Постанова № 39657325, 03.07.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/18844/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Літвінова А.В.

Суддя-доповідач: Ганечко О.М.

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 липня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Ганечко О.М.,

суддів: Коротких А.Ю., Літвіної Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства «Бар'єр Безпека Бізнесу» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.01.2014 року у справі за позовом Приватного підприємства «Бар'єр. Безпека Бізнесу» до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.01.2014 року в задоволені позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою задовольнити позов в повному обсязі, посилаючись на незаконність, необ'єктивність, необґрунтованість рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

У засідання учасники процесу не з'явилися, будучи належним чином повідомленими, що не перешкоджає слуханню спірного питання відповідно до вимог ч. 4 ст. 196 КАС України.

Відповідно до ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 41 КАС України, у випадку неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі під час судового розгляду повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не відбувається.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Дарницькому районі Головного управління Міністерства доходів та зборів у місті Києві проведено документальну невиїзну перевірку Приватного підприємства «Бар'єр. Безпека бізнесу» з питань фінансово-господарських взаємовідносин з Приватним підприємством «Промкомплект Україна», Товариством з обмеженою відповідальністю НВП «Новотехніка», Товариством з обмеженою відповідальністю «Ескорт Б'янфест АЕС», Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінктехсервіс».

Перевіркою встановлено порушення Приватним підприємством «Бар'єр. Безпека бізнесу» пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту з податку на додану вартість у сумі 183 883,34 грн.

За наслідками перевірки Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі Головного управління Міністерства доходів та зборів у місті Києві складено акт від 19.09.2013 №1006/26-51-22-01/33882743 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.10.2013 №0004712210, яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 275 825,01 грн., у тому числі: 183 883,34 грн. - основний платіж, 91 941,67 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем було порушено приписи податкового законодавства з огляду на відсутність факту реальності господарських операцій між приватним Підприємством «Бар'єр. Безпека бізнесу» та його контрагентами:

Приватним підприємством «Промкомплект Україна», на підставі договору від 01.09.2011 №5;

Товариством з обмеженою відповідальністю НВП «Новотехніка», на підставі договорів від 01.03.2012 №13-РА та від 01.03.2012 №17-УП;

Товариством з обмеженою відповідальністю «Ескорт Б'янфест АЕС», на підставі договорів від 01.04.2012 №5 та від 01.04.2012 №8;

Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінктехсервіс», на підставі договору від 01.06.2012 №69.

Встановлено, що між Приватним підприємством «Бар'єр. Безпека бізнесу» (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінктехсервіс» (виконавець) було укладено Договір з організації та проведення рекламної акції від 01.06.2012 №69, відповідно до якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується надати послуги з організації та проведення рекламної акції замовнику з розміщення реклами на транспорті виконавця.

На підтвердження умов виконання договору та руху активів в процесі здійснення господарських операцій, Апелянтом до суду першої інстанції було надано копію договору № 69 від 01.06.12 р., податкової накладної № 38 від 30.06.12 р., акту здачі-прийняття робіт № ОУ-0000480 від 30.06.12 р. та виписки з власних банківських рахунків.

Вказані матеріали підтверджують результати виконання робіт за договором, та як наслідок, реальність угоди.

Встановлено, що 01.03.12 р. між Апелянтом (замовником) та TOB «Новотехніка» (виконавцем) було укладено договори № 17-УП стосовно надання поліграфічних послуг та № 13-РА щодо організації та проведення рекламної акції.

Згідно з умовами договору № 17-УП від 01.03.12 р. виконавець за завданням та за рахунок замовника надає послуги з поліграфії у строк, визначений договором.

Відповідно до умов договору № 13-РА від 01.03.12 р. замовник доручає, а виконавець зобов'язується надати послуги з організації та проведення рекламної акції замовника.

На підтвердження умов виконання договорів та руху активів в процесі здійснення господарських операцій, апелянтом надано копії договорів № 17-УП та № 13-РА від 01.03.12 p., податкових накладних № 121 від 29.03.12 р., та № 122 від 31.03.12 p., актів здачі-прийняття робіт № ОУ-0000121 та № ОУ-0000122 та виписки банківських рахунків (Т. 1, а.с. 84-95)

Апелянтом, в обґрунтування реальності проведення господарської операції за даними договорами № 17-УП та № 13-РА від 01.03.12 р., надано поліграфічну рекламну продукцію (флаери), рекламний буклет, які були виготовлені на виконання умов договору надання послуг поліграфії та фотографії автомобілів, які підтверджують дійсне розміщення реклами на автомобілях та виконання умов договору організації та проведення рекламної акції.

Тобто, позивачем було вчинено дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових ресурсів.

Також, як встановлено, 01.04.12 р. між Апелянтом (замовником) та TOB «Ескорт Б'янфест АЕС» (виконавцем) було укладено договори № 5 з монтажу системи охоронної сигналізації та № 8 з технічного обслуговування охоронної сигналізації та відеонагляду.

Згідно з умовами договору № 5 від 01.04.12 р., виконавець приймає на себе зобов'язання надати послуги по монтажу охоронної сигналізації на об'єктах, що належать третім особам, які мають договірні відносини з замовником на монтаж систем охоронної сигналізації.

Відповідно до умов договору № 8 від 01.04.12 р., виконавець приймає на себе зобов'язання надати послуги технічного обслуговування працездатного налагодженого устаткування охоронної сигналізації, відеоспостереження, змонтованого на об'єкті замовника.

