Постанова № 39689273, 07.07.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" липня 2014 р. Справа№ 910/6194/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Рудченка С.Г.

Чорногуза М.Г.

при секретарі Шмиговській А.М.

за участю представників:

від позивача - Основін О.О. (довіреність №7 від 27.04.2014 р.)

від відповідача - Овдієнко В.Ю. (довіреність б/н від 12.05.2014 р.)

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервісна компанія «Укрєврохім»

на рішення господарського суду міста Києва від 12.05.2014 р.

у справі №910/6194/14 (суддя Ковтун С.А.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Слобожанський миловар»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервісна компанія «Укрєврохім»

про стягнення суми

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Слобожанський миловар» звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервісна компанія «Укрєврохім» про стягнення з відповідача суми заборгованості в розмірі 317717,40 грн. за отриману, але несплачену продукцію за договором №79/ОС/12 від 24.05.2012 р.

Рішенням господарського суду м. Києва від 12.05.2014 р. позов задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача 317717,40 грн. боргу, 6354,35 грн. судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким повністю відмовити в задоволенні позовних вимог.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Представник позивача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив відмовити в її задоволенні, а рішення залишити без змін.

Представник відповідача в судовому засіданні повністю підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив її задовольнити, рішення скасувати, в позові відмовити.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

24.05.2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Слобожанський миловар» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сервісна компанія «Укрєврохім» (покупець) укладено договір № 79/ОС/12, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язується в порядку і в строки, встановлені договором, передати мило (далі - товар) у власність покупця, у визначеній кількості, асортименті, відповідної якості і за узгодженою ціною, а покупець - прийняти товар і оплатити його на умовах, визначених в даному договорі.

Відповідно до п. 7.2 вказаного договору, грошові кошти за поставлений товар сплачуються покупцем протягом 20 календарних днів з моменту поставки товару покупцю.

Пунктом 8.4 договору передбачено, що поставка товару здійснюється на умовах ІНКОТЕРМС-2010, поставка товару здійснюється за рахунок продавця на умовах DDP (склад покупця - адреса складу вказується в заявці).

Як вбачається з матеріалів справи, в період з 30.05.2012 р. по 01.10.2013 р. позивачем поставлено, а відповідачем отримано товар на загальну суму 1623750,88 грн. (копії видаткових накладних та товарно-транспортних накладних - в матеріалах справи).

Відповідачем товар оплачено частково на суму 1306033,48 грн., внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем на суму 317717,40 грн.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, що оцінюючи доводи відповідача щодо підписання накладних з його сторони не уповноваженою особою - підписи осіб, які містяться в цих накладних скріплені печаткою Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервісна компанія «Укрєврохім», що, в силу абз. 2 ч. 2 ст. 207 ЦК України, засвідчує легітимність підпису правочину укладеного сторонами. При цьому, відповідач не посилається на незаконне використання його печатки чи наявність службового розслідування за фактом незаконного використання печатки. Не надано відповідачем й доказів звернення до правоохоронних органів стосовно цих же обставин.

Отже, вищевказані документи є допустимими та достатніми доказами, в розумінні ст. 34 ГПК України, підтвердження одержання товару відповідачем.

Крім того, відповідач виконував договір, прийнявши товар та сплативши його частину.

В матеріалах справи відсутні, а відповідачем в судовому засіданні не надано доказів недостовірності доводів позивача про постачання товару та, відповідно, отримання його відповідачем, а також щодо здійснених оплат.

Станом на день розгляду даної справи в суді першої інстанції, а також в суді апеляційної інстанції заборгованість у розмірі 317717,40 грн. відповідачем не сплачена.

Частинами 1, 2 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 317717,40 грн. належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований.

Позивачем належним чином доведене порушення відповідачем його прав.

Обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, належним чином доведені і відповідачем не спростовані, а тому колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позовні вимоги про стягнення з відповідача суми заборгованості в розмірі 317717,40 грн. за отриману, але несплачену продукцію за договором №79/ОС/12 від 24.05.2012 р. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем, в порушення зазначеної норми, належним чином апеляційну скаргу не обґрунтовано, доказів та підстав для скасування рішення суду першої інстанції апеляційному суду не наведено.

З огляду на викладене, посилання скаржника на порушення норм матеріального та процесуального права, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні. Крім того, доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду та не підтверджуються наявними матеріалами справи.

Тому колегія суддів вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 12.05.2014 р. у даній справі є таким, що відповідає нормам матеріального і процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервісна компанія «Укрєврохім» залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 12.05.2014 р. у справі №910/6194/14 залишити без змін.

Справу №910/6194/14 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання судовим рішенням апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді С.Г. Рудченко

М.Г. Чорногуз