Постанова № 39701085, 25.06.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2014 року Справа № 59623/12/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Судової-Хомюк Н.М.,

суддів Гуляка В.В., Коваля Р.Й.

за участі секретаря судового засідання Малетич М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Державного підприємства «Стрийський вагоноремонтний завод» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 01.03.2012 року у справі за позовом Державного підприємства «Стрийський вагоноремонтний завод» до Державної податкової інспекції у Стрийському районі Львівської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

05.01.2012 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом та просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000542302 від 16.09.2011 року, яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання за платежем - податок на додану вартість в розмірі 541 200,00 грн. та штрафні санкції в сумі 270 600,00 грн., а всього на суму 811 800,00 грн..

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що підприємством податковий кредит сформовано на підставі первинних бухгалтерських документів та податкової накладної, наданої постачальником ТМЦ. При формуванні податкового кредиту та віднесення витрат по оплаті вартості запасних частин на валові витрати, підприємством не порушувалися вимоги законодавства України з питань оподаткування.

Вважає, що порушення вимог щодо ведення податкового обліку зі сторони контрагента не може бути підставою для коригування податкового кредиту підприємства. Позивачем сума податку на додану вартість в розмірі 541 200,00 грн. за податковою накладною № 189 від 30.06.2011. на суму 3 247 200,00 грн. включено до податкових зобов'язань та сплачена до бюджету.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 01.03.2012 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

З висновками суду не погодився апелянт - Державне підприємство «Стрийський вагоноремонтний завод», вважає постанову суду прийняту при неповному з'ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить постанову суду скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

Звертає увагу суду на те, що підставою для нарахування зазначених вище сум, як зазначено в податковому повідомленні-рішенні, являється порушення підприємством абзацу восьмого п. 201.10, ст. 201 Податкового кодексу України.

Віднесення суми податку на додану вартість у розмірі 541 200,00 грн. за господарською операцією з поставки коліс суцільнокатаних на суму 3 247 200,00 грн., відповідно до договору поставки № СВРЗ-03-22-11-83/Ю, до податкового кредиту здійснено підприємством на підставі видаткової накладної № 18901 від 30.06.2011. та податкової накладної № 189 від 30.06.2011., які видані TзOB «Дніпротрансінвест». На момент видачі податкової накладної №189 від 30.06.2011р. ТзОВ «Дніпротрансінвест» зареєстрований платником ПДВ, що підтверджує свідоцтво. Зауваження до первинних документів бухгалтерського обліку в акті відсутні, тобто податковий орган підтвердив про їх наявність та відповідність їх змісту вимогам чинного законодавства. Підприємством податковий кредит сформовано на підставі первинних бухгалтерських документів та податкової накладної, наданої постачальником товарно-матеріальних цінностей.

Вважає, що при формуванні податкового кредиту та віднесення витрат по оплаті вартості запасних частин на валові витрати, підприємством не порушувалися вимог законодавства України з питань оподаткування, а відтак податкове повідомлення - рішення № 0000542303 від 16.09.2011 року, яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання за платежем - податок на додану вартість в розмірі 541 200,00 грн. та штрафні санкції в сумі 270 600,00 грн., а всього на суму 811800,00 грн.є необґрунтованим.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ДПІ у Стрийському районі Львівської області проведено позапланову виїзну документальну перевірку ДП «Стрийський вагоноремонтний завод» з питань достовірності декларування податку на додану вартість за червень-липень 2011 року по взаємовідносинах придбання від ТзОВ «Дніпротрансінвест» та реалізації на ДП «Придніпровська залізниця» матеріальних цінностей .

За результатами вказаної перевірки було складено акт від 09.09.2011 року №2070/23-3/20770332, яким було встановлено порушення п.201.10 ст.201 ПК України.

На підставі акта від 09.09.2011 року №2070/23-3/20770332, податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000542303 від 16.09.2011 року, яким збільшено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 541 200, 00 грн. та штрафні санкції в сумі 270 600,00 грн., а всього на суму 811 800,00 грн..

У Декларації з податку на додану вартість за період з 01.06.2011року по 31.07.2011 року, позивачем відображено показник у рядку 10.1 всього на суму 541 200,00 грн., в тому числі за червень 2011 року 541 200,00 грн.. До податкового кредиту з податку на додану вартість було включено розмір податку на підставі податкової накладної від 30.06.2011 року №189, виданої ТзОВ «Дніпротрансінвест», на якій відсутні будь-які відомості про включення зазначеної накладної до Єдиного реєстру податкових накладних.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції прийшов до висновку, що ні видаткова накладна, ні акт прийому-передачі, ні платіжні доручення не відносяться до тих документів, які надають право включення суми податку на додану вартість до податкового кредиту. За таких обставин, покупцю ДП «Стрийський вагоноремонтний завод» потрібно було лише отримати накладну, яка була зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних. Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Зазначені висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду, не відповідають дійсним обставинам справи та є помилковими з огляду на наступне.

Згідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Матеріалами справи підтверджується, що 14.06.2011 року між ДП «Стрийський вагоноремонтний завод» та ТзОВ «Дніпротрансінвест» був укладений договір № СВРЗ-03-22-11-83/Ю, відповідно до умов якого постачальник (ТзОВ «Дніпротрансінвест») зобов'язується поставити покупцю (ДП «Стрийський вагоноремонтний завод») товар: колесо суцільнокатане у кількості 3200 шт..

Слід звернути увагу на те, що реальність господарських операцій між ДП «Стрийський вагоноремонтний завод» та ТзОВ «Дніпротрансінвест» сторонами не оскаржувалась, а відтак суд апеляційної інстанції вважає, що позивач мав право на віднесення сум ПДВ, сплачених по правовідносинах із ТзОВ «Дніпротрансінвест» до складу податкового кредиту.

В акті перевірки зазначено, що податкова накладна від 30.06.2011 року № 189 виписана ТзОВ «Дніпротрансінвест», не була зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних, а отже, на думку відповідача, податковий кредит на підставі такої податкової накладної, було сформовано з порушенням вимог чинного законодавства.

Відповідно до вимог п. 201.10 ст. 201 ПК України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Колегія суддів приходить до висновку, що у відповідності до зазначеної норми Податкового кодексу України, у випадку не реєстрації контрагентом податкових накладних, виписаних на адресу позивача, в Єдиному реєстрі податкових накладних, на чому наголошував відповідач в акті перевірки, на адресу ТзОВ «Дніпротрансінвест» мала б надійти квитанція із зазначенням, що вищевказана податкова накладна не зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Однак, як вбачається з наявних матеріалів справи, та не було допустимими доказами заперечено відповідачем, такої квитанції про не реєстрацію в Єдиному реєстрі податкової накладної № 189 від 30.06.2011 року, виписаної ТзОВ «Дніпротрансінвест» на адресу позивача, від контролюючого органу не надходило.

В свою чергу, встановлено, що TзOB «Дніпротрансінвест» сума податку на додану вартість в розмірі 541 200,00 грн. за податковою накладною № 189 від 30.06.2011року на суму 3 247 200,00 грн. включено до податкових зобов'язань та сплачена ним до бюджету, що підтвердив і представник відповідача.

Отримані позивачем податкові накладні від TзOB «Дніпротрансінвест», були включені ДП «Стрийський вагоноремонтний завод» до реєстру отриманих податкових накладних, який є додатком до податкової декларації з податку на додану вартість за 1-е півріччя 2011 року.

Дана податкова декларація з податку на додану вартість за перше півріччя 2011 року з відповідними додатками та реєстром виданих та отриманих податкових накладних була подана ДП «Стрийський вагоноремонтний завод» до податкового органу та прийнята податковим органом.

Крім того, податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2011 року ТзОВ «Дніпротрансінвест» подало податковому органу 20.07.2011 року, що підтверджується відміткою податкового органу з присвоєнням реєстраційного номера 64826. За даними декларації, контрагент позивача задекларував податкові зобов'язання з даного податку на суму 2 402 943,00 грн..

Відповідно до Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів ( додаток 5до податкової декларації ТзОВ «Дніпротрансінвест» за червень 2011 року) з реєстраційним номером податкового органу 64852 від 20.07.2011 року, ТзОВ «Дніпротрансінвест» задекларовані податкові зобов'язання на суму 2402943,00 грн. сформовані по відносинах з 10 платниками податків, в т.ч. в рядку 5 Розділу І «Податкові зобов'язання» зазначено податкове зобов'язання по відносинах з позивачем ( інд.податковий номер 207703313110) на загальну суму 774121,80 грн. податку на додану вартість.

Відповідно до реєстру виданих та отриманих податкових накладних ТзОВ «Дніпротрансінвест» за червень 2011 року, сума податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 774 121, 80 грн. по відносинах з Стрийським ВРЗ складається з сум податку на додану вартість, відображених в наступних податкових накладних за червень 2011 року: №188 від 29.06.2011 року на суму ПДВ в розмірі 144 774,00 грн., №189 від 30.06.2011 року на суму ПДВ в розмірі 541 200,00 грн., №194 від 30.06.2011 року на суму ПДВ в розмірі 3 327,00 грн., №195 від 30.06.2011 року на суму ПДВ в розмірі 4 532,40 грн., №196 від 30.06.2011 року на суму ПДВ в розмірі 76 164,20 грн., №197 від 30.06.2011 року на суму ПДВ в розмірі 4 123,60 грн. на загальну суму 774 121,80 грн. та співпадає з даними, зазначеними в додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість, поданої ТзОВ «Дніпротрансінвест» за червень 2011 року.

