Рішення № 39678781, 04.07.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/10941/14 04.07.14

За позовомДержавного підприємства «Український науково-дослідний інститут вагонобудування» ДоДержавного територіально-галузевого об'єднання «Південно-західна залізниця»Простягнення 57 920,00 грн. Суддя Спичак О.М.

Без виклику представників сторін:

від позивача: Бокач М.В.- дов. № 2 від 08.01.2014 року;

від відповідача: Ходаківський Ю.П. - дов. 1897-НЮ від 20.06.2014 року

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство «Український науково-дослідний інститут вагонобудування» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-західна залізниця» про стягнення 99 720,00 грн. боргу, у зв'язку з неналежним виконанням умов договору на обстеження технічного стану рухомого складу №97ПЗ/П-12761/НЮ від 19.03.2012 року.

Ухвалою суду від 06.06.2014 року було порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 04.07.2014 року.

04.07.2014 року представник позивача до канцелярії суду подав заяву-пояснення по справі та документи для долучення до матеріалів справи, а також надав усні пояснення стосовно заявлених позовних вимог, відповідно до яких позовні вимоги підтримав з урахуванням часткової оплати відповідачем суми боргу, а саме попросив суд стягнути з відповідача 57 920,00 грн. суму основного боргу.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Пунктом 3.11. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.12.2011 встановлено, що статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п., а тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: - подання іншого (ще одного) позову, чи - збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи- об'єднання позовних вимог, чи - зміну предмета або підстав позову.

Враховуючи вищенаведене, судом прийнято до розгляду вищевказану заяву позивача, подану через канцелярію Господарського суду міста Києва 04.07.2014 року, як заяву про зменшення позовних вимог і з урахуванням раніше поданого позову, здійснює розгляд справи в межах вимог позивача, заявлених у даній заяві.

27.06.2014 року відповідач через канцелярію суду подав документи для долучення до матеріалів справи, зокрема, відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити у задоволенні позовних вимог повністю посилаючись на те, що позивачем не надано належних доказів які б свідчили про надання ним послуг відповідачу на 99 720,00 грн.

Представник відповідача у судовому засіданні 04.07.2014 року надав усні пояснення по справі, в якому підтримав доводи викладені у поданому через канцелярію суду відзиві.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 04.07.2014 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

19.03.2012 року між Державним підприємством «Український науково-дослідний інститут вагонобудування» (виконавець) та Державним територіально-галузевим об'єднанням «Південно-західна залізниця» (замовник) було укладено договір № 97ПЗ/П-12761/НЮ на обстеження технічного стану рухомого складу (далі - договір), відповідно до п. 1.1 якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання по наданню послуг по темі: «Обстеження технічного стану вагонів-платформ ДТГО «Південно-Західна залізниця» з метою визначення можливості їх подальшої експлуатації».

Згідно п.1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до п. 2.1 договору вартість послуг з обстеження технічного стану одного вагона-платформи складає 360,00 грн., в тому числі ПДВ 20% - 60,00 грн.

У пункті 2.2 договору визначено, що загальна вартість послуг за договором згідно з протоколом погодження договірної ціни складає : 99 720,00 грн, в тому числі ПДВ - 16 620,00 грн.

Пунктом 2.3 договору сторони погодили, що розрахунок за надані послуги проводиться шляхом перерахування замовником на поточний рахунок виконавця грошових коштів за фактичну кількість обстежених вагонів, на які оформлені мотивовані висновки та надані виконавцем акти здачі-приймання послуг, та рахунки на відповідну суму, протягом 20 банківських днів із дня підписання акту замовником.

Як стверджує позивач, ним, на виконання умов договору, надано Державному територіально-галузевому об'єднанню «Південно-західна залізниця» послуги з обстеження технічного стану вагонів-платформ ДТГО «Південно-Західна залізниця» на загальну суму 99 720,00 грн., що підтверджується актом № 516-12 від 04.10.2012 р. здачі приймання науково-технічної продукції за договором № ПЗ/П-12761/НЮ/97 від 12.04.2012 р. (підписаний представниками та скріплений печатками сторін) та актом звірки взаєморозрахунків станом на 03.06.2014 року. Разом з тим, відповідач всупереч п. 2.3 даного договору, за надані послуги розрахувався частково на суму 41 800,00 грн., у зв'язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем становить 57 820,00 грн.

Позивач 04.04.2014 року звертався до відповідача з претензією № 05-09/06/0 з вимогою про погашення суми боргу, яка відповідачем залишена без відповіді.

Враховуючи вищезазначене, позивач звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом про стягнення з відповідача 57 820,00 грн. основного боргу, у зв'язку з порушенням умов договору № 97ПЗ/П-12761/НЮ від 19.03.2012 року.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно з частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Пунктом 2.3 договору сторони погодили, що розрахунок за надані послуги проводиться шляхом перерахування замовником на поточний рахунок виконавця грошових коштів за фактичну кількість обстежених вагонів, на які оформлені мотивовані висновки та надані виконавцем акти здачі-приймання послуг, та рахунки на відповідну суму, протягом 20 банківських днів із дня підписання акту замовником.

Судом встановлено, що позивачем належним чином були виконані умови договору № з обстеження технічного стану вагонів-платформ ДТГО «Південно-Західна залізниця» на загальну суму 99 720,00 грн., що підтверджується актом № 516-12 від 04.10.2012 р. здачі приймання науково-технічної продукції за договором № ПЗ/П-12761/НЮ/97 від 12.04.2012 р. (підписаний представниками та скріплений печатками сторін) та актом звірки взаєморозрахунків станом на 03.06.2014 року. Проте, відповідач всупереч п. 2.3 даного договору, за надані послуги розрахувався частково на суму 41 800,00 грн., у зв'язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем становить 57 820,00 грн.

Таким чином, враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 57 920,00 грн.

Судом не приймаються заперечення відповідача стосовно того, що в матеріалах справи відсутні належні докази, які підтверджують надання позивачем відповідачу послуг на суму 99 720,00 грн. з огляду на те, що з акту № 516-12 від 04.10.2012 р. здачі приймання науково-технічної продукції за договором № ПЗ/П-12761/НЮ/97 від 12.04.2012 р. вбачається, що позивачем були надані відповідачу послуги з аналізу технічного стану 277 вагонів-платформ ДТГО «Південно-Західна залізниця» та, окрім того, Державним територіально-галузевим об'єднанням «Південно-західна залізниця» частково були оплачені зазначені послуги.

Відповідно до ч. 2 статті 49 ГПК України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Згідно з п. 4.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.03.2013 р. № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», що в разі коли спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Зазначена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною. Зокрема, якщо зменшення позивачем розміру позовних вимог пов'язане з частковим визнанням та задоволенням позову відповідачем після подання позову, то судовий збір у відповідній частині покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» (місцезнаходження: 01030, м. Київ, вул. Лисенка, 6, код ЄДРПОУ 04713033) на користь Державного підприємства «Український науково-дослідний інститут вагонобудування» (місцезнаходження: 39621, Полтавська обл., м. Кременчук, вул. І. Приходька, 33, код ЄДРПОУ 00388168) 57 920 (п'ятдесят сім тисяч дев'ятсот двадцять) грн. 00 коп. основного боргу та 1 994 (одну тисячу дев'ятсот дев'яносто чотири) грн. 40 коп. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

09.07.2014 р.

Суддя Спичак О.М.