Ухвала суду № 39698676, 08.07.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"08" липня 2014 р. м. Київ К/800/8027/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Вербицької О.В.

суддів: Маринчак Н.Є.

Муравйова О.В.

за участю секретаря: Титенко М.П.

представників:

позивача:Вєдєрнікова О.С.

відповідача: Махаринця М.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області

на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 04.12.2013 року

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 04.02.2014 року

у справі № 817/3818/13-а

за позовомПублічного акціонерного товариства «Рівнеазот»доДержавної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській областіпровизнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Рівнеазот» (далі по тексту - позивач, ПАТ «Рівнеазот») звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області (далі по тексту - відповідач, ДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 04.12.2013 року адміністративний позов задоволено.

Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 04.02.2014 року апеляційну скаргу ДПІ залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідач, не погоджуючись з вищевказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, оскаржив їх у касаційному порядку, просить скасувати з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

У запереченні на касаційну скаргу позивач, посилаючись на те, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, просить касаційну скаргу ДПІ залишити без задоволення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку щодо наступного.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ проведено позапланову виїзну документальну перевірку правомірності нарахування ПАТ «Рівнеазот», від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту та бюджетного відшкодування податку на додану вартість задекларованого у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів за червень та липень 2013 року, за результатами якої складено акт від 09.10.2013 року № 29/17-16-15-01/05607824.

В акті перевірки зазначено, що позивачем порушено пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.3, п. 200.4 ст. 200, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, а саме: завищено від'ємне значення за липень 2013 року на суму 324102 грн., завищено заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ за червень 2013 року на 496583 грн. та завищено залишок від'ємного значення за липень 2013 року на 912608 грн.

На підставі висновків, що викладені в акті перевірки, ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 22.10.2013 року № 0000431544, яким ПАТ «Рівнеазот» зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1 236 710,00 грн. за липень 2013 року.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, виходячи з наступного.

Підпунктом 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) передбачено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до вимог п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2. ст. 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.3 ст. 200 ПК України передбачено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно пп. б п. 200.4 ст. 200 ПК України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи, між ПАТ «Рівнеазот» та ПАТ «Магазин «Будинок меблів», ТОВ «Вікнопром», ТОВ «Акорд-С», ТОВ «ОСП Корпорація Ватра», ПМП «Технокомункомплект», ТОВ «АСН Трейдінг», ПАТ «Київстар Дж.Ес.Ем.», ПАТ «Укртелеком», ТОВ «Нова пошта», УДППЗ «Укрпошта» Рівненська дирекція, ПАТ «Комерційний Банк «Надра», ТОВ «АРМ-ЕКО», ТОВ «Санком-Рівне», ТОВ «Люкс Прінт», ТОВ «Науково-проектний інститут хімічних технологій «Хімтехнологія» (Рівненська філія), ТОВ «АВТОЛАЙФ ЦЕНТР», ТОВ «Виробничо комерційна фірма «Рома ЛТД», ТОВ «Ферозіт», ТОВ «Бізнес-Форум», ТОВ «Таланлегпром», ТОВ Аудиторська компанія «ПрайсвотерхаусКуперс (Аудит)», ТОВ «Епіцентр К», ТОВ «Євро Лізинг», ПП «Декс», ТОВ фірма «Альянс», ТОВ «Атан-Крим», ТОВ «Промислово-торгова компанія «Велес», ПАТ «Одеський припортовий завод», ПрАТ «Професіонал», ТОВ «Вагоноремонтна Транспортна Компанія «Холд», ТОВ «Валтекс» були здійсненні господарські операції щодо придбання товарів та послуг.

Реальність здійснення господарських операцій між позивачем та вищевказаними контрагентами підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними, податковими накладними, товарно-транспортними накладними, накладними на відвантаження, актами приймання робіт, тощо.

Оплата позивачем придбаних товарів та послуг підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями.

Вищевказані документи оформлені відповідно до вимог чинного законодавства, Закону України № 996 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є документами первинного обліку.

Використання ПАТ «Рівнеазот» придбаних товарів та послуг у власній господарській діяльності підтверджується матеріалами справи.

Отже, з огляду на вищевказані обставини справи, колегія суду погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції щодо реальності господарських операцій, укладених між позивачем та вищевказаними контрагентами.

Також, суди обґрунтовано не прийняли до уваги висновки ДПІ щодо нікчемності правочинів, з урахуванням всіх обставин справи та вимог діючого на час спірних правовідносин законодавства.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ на підставі акта від 31.07.2013 року № 3/22-02/05607824 було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0003992342 від 13.08.2013, яким ПАТ «Рівнеазот» зменшено розмір від'ємного значення ПДВ за червень 2013 року на 23847,00 грн.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 10.09.2013 року у справі № 817/3003/13-а, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 02.12.2013 року, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 13.08.2013 року № 0003992342.

У вищевказаному судовому рішенні судами було встановлено правомірність формування ПАТ «Рівнеазот» податкового кредиту з податку на додану вартість в червні 2013 року на суму 23847,00 грн. по податковій накладній № 16 від 31.05.2013 року ПП «Лак».

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Статтею 255 КАС України передбачено, що постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, суди першої та апеляційної інстанцій вірно застосували норми матеріального права, отже, прийняте податковим органом спірне рішення є неправомірним.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої та апеляційної інстанцій порушення норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

В свою чергу, доводи касаційної скарги не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються вищезазначеними нормами права, отже, відсутні підстави для її задоволення.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає залишенню без задоволення, а постанова Рівненського окружного адміністративного суду від 04.12.2013 року та ухвала Житомирського апеляційного адміністративного суду від 04.02.2014 року залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 210, 214-215, 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області залишити без задоволення.

Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 04.12.2013 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 04.02.2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька Судді Н.Є. Маринчак О.В. Муравйов