Ухвала суду № 39698707, 25.06.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" червня 2014 р. м. Київ К/800/20102/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Пилипчук Н.Г., Шипуліної Т.М.,

секретар судового засідання Гончарук І.Ю.,

за участю:

представника позивача - Лукянової І.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства «Рава - Руський спиртовий завод»

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2013 року

у справі № 2а-14579/11/1370 (№ 125576/12)

за позовом Державного підприємства «Рава - Руський спиртовий завод»

до Державної податкової інспекції у Жовківському районі Львівської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Державне підприємство «Рава - Руський спиртовий завод» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Жовківському районі Львівської області Державної податкової служби (далі - відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень від 17 грудня 2010 року № 1932/23-0/18550/00374769, № 1931/23-0/18550/00374769 та від 01 березня 2011 року № 1932/23-0/1/18550/00374769, № 1931/23-0/1/18550/00374769.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 12 червня 2012 року позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Жовківському районі Львівської області ДПС від 17 грудня 2010 року № 1932/23-0/18550/00374769, № 1931/23-0/18550/00374769 та від 01 березня 2011 року № 1932/23-0/1/18550/00374769, № 1931/23-0/1/18550/00374769. Зобов'язано ГУ Державного казначейства у Львівській області стягнути з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка ДПІ у Жовківському районі Львівської області ДПС на користь ДП «Рава - Руський спиртовий завод» 1882,30 грн. судових витрат.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2013 року постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12 червня 2012 року скасовано та прийнято нову постанову, якою в позові відмовлено повністю.

В касаційній скарзі ДП «Рава - Руський спиртовий завод», посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2013 року та залишити в силі постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12 червня 2012 року.

У запереченні на касаційну скаргу ДПІ у Жовківському районі Львівської області ДПС, посилаючись на те, що постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2013 року є законною та обґрунтованою, а положення касаційної скарги жодним чином це не спростовують, просить відмовити в задоволенні касаційної скарги та залишити без змін рішення суду апеляційної інстанції.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ у Жовківському районі Львівської області провела планову виїзну перевірку ДП «Рава - Руський спиртовий завод» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 липня 2009 року по 30 червня 2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2009 року по 30 червня 2010 року, за результатами якої був складений акт № 2101/23-0/00374769 від 13 грудня 2010 року.

За висновками акта перевірки, позивачем були порушені вимоги: пункту 5.1 статті 5, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток у 4 кварталі 2009 року на суму 391458,00 грн.; пунктів 1.7, 1.8 статті 1, підпунктів 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2 статті 7, підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 313167,00 грн., у тому числі: за жовтень 2009 року - 204167,00 грн., за листопад 2009 року - 109000,00 грн.

Зокрема, в акті перевірки було вказано, що ДП «Рава - Руський спиртовий завод» неправомірно включило до складу валових витрат 4 кварталу 2009 року вартість придбанго у ФГ «Ткаченко-Агро» згідно договору поставки зернових № 15/09/2009 від 15 вересня 2009 2009 року товару (насіння кукурудзи, пшениці, жита), а податок на додану вартість, сплачений у складі такої вартості, - до податкового кредиту жовтня та листопада 2009 року, оскільки перевіркою було встановлено, що позивач не надав до перевірки товарно-транспортних накладних, які б підтверджували факт перевезення зернових культур від ФГ «Ткаченко-Агро», з урахуванням того, актом від 17 серпня 2010 року № 19/23/34395017 ДПІ в Оріхівському районі «Про результати невиїзної документальної перевірки ФГ «Ткаченко-Агро» з питань повноти обчислення та правомірності нарахування податку на додану вартість за період з 01 січня 2008 року по 31 березня 2010 року» не було підтверджено господарські операції між ФГ «Ткаченко-Агро» та ДП «Рава - Руський спиртовий завод» стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності ФГ «Ткаченко-Агро», а також зважаючи на те, що згідно протоколу допиту свідка ОСОБА_2, яка є директором та бухгалтером товариства, вона не має відношення до фінансово-господарської діяльності ФГ «Ткаченко-Агро». Вказані обставини слугували підставою для висновку органу державної податкової служби про те, що фінансово-господарські операції між позивачем та ФГ «Ткаченко-Агро» мають безтоварний характер та не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, а виписані зазначеним контрагентом, первинні бухгалтерські документи не можуть бути прийняті до уваги як первинні бухгалтерські документи в розумінні Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні.

