Ухвала суду № 39657326, 03.07.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/736/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Скрипка І.М. Суддя-доповідач: Ганечко О.М.

У Х В А Л А

Іменем України

03 липня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді: Ганечко О.М.,

суддів: Коротких А.Ю., Літвіна Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 березня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МБР Сервіс» до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби, про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «МБР Сервіс» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання протиправним та зобов'язання скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001142204 від 14 листопада 2012 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 березня 2013 року позов задоволено.

Визнано протиправним податкове повідомлення-рішення Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби № 0001142204 від 14 листопада 2012 року.

Зобов'язано Ірпінську об'єднану державну податкову інспекцію Київської області Державної податкової служби скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001142204 від 14 листопада 2012 року.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом І інстанції норм матеріального права.

У засідання учасники не процесу не з'явилися, будучи належним чином повідомлені, що не перешкоджає слуханню спірного питання відповідно до вимог ч. 4 ст. 196 КАС України.

Відповідно до ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 41 КАС України, у випадку неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі під час судового розгляду повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального засобу не відбувається.

Перевіривши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до Акта № 1623/22-4/36826892 від 01 листопада 2012 року на підприємстві ТОВ «МБР Сервіс» у період з 30 жовтня по 01 листопада 2012 року було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах із ТОВ «Маркет-Про» за грудень 2011 року та із ТОВ «Глобалспецсервіс» за липень 2012 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимоги п.198.2 (з урахуванням пункту 187.9 статті 187), п. 198.3, п. 198.6, ст. 198, п. 201.1 ст.201 Податкового кодексу України та завищено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 9305 грн., в тому числі за грудень 2011 року - 6077 грн., за липень 2011 року 3228 грн.

На підставі Акта прийняте податкове повідомлення-рішення № 0001142204 та визначено грошове зобов'язання за основним платежем 9305 грн. і штрафні санкції у сумі 2326 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, у змісті Акта йдеться про нікчемність угод як безтоварних, стверджується ненадання відповідачем необхідних документів, що, за висновками податкового органу, підтверджує нереальність операцій.

Перевірка була здійснена на підставі пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, норми якого встановлюють, що документальна позапланова перевірка здійснюється, зокрема, якщо за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, які свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Судом першої інстанції встановлено, що Інспекція направляла позивачу запит щодо надання документів і пояснень за операціями із ТОВ «Маркет-Про» та ТОВ «Глобалспецсервіс», на що ТОВ «МБР-Сервіс» було надано відповідь із належними документами.

Суд першої інстанції приходить до висновку, що право на проведення перевірки з підстав ненадання пояснень і документів біло відсутнє.

За правилами пункту 79.2. статті 79 Податкового кодексу України, документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Виконання умов цієї статті надає посадовим особам органу державної податкової служби право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Надіслання рекомендованим листом відповідного наказу вимагає доказів (повідомлення) про його вручення адресату.

Так, суд першої інстанції приходить до висновку, що відсутність доказів отримання належного повідомлення позивачем про перевірку до початку її проведення, свідчить, що висновки про ненадання певних документів є надуманими.

Відповідно Акту перевірки, в якому вбачається, що приводом для перевірки та підставою для твердження про нікчемність угод є опосередковані дані, зокрема Акт ДПІ у Московському районі м. Харкова від 04.04.2012 року № 33/22/37448397 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Маркет-Про» та Акт ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС від 17.09.2012 року № 3764/22-9/37316341 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Глобалспецсервіс». Суд першої інстанції приходить до висновку, що врахування зазначених документів як єдиних доказів є передчасним та помилковим.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «МБР Сервіс» є юридичною особою, зареєстроване Бучанською селищною радою 31 травня 2010 року(а.с.10), має свідоцтво платника податку на додану вартість та перебуває на податковому обліку в Ірпінській ОДПІ за № 239. Тобто є суб'єктом господарської діяльності.

Судом першої інстанції встановлено, що у грудні 2011 року між позивачем та ТОВ «Маркет-Про» укладено договір про надання послуг, а саме - ремонт ДБЖ (джерела безперервного живлення) Eaton PW та модуля віддаленого керування WEB/SNMP, встановлення та налаштування серверу MS SQL з кубами поточної аналітики; створення та оновлення запитів MS SQL від існуючої системи замовника; діагностика ДБЖ 9135-6000 (ремонт плати керування, силового та інтерфейсного модулів).

На час виконання договору, згідно статутних документів наданих позивачу, ТОВ «Маркет-Про» було юридичною особою, зареєстрованою Броварською районною державною адміністрацією 28 грудня 2010 року, мало свідоцтво платника податку на додану вартість (а.с 93, 96).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, щодо підтвердження отримання послуг від ТОВ «Маркет-Про» позивачем свідчать: рахунок на оплату № 586 від 12.12.2011 року (а.с 57, 160), акт надання послуг № 114 від 20.12.2011 року (а.с 56), податкова накладна № 63 від 20.12.2011 року на суму 7846,50 грн. (ПДВ 1307,75грн.); рахунок на оплату № 589 від 14.12.2011 року (а.с 59, 163), акт надання послуг № 115 від 21.12.2011 року (а.с 58, 162), податкова накладна № 64 від 21.12.2011 року на суму 28614,95 грн., у тому числі ПДВ 4769,16грн.(а.с 61, 164), а факт оплати послуг підтверджується випискою із системи «Клієнт-банк»(а.с. 104).

