Постанова № 39694785, 08.07.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 825/949/14 Головуючий у 1-й інстанції: Тихоненко О.М.

Суддя-доповідач: Степанюк А.Г.

ПОСТАНОВА

Іменем України

08 липня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Степанюка А.Г.,

суддів - Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі - Ліневській В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2014 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємства ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування актів та податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2014 року фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (далі - Позивач, ФОП ОСОБА_2.) звернулася до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області (далі - Відповідач, ДПІ у м. Чернігові) про визнання протиправними та скасування: акту ДПІ у м. Чернігові документальної планової невиїзної перевірки від 15.07.2013 року №72/17/НОМЕР_1; акту ДПІ у м. Чернігові документальної позапланової невиїзної перевірки від 21.11.2013 року №768/17/НОМЕР_1; податкових повідомлень-рішень від 22.08.2013 року №0003751720 та №0003741720.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 23.04.2014 року у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що, по-перше, акти перевірки не є рішеннями суб'єкта владних повноважень, які тягнуть за собою виникнення, зміну чи припинення правовідносин, по-друге, податкове повідомлення-рішення від 22.08.2013 року №0003751720 вважається відкликаним, по-третє, податкове повідомлення-рішення від 22.08.2013 року №0003741720 не підлягає скасуванню, оскільки винесено правомірно у зв'язку з не підтвердженням первинними документами формування Позивачем валових витрат.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю. При цьому посилається на те, що суд першої інстанції виніс оскаржуване рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права. Наголошує на тому, що судом першої інстанції не були належним чином досліджені всі наявні у матеріалах справи докази, що призвело до прийняття неправильного рішення.

У судовому засіданні повноважний представник Апелянта доводи апеляційної скарги підтримав та просив суд вимоги останньої задовольнити повністю.

Представник Відповідача наполягав на залишенні апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, повно та всебічно дослідивши обставини справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, а постанову суду першої інстанції - скасувати, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Вирішуючи вказану справу, суд першої інстанції встановив, що у червні-липні 2013 року посадовими особами ДПІ у м. Чернігові проведено документальну позапланову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_2 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року. У ході перевірки податковим органом було виявлено порушення Позивачем: п. 9 порядку видачі свідоцтва про сплату єдиного податку, затвердженого наказом ДПА України від 29.10.1999 року №599, а саме ФОП ОСОБА_2 несвоєчасно подано до ДПІ у м. Чернігові звіт платника єдиного податку на І квартал 2010 року; пп. 49.18.2 п. 49.18, р. 49.2 ст. 49, п. 177.5 ст. 177 ПК України, а саме Позивачем несвоєчасно подано до ДПІ у м. Чернігові декларацію про майновий стан та доходи за 2011 рік; ст. 164 ПК України, внаслідок чого ФОП ОСОБА_2 було занижено валовий дохід за 2012 рік на 68 028,34 грн.; п. 138.4 ст. 138, п. 177.4 ст. 177 ПК України, у зв'язку з чим Позивачем завищено витрати за 2011 рік на 68 110,82 грн., за 2012 рік на 1 037 053,86 грн.; ст. 177 Податкового кодексу України, внаслідок чого ФОП ОСОБА_2 занижено чистий оподатковуваний дохід за 2011 рік на 68 110,82 грн. та за 2012 рік на 1 105 082,00 грн.; п. 44.6 ст. 44, п. 85.2 ст. 85 ПК України, а саме ФОП ОСОБА_2 не в повному обсязі надано на перевірку документи; п.п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України, у зв'язку з чим завищено податковий кредит всього на суму 236 090,00 грн. Результати перевірки зафіксовані в акті від 15.07.2013 року №72/17/НОМЕР_1.

У зв'язку з тим, що Позивачем були подані заперечення до акту від 15.07.2013 року №72/17/НОМЕР_1 та надані додаткові документи, що не були подані під час перевірки, Відповідачем прийнято наказ від 12.11.2013 року №967 про призначення документальної невиїзної позапланової перевірки ФОП ОСОБА_2 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року. У ході даної перевірки, висновки якої зафіксовані в акті від 21.11.2013 року №768/17/НОМЕР_1 були встановлені такі ж правопорушення, як і у ході планової перевірки.

На підставі викладених в акті перевірки висновків Відповідачем 22.08.2013 року винесені податкові повідомлення-рішення: форми «Р» №0003741720, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 245 080,51 грн., у тому числі за основним платежем - 196 216,62 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 48 863,89 грн.; форми «Р» №0003751720, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 354 135,00 грн., у тому числі за основним платежем - 236 090,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 118 045,00 грн..