17 грудня 2010 року ДПІ у Жовківському районі Львівської області на підставі вказаного акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 1931/23-0/18550/00374769, яким згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначила ДП «Рава - Руський спиртовий завод» суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на прибуток у розмірі 548041,20 грн., у тому числі: 391458,00 грн. - за основним платежем, 156583,20 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

17 грудня 2010 року ДПІ у Жовківському районі Львівської області на підставі вказаного акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 1932/23-0/18550/00374769, яким згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначила ДП «Рава - Руський спиртовий завод» суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на додану вартість у розмірі 469750,50 грн., у тому числі: 313167,00 грн. - за основним платежем, 156583,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Вказані податкові повідомлення-рішення оскаржувались позивачем в адміністративному порядку, за наслідками якого його скарги буди залишені без задоволення, а податковим органом були прийняті податкові повідомлення-рішення від 01 березня 2011 року № 1932/23-0/1/18550/00374769, № 1931/23-0/1/18550/00374769, якими збільшено позивачу суми грошових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість на аналогічні суми.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що позивач правомірно включив до складу валових витрат 4 кварталу 2009 року вартість придбаних у ФГ «Ткаченко-Агро» товарів, а податок на додану вартість, сплачений у складі такої вартості - до податкового кредиту жовтня-листопада 2009 року на підставі належним чином оформлених первинних бухгалтерських документів, виданих належним чином зареєстрованою юридичною особою та платником податку на додану вартість, який був визнаний переможцем торгів з державних закупівель, з урахуванням того, що в поясненнях, відібраних податковою міліцією, ОСОБА_2 підтвердила про здійснення діяльності ФГ «Ткаченко-Агро» з оптової торгівлі зерновими культурами, в також підписання нею особисто документів фінансово-господарської діяльності від імені зазначеного товариства, а також зважаючи на те, що в акті ДПІ в Оріхівському районі від 17 серпня 2010 року №19/23/34395017 було вказано, що перевіркою достовірності відображених показників фінансової звітності було встановлено здійснення операцій з продажу ФГ «Ткаченко-Агро» товарів, зокрема, на адресу ДП «Рава - Руський спиртовий завод» на загальну суму 1879000,02 грн., у тому числі податок на додану вартість - 313166,67 грн.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що з наданих позивачем документів неможливо встановити, якими саме транспортними засобами здійснювалась поставка зернових культур до позивача, а також місце завантаження, тоді як умовами договору було передбачено, що поставка товару здійснюється на умовах DDP.

Однак, погодитись з такими висновками суду апеляційної інстанції колегія суддів не може, з огляду на наступне.

Правовідносини, що виникають у зв'язку з формуванням платником податку на прибуток і податку на додану вартість, валових витрат та податкового кредиту, регулюються статтею 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до положень пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Відповідно до абзацу 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

За приписами пункту 5.11 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Виходячи з аналізу наведених положень Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин)та Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), підставою для формування валових витрат є наявність у платника податку - покупця відповідних розрахункових та платіжних документів, а підставою для формування податкового кредиту є наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, яка видається платником податку, що поставляє товари (роботи, послуги), на підтвердження здійснення такої поставки.

Тобто, Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та Закон України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) пов'язують виникнення у платника податків права на включення до складу валових витрат вартості придбаних товарів (робіт, послуг), а сплачених ним у складі такої вартості сум податку - до складу податкового кредиту із фактичним виконанням робіт (послуг) чи поставкою товарів, у ціні яких цей податок сплачений.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, реальність господарських операцій з придбання позивачем у ФГ «Ткаченко-Агро» (який був визнаний переможцем торгів з державних закупівель зернових культур, що підтверджується витягом з веб-порталу державних закупівель - т.1 арк. справи 200-201) підтверджується: видатковими накладними; податковими накладними; виписками банку; прибутковими ордерами на сировину; ярликами аналізу якості сировини; записами в контрольному журналі обліку сировини, яка використовується для виробництва; записами в журналі обліку сировини, який містить інформацію щодо дати відвантаження сировини, номеру документа, ваги товару, який отримано, номеру ярлика аналізу якості сировини; книгою реєстрації ввезених (вивезених) матеріальних цінностей; виробничими звітами (т.1 арк. справи 102-120, 135-166, т.2 арк. справи 43-54).