На підтвердження умов виконання договорів та руху активів в процесі здійснення господарських операцій, позивачем було надано копії договорів № 5 та № 8 від 01.04.12 р. з додатком, податкових накладних № 111 та № 112 від 30.04.12 p., актів здачі-прийняття робіт № БФ-0000111 та № БФ-0000112 від 30.04.12 р. та виписки банківських рахунків (Т. 1. а.с. 96-110).

Також, 01.09.11 р. між Апелянтом (замовником) та ПП «Промкомплект Україна» (виконавцем) укладено договори № 15-МО стосовно монтажу системи охоронної сигналізації та № 5 про надання послуг з технічного обслуговування охоронно-пожежної сигналізації та відеонагляду.

Згідно з умовами договору № 15-МО від 01.09.11 р., виконавець приймає на себе зобов'язання надати послуги з технічного обслуговування працездатного та налагодженого устаткування охоронної та пожежної сигналізації, відеоспостереження, змонтованого на об'єкті замовника.

Відповідно до умов договору № 5 від 01.09.11 р., виконавець приймає на себе зобов'язання надати послуги по монтажу охоронної сигналізації на об'єктах, що належать третім особам, які мають договірні відносини з замовником на монтаж систем охоронної сигналізації.

На підтвердження умов виконання договорів та руху активів в процесі здійснення господарських операцій, позивачем було надано копії договорів № 15-МО та № 5 з додатком від 01.09.11 p., податкові накладні № 109 та № 110 від 31.03.12 p., акти здачі-прийняття робіт № ОУ-0000109 та № ОУ-0000110, і виписки банківських рахунків (Т. 1, а.с. 69-83).

Апелянтом, в якості доказів, було надано копії договорів, які відображають факти надання ним послуг третім особам (зокрема монтажу охоронних систем, їх технічне обслуговування). (Т.2, а.с. 19-177).

Дані договори, підтверджують реальність договорів і фінансово-господарських відносин між позивачем та TOB «Ескорт Б'янфест АЕС» і ПП «Промкомплект Україна», які є його контрагентами і надають послуги з монтажу та обслуговування охоронних систем третім особам, тим, із якими у позивача укладено договори на надання послуг з пультової охорони об'єкту та послуг спостереження за станом тривожної сигналізації.

Правовідносини за спірними правочинами в повній мірі відображені в бухгалтерському та податковому обліку позивача.

Тобто, позивачем було вчинено дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових ресурсів.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів приходить до висновку, що між Позивачем та його контрагентами були проведені господарські операції відповідно, до умов чинного законодавства, реальність яких підтверджується належним чином оформленими первинними документами.

Крім того, колегія суддів зазначає, що на час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин контрагенти позивача мали дійсне Свідоцтво платника податку на додану вартість, були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів приходить до висновку, що між Позивачем та його контрагентами були проведені господарські операції відповідно, до умов чинного законодавства, реальність яких підтверджується належним чином оформленими первинними документами.

На думку колегії суддів єдиною підставою для формування платником податків права на отримання податкового кредиту є дослідження реальності господарських операцій та належне їх оформлення первинними документами.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України - право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно до п. п. 7.4.1 п. 7.4 ст.7 3акону України «Про податок на додану вартість» - податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації .

Відповідно до п. п. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 3акону - не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт ( послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт( послуг).

Відповідно до п. п. 7.7.1 п. 7.7 Закону - сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Відповідно ж до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» - підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Господарська операція згідно зі ст. 1 названого Закону - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, з наведених законодавчих приписів вбачається, що наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податків. При цьому господарські операції мають бути відображені в податковому обліку відповідно до їх реального змісту.

Зокрема, не може визнаватися право платника ПДВ на податковий кредит у тому разі, якщо відповідні товари ним реально не придбавалися, або якщо витрати на таке придбання реально не понесені тощо.

Отже, з наведених законодавчих приписів вбачається, що наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податків. При цьому господарські операції мають бути відображені в податковому обліку відповідно до їх реального змісту та відповідати господарській меті підприємства.

Зокрема, не може визнаватися право платника ПДВ на податковий кредит у тому разі, якщо відповідні товари ним реально не придбавалися, або якщо витрати на таке придбання реально не понесені тощо.

Між тим, як зазначалося вище, реальність спірних господарських операцій підтверджується належним чином оформленими документами.

Відповідно до ст. 18 Закону - якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02 червня 2011 року з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Отже, суд першої інстанції неналежним чином дослідив реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування, добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення від 23.10.2013 №0004712210, винесено Державною податковою інспекцією з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки позивач сформував податковий кредит на підставі належно оформлених (у повній відповідності з вимогами ПК України) податкових накладних.

А тому, постанова суду першої інстанції не відповідає нормам матеріального права, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, викладені у зазначеній постанові, у зв'язку з чим є підстави для скасуваня постанови з постановленням нової постанови про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195,196,197,198,202,205,207,212,254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Бар'єр Безпека Бізнесу» - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.01.2014 року скасувати та постановити нову, якою позов Приватного підприємства «Бар'єр. Безпека Бізнесу» до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення від 23.10.2013 №0004712210.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: О.М.Ганечко

Судді: А.Ю.Коротких

Н.М. Літвіна

Повний текст постанови виготовлений 04.07.2014 року.

Головуючий суддя Ганечко О.М.

Судді: Коротких А. Ю.

Літвіна Н. М.