Ухвала суду № 39698677, 08.07.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"08" липня 2014 р. м. Київ К/800/13130/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Вербицької О.В.

суддів: Маринчак Н.Є.

Муравйова О.В.

за участю секретаря: Титенко М.П.

представників:

позивача: Білоусова О.М., Веріковська Т.А.

відповідача: Кривушка Я.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Міністерства доходів і зборів України

на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 30.10.2013 року

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 04.02.2014 року

у справі № 821/2436/13-а

за позовом Агрофірми-радгоспу «Білозерський»

до Міністерства доходів і зборів України

про скасування рішення про застосування фінансових санкцій

ВСТАНОВИВ:

Агрофірма-радгосп «Білозерський» (далі по тексту - позивач, А/ф р-п «Білозерський») звернулась з позовом до Міністерства доходів і зборів України (далі по тексту - відповідач, Міндоходів України) про скасування рішення про застосування фінансових санкцій.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 30.10.2013 року адміністративний позов задоволено.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 04.02.2014 року апеляційну скаргу Міндоходів залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідач, не погоджуючись з вищевказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, оскаржив їх у касаційному порядку, просить скасувати з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

У запереченні на касаційну скаргу А/ф р-п «Білозерський», посилаючись на те, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, просить касаційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку щодо наступного.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що А/ф р-п «Білозерський» є виробником вина виноградного, бренді, грапи, має ліцензію на виробництво алкогольних напоїв терміном дії до 08.06.2016 року, реалізує вироблені алкогольні напої іншим суб'єктам підприємницької діяльності на підставі ліцензії на право оптової торгівлі алкогольними напоями №005036 терміном дії ліцензії з 01.06.2009 року по 01.06.2014 року. Платежі за ліцензію були сплачені до 01.06.2012 року.

За несплату чергового платежу ліцензію №005036 було призупинено розпорядженням Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту алкогольних напоїв і тютюнових виробів ДПС України від 01.06.2012 №237-р. Позивач отримав розпорядження 12.06.2012 року.

Розпорядженням Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту алкогольних напоїв і тютюнових виробів ДПС України від 13.07.2012 року №294-р, була анульована видана А/ф р-п «Білозерський» ліцензія на право оптової торгівлі алкогольними напоями №005036, позивач отримав вищевказане розпорядження 19.07.2012 року.

Як вбачається з матеріалів справи, Регіональним управлінням Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів у Херсонській області проведено фактичну перевірку дотримання А/ф р-п «Білозерський» вимог законодавства України щодо обігу алкогольних напоїв за період з 11.06.2012 року по 31.01.2013 року, за результатами якої складено акт від 28.02.2013 року №15/21/01/00413506.

В акті перевірки зазначено, що позивачем порушено ст. 15Закону України від 19.12.1995 року № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (далі - Закон України № 481/95-ВР), а саме: в момент призупинення дії ліцензії на право оптової торгівлі алкогольними напоями з 12.06.2012 року по 30.06.2012 року позивачем були реалізовані алкогольні напої іншим суб'єктам господарювання (ПП «Плюс-минус», фізичним особам-підприємцям ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14) на загальну суму 1029799,85 грн.

На підставі висновків, що викладені в акті перевірки, відповідачем прийнято рішення від 12.06.2013 року №006005 про застосування до А/ф р-п «Білозерський» штрафної санкції на суму 2059599,70 грн. за оптову торгівлю алкогольними напоями без наявності ліцензії. Розмір штрафної санкції визначений відповідачем як 200% від вартості реалізованих позивачем вищевказаним суб'єктам господарювання алкогольних напоїв.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, виходячи з наступного.

Згідно ст. 1 Закону України № 481/95-ВР оптова торгівля - діяльність по придбанню і відповідному перетворенню товарів для наступної їх реалізації суб'єктам господарювання роздрібної торгівлі, іншим суб'єктам господарювання.

Відповідно до вимог ст. 15 Закону України № 481/95-ВР оптова торгівля алкогольними напоями може здійснюватися суб'єктами підприємницької діяльності всіх форм власності виключно за наявності ліцензій.

Статтею ст. 15 Закону України № 481/95-В (в редакції від 16.06.2006 року) було передбачено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які отримали ліцензії на виробництво або імпорт алкогольних напоїв або тютюнових виробів, здійснюють поставку цієї продукції підприємствам оптової і роздрібної торгівлі та іншим українським споживачам без ліцензій на оптову торгівлю лише в межах обсягів власного виробництва (імпорту).

Проте, Законом України від 17.11.2006 року N 374-V «Про внесення змін до деяких законів України щодо плати за ліцензії та акцизного збору на виробництво спиртів, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (далі - Закон України N 374-V) було внесено зміни до ст. 15 Закону України від 19.12.1995 року N 481/95-ВР, якими передбачено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які отримали ліцензії на виробництво або імпорт алкогольних напоїв та тютюнових виробів, здійснюють поставку цієї продукції підприємствам оптової і роздрібної торгівлі та іншим українським споживачам за наявності ліцензії на оптову торгівлю.

Закон України N 374-V в частині, що стосується ліцензування виробництва та обігу алкогольних напоїв та тютюнових виробів, набрав чинності з 01.01.2007 року.

Тому, з 01.01.2007 року підприємства - виробники алкогольних напоїв зобов'язані здійснювати реалізацію цієї продукції лише за умови придбання ліцензії на право оптової торгівлі алкогольними напоями.

Згідно абз. 5 ст. 17Закону України № 481/95-ВР до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі оптової (включаючи імпорт та експорт) і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності ліцензій - 200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше 1700 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, та було встановлено судами попередніх інстанцій, алкогольні напої були продані позивачем до моменту призупинення ліцензії А/ф р-п «Білозерський», за договорами № 234 від 09.02.2012 року, № 391 від 05.09.2011 року, № 88 від 16.03.2012 року, № 85 від 30.11.2010 року, № 167 від 05.05.2012 року, в свою чергу, покупцями, відповідно до умов вищевказаних договорів, було здійснено попередню оплату за товар.

Суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що відповідальність за порушення вимог абз. 5 ст. 17Закону України № 481/95-ВР наступає за оптову торгівлю без ліцензії, в той час, як А/ф р-п «Білозерський» мав ліцензію на момент укладення договорів.

Колегія суду також погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції, що обчислення відповідачем штрафної санкції, яка передбачена абз. 5 ст. 17Закону України № 481/95-ВР, за цінами реалізації є неправомірним.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, суди першої та апеляційної інстанцій вірно застосували норми матеріального права, отже, прийняте податковим органом спірне рішення є неправомірним.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої та апеляційної інстанцій порушення норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

В свою чергу, доводи касаційної скарги не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються вищезазначеними нормами права, отже, відсутні підстави для її задоволення.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає залишенню без задоволення, а постанова Херсонського окружного адміністративного суду від 30.10.2013 року та ухвала Одеського апеляційного адміністративного суду від 04.02.2014 року залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 210, 214-215, 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу Міністерства доходів і зборів України залишити без задоволення.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 30.10.2013 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 04.02.2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька Судді Н.Є. Маринчак О.В. Муравйов