Ухвала суду № 39657323, 03.07.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/4551/14 Головуючий у 1-й інстанції: Дегтярьової О.В. Суддя-доповідач: Ганечко О.М.

У Х В А Л А

Іменем України

03 липня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Ганечко О.М.,

суддів: Коротких А.Ю., Літвіної Н.М.,

при секретарі Біднячук Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.05.2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.05.2014 року в задоволені позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою задовольнити позов в повному обсязі, посилаючись на незаконність, необ'єктивність, необґрунтованість рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Представник апелянта підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити. Постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову, якою задовольнити позов в повному обсязі.

Представник відповідача заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив залишити постанову суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України - за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Як вбачається з матеріалів справи, 04 березня 2014 року працівником ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві була проведена камеральна перевірка даних, задекларованих ТОВ «Віейбі Лізинг» (ідентифікаційний код 33880354) у податковій звітності з податку на додану вартість за звітний період листопад 2013 року (податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2013 року (вх. 19.12.2014р. № 9081950203) з додатками до неї), за результатами якої складений Акт від 04.03.2014р. № 3/22-08-84/33880354 (далі - Акт камеральної перевірки).

За результатами проведення камеральної перевірки встановлено порушення ТОВ «ВіЕйБі Лізинг» норм п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України), а саме - завищення податкового кредиту за звітний період листопад 2013 року на суму 26 007, 67 грн., що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість на аналогічну суму.

Зокрема, в ході проведеної перевірки виявлено, що ТОВ «ВіЕйБі Лізинг» включило до складу податкового кредиту за листопад 2013 року суму податку на додану вартість у розмірі 26 007, 67 грн. по податковій накладній від 16.10.2013р. № 264, виписаної контрагентом-продавцем АТ «Київське автотранспортне підприємство «Укрпродконтракт» (ідентифікаційний код 5415608), яка натомість не була внесена до Єдиного державного реєстру податкових накладних (зареєстрована в такому Реєстрі).

ТОВ «ВіЕйБі Лізинг» подало до податкового органу Заяву про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному державному реєстрі податкових накладних)(Додаток 8).

Внаслідок виявлення зазначеного порушення податкового законодавства, 19 березня 2014 року ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві на підставі вказаного Акта камеральної перевірки прийняла спірне податкове повідомлення-рішення № 000464/22-08 (форми «Р»), яким згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до п. 76.1 ст. 76 цього Кодексу, за порушення вимог п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, збільшила ТОВ «ВіЕйБі Лізинг» суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 32 510, 00 грн., в тому числі 26 008, 00 грн. - основний платіж, 6 502, 00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

19 березня 2014 року, не погоджуючись з результатами камеральної перевірки, позивач надіслав на адресу податкової інспекції письмові заперечення від 19.03.2014р. № 523 на висновки вказаного Акта перевірки з обґрунтуванням своєї позиції та додатковими документами

Своїм листом від 27.03.2014р. № 2633/10/26-59-22-08 відповідач залишив висновки Акта камеральної перевірки без змін, а заперечення підприємства - без задоволення.

В ході судового розгляду встановлено, що між ТОВ «ВіЕйБі Лізинг» (Покупець) та ПАТ «Київське автотранспортне підприємство «Укрпродконтракт» (Продавець) 15 жовтня 2013 року був укладений письмовий договір за № 101249. За умовами вказаного Договору Продавець зобов'язується передати, а Покупець прийняти та оплатити на умовах визначених цим Договором вартість нового автомобіля марки «Пежо».

На підтвердження виконання Сторонами своїх договірних зобов'язань (передачі товару та оплати його вартості) позивач надав до суду копії наступних документів: самого договору від 15.10.2013р. № 101249; видаткової накладної від 17.10.2013р. № 13428 на суму 156 046, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 26 007, 67 грн.); податкової накладної від 16.10.2013р. № 264 на суму 156 046, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 26 007, 67 грн.); платіжного доручення від 16.10.2013р. № 1136 на оплату автомобіля згідно вказаного договору незвіреного банком, виписки по особовому рахунку в банку за 16.10.2013р. незавіреної банком (роздруківка з бази Клієнт-банк).