За результатами адміністративного оскарження рішенням Головного управління Міндоходів у Чернігівській області від 04.12.2013 року №558/Л/10-215 - залишено без змін податкове повідомлення-рішення від 22.08.2013 року №0003741720 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб всього на суму 245 079,89 грн. (у тому числі штрафна (фінансова) санкція - 48 863,89 грн.), а скаргу ФОП ОСОБА_2 від 07.10.2013 року в цій частині залишено без задоволення; скасовано податкове повідомлення-рішення від 22.08.2013 року №0003751720 в частині збільшення суми грошового зобов'язання у вигляді штрафної (фінансової) санкції по ПДВ в сумі 2 299,50 грн., а скаргу від 07.10.2013 року в цій частині задоволено; залишено без змін податкове повідомлення-рішення від 22.08.2013 року №0003751720 в іншій частині всього в сумі 351 836,50 грн. (у тому числі штрафна (фінансова) санкція - 115 746,50 грн.), а скаргу в цій частині залишено без задоволення.

У зв'язку з частковим скасуванням податкового повідомлення-рішення від 22.08.2013 року №0003751720 ДПІ у м. Чернігові складено та направлено на адресу Позивача податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 09.01.2014 року №0000021701, яким ФОП ОСОБА_2 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 351 836,50 грн. (у тому числі за основним платежем - 236 090,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 115 746,50 грн.), яке останнім отримано не було у зв'язку з закінченням терміну зберігання.

На підставі встановлених вище обставин, суд першої інстанції, здійснивши системний аналіз приписів ст. ст. 44, 58, 60 ПК України, прийшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог, оскільки, по-перше, акт перевірки не є юридичним фактом, а тому не може бути скасований, по-друге, податкове повідомлення-рішення від 22.08.2013 року №0003751720 в силу положень ПК України вважається відкликаним, по-третє, податкове повідомлення-рішення від 22.08.2013 року №0003741720 є правомірним, оскільки Позивачем не підтверджено документально розмір витрат.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може повністю погодитися з огляду на наступне.

Згідно абз. 2 п. 3 затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 року №984 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства визначено, що акт перевірки - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Тобто, сам по собі акт перевірки не має для платників податків ніяких наслідків.

У спірних правовідносинах актом, що має певні правові наслідки, породжує права та обов'язки для платника податків є рішення податкового органу (акт індивідуальної дії) прийняте за результатами проведеної перевірки, у зв'язку з чим суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для визнання протиправним та скасування актів перевірки від 15.07.2013 року №72/17/НОМЕР_1 та від 21.11.2013 року №768/17/НОМЕР_1.

Оцінюючи твердження суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22.08.2013 року №0003751720 у зв'язку з тим, що останнє вважається відкликаним в силу положень ПК України, судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до пп. 14.1.157 п. 14.1 ст. 14 ПК України податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

Пунктом 58.3 ст. 58 Податкового кодексу України передбачено, що податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) платнику податків, якщо його передано посадовій особі такого платника податків під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її законному представникові або надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого її місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг.

У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Відтак, на думку колегії суддів, направлення Відповідачем на адресу Позивача - АДРЕСА_1 податкового повідомлення-рішення від 09.01.2014 року №00000021701 та повернення останнього до ДПІ у м. Чернігові у зв'язку з закінченням терміну зберігання свідчить про вручення останнього платнику податків.

Згідно пп. 60.1.3 п. 60.1 ст. 60 ПК України податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов'язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення або суму податкового боргу, визначену в податковій вимозі.

При цьому відповідно до п. 60.4 ст. 60 Податкового кодексу у випадках, визначених підпунктами 60.1.3 і 60.1.5 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними з дня надходження до платника податків податкового повідомлення-рішення або податкової вимоги, які містять зменшену суму грошового зобов'язання або податкового боргу.

Отже, враховуючи, що податкове повідомлення-рішення від 09.01.2014 року №0000021701 у розумінні п. 58.3 ст. 58 ПК України вважається таким, що належним чином вручене платнику податків, податкове повідомлення-рішення від 22.08.2013 року №0003751720 з огляду на вимоги пп. 60.1.3 п. 60.1 ст. 60 ПК України вважається відкликаним, а тому суд першої інстанції дійшов до повністю обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог у вказаній частині.