Відповідно до положень пункту 11 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України в період з 01.04.2011 року по 30.06.2011 року включно, підлягали реєстрації податкові накладні, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становила 500 тисяч гривень, податковим органом виключено з податкового кредиту позивача лише суму податку на додану вартість в розмірі 541 200,00 грн. за податковою накладною №189 від 30.06.2011 року.

Відповідно до підпункту а) п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

У відповідності до п. 201.10 ст. 200 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що підставою для формування податкового кредиту ПДВ покупця товару є податкова накладна, виписана продавцем. У разі ж, зокрема, порушення порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. При цьому, заява із скаргою на постачальника подається лише з податковою декларацією за той звітний період, у якому платник включив суму податку на додану вартість до складу податкового кредиту. Матеріали справи підтверджують, що з такою заявою позивач звернувся до ДПА України 01.09.2011 року на час проведення перевірки(а.с.26).

Колегія суддів зазначає, що податковим органом не заперечується, що зазначені податкові накладні, які виписані позивачу його контрагентом, складені у відповідності до вимог Податкового кодексу України.

Загальні ж правила щодо дати виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту містяться у п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, згідно із яким такою датою вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За змістом вказаної норми, із датами списання коштів або отримання товарів/послуг пов'язується право платника податку на податковий кредит, проте це право не обмежується звітним податковим періодом, в якому виписані податкові накладні та платник податку приймає самостійне рішення про реалізацію свого права на отримання податкового кредиту після настання дати виникнення такого права на податковий кредит.

Такий висновок можна зробити на підставі аналізу положень абзаців 1-3 п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, згідно із якими не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Отже, чинним законодавством не встановлено зв'язок між датою складення податкової накладної та датою її отримання, натомість чітко передбачено, що право на податковий кредит виникає з дати отримання податкової накладної.

Крім того, абзацом 3 п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що у разі, якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Пунктом 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Судом апеляційної інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що позивач за датою отримання податкових накладних, вказаних у акті перевірки, вніс всі передбачені законодавством відомості, зокрема, й відомості щодо дати отримання податкових накладних та згідно вказаних відомостей сформував податковий кредит з податку на додану вартість в податковій декларації за червень 2011 року.

Дослідивши надані документи судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачем до матеріалів справи в повному обсязі надані документи первинного бухгалтерського обліку, на підставі яких сформований склад податкового кредиту, котрі повністю відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Дія закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством, при цьому протилежне податковим органом не доводилось, не встановлено фактів, які б ставили під сумнів наявність господарських операцій між позивачем та ТзОВ «Дніпротрансінвест», не виявлено обставин, які б спростовували фактичне здійснення, чи товарність таких господарських операцій, не надано жодного доказу, який би спростовував правильність документального оформлення операцій, за проведення яких позивачем сформований податковий кредит, не доведено відсутність товарів (робіт, послуг) чи відсутність об'єктивних можливостей поставки товарів (робіт, послуг) постачальниками на користь позивача, не надано жодних належних доказів наявності між позивачем та його контрагентом при укладенні та виконанні договору взаємоузгоджених зловмисних дій, не спрямованих на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що оскільки ТзОВ «Стрийський вагоноремонтний завод» на момент виникнення спірних правовідносин було зареєстроване як платник ПДВ у встановленому Законом порядку, тому формування позивачем податкового кредиту від цього підприємства є правомірним.

Колегія суддів приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, прийняте податковим органом спірне рішення є неправомірним.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає необґрунтованим і таким, що не відповідає фактичним обставинам справи висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог, а відтак, постанова суду підлягає скасуванню.

Підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 160, 195, 196, п.3 ч.1 ст.198, ст.202, ч.2 ст. 205, ст.ст.207, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Стрийський вагоноремонтний завод» задовольнити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 01.03.2012 року у справі № 2а-177/12/1370 скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000542302 від 16.09.2011 року, яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання за платежем - податок на додану вартість в розмірі 541 200,00 грн. та штрафні санкції в сумі 270 600,00 грн., а всього на суму 811800,00 грн..

Відшкодувати позивачеві з Державного бюджету України судові витрати по справі в розмірі 28,23 грн. сплаченого судового збору.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Н.М. Судова-Хомюк

Судді В.В. Гуляк

Р.Й. Коваль