вказане не суперечить положенням частини першої статті 838 Цивільного кодексу України, відповідно до якої підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник.

Із змісту коментованої статті можна зробити висновок, що за загальним правилом будь-які підрядні роботи, які підрядник не може виконати сам, можуть виконуватись з залученням третіх осіб, якщо інше не передбачено домовленістю між сторонами; при цьому відповідальним перед замовником за результат роботи субпідрядника залишається підрядник.

Разом з тим, право генпідрядника самостійно залучати субпідрядника замовником у договорі не обмежене; частиною другою статті 319 ГК України право генерального підрядника стосовно самостійного залучення субпідрядників обмежене лише стосовно договорів на капітальне будівництво (згідно із положеннями цієї статті підрядник у договорі на капітальне будівництво залучає третіх осіб до виконання договору за згодою замовника).

Стосовно твердження відповідача про те, що діяльність контрагентів позивача - ТзОВ «А-Знак», ТзОВ «Нові технології ТПВ» спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з отриманням податкової вигоди і відповідно це призводить до висновку про те, що взаємовідносини позивача та контрагентів не спричинили реального настання правових наслідків, суд зазначає наступне.

Посилання відповідача в акті перевірки від 09.07.2012 року на безтоварність операцій ПП «Світ будівництва і дизайну» з контрагентом ТзОВ «Нові технології ТПВ» взято фактично із акта про неможливість проведення зустрічної звірки від № 4723/22-1/35921869 від 08.11.2012 року ДПІ у Печерському районі м.Києва, а з контрагентом ТзОВ «А-Знак» - із акта про неможливість проведення зустрічної звірки від 01.02.2013 року № 467/22-3/37193050.

Проте такі твердження податкового органу суд не бере до уваги з огляду на таке.

У постановах Верховного Суду України від 9 вересня 2008 року в справі № 21-500во08, від 1 червня 2010 року в справі № 21-573во10 Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це спричиняє відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

У п.38 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Інтерсплав проти України» від 09.01.2007 р. Суд вказав на те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку. Отже платника податку не може бути позбавлено відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування.

В матеріалах справи відсутні докази на предмет визнання недійсними в установленому порядку договору позивача.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.4 ст.70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач не довів суду належними і допустимими доказами законність прийнятого податкового повідомлення-рішення.

З урахуванням викладеного судова колегія приходить до переконання, що доводи апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими і не спростовують висновків суду першої інстанції.

Статтею 200 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.160 ч.3, 195, 196, 198 п.1 ч.1, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

ухвалив :

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду 12.12.2013 року у справі № 813/7098/13а - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя Р.Й.Коваль

Судді В.В.Гуляк

Н.М.Судова-Хомюк

Ухвала в повному обсязі складена 07 липня 2014 року.