Постанова № 39667634, 02.07.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2014 року Справа № 876/10644/13

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Онишкевича Т.В.,

суддів Дяковича В.П., Попка Я.С.,

з участю секретаря судових засідань Саламахи О.І.,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу державного підприємства «Карпатське підприємство геодезії, картографії та кадастру» на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03 липня 2013 року у справі за позовом державної фінансової інспекції в Івано-Франківській області до державного підприємства «Карпатське підприємство геодезії, картографії та кадастру» про зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ :

У червні 2013 року державна фінансова інспекція в Івано-Франківській області (далі - ДФІ) звернулася до суду з адміністративним позовом, у якому просила зобов'язати державне підприємство «Карпатське підприємство геодезії, картографії та кадастру» (далі - ДП) виконати пункти 2, 3, 4, 5 вимоги про усунення порушення, виявлених ревізією від 22.04.2013 року № 09-07-14-14/3172.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03 липня 2013 року у справі № 809/1912/13-а позов було задоволено.

У поданій апеляційній скарзі відповідач ДП просить скасувати вказану постанову суду першої інстанції та прийняти нову про відмову у задоволенні позову ДФІ. У обґрунтування апеляційної скарги посилається на грубе порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що призвело до неправомірного відкриття провадження у цій адміністративній справі.

Звертає увагу апеляційного суду на те, що ДФІ навмисно не додано до позову доказів часткового задоволення відповідачем його вимог.

Позовна вимога про зобов'язання перерахувати кошти ДП «Івано-Франківське лісове господарство» на суму 59213,48 грн. судом першої інстанції була задоволена безпідставно. Позивачем неправильно витлумачено норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, а також неправильно зазначено обставини виконання договірних зобов'язань сторонами по договору № 127 КГК - 2010 від 29.09.2010р між ДП та ДП «Івано-Франківське лісове господарство».

Станом на час проведення перевірки позивачем та направлення до Івано-франківського окружного адміністративного суду позову виконання зобов'язань за договором № 127 КГК - 2010 від 29.09.2010 року не закінчились. В силу ст.ст. 256, 629 і 631 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського України строк дії вказаного договору не закінчився і зобов'язання по ньому знаходилися у стадії виконання. Після розгляду та погодження виконаних робіт по актах № 1 та № 2 ДП «Івано-Франківське лісове господарство» і направлення матеріалів виконаних робіт ДП роботи по договору будуть закінчені, про що між сторонами по договору буде підписаний кінцевий акт здавання-приймання продукції та проведені остаточні розрахунки.

Позовна вимога про перерахування відповідачем до місцевого бюджету коштів в сумі 15360,32 грн. не підлягала до задоволення, оскільки ДП частково визнало цю вимогу до пред'явлення позову і перерахувало до місцевого бюджету 4854,42 грн. за виконані роботи по договору з управлінням архітектури і містобудування виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради при допущеній помилці в зайвому виявленні точок при розробленні проекту землеустрою, що підтверджується копією платіжного доручення № 331 від 18.06.2013 року, яке долучається до апеляційної скарги.

Щодо повернення решти коштів, то такі вимоги не ґрунтуються на законних підставах і не підлягають до задоволення.

При цьому судом першої інстанції конкретно не зазначено в якій сумі кошти підлягають поверненню Хотимирській сільській раді і Новишківській сільській раді, а також взагалі не взяті до уваги вимоги постанови Кабінету Міністрів № 266 від 04.03.2004 року «Про затвердження типового договору про розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки». Такі доводи, на переконання апелянта, підтверджуються висновком ТОВ «Аудиторська фірма «Альфа - Аудит ЛТД» № 66 від 27.06.2013 року, які повністю спростовують висновки суду у цій частині.

Позовна вимога про зобов'язання виконати дії, передбачені у п. 3 вимоги про утримання з працівників ДП ОСОБА_3, ОСОБА_2 і ОСОБА_4 26324,32 грн. зайво нарахованої та виплаченої заробітної плати судом задоволена безпідставно, оскільки після отриманої вимоги директором ДП було видано наказ № 10 від 23.04.2013 року про стягнення заробітної плати з ОСОБА_3, ОСОБА_2 і ОСОБА_4, який ними оскаржено до Івано-Франківського міського суду.

Також незаконно задоволена судом першої інстанції позовна вимога про зобов'язання виконати п. 5 вимоги про утримання з директора ДП ОСОБА_5 860,93 грн. вартості безпідставно списаного пального і його відображення в бухгалтерському обліку, оскільки бухгалтерією підприємства до пред'явлення позову було утримано із заробітної плати директора ОСОБА_5 860,93 грн. безпідставного списання пального (марки А - 95) в кількості 80,18 літрів та відображено в бухгалтерському обліку підприємства, про що відповідачем листом від 18.06.2013 року позивачу було направлено витяг з розрахункової платіжної відомості № КП - 0000019 за 2013 року, тобто до пред'явлення позову в суд.

