Постанова № 39688107, 01.07.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" липня 2014 р. Справа№ 925/100/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Руденко М.А.

суддів: Агрикової О.В.

Скрипки І.М.

при секретарі: Мельниченко О.В.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Чорнобай-Птиця"

на рішення Господарського суду Черкаської області від 25.03.2014р.

у справі № 925/100/14

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Фідленс-Україна"

до Приватного акціонерного товариства "Чорнобай-Птиця"

про стягнення 217669,80 грн.

ВСТАНОВИВ:

У січні 2014 року позивач звернувся до Господарського суду Черкаської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Чорнобай-Птиця" про стягнення основної заборгованості в розмірі 193000,00 грн., пені в сумі 9718,40 грн., 20% річних в розмірі 14951,40 грн.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції, до винесення рішення, позивачем було подано заяву, якою було зменшено розмір позовних вимог в зв'язку з частковою сплатою боргу, та зазначив що сума боргу становить 119000,00 грн.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 25.03.2014 року у справі № 925/100/14 позовні вимоги задоволено частково: стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Чорнобай-Птиця" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фідленс-Україна" заборгованість у розмірі 119000,00 грн.,пеню у розмірі 9718,40 грн., 20% річних у розмірі 14951,40 грн. та судовий збір у розмірі 4353,40 грн. В іншій частині в задоволенні позову відмовлено. Припинено провадження в частині стягнення 74000,00 грн. боргу у зв'язку із відсутністю предмету спору.

Мотивуючи рішення суд першої інстанції зазначив, що матеріалами справи, а саме видатковими накладними, підтверджено факт поставки продукції, в свою чергу відповідач не надав до суду належних та допустимих доказів, які б свідчили про перерахування позивачу коштів за поставлений товар. В зв'язку з неналежним виконанням умов договору, п. п. 9.2. та 9.3 договору відповідач зобов'язаний сплатити позивачу 20% річних від простроченої суми та пеню. Судом першої інстанції перевірено та визнано вірним розрахунок позивача, а тому штрафні санкцій підлягають задоволенню.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Приватне акціонерне товариство "Чорнобай-Птиця" звернулося з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить апеляційну скаргу задовольнити, рішення господарського суду Черкаської області від 25.03.2014 року скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ТОВ "Фідленс-Україна" до ПАТ "Чорнобай-Птиця" в частині стягнення 20% річних за користування грошовими коштами в сумі 14 951,4 грн.

Апеляційна скарга мотивована тим, що 20% річних від вартості невиконаного зобов'язання за кожен день такого прострочення за своєю природою підпадає під визначення неустойки, а саме пені, згідно зі ст. 549 ЦК України, тому неможливе нарахування ще одних процентів на цей же період за несвоєчасне виконання зобов'язань.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.04.2014 року було прийнято до розгляду апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Чорнобай-Птиця" та призначено справу № 925/100/14 до розгляду, у складі колегії суддів: головуючий суддя Руденко М.А., суддів: Дідиченко М.А., Пономаренка Є.Ю.

В подальшому розгляд справи декілька разів відкладався, в зв'язку з неявкою повноважених представників сторін у судові засідання.

01.07.2014 року представники сторін не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, як свідчать матеріали справи, про час та місце розгляду справи всі представники були повідомлені належним чином.

Відповідно до п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Згідно із п.3.9.2 Постанови № 18 від 26.12.2011 р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку не з'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Колегія суддів порадившись на місці ухвалила, розглядати апеляційну скаргу за відсутності представників позивача та відповідача, за наявними матеріалами справи.

Вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно ст. 101 Господарського процесуального кодексу апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 12.06.2013р. між сторонами укладено договір поставки № 36 (а.с.7)

За умовами зазначеного договору, позивач зобов'язався продати, а відповідач купити на умовах даного договору товар, в кількості, асортименті, цінах та умовах поставки („ІНКОТЕРМС 2010"), що обумовлюються в додатках, специфікаціях чи видаткових накладних, які є невід'ємною частиною цього договору (п. 1.1 Договору). Ціни на товар наведені у специфікаціях та/або рахунках - фактури та включають вартість доставки товару покупцю (п.2.1. договору), загальна вартість (ціна) договору визначається сумарною ціною всього товару, поставленого Постачальником на виконання умов цього договору. Валюта платежу та валюта договору - гривня (п. 2.2. договору).

Відповідно до 3.1.1. договору частину вартості товару в розмірі 20 (двадцяти) % покупець оплачує до моменту відвантаження товару зі складу постачальника, друга частина вартості товару в розмірі 80 (вісімдесят) % оплачується покупцем на умовах відстрочення кінцевого розрахунку протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з дня відвантаження товару зі складу постачальника (дата зазначена у видатковій накладній) , але не пізніше наступного після отримання товару дня (п. 3.1.2. договору).

В подальшому 01.08.2013 року сторонами була укладена додаткова угода (а.с.9) до договору поставки №36 від 12.06.2013р., в зв'язку із зміною строків оплати за товар, п. 3.1.2. викладений в такій редакції: друга частина вартості товару в розмірі 80 (вісімдесят) % оплачується покупцем на умовах відстрочення кінцевого розрахунку: до 30.10.2013р. включно протягом 21 (двадцять одного) календарного дня з дня відвантаження товару зі складу постачальника (дата зазначена у видатковій накладній); після 01.11.2013р. - протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з дня відвантаження товару зі складу постачальника (дата зазначена у видатковій накладній).