Сума податку на додану вартість у розмірі 26 007, 67 грн. по податковій накладній від 16.10.2013р. № 264 була повністю віднесена ТОВ «ВіЕйБі Лізинг» до складу податкового кредиту за завітний період листопад 2013 року та відображена ним у своїй податковій декларації з податку на додану вартість за листопад 2013 року.

З підстави не здійснення названим вище контрагентом-продавцем реєстрації податкової накладної від 16.10.2013р. № 264 в Єдиному реєстрі податкових накладних, ТОВ «ВіЕйБі Лізинг» 19 грудня 2013 року направила до податкового органу електрону Заяву про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному державному реєстрі податкових накладних)(Додаток 8 до Податкової декларації з податку на додану вартість), в якій повідомила ДПІ про допущення ПАТ «Київське автотранспортне підприємство «Укрпродконтракт» (індивідуальний податковий номер 054156026508) порушення порядку реєстрації податкової накладної у відповідному Реєстрі. Дана Заява була отримання ДПІ 20 грудня 2013 року, що засвідчується наявною в матеріалах справи квитанцією № 2.

В цей же день підприємство подало до канцелярії ДПІ письмову скаргу від 19.12.2013р. № 3101, в якій продублювало інформацію про виписку названим контрагентом податкової накладної від 16.10.2013р. № 264 з порушенням порядку заповнення та порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, з доданої до неї копією зазначеної податкової накладної, та без надання жодних інших первинних і розрахункових документів по господарській операції.

При цьому будь-яких документальних доказів про подання до податкової інспекції копій первинних і розрахункових документів (окрім самої податкової накладної) до моменту проведення камеральної перевірки позивач суду не пред'явив.

Лише 19 березня 2014 року, позивач подав до канцелярії ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві згадані вище письмові заперечення від 19.03.2014р. № 523 із доданими до них копіями первинних і розрахункових документів (що перелічені вище, окрім договору) по господарським відносинам з ПАТ «Київське автотранспортне підприємство «Укрпродконтракт».

У відповідь на заперечення, ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві своїм листом від 27.03.2014р. № 2633/10/26-59-22-08 повідомила позивача про те, що висновки Акта камеральної перевірки відповідають вимогам чинного законодавства, оскільки ТОВ «ВіЕйБі Лізинг» мало право подати заяву про відмову постачальника надати податкову накладну (Додаток 8 до Декларації) в жовтні 2013 року, тобто у відповідності до правил визначених нормою п. 201.10 ст. 201 ПК України у звітному податковому періоді. Разом з тим, подаючи разом із податковою декларацією з ПДВ за звітний період листопад 2013 року вказану Заяву про відмову постачальника надати податкову накладну підприємство допустило порушення вимог пп. 4.6.3 п. 4.6 розд. V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011р. № 1492, затвердженого в Міністерстві юстиції України 20 грудня 2011 року № 1490/20228, що призвело до неправомірного використання податкової накладної від 16.10.2013р. № 264 на суму податку 26 007, 67 грн. - незареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Разом з тим, не приймаються до уваги посилання позивача на те, що висновки камеральної перевірки ґрунтуються лише на обмеженні права позивача на включення до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість з податкової накладної виписаної за попередній звітний період, оскільки, з тексту Акта камеральної перевірки не вбачається, що дана правова позиція була покладена в основу кваліфікації виявленого правопорушення, а також з наявних матеріалів справи вбачається, що ТОВ «ВіЕйБі Лізинг» копії первинних і розрахункових документів на підтвердження правомірності формування податкового кредиту в сумі 26 007, 67 грн. були фактично надані після закінчення граничного терміну подання податкової звітності з податку на додану вартість за листопад 2013 року, до якої була додана Заява (Додаток 8 до Податкової декларації).

Крім того, відповідачем не було надано суду документальних доказів проведення ДПІ документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань дотримання ним податкового законодавства (в т.ч. по податку на додану вартість) при фінансово-господарських відносинах з ПАТ «Київське автотранспортне підприємство «Укрпродконтракт» за жовтень 2013 року. Сама по собі реальність господарської операції з придбання товарів між ТОВ «ВіЕйБі Лізинг» і ПАТ «Київське автотранспортне підприємство «Укрпродконтракт», правомірність та достовірність первинних документів, що були оформлені на виконання Договору від 15.10.2013р. № 101249, та декларуванням останнім суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість у розмірі 26 007, 67 грн. у податковій звітності з цього податку за відповідний звітний період наразі - не заперечуються.

Відомості про проведення реєстрації спірної податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових у суду відсутні.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 4 Податкового кодексу України (далі - ПК України), «податковий кредит» - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Порядок формування податкового кредиту, підстави його виникнення та порядок визначення сум податку на додану вартість, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, встановлені ст. 198 ПК України.

Пунктом 198.1 ст. 198 цього Кодексу, визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України, визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 200.1 ст. 200 ПК України, передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При цьому, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом, а при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п. 200.1, 200.2 ст. 200 цього Кодексу).

За змістом п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Проте у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

За приписами п. 201.1 ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити.

У відповідності до п. 201.4 ст. 201 ПК України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 ПК України).

З огляду на викладені норми ПК України суд звертає увагу на існування декількох підстав для формування податкового кредиту, а саме - наявність у платника податку - покупця - належно оформленої податкової накладної, сплата грошових коштів контрагенту в сумі, визначеній у податковій накладній, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника податку на додану вартість виникає право на податковий кредит.

Пунктом 201.2 ст. 201 ПК України, також встановлено, що форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби. З урахуванням цього форма податкової накладної та порядок її заповнення затверджені наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011р. № 1379.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг та є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.4, 201.6 ст. 201 ПК України).

Одночасно порядок видачі податкових накладних регламентовано п. 201.10 ст. 201 ПК України, відповідно до якого, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку-продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (абз. 2 п. 201.10 ст. 201 ПК України).

При цьому п. 11 підрозд. 2 розд. ХХ «Перехідних положень» ПК України передбачено, що реєстрація податкових накладних платниками податку на додану вартість - продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується для платників цього податку, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить: понад 1 мільйон гривень - з 1 січня 2011 року; понад 500 тисяч гривень - з 1 квітня 2011 року; понад 100 тисяч гривень - з 1 липня 2011 року; понад 10 тисяч гривень - з 1 січня 2012 року.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня (абз. 3 п. 201.10 ст. 201 ПК України).

Відповідно до абз. 4 - 8 п. 201.10 ст. 201 цього Кодексу, датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до Державної податкової адміністрації України є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше двадцяти календарних днів, наступних за датою їх виписки.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Так, зокрема, на виконання зазначеної норми податкового законодавства, постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010р. № 1246 затверджено Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних (далі - Порядок № 1246), який визначає механізм внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до неї, до Єдиного реєстру податкових накладних платників податку на додану вартість-продавців товарів (послуг), звіряння даних, що містяться у виданих платникам такого податку-покупцям товарів (послуг) податковій накладній та розрахунку коригування з відомостями, які містяться у Реєстрі.

Подання податкової накладної та/або розрахунку коригування Державній податковій службі в електронній формі здійснюється відповідно до Порядку підготовки і подання податкових документів в електронній формі засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженого Державною податковою службою.

Внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування, до Реєстру (далі - реєстрація) здійснюється шляхом подання протягом операційного дня зазначених документів в електронній формі Державній податковій службі з використанням електронного цифрового підпису та внесення відповідних відомостей до Реєстру. Операційний день триває з 0 до 23-ї години. Якщо продавець складає розрахунок коригування до податкової накладної, що підлягає реєстрації, до Реєстру в обов'язковому порядку вносяться також відомості, що містяться у такому розрахунку.

Пунктом 13 Порядку № 1246, передбачено, що з метою отримання інформації, що міститься у Реєстрі, покупець складає запит за допомогою спеціалізованого програмного забезпечення в електронному вигляді у форматі (відповідно до стандарту), затвердженому Державною податковою службою, та надсилає його засобами телекомунікаційного зв'язку Державній податковій службі.

