Ухвала суду № 39700277, 02.07.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2014 р. м.Львів Справа № 876/111/13

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Коваля Р.Й.

суддів: Гуляка В.В., Судової-Хомюк Н.М.

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Тернопільської об'єдна-ної державної податкової інспекції Тернопільської області Державної податкової служби на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 23.11.2012 року у справі № 2а-1970/3777/12 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Стеллар ЛТД» до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Тернопільської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

У жовтні 2012 року ТОВ «Стеллар ЛТД» звернулося з позовом до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Тернопільської області Державної податкової служби (далі - Тернопільська ОДПІ) про скасування податкового повідомлення-рішення від 28.08.2012 року № 0000200010, яким товариству збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість на 66 925,00 грн, з яких: 53 925,00 грн - за основним платежем та 13 385,00 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями.

В обгрунтування позовних вимог позивач вказував на неправомірність висновків податкового органу про незаконність формування податкового кредиту за результатами господарської діяльності з ТОВ «Північ М-Ексім», оскільки реальність господарських операцій з контрагентом підтверджується належними первинними документами, а тому прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 23.11.2013 року позов задоволено.

Постанову суду оскаржив відповідач. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою позов задоволити.

Враховуючи те, що цю справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, а усі особи, які беруть участь у справі в судове засідання не прибули, хоча належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду, у відповідності до п.2 ч.1 ст.197 КАС України суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу апелянта необхідно залишити без задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що в період з 13.07.2012 р. по 19.07.2012 р. працівниками Тернопільської ОДПІ проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ «Стеллар ЛТД» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Північ М-Ексім» за період з 01.04.2012 р. по 30.04.2012 р., за результатами якої складно акт № 2519/22-10/21161115 від 19.07.2012 р.

Актом перевірки встановлено порушення ТОВ «Стеллар ЛТД» п.198.6 ст.198, п.201 ст.201, п.11 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України (далі - ПК України).

Податковим органом, за результатами даної перевірки зроблені висновки, що ТОВ «Стеллар ЛТД» безпідставно віднесено до складу податкового кредиту за квітень 2012 року суму ПДВ 53339,40 грн згідно податкових накладних, отриманих від контрагента ТОВ «Північ М-Ексім».

19.07.2012р. ТОВ «Стеллар ЛТД» подано заперечення на акт перевірки.

За результатами розгляду вказаного заперечення Тернопільською ОДПІ прийнято рішення про проведення позапланової перевірки ТОВ «Стеллар ЛТД» в порядку пп.78.1.5. п.78.1 ст.78 ПК України.

В період з 07.08.2012 р. по 13.08.2012 р. працівниками Тернопільської ОДПІ проведено повторну позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ «Стеллар ЛТД» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Північ М-Ексім» за період з 01.04.2012 р. по 30.04.2012 р., за результатами якого складено акт № 2955/22-10/21161115 від 14.08.2012 р.

Вказаним актом, як і попереднім, вказується на порушення ТОВ «Стеллар ЛТД» п.198.6 ст.198, п.201 ст.201, п.11 підрозділу 2 розділу XX ПК України.

Вказане порушення, на думку податкового органу, полягає в тому, що ТОВ «Стеллар ЛТД» не було надано під час проведення перевірки первинних документів, що підпадають під визначення сертифікатів відповідності, товарно-транспортних накладних (шляхових листів), які можуть підтверджувати факт отримання ТОВ «Стеллар ЛТД» товарно-матеріальних цінностей від ТОВ «Північ М-Ексім» протягом квітня 2012 року.

У зв'язку із наведеним податковим органом зроблено висновок про нікчемність правочину, укладеного між ТОВ «Стеллар ЛТД»та ТОВ «Північ М-Ексім».

На підставі вказаних актів відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення від 28.08.2012 р. за № 0000202210, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання із податку на додану вартість на 66925,00 грн, з яких: 53540,00 грн - за основним платежем та 13385,00 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями.

За результатами адміністративного оскарження податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скарга без задоволення.

Надаючи правову оцінку вказаним відносинам суд враховує наступне.

Згідно із п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому, відповідно до пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас, відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно із п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтвердженімитними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна, згідно із п.п.201.6, 201.7 ст.206 ПК України, є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу. Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Беручи до уваги наведені вище норми закону, необхідною умовою для віднесення платником ПДВ до податкового кредиту звітного періоду сум ПДВ, включених в ціну придбаних товарів (послуг), є факт придбання таких товарів (послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи-платника. Закон не ставить у залежність необхідність попередньої сплати ПДВ до бюджету кінцевим споживачем чи первісним постачальником як умову для формування податкового кредиту платника податку. Аналіз господарської діяльності платника податку повинен здійснюватися на підставі даних його податкового, бухгалтерського обліку та відповідності їх дійсному економічному змісту операцій.

Судом встановлено, що ТОВ «Стеллар ЛТД» під час перевірки надано працівнику податкового органу відповідні первинні документи - видаткові накладні: за № РН-00131 від 10.04.2012 р. на суму 54804,00 грн, в т.ч.ПДВ 9134,00 грн; за № РН-00146 від 11.04.2012 р. на суму 14376,60 грн, в т.ч.ПДВ 2396,10 грн; за № РН-00158 від 12.04.2012 р. на суму 109608,00 грн, в т.ч.ПДВ 18268,00 грн; за № РН-00171 від 13.04.2012 р. на суму 9907,80 грн, в т.ч.ПДВ 1651,30 грн; за № РН-00259 від 18.04.2012 р. на суму 22932,00 грн, в т.ч.ПДВ 3822,00 грн та за № РН-00280 від 19.04.2012 р. на суму 109608,00 грн, в т.ч.ПДВ 18268,00 грн, які в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.95 р. № 88 відносяться до первинний документів і які підтверджують факт здійснення господарських операцій між ТОВ «Стеллар ЛТД» та ТОВ «Північ М-Ексім», проведених протягом квітня 2012 року на підставі договору поставки № 63 від 07.02.2012 р.