Крім того, колегія суддів зауважує, що платник податків не позбавлений права оскаржити податкове повідомлення-рішення від 09.01.2014 року №0000021701 у встановленому законом порядку.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції не може погодитися з висновками Чернігівського окружного адміністративного суду в частині необґрунтованості позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22.08.2013 року №0003761720 з тих підстав, що віднесення Позивачем витрат до валових не підтверджено первинними документами у ході перевірки, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 44.6 ст. 44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Згідно п. 44.7 ст. 44 ПК України у разі якщо посадова особа контролюючого органу, яка здійснює перевірку, відмовляється з будь-яких причин від врахування документів, наданих платником податків під час проведення перевірки, платник податків має право до закінчення перевірки надіслати листом з повідомленням про вручення та з описом вкладеного або надати безпосередньо до контролюючого органу, який призначив проведення перевірки, копії таких документів (засвідчені печаткою платника податків (за наявності печатки) та підписом платника податків - фізичної особи або посадової особи платника податків - юридичної особи).

Протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта перевірки платник податків має право надати до контролюючого органу, що призначив перевірку, документи, які підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності.

У разі якщо під час проведення перевірки платник податків надає документи менше ніж за три дні до дня її завершення або коли надіслані у передбаченому абзацом першим цього пункту порядку документи надійшли до контролюючого органу менше ніж за три дні до дня завершення перевірки, проведення перевірки продовжується на строк, визначений статтею 82 цього Кодексу.

У разі якщо надіслані у передбаченому абзацом першим цього пункту порядку документи надійшли до контролюючого органу після завершення перевірки або у разі надання таких документів відповідно до абзацу другого цього пункту, контролюючий орган має право не приймати рішення за результатами проведеної перевірки та призначити позапланову документальну перевірку такого платника податків.

При цьому приписи пп. 78.1.5 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України визначають, що документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: платником податків подано в установленому порядку контролюючому органу заперечення до акта перевірки або скаргу на прийняте за її результатами податкове повідомлення-рішення, в яких вимагається повний або частковий перегляд результатів відповідної перевірки або скасування прийнятого за її результатами податкового повідомлення-рішення у разі, коли платник податків у своїй скарзі (запереченнях) посилається на обставини, що не були досліджені під час перевірки, та об'єктивний їх розгляд неможливий без проведення перевірки. Така перевірка проводиться виключно з питань, що стали предметом оскарження.

Отже, оскільки документальна позапланова невиїзна перевірка ФОП ОСОБА_2 у листопаді 2013 року була проведене саме на підставі пп. 78.1.5 п. 78.1 ст. 78 ПК України, колегія суддів вважає передчасними висновки суду першої інстанції про неподання Позивачем жодних первинних документів до перевірки, оскільки в такому випадку податковий орган не набув би права на проведення документальної позапланової перевірки на вищезазначеній підставі.

Оцінюючи доводи Апелянта стосовно правомірності формування останнім витрат у 2011 та 2012 роках, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п. 177.2 ст. 177 ПК України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Пунктом 177.4 ст. 177 Податкового кодексу передбачено, що до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Так, приписи пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначають, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України до витрат операційної діяльності, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Аналіз наявних у матеріалах справи документів, а саме податкових накладних, видаткових накладних, фіскальних чеків, рахунків-фактур, подорожних листів вантажного автомобіля, актів списання, замовлень-наряду, свідчить про придбання ФОП ОСОБА_2 протягом періоду, що перевірявся, пального та запчастин на автомобілі, а також подальше їх використання для забезпечення господарської діяльності Позивача.

За таких обставин судова колегія не може погодитися ні з висновками суду першої інстанції, ні з доводами податкового органу про відсутність у ФОП ОСОБА_2 правових підстав для формування витрат за 2011 рік на суму 68 110,82 грн. та за 2012 рік на суму 1 105 082,20 грн., оскільки останні спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

Таким чином, враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про помилковість висновків суду першої інстанції щодо правомірності винесення податковим органом податкового повідомлення-рішення від 22.08.2013 року №0003761720, а тому вважає за необхідне рішення суду у вказаній частині скасувати.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального права.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні постанови неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи та порушено норми матеріального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, а постанову суду - скасувати.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємства ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2014 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємства ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування актів та податкових повідомлень-рішень - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати винесене Державною податковою інспекцією у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області податкове повідомлення-рішення від 22 серпня 2013 року №0003741720.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо її було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі. Касаційна скарга на судові рішення подається в порядку та строки, визначені ст.ст. 211, 212 КАС України.

Головуючий суддя А.Г. Степанюк

Судді В.В. Кузьменко

О.І. Шурко

Головуючий суддя Степанюк А.Г.

Судді: Кузьменко В. В.

Шурко О.І.