Представник відповідача у ході апеляційного розгляду підтримав вимоги, викладені у апеляційній скарзі, та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представник позивача на виклик апеляційного суду не прибув, що не перешкоджає розгляду справи у його відсутності на підставі ч. 4 ст. 196 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апелянта у їх сукупності, апеляційний суд приходить до переконання, що подана апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких міркувань.

Задовольняючи позов ДФІ, суд першої інстанції виходив із того, що ДФІ було проведено ревізію фінансово-господарської діяльності ДП за період з 01.01.2010 року по 01.01.2013 року, результати якої оформлено актом № 07-21/03 від 22.03.2013 року.

За наслідками ревізії на підставі ч.7 ст. 10 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» директору ДП направлено вимогу про усунення порушень, виявлених ревізією від 22.04.2013 року № 09-07-14-14/3172 з вимогами вжити заходів щодо забезпечення ліквідації виявлених порушень на загальну суму 76966,82 грн.

Враховуючи те, що вимоги службових осіб ДФІ для виконання службовими та посадовими особами відповідача є обов'язковими, суд дійшов висновку, що позовні вимоги, які полягають у зобов`язанні відповідача виконати обов`язкові вимоги ДФІ, зазначені в п.п. 2, 3, 4, 5 в листі від 22.04.2013 року №09-07-14-14/3172 про усунення порушень виявлених ревізією, є такими, що підлягають до задоволення.

Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, апеляційний суд виходить із таких міркувань.

Згідно з приписами частиною 1 статті 2 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин (далі - Закон № 2939-XII) головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб'єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням законодавства на всіх стадіях бюджетного процесу щодо державного і місцевих бюджетів, дотриманням законодавства про державні закупівлі, діяльністю суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за рішенням суду, винесеним на підставі подання прокурора або слідчого для забезпечення розслідування кримінальної справи.

За змістом пунктів 1, 7, 10 статті 10 Закону № 2939-XII органам державного фінансового контролю надається право:

перевіряти в ході державного фінансового контролю грошові та бухгалтерські документи, звіти, кошториси й інші документи, що підтверджують надходження і витрачання коштів та матеріальних цінностей, документи щодо проведення процедур державних закупівель, проводити перевірки фактичної наявності цінностей (коштів, цінних паперів, сировини, матеріалів, готової продукції, устаткування тощо);

пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства;

звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Відповідно до п. 4.3 Положення про державні фінансові інспекції в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.10.2011 року № 1236, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19 жовтня 2011 року за № 1212/19950, чинного на час виникнення спірних відносин, інспекція має право, зокрема, звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Таким чином, на переконання апеляційного суду, аналіз наведених норм дає підстави вважати, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджету та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на приведення роботи підконтрольної організації у відповідність із вимогами законодавства у майбутньому і є обов'язковою до виконання.

При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Тобто, про наявність виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово відшкодовані шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення органу державного фінансового контролю до суду з відповідним позовом, а правильність обчислення їх розміру перевіряє суд, який розглядає цей позов.

При цьому вимога ДФІ, на виконання якої було пред'явлено вказаний позов, містить, зокрема, вимоги про необхідність стягнення в порядку та розмірах, встановлених статтями 130-136 КЗпП, коштів з осіб, які отримали їх безпідставно, а також вимоги про перерахування коштів до місцевого бюджету.

Відтак, на переконання апеляційного суду, позовні вимоги ДФІ, які полягають у повторному зобов'язанні ДП виконати обов'язкові до виконання вимоги щодо відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, не можуть бути задоволені, оскільки позивачем обрано невірний спосіб захисту порушеного права і у даному випадку орган державного фінансового контролю повинен звертатися до суду в інтересах держави з позовом про їх стягнення.

Окрім того, апеляційний суд погоджується із доводами апелянта про безпідставність позовних вимог ДФІ щодо виконання тих вимог, викладених у листі ДФІ від 22.04.2013 року № 09-07-14-14/3172, які добровільно виконані відповідачем до пред'явлення вказаного позову вимог, що свідчить про відсутність підстав для повторного їх виконання у судовому порядку.

Таким чином, оскільки при вирішенні даного публічно-правового спору судом першої інстанції було допущено порушення норм матеріального права, а мотиви, з яких виходив суд під час ухвалення свого рішення, не відповідають фактичним обставинам справи, оскаржувана постанова підлягає скасуванню з прийняттям нової про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

апеляційну скаргу апеляційну скаргу державного підприємства «Карпатське підприємство геодезії, картографії та кадастру» задовольнити.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03 липня 2013 року у справі № 809/1912/13-а скасувати та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог державної фінансової інспекції в Івано-Франківській області.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Т.В.Онишкевич

Судді В.П.Дякович

Я.С.Попко

Постанова у повному обсязі складена 04 липня 2014 року.