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання договору позивач передав відповідачу товар, а відповідач своєчасно не розрахувався. Факт отримання відповідачем товару згідно договору №36 від 12.06.2013р. підтверджується видатковими накладними, які містяться в матеріалах справи (а.с.11-14). Поставлений товар був прийнятий відповідачем, що підтверджується його підписами у видаткових накладних та печаткою.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що відповідач взяті на себе зобов'язання щодо повного та своєчасного розрахунку за придбаний товар не виконав, порушивши умови договору поставки, тому позовні вимоги є обґрунтованими та доведеними належними та допустимим доказами у справі. Окрім того, за неналежне виконання умов договору стягнув з відповідача штрафні санкції передбачені договором. Також оскільки, до винесення рішення, відповідачем було частково сплачено основний борг в розмірі 74000,00 грн. провадження у справі у цій частині припинено, за відсутністю предмета спору.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції зважаючи на наступне.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1. ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Вищезазначені норми законодавства кореспондуються з нормами Господарського Кодексу України.

Господарські зобов'язання, між сторонами виникли на підставі укладеного договору №36 від 12.06.2013р. За своєю правовою природою цей договір є договором поставки. Свої зобов'язання за даним договором позивач виконав належним чином та поставив відповідачу товар. Факт поставки та отримання товару підтверджено підписаними та скріпленими печатками видатковими накладними наявними в матеріалах справи.

Як було вірно встановлено судом першої інстанції, 12.09.2013р. позивач направив відповідачу лист №213 (а.с.15), з проханням здійснити оплату за отриманий товар, який був відповідачем отриманий 19.09.2013р., про що свідчить повідомлення про вручення поштового переказу. Відповідач провів часткову оплату боргу і станом на день подання позову борг відповідача перед позивачем становив 193000,00 грн.

В порушення вимог ст.ст. 525, 526, 530, 692 ЦК України відповідач свої зобов'язання, щодо оплати вартості придбаного товару належним чином не виконав, заборгувавши позивачу на день подання позову 193000,00 грн., зазначена сума боргу відповідачем не заперечувалась.

Як зазначає суд першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, відповідачем до винесення рішення судом першої інстанції, було частково сплачено основний борг у сумі 74000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями, які містяться в матеріалах справи (а.с. 121-135).

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що оскільки, в ході розгляду справи основний борг відповідачем сплачено частково в сумі 74000,00 грн., то в цій частині предмет спору відсутній, а тому судом першої інстанції правомірно було припинено провадження у справі в цій частині, та задоволено позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в розмірі 119000,00 грн.

Окрім того, судом першої інстанції було задоволено позовні вимоги в частині стягнення пені в розмірі 9718,40 грн. та 20% річних в сумі 14951,40 грн.

Скаржник в апеляційній скарзі, просить відмовити в задоволенні позовних вимог ТОВ "Фідленс-Україна" до ПАТ "Чорнобай-Птиця" в частині стягнення 20% річних за користування грошовими коштами в сумі 14 951,4 грн.

Колегія суддів вважає, вимоги апелянта необґрунтованими та безпідставними та зазначає наступне.

Відповідно ст. ст. 549, 625 ЦК України та п.п. 9.2 та 9.3 договору позивач нарахував відповідачу 20% річних від простроченої суми та пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла за період за який стягується пеня.

Пунктами 9.2. та 9.3 договору передбачено, що у разі порушення покупцем строків оплати товару, він сплачує на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка існувала в період прострочення, за кожний день прострочення платежу. Неустойка нараховується по день остаточного проведення розрахунку покупцем (п.6 ст. 232 ГК України). У випадку прострочення виконання грошових зобов'язань по оплаті вартості товару, покупець сплачує на користь постачальника проценти за неправомірне користування грошовими коштами в розмірі 20 (двадцять) процентів річних з простроченої суми за весь час прострочення( ст..625 ЦК України).

За умовами п.п 9.2. та 9.3 договору та у відповідності до ст. 549, 625 ЦК України, відповідач зобов'язаний сплатити позивачу 20% річних від простроченої суми в розмірі 14951,40 грн. та 9718,40 грн. пені.

Отже умовами договору поставки сторони встановили інший розмір процентів річних за користування коштами, що відповідає вимогам ч.2 ст. 625 ЦК України.

Таким чином, колегія суддів перевіривши розрахунок пені та 20% річних від простроченої суми, вважає, що судом першої інстанції правомірно було задоволено позовні вимоги в частині стягнення пені в розмірі 9718,40 грн. та 20% річних від простроченої суми в розмірі 14951,40 грн.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.

Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне обґрунтоване рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням господарського суду Черкаської області від 25.03.2014 року у справі № 925/100/14, отже підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Чорнобай-Птиця" на рішення господарського суду Черкаської області від 25.03.2014 року у справі № 925/100/14 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Черкаської області від 25.03.2014 року у справі № 925/100/14 залишити без змін.

Матеріали справи № 925/100/14 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через суд апеляційної інстанції протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя М.А. Руденко

Судді О.В. Агрикова

І.М. Скрипка