У липні 2012 року між ТОВ «Глобалспецсервіс» та ТОВ «МБР Сервіс» укладено договір № МБ-29-П від 10.07.2012 року щодо здійснення монтажу та збирання обладнання, а саме - трьох комплектів телекомунікаційних шаф(а.с. 50-54).

Відповідно до наданих позивачу на час виконання договору документів, ТОВ «Глобалспецсервіс» було юридичною особою, зареєстрованою Печерською районною в місті Києві державною адміністрацією від 27.09.2010 року та мало свідоцтво платника податку на додану вартість(а.с 94-95).

Як вбачається з матеріалів справи, для підтвердження виконання укладених угод між ТОВ «Глобалспецсервіс» та ТОВ «МБР Сервіс» позивачем надані:

копія договору № МБ-29-П від 10.07.2012 року, Додаток №1 до договору № МБ-29-П від 10.07.2012 року, акт приймання-передачі виконаних робіт від 27.07.2012р. №1(а.с 46), податкова накладна №1601 від 16.07.2012 на суму 6456 грн., у тому числі ПДВ 1076грн. (а.с 47);

акт приймання-передачі виконаних робіт від 30.07.2012 р. № 2(а.с 45), податкова накладна № 3002 від 30.07.2012 на суму 6456 грн., у тому числі ПДВ 1076грн.(а.с 48);

акт приймання-передачі виконаних робіт від 30.07.2012 р. № 3(а.с 44), податкова накладна № 3003 від 30.07.2012 на суму 6456 грн., у тому числі ПДВ 1076грн.(а.с 49).

А факт оплати послуг підтверджується випискою із системи «Клієнт-банк»(а.с. 103).

Також судом першої інстанції встановлено, що позивачем надано копії документів які свідчать про підтвердження використання послуг у своїй господарській діяльності, зокрема у ході виконання робіт по створенню структурованої кабельної системи для ТОВ «Комплекс Інженерінг», обслуговування джерела безперервного живлення для СП ТОВ «КЕРШЕР», розгортанню і супроводу нової програмно-технічної аналітичної системи для ТОВ «Дієса»(а.с. 63-72,91-92,105-146).

Судом першої інстанції встановлено, що угоди із «Маркет-Про» та ТОВ «Глобалспецсервіс» укладено з дотриманням вимог чинного законодавства щодо форми і змісту, також ці угоди є складовими у обсязі основних домовленостей між ТОВ «МБР Сервіс» та ТОВ «Комплекс Інженерінг», між ТОВ «МБР Сервіс» та СП ТОВ «КЕРШЕР», між ТОВ «МБР Сервіс» та ТОВ «Дієса», де позивач є підрядником і які виконані, прийняті, оплачені.

Судом першої інстанції зазначено, що в силу положень статей 185, 187, 198, 200, 201 Податкового кодексу України право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за сукупності таких елементів: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); фактичного здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обов'язкові реквізити).

Суд першої інстанції вірно приходить до висновку, що саме по собі порушення податкового законодавства контрагентами підприємства, у разі дотримання останнім його вимог, не тягне негативних наслідків для такого підприємства.

Також, суд першої інстанції вірно зазначено, що факт визнання правочину нікчемним (недійсним) має наслідком застосування негативних наслідків за цивільним законодавством, а не донарахування податкових зобов'язань.

Так, наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції та навпаки.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, на момент вчинення та виконання господарських договорів ТОВ «Маркет-Про» та ТОВ «Глобалспецсервіс» були належним чином зареєстрованими юридичними особами, мали право укладати правочини, були зареєстровані платниками податку на додану вартість і мали право виписувати податкові накладні.

Відповідно до вимоги статті 18 Закону України №755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», згідно з якою відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо визнання неправомірними нарахування позивачу сум з податку на додану вартість та нарахування штрафних санкцій.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції, що у матеріалах справи відповідачем не надано належних і допустимих доказів, що оскаржуване повідомлення-рішення від 14.11.2012 р. №0001142204 прийнято обґрунтовано, з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що підстави для скасування постанови - відсутні.

Колегія суддів не бере до уваги посилання відповідача в апеляційній скарзі на норми законодавства, які не відносяться до фактичних обставин справи, та не можуть застосовуватись в даному випадку. Доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення, в зв'язку з чим, апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 69, 70, 71, 159, 160, 162, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 березня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: О.М. Ганечко

Судді: Н.М. Літвіна

А.Ю. Коротких

.

Головуючий суддя Ганечко О.М.

Судді: Літвіна Н. М.

Коротких А. Ю.