Ухвала суду № 39667640, 02.07.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2014 року Справа № 152353/11/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Онишкевича Т.В.,

суддів Дяковича В.П., Іщук Л.П.,

з участю

секретаря судового засідання Саламахи О.І.,

представника позивача Мельника А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2011 року у справі за її позовом до колективного виробничого підприємства «Енергомонтаж», товариства з обмеженою відповідальністю «СК «Ново-Строй» про стягнення коштів за нікчемними правочинами, -

ВСТАНОВИВ :

У червні 2011 року державна податкова інспекція у Личаківському районі м. Львова (далі - ДПІ) звернулася до суду з адміністративним позовом, у якому після уточнення своїх вимог просила стягнути з колективного виробничого підприємства «Енергомонтаж» (далі - КВП «Енергомонтаж») в дохід держави 3 256 243,20 грн., що одержані за нікчемними правочинами, а також стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «СК «Ново-Строй» (далі - ТОВ «СК «Ново-Строй») в дохід держави 3 256 243,20 грн., одержаних за нікчемними правочинами.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2011 року провадження у справі у частині позовних вимог ДПІ до ТОВ «СК «Ново-Строй» було закрито на підставі п. 5 ч. 1 ст. 157 КАС України у зв'язку із ліквідоцією товариства.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2011 року у справі № 2а-7119/11/1370 у задоволенні позову було відмовлено.

Зазначену постанову в апеляційному порядку оскаржено ДПІ, яка у своїй апеляційній скарзі просить її скасувати та прийняти нову, якою задоволити позовні вимоги, стягнувши з КВП «Енергомонтаж» в дохід держави все одержане за нікчемними правочинами в сумі 3256243,20 грн.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що ДПІ було проведено позапланову документальну перевірку КВП «Енергомонтаж» з питань правильності формування податкового кредиту та податкових зобов'язань в розрізі контрагентів за періоди: грудень 2010 року (уточнюючий розрахунок), червень - липень 2010 року, листопад - грудень 2010 року, за результатами якої складено акт від 15.03.2011 р. № 161/23-2/01018671.

У процесі проведення перевірки КВП «Енергомонтаж» встановлено, що ним отримано товар від ТОВ «СК «Ново-Строй» у відповідності до податкових накладних № 297150 від 30.06.2010р. на загальну суму 2813719,2 грн. (в т.ч. ПДВ - 468953,20 грн.), № 313002 від 16.07.2010р. на загальну суму 442524,0 грн. (в т.ч. ПДВ - 73754.0 грн.).

Згідно з даними ЦБД ДПА України ТОВ «СК «Ново-Строй» подано декларацію з ПДВ за червень та липень 2010 року до ДПІ у Київському районі м. Донецька, 16.10.2010 року, проте контрагента КВП «Енергомонтаж» в покупцях не відображено.

У ході проведення перевірки не встановлено факту передачі товарів від продавця до покупця, в зв'язку з відсутністю актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів. Тому правочини, укладені КВП «Енергомонтаж» та його контрагентом ТОВ «СК «Ново-Строй", не спричинили реального настання юридичних наслідків.

Тому правочини між КВП «Енергомонтаж» та його контрагентом ТОВ «СК «Ново-Строй» здійснені без мети настання реальних наслідків, а отже відповідно до ч. 1,2 ст.215, ч. 5 ст.203 Цивільного кодексу України є нікчемним, і в силу ст.216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих. що пов'язані з їх недійсністю.

У ході апеляційного розгляду представник позивача підтримав вимоги, викладені у апеляційній скарзі. Просив скасувати постанову суду першої інстанції та задовольнити позов ДПІ у повному розмірі.

Представник відповідача КВП «Енергомонтаж» на виклик апеляційного суду не прибув, що не перешкоджає розгляду справи на підставі ч. 4 ст. 196 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, апеляційний суд приходить до переконання, що подана скарга не підлягає задоволенню, виходячи з таких міркувань.

Відмовляючи у задоволенні позову ДПІ, суд першої інстанції виходив із того, що 26.06.2010 року ТОВ «СК «Ново-Строй» (постачальник) та КВП «Енергомонтаж» (покупець) уклали договір поставки № 26-06/10, згідно з яким постачальник зобов'язується передати у власність покупця акумуляторні батареї згідно специфікації, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити зазначену продукцію.

14.07.2010 року ТОВ «СК «Ново-Строй» (постачальник) та КВП «Енергомонтаж» (покупець) уклали договір поставки № 14-07/10, згідно з яким постачальник зобов'язується передати у власність покупця обладнання відповідно до специфікації, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити зазначену продукцію.