Судом першої інстанції також встановлено, що вказані вище первинні бухгалтерські документи були складені ФГ «Ткаченко-Агро», яке є належним чином зареєстрованою юридичною особою та платником податку на додану вартість, не містять дефектів форми або змісту, які відповідно до норм чинного законодавства, спричинили б втрату юридичного статусу первинних документів. Згідно інформації Запорізького відділення ДП «Державний центр з питань відновлення платоспроможності та банкрутства» станом на 20 серпня 2009 року провадження у справі про банкрутство ФГ «Ткаченко-Агро» не порушувалось, дане підприємство не визнане банкрутом в установленому порядку (т.1 арк. справи 198).

Матеріали справи також містять лист ФГ «Ткаченко-Агро», в якому товариство підтвердило факт поставки ДП «Рава - Руський спиртовий завод» зернових культур згідно договору поставки № 15/09/2009 від 15 вересня 2009 року на загальну суму 1879000,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 313166,67 грн. (т.1 арк. справи 101).

Крім іншого, в акті ДПІ в Оріхівському районі від 17 серпня 2010 року №19/23/34395017, на який посилається відповідач як на підставу правомірності визначення позивачу податкових зобов'язань (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на прибуток та податку на додану вартість, було вказано, що перевіркою достовірності відображених показників фінансової звітності було встановлено здійснення операцій з продажу ФГ «Ткаченко-Агро» товарів, зокрема, на адресу ДП «Рава - Руський спиртовий завод» на загальну суму 1879000,02 грн., у тому числі податок на додану вартість - 313166,67 грн. (т.1 арк. справи 204-205).

При цьому, посилання податкового органу на протокол допиту свідка, правомірно були відхилені судом першої інстанції як безпідставні, оскільки у вказаному протоколі ОСОБА_2, крім іншого, підтвердила інформацію про здійснення діяльності ФГ «Ткаченко-Агро» з оптової торгівлі зерновими культурами, в також підписання нею особисто документів фінансово-господарської діяльності від імені зазначеного товариства (т.1 арк. справи 212-213).

Крім іншого, колегія суддів вказує, що в силу положень Офіційний правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (редакція 2000 року) термін «поставка зі сплатою мита» (DDР - DELIVERED DUTY PAID (… named place of destination)) означає, що продавець здійснює поставку покупцю товару, який пройшов митне очищення для імпорту, без розвантаження з будь-якого прибулого транспортного засобу в названому місці призначення. Продавець несе всі витрати та ризики, пов'язані з доставкою товару до цього місця.

Таким чином, позивач правомірно відніс податок вартість придбаних у ФГ «Ткаченко-Агро» до складу валових витрат 4 кварталу 2009 року, а на додану вартість, сплачений у складі такої вартості, - до складу податкового кредиту жовтня - листопада 2009 року, з урахуванням того, що відсутність у позивача товарно-транспортних накладних не може слугувати підставою для позбавлення позивача права формування валових витрат та податкового кредиту, оскільки товарно-транспортні накладні є обов'язковими для застосування відправниками та одержувачами вантажів, позаяк є підставою для проведення розрахунків за договором перевезення, тоді як у даному випадку не оцінюється правомірність формування ДП «Рава - Руський спиртовий завод» валових витрат та податкового кредиту за операціями з перевезення товарно-матеріальних цінностей, з урахуванням того, що умовами договору саме на продавця покладено всі витрати та ризики, пов'язані з доставкою товару.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про неправомірність оспорюваних податкових повідомлень-рішень та наявність підстав для їх скасування.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов неправомірного висновку про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

Відповідно до частини 1 статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга ДП «Рава - Руський спиртовий завод» підлягає задоволенню, постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2013 року підлягає скасуванню із залишенням в силі постанови Львівського окружного адміністративного суду від 12 червня 2012 року.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 226, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державного підприємства «Рава - Руський спиртовий завод» задовольнити.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2013 року скасувати, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12 червня 2012 року залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ Н.Г. Пилипчук

______ Т.М. Шипуліна