Постанова № 39689254, 07.07.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" липня 2014 р. Справа№ 910/4400/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Рудченка С.Г.

Чорногуза М.Г.

при секретарі Шмиговській А.М.

за участю представників:

від позивача - Солодовников А.В. (довіреність б/н від 08.04.2014 р.)

від відповідача - не з'явився

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ренесанс Капітал Інвест»

на рішення господарського суду міста Києва від 28.04.2014 р.

у справі №910/4400/14 (суддя Спичак О.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МоноПак»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ренесанс Капітал Інвест»

про стягнення суми

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «МоноПак» звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ренесанс Капітал Інвест» про стягнення з відповідача на користь позивача суми боргу в розмірі 369774,62 грн., пені в розмірі 14405,58 грн., 3% річних в розмірі 3324,36 грн., інфляційних втрат в розмірі 4003,44 грн.

Рішенням господарського суду м. Києва від 28.04.2014 р. позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 369774,62 грн. основного боргу,14369,48 грн. пені, 3316,03 грн. 3% річних, 4003,44 грн. інфляційних втрат та 7829,27 грн. судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції є незаконним, винесеним з порушенням норм процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин справи.

Представник позивача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив відмовити в її задоволенні, рішення залишити без змін.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, а строки розгляду апеляційної скарги обмежені ст. 102 ГПК України, колегія суддів, вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника відповідача.

Колегія суддів зазначає, що ухвалами від 05.06.2014 р. та від 23.06.2014 р. явка сторін у судове засідання обов'язковою не визнавалась. Крім того, ухвалою від 23.06.2014 р. розгляд справи вже відкладався у зв'язку з неявкою представника відповідача.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідаяа не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, апеляційний господарський суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України без участі представника відповідача.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

02.09.2013 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «МоноПак» (постачальник) і Товариством з обмеженою відповідальністю «Ренесанс Капітал Інвест» (покупець) був укладений договір поставки № 14, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язується виготовити і передати у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти від постачальника та оплатити партіями продукцію - пакети й плівку з поліетилену, поліпропилену, іншу упаковку, у тому числі ламіновану, з нанесенням на неї кольорового малюнку (флексодруку), в асортименті, кількості, згідно заявок покупця, які він може подавати постачальнику письмово, факсом або іншими засобами факсимільного зв'язку, а продавець зобов'язується прийняти та оплатити продукцію.

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно п. 1.4 договору, поставка продукції може здійснюватись партіями.

Пунктом 2.1 договору встановлено, що найменування, кількість та асортимент кожної конкретної партії продукції визначається згідно складених в письмовій формі заявок покупця, які покупець передає постачальнику за допомогою факсу, телетайпу, мережі інтернет. Заявка - письмовий документ направлений покупцем постачальнику на підставі якого сторони узгоджують специфікацію на поставку партії продукції, із зазначенням асортименту, кількості та ціни продукції. Специфікація засвідчується печаткою і підписом уповноважених осіб сторін, та після підписання коригуванню не піддається.

Відповідно до п. 3.3 договору продукція вважається переданою покупцеві з моменту її фактичного вручення йому разом з необхідними супровідними документам та підписання покупцем відповідної накладної про прийняття цієї продукції. З цього моменту покупець набуває право власності на продукцію.

Умовами п. 4.1 договору визначено, що загальна вартість продукції за цим договором складається із вартості всіх партій продукції поставлених за цим договором.

Згідно п. 4.3 договору, розрахунки за фактичну кількість поставленої продукції покупець здійснює з постачальником у безготівковій формі в гривнях, протягом 45-ти календарних днів після набуття покупцем права власності на продукцію, відповідно до п. 3.2 договору. Днем оплати вважається день списання банком коштів з поточного рахунку покупця.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на виконання умов договору поставки № 14 від 02.08.2013 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «МоноПак» поставило Товариству з обмеженою відповідальністю «Ренесанс Капітал Інвест» товар на суму 571104,34 грн., що підтверджується видатковими накладними № ВН-0000340 від 05.09.2013 р. на суму 101351,34 грн., №ВН-0000373 від 09.10.2013 р. на суму 272978,34 грн., №ВН-0000382 від 17.10.2013 р. на суму 196774,62 грн., копії яких містяться в матеріалах справи.

За вказаними вище партіями продукція була передана позивачем уповноваженим відповідачем особам без зауважень щодо якості та кількості продукції, що підтверджується видатковими накладними, які підписані уповноваженими представниками сторін та свідчать про отримання товару за вказаною вище партією представником відповідача.

Водночас, відповідач в порушення вимог п.п. 1.1, 4.3 договору, оплату вартості поставленої продукції згідно вищезазначених видаткових накладних здійснив частково на суму 201329,72 грн. (підтверджується платіжними дорученнями від 10.12.2013 р., 08.01.2014 р. та 09.01.2014 р.), у зв'язку з чим заборгованість становить 369774,62 грн.

Враховуючи наведене, позивач просить суд стягнути з відповідача 369774,62 грн. основного боргу, 14405,58 грн. пені та 3324.36 грн. 3% річних та 4003,44 грн. інфляційних нарахувань, у зв'язку з неналежним виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки № 14 від 02.08.2013 р.

Частинами 1, 2 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати.

Відповідно до п. 4.3. договору, розрахунки за фактичну кількість поставленої продукції покупець здійснює з постачальником у безготівковій формі в гривнях, протягом 45-ти календарних днів після набуття покупцем права власності за продукцію, відповідно до п. 3.2 договору. Днем оплати вважається день списання банком коштів з поточного рахунку покупця.

Таким чином, враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 369774,62 грн.

Позивач за прострочення строків сплати коштів за поставлений товар, керуючись пунктом 9.6 договору поставки № 14 від 02.08.2013 р. нарахував та просить стягнути з відповідача пеню в сумі 14405,58 грн.

Пунктом 9.6 договору встановлено, що за прострочення платежу покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення.

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За змістом ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Частиною 1 ст. 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Здійснивши перерахунок пені з урахуванням умов договору, прострочення по сплаті грошового зобов'язання та застосовуючи порядок розрахунків погоджений сторонами, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково у розмірі 14369,48 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю «МоноПак» просить суд також стягнути з відповідача 3324,36 грн. 3% річних та 4003,44 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок 3 % річних та інфляційних нарахувань, з урахуванням умов договору, прострочення відповідачем сплати грошового зобов'язання та порядку розрахунків погодженого сторонами, апеляційний господарський суд погожєуться з висновком місцевого господарського суду, що позовні вимоги в частині стягнення 3% підлягають задоволенню частково у розмірі 3316,03 грн., а в частині стягнення інфляційних втрат повністю у розмірі 4003,44 грн.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем, в порушення зазначеної норми, належним чином апеляційну скаргу не обґрунтовано, доказів та підстав для скасування рішення суду першої інстанції апеляційному суду не наведено.

З огляду на викладене, посилання скаржника на неповне з'ясування обставин справи та порушення норм процесуального права, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні. Крім того, доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду та не підтверджуються наявними матеріалами справи.

Тому колегія суддів вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 28.04.2014 р. у даній справі є таким, що відповідає нормам матеріального і процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ренесанс Капітал Інвест» залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 28.04.2014 р. у справі №910/4400/14 залишити без змін.

Справу №910/4400/14 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання судовим рішенням апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді С.Г. Рудченко

М.Г. Чорногуз