Тобто, оскільки законодавець на пряму пов'язує право платника податків-покупця на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту з наявністю факту реєстрації платником податку-продавцем товарів податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, то суд дійшов до висновку, що саме платник податку-покупець, наділений не лише правом, а й обов'язком щодо перевірки отриманих податкових накладних на відповідність їх законодавчим нормам.

З метою врегулювання даних правовідносин, для покупця передбачено також право звернутись до податкового органу зі скаргою на контрагента, у випадку нереєстрації податкової накладної, що надасть право на включення суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Так, у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг, або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг. Надходження такої заяви із скаргою є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією (абз. 11 - 12 п. 201.10 ст. 201 ПК України).

Таким чином, подання заяви зі скаргою на постачальника (постачальників) за формою, наведеною у додатку 8 до податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011р. № 1492, в тому числі за наявності певних додатків до неї, надає покупцю право відобразити сплачену суму у податковому кредиті з податку на додану вартість.

В силу норм абз. 9 і 10 п. 201.10 ст. 201 ПК України, відсутність факту реєстрації платником податку-продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення органами державної податкової служби документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

Разом з тим, суд не приймає до уваги посилання позивача на те, що висновки камеральної перевірки ґрунтуються лише на обмеженні права позивача на включення до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість з податкової накладної виписаної за попередній звітний період. Оскільки, по-перше, з тексту самого Акта камеральної перевірки не вбачається, що дана правова позиція була покладена в основу кваліфікації виявленого правопорушення, по-друге, з наявних матеріалів справи вбачається, що ТОВ «ВіЕйБі Лізинг» копії первинних і розрахункових документів на підтвердження правомірності формування податкового кредиту в сумі 26 007, 67 грн. були фактично надані після закінчення граничного терміну подання податкової звітності з податку на додану вартість за листопад 2013 року, до якої була додана Заява (Додаток 8 до Податкової декларації).

Враховуючи викладене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що на момент проведення камеральної перевірки ТОВ «ВіЕйБі Лізинг» та складання Акта від 04.03.2014р. № 3/22-08-84/33880354, Товариством було допущено порушення процедури подання заяви із скаргою на постачальника, а саме: у строк для подання податкової звітності з податку на додану вартість за звітний період листопад 2013 року була подана лише Заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному державному реєстрі податкових накладних)(Додаток 8 до податкової декларації з податку на додану вартість) та письмова скарга з копією незареєстрованої в Реєстрі податковою накладною, однак без надання інших первинних документів та, зокрема, жодних розрахункових документів.

При цьому жодних документально та нормативно обґрунтованих пояснень (письмових чи усних) з питання наявності причин, що перешкоджали Товариству виконати вимоги п. 201.10 ст. 201 ПК України представники позивача суду не надали.

З огляду на встановлення факту допущення позивачем порушення норми п. 201.10 ст. 201 ПК України, не враховуються посилання позивача на прийняття відповідачем спірного податкового повідомлення-рішення без дотримання процедури, визначеної п. 86.8 ст. 86 ПК України (тобто до моменту розгляду заперечень платника податків на висновки акта перевірки), оскільки матеріали справи не спростовують факт вчинення самого порушення.

Згідно з п. 123.1 ст.123 ПК України, у разі, якщо контролюючий орган самостійно визначає суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що податкове повідомлення-рішення від 19.03.2014р. № 000464/22-08 винесено Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві відповідно до вимог чинного законодавства, оскільки у позивача були відсутні підстави на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту за податковими накладними, які не зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

За таких обставин, апеляційна скарга є необґрунтованою, її доводи не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому у її задоволенні необхідно відмовити, а рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг» - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.05.2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: О.М. Ганечко

Судді: А.Ю. Коротких

Н.М. Літвіна

Повний текст ухвали виготовлений 04.07.2014 року.

.

Головуючий суддя Ганечко О.М.

Судді: Коротких А. Ю.

Літвіна Н. М.