Постанова № 39689269, 07.07.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" липня 2014 р. Справа№ 927/466/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Рудченка С.Г.

Чорногуза М.Г.

при секретарі Шмиговській А.М.

за участю представників:

від позивача - Єрохіна В.О. (довіреність №41/14 від 21.05.2014 р.)

від відповідача - не з'явився

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Морівськ»

на рішення господарського суду Чернігівської області від 07.05.2014 року

у справі №927/466/14 (суддя Моцьор В.В.)

за позовом Приватного підприємства «БІЗОН-ТЕХ 2012»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Морівськ»

про стягнення суми

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «БІЗОН-ТЕХ 2012» звернулось до господарського суду Чернігівської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Морівськ» про стягнення з відповідача 207000,00 грн. основного боргу, 84607,65 грн. індексації ціни товару, 62100,00 грн. штрафу, 10837,72 грн. пені.

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 07.05.2014 р. позов задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача 207000,00 грн. основного боргу, 84607,65 грн. індексації ціни товару, 62100,00 грн. штрафу, 10837,72 грн. пені та 7290,91 грн. судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення в частині стягнення штрафу у розмірі 62100,00 грн.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що відповідач не погоджується з оскаржуваним рішенням та вважає нараховані штрафні санкції занадто великими в порівнянні до суми основного боргу та індексації ціни.

Представник позивача у судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив залишити скаргу без задоволення, а рішення без змін.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, а строки розгляду апеляційної скарги обмежені ст. 102 ГПК України, колегія суддів, вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника відповідача.

Колегія суддів зазначає, що ухвалами від 05.06.2014 р. та від 23.06.2014 р. явка сторін у судове засідання обов'язковою не визнавалась.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

12.04.2013 р. між Приватним підприємством «БІЗОН-ТЕХ 2012» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Морівськ» (покупець) було укладено договір поставки насіння № ПЛ-Н-45.

Відповідно до п. 1.1 вказаного договору, у порядку, строки та на умовах, визначених цим договором і Специфікаціями до нього, постачальник зобов'язався поставляти та передати у власність покупця насіння для сівби (далі - товар), а покупець зобов'язався прийняти цей товар і оплатити його.

Згідно п.п. 2.1, 2.2 договору, найменування (асортимент) товару, його кількість та ціна вказуються в Специфікаціях до договору, які є невід'ємними його частинами. Кожна наступна Специфікація після першої регулює окрему поставку товару в рамках цього договору й не скасовує та не змінює дію попередніх Специфікацій ні повністю, ні частково, якщо тільки інше не вказано в ній.

Відповідно до п. 4.3 договору, дата (термін, строк) поставки товару вказується в Специфікаціях. Якщо їх не вказано, то товар постачається покупцю за його письмовими заявками по мірі необхідності покупця в ньому, але не пізніше 30 календарних днів з моменту одержання постачальником заявки про поставку товару.

Згідно п. 5.1 договору, покупець зобов'язався оплатити постачальнику товар у строки, вказані в Специфікаціях, а також зобов'язався сплатити постачальнику суму індексації ціни товару в порядку та строки, визначені цим договором. Якщо в Специфікації не вказано дату (термін, строк) оплати товару, то такий товар оплачується покупцем у день його отримання від постачальника. Такий же строк оплати товару діє, якщо між сторонами фактично відбулась поставка товару по накладній, але на такий товар не була підписана Специфікація і він попередньо не був оплачений покупцем.

Відповідно до п. 9.3 договору, договір є виконаним покупцем, коли покупцем виконані всі обов'язки, передбачені договором, у тому числі сплачена сума індексації ціни товару.