Вказані видаткові накладні складені з дотриманням вимог зазначених вище нормативних актів.

Також, працівнику податкового органу позивачем надано розрахункові документи (платіжні доручення), які підтверджують проведення ТОВ «Стеллар ЛТД» розрахунків за передані ТОВ «Північ М-Ексім» за вказаними вище видатковими накладними товарно-матеріальні цінності.

Окрім того, ТОВ «Стеллар ЛТД» було підтверджено операції щодо відображення операцій із придбання товарно-матеріальних цінностей у складському обліку, а також відображення господарських операцій з контрагентом - ТОВ «Північ М-Ексім» в бухгалтерському та податковому обліку за квітень 2012 року.

Судом встановлено, що товарно-матеріальні цінності, які ТОВ «Стеллар ЛТД» придбані у ТОВ «Північ М-Ексім» надалі використані ТОВ «Стеллар ЛТД» в господарській діяльності, шляхом їхньої реалізації під час надання послуг по ремонту транспортних засобів.

Відповідно до п. 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-XIV від 16.07.1999 року бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з п.1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Поняття господарської операції визначено в ст.1 вищевказаного Закону, згідно якої це - дія або подія, яка викликає зміни у структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, а первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч.1 та ч.2 статті 9 цього ж Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо-безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Позивачем надано всі відповідні розрахункові, платіжні та інші документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які вказують на товарність господарських операцій, їх відповідність основній меті господарської діяльності позивача.

Помилковим є висновок податкового органу про відсутність серед документів, на підставі яких проводилася перевірка, сертифікатів якості, товарно-транспортних накладних, як підстави для визнання неправомірним включення до складу податкового кредиту за квітень 2012 року суми ПДВ в розмірі 53540,00 грн.

Згідно із ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинними документами є документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій та складені під час їх, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, сертифікати якості та відповідності не є первинними документами в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та не можуть підтверджувати факт реальності господарської операції.

Що стосується товарно-транспортних накладних, то відповідно до наказу Державного комітету статистики України та Міністерства транспорту та зв'язку України № 507/1059 від 03.11.2006 р. «Про скасування наказу Міністерства статистики України та Міністерства транспорту України від 07.08.96 р. № 228/253» скасовано Інструкцію про порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи, згідно положень якої товарно-транспортна накладна була бланком суворої звітності, а наказом Мінтрансу України від 22.05.2006 р. № 493 внесені відповідні зміни в правила перевезення.

Тому відсутність товарно-транспортної накладної жодним чином не спростовує факту здійснення господарської операції по передачі товарно-матеріальних цінностей.

Як видно із акта перевірки від 14.08.2012 р. № 2955/22-10/21161115, для перевірки реальності здійснення господарських операцій між ТОВ «Стеллар ЛТД» та ТОВ «Північ М-Ексім» Тернопільською ОДПІ надіслано запит на проведення зустрічної звірки на адресу ДПІ у Солом'янському районі м. Києва від 20.06.2012 р. за № 10358/7/1520 та від 08.08.2012 р. за № 15417/22-10 і станом на 14.08.2012 р. відповіді на вказані запити Тернопільською ОДПІ не було отримано.

За результатами вказаної перевірки ТОВ «Північ М-Ексім» ДПІ у Солом'янському районі м.Києва складено довідку від 31.08.2012 р. за № 703/23-02/37889436, якою встановлено і документально підтверджено реальність здійснення господарських відносин ТОВ «Північ М-Ексім» із ТОВ «Стеллар ЛТД», їх вид, обсяг, якість та розрахунки, а також встановлено відображення в податковому обліку ТОВ «Північ М-Ексім» господарських операцій та розрахунків із ТОВ «Стеллар ЛТД».

Щодо нікчемності укладеного між позивачем та контрагентом договору, слід зазначити наступне.

Відповідно до ч.1 ст.69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Суд звертає увагу відповідача, що відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

В процесі розгляду справи, зазначені факти встановлено не було та відповідачем не було надано доказів на підтвердження недотримання сторонами в момент укладення договорів вимог, встановлених частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст.203 ЦК України, що є підставою для визнання правочинів недійсними.

Окрім цього, з 01 січня 2011 року набули чинності зміни, внесені до ЦК України, зокрема, було викладено частину першу статті 203 у новій редакції та доповнено статтю 228 частиною третьою. На підставі частини 3 статті 228 ЦК України чи статті 207 Господарського кодексу України (далі ГК України) доводити недійсність правочинів (господарських зобов'язань) органи державної податкової служби зобов'язані виключно у судовому порядку.

Отже, відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Вищенаведене спростовує висновки працівників податкового органу про нікчемність укладеного між ТОВ «Стеллар ЛТД» та ТОВ «Північ М-Ексім» договору поставки № 63 від 07.02.2012 р.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.4 ст.70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач не довів суду належними і допустимими доказами законність прийнятого податкового повідомлення-рішення.

З урахуванням викладеного судова колегія приходить до переконання, що доводи апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими і не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Статтею 200 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.160 ч.3, 195, 196, 198 п.1 ч.1, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

ухвалив :

Апеляційну скаргу Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Тернопільської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 23.11.2012 року у справі № 2а-1970/3777/12 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий суддя Р.Й.Коваль

Судді В.В.Гуляк

Н.М.Судова-Хомюк