У матеріалах справи наявні копії:

договору поставки № 26-06/10 від 26.06.2010 року;

додаткового договору від 20.07.2010 року до договору поставки № 26-06/10 від 26.06.2010 року, згідно з яким ТОВ «СК «Ново-Строй» (постачальник) та КВП «Енергомонтаж» (покупець) вирішили замінити частково грошові зобов'язання покупця на суму 2 768 669,69 грн. щодо оплати першої поставленої партії товару на зобов'язання щодо оплати простими векселями;

простих векселів на загальну суму 2 768 669,69 грн.;

актів пред'явлення векселя до платежу, розписок в отриманні платежу за векселем;

податкової накладної № 297150 від 30.06.2010 року на суму 2 813 719,20 грн.:

виписки по банківському рахунку відповідача за липень 2010 року;

посвідчення про відрядження керівника відповідача та звіту про використання коштів, наданих на відрядження:

договору поставки № 14-07/10 від 14.07.2010 року та специфікації до нього;

додаткового договору від 08.12.2010 року до договору поставки № 14-07/10 від 14.07.2010 року, згідно з яким ТзОВ «СК «Ново-Строй» (постачальник) та КВП «Енергомонтаж» (покупець) вирішили замінити частково грошові зобов'язання покупця на суму 432 674 грн. щодо оплати першої поставленої партії товару на зобов'язання щодо оплати простими векселями:

податкових накладних № 313002 від 16.07.2010 року на суму 442524 грн.. № 312008 від 15.07.2010 року на суму 900218,60 грн.;

накладної № 313002 від 16.07.2010 року на суму 1342742,60 грн.:

виписки по банківському рахунку відповідача за серпень 2010 року;

акту приймання-передачі векселів від 10.12.2010 року, складеного ТОВ «СК «Ново- Строй» та КВП «Енергомонтаж».

Вказані докази, на думку суду першої інстанції, підтверджують відсутність порушень позивачем п.п. 7.4.1., п.п. 7.4 4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», встановлених у акті перевірки № 161/23-2/01018671 від 15.03.2011 року.

Відповідачем представлено суду всі відповідні первинні документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які вказують на товарність господарських операцій, їх відповідність основній меті господарської діяльності контрагентів.

Щодо обгрунтованості висновків позивача про нікчемність правочинів, викладених у акті перевірки № 161/23-2/01018671 від 15.03.2011 року, суд зазначив, що висновки податкового органу про нікчемність правочинів між КВП «Енергомонтаж» і ТОВ «СК «Ново-Строй» грунтуються на тому, що під час їх вчинення не було дотримано ч. 5 ст. 203 ЦК України і ці правочини не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними (ст. 234 ЦК України).

Під час перевірки податковий орган не встановив обставин, які б свідчили про умисел КВП «Енергомонтаж» на укладення договорів із ТОВ «СК «Ново-Строй» без наміру створити наслідки, які передбачені цими договорами.

Під час судового розгляду документально доведено виконання зобов'язань щодо поставки товарів.

Це підтверджується не лише документами, але й реальними діями КВП «Енергомонтаж» щодо оплати отриманого товару, його подальшого використання у власній господарській діяльності.

В основу висновків позивача покладено дані ЦБД ДПА України стосовно невідображення ТОВ «СК «Ново-Строй» у своїй податковій звітності господарських відносні КВП «Енергомонтаж» без урахуванням обставин фактичного виконання правочинів і а здійснення господарських операцій.

Первинні документи, надані платником податків, невмотивовано не взяті до уваги і не вплинули на висновки податкового органу. Зазначене свідчить про необґрунтованість дій позивача та їх упередженість.

Крім того, відповідачем додано до матеріалів справи первинні документи (т. 1. а. с. 128-138. 236-241, 244) як доказ використання у своїй господарській діяльності товарів, придбаних у контрагента ТОВ «СК «Ново-Строй», що додатково підтверджує товарність господарських операцій та дійсність правочинів. укладених між відповідачем та ТОВ «СК «Ново-Строй».

Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню суду першої інстанції та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із таких міркувань.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 208 ГК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною - з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Позовні вимоги ДПІ обгрунтовано тим, що у ході перевірки КВП «Енергомонтаж» не встановлено факту передачі товарів від продавця до покупця на виконання договору поставки № 26-06/10 від 26.06.2010 року між ТОВ «СК «Ново-Строй» (постачальник) та КВП «Енергомонтаж» (покупець), а також договору поставки № 14-07/10 від 14.07.2010 року між ТОВ «СК «Ново-Строй» (постачальник) та КВП «Енергомонтаж» (покупець), з огляду на що такі правочини не спричинили реального настання юридичних наслідків, здійснені без мети настання реальних наслідків, а отже відповідно до ч. 1,2 ст.215, ч. 5 ст.203 Цивільного кодексу України є нікчемним, і в силу ст.216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих. що пов'язані з їх недійсністю.

Раом із тим, на переконання апеляційного суду, наведених апелянтом доводів недостатньо для висновку про те, що зазначені правочини між ТОВ «СК «Ново-Строй» та КВП «Енергомонтаж» вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Окрім того, виходячи із твердження позивача про те, що вказані правочини носили безтоварний характер, у відповідача КВП «Енергомонтаж» відсутні будь-яке майно чи кошти, одержані ним за такими господарськими зобов'язаннями, а отже позовна вимога ДПІ про стягнення з нього в дохід держави всього одержаного за нікчемними правочинами в сумі 3256243,20 грн. є безпідставною.

Таким чином суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а відтак апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України апеляційний суд,

УХВАЛИВ :

апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2011 року у справі № 2а-7119/11/1370 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Т.В.Онишкевич

Судді В.П.Дякович

Л.П.Іщук

Ухвала у повному обсязі складена 03 липня 2014 року.