12.04.2013 р. cторонами було підписано Специфікацію №1 до договору поставки насіння № ПЛ-Н-45 від 12.04.2013 р., відповідно до умов якої ціна всього товару становить 439720,00 грн.; товар оплачується покупцем в такі строки: - авансовий платіж у сумі 131916,00 грн. перераховується покупцем постачальнику у строк не пізніше 19 квітня 2013 року; - другий платіж у сумі 307804,00 грн. перераховується покупцем постачальнику у строк не пізніше 30 жовтня 2013 року. Суми платежів підлягають індексації згідно із договором.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач виконав свої зобов'язання за договором, поставив відповідачу товар на загальну суму 439720,00 грн., що підтверджується видатковими накладними № 1823 від 19 квітня 2013 року на суму 316920,00грн. та № 2299 від 29 квітня 2013 року на суму 122800,00 грн.

Відповідач отримав товар, про що свідчить підпис уповноваженої особи відповідача на видаткових накладних та довіреність № 17 від 19 квітня 2013 року, видана уповноваженому представнику відповідача на отримання товару від позивача (а.с. 15).

За період з 01 січня по 23 липня 2013 року сторонами був підписаний акт звірки взаєморозрахунків, відповідно до якого станом на 23 липня 2013 року заборгованість відповідача становила 307804,00 грн.

Відповідач взяті на себе зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару виконав частково, сплативши позивачу 232720,00 грн., що підтверджується виписками по рахунку (а.с. 17-19).

Таким чином, станом на день прийняття судом першої інстанції оскаржуваного рішення заборгованість відповідача становить 207000,00 грн.

Частинами 1, 2 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Враховуючі те, що матеріалами справи підтверджено факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 207000,00 грн., колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Позивачем також заявлено до стягнення 84607,65 грн. індексації ціни товару, 62100,00 грн. штрафу та 10837,72 грн. пені за період з 31 жовтня 2013 року по 26 березня 2014 року.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В силу ч. 1 ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно ч. 1 ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частинами 4, 6 ст. 231 ГК України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов'язання застосовуються у розмірі, передбаченому сторонами у договорі.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено ч. 2 ст. 231 ГК України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 09.04.2012 р. № 3-88гс11 та є обов'язковою відповідно до приписів ст. 111-28 ГПК України.

Пунктами 5.1, 5.6, 5.6.2, 5.6.6 договору передбачено порядок оплати товару та індексація ціни товару.

Згідно п. 8.1.3 договору, за прострочення строків виконання грошових зобов'язань покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,05% від простроченої суми грошового зобов'язання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 20 календарних днів покупець додатково сплачує постачальнику штраф у розмірі 30% від простроченої суми. Пеня та штраф на суму попередньої оплати, якщо товар не був отриманий покупцем, не нараховується.

Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 8.2 договору, сторони домовились, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов'язань за цим договором не обмежується шістьома місяцями, а здійснюється до моменту їх фактичного виконання (виключення з ч. 6 ст.232 Господарського кодексу України), а строк позовної давності до вимог про стягнення штрафних санкцій (неустойки) за такими зобов'язаннями сторонами згідно із ст. 259 Цивільного кодексу України збільшується до трьох років.

Пунктом 9.12 договору сторони визначили, що умови договору є розумними та справедливими.

Матеріалами справи підтверджується прострочення виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо оплати товару.

Колегія суддів, перевіривши розрахунок, погоджується з висновком місцевого господарського суду, що вимоги позивача про стягнення 84607,65 грн. індексації ціни товару, 62100,00 грн. штрафу та 10837,72 грн. пені за період з 31 жовтня 2013 року по 26 березня 2014 року є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем, в порушення зазначеної норми, належним чином апеляційну скаргу не обґрунтовано, доказів та підстав для скасування рішення суду першої інстанції апеляційному суду не наведено.

З огляду на викладене, посилання скаржника на неправомірність стягнення суми штрафу, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні. Крім того, доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду та не підтверджуються наявними матеріалами справи.

Тому колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Чернігівської області від 07.05.2014 р. у даній справі є таким, що відповідає нормам матеріального і процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Морівськ» залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Чернігівської області від 07.05.2014 р. у справі №927/466/14 залишити без змін.

Справу №927/466/14 повернути до господарського суду Чернігівської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання судовим рішенням апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді С.Г. Рудченко

М.Г. Чорногуз