Ухвала суду № 39656226, 01.07.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"01" липня 2014 р. м. Київ К/800/18741/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Вербицької О.В., Муравйова О.В.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Індіго груп»

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2014 року

у справі №820/6330/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Індіго груп» (надалі - ТОВ «Індіго груп»)

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (надалі - ДПІ у Дзержинському районі м.Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області)

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

У липні 2013 року позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому поставлено питання про скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Дзержинському районі м.Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області №0000302201 від 22 січня 2013 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2013 року позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дзержинському районі м.Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області №0000302201 від 22 січня 2013 року.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2014 року рішення суду першої інстанції скасовано та прийняте нове, яким у задоволені позову відмовлено.

Не погодившись з висновками суду апеляційної інстанції, позивач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, податковим органом проведено позапланову документальну невиїзну перевірку ТОВ "Індіго Груп" з питань перевірки відомостей взаємовідносин з ПП "Рескомп" за період грудень 2011 року, з ТОВ "ТВО "Східбуд" за період жовтень 2011 року.

За підсумками перевірки складено акт №6024/2305/35408021 від 29 грудня 2012 року, в якому зазначено порушення позивачем вимог п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.4 ст.201 Податкового кодексу України, внаслідок чого підприємством занижено податок на додану вартість, а також пп.138.1.1 п.138.1, п.138.2, пп.138.5.1 п.138.5 ст.138, п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято спірне податкове повідомлення-рішення.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції цілком вірно та обґрунтовано виходив з наступного.

Так, в силу приписів пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

- придбання або виготовлення товарів, у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України, та послуг;

- придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України, у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності;

- отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

- ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За змістом п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В свою чергу п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України визначає, що платник податку зобов'язаний надати на покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, в якій зазначаються в окремих рядках певні обов'язкові реквізити.

У відповідності до п.201.4 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Положення п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України передбачають, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

З наведеного вбачається, що підставами для формування податкового кредиту є, зокрема, наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника податку на додану вартість виникає право на податковий кредит.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Дане положення врегульоване ч.1 Закону України « Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Отже, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Тобто, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку. Таким чином, документи, у тому числі договори, накладні, рахунки тощо, мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що на підтвердження взаємовідносин ТОВ "Індіго Груп" із ПП "Рескомп" позивачем були надані копії договору поставки №26/12-ПИ від 26 грудня 2011 року, видаткової накладної №Р-0000002 від 26 грудня 2011 року, податкової накладної №12 від 26 грудня 2011 року, рахунку-фактури №Р-00000003 від 26 грудня 2011 року на суму 69750,00грн. та товарно - транспортні накладні.

Позивач стверджує, що в подальшому, придбані товари були використані ТОВ "Індіго Груп" під час виконання робіт на замовлення ТОВ "Променергобуд Україна", на підтвердження чого позивачем було надано копії договору субпідряду №509/К від 05 вересня 2011 року на виконання робіт з реконструкції вул.Горького в м.Києві, довідки про вартість виконаних будівельних робіт за грудень 2011 року, акту №1 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2011 року, відомості ресурсів до акту приймання №1 за грудень 2011 року, розрахунку прямих витрат та загальновиробничих затрат до акту №1 за грудень 2011 року, розрахунку загальновиробничих витрат №1-2 в складі договірної ціни №1/12, розрахунків №5, 6, податкові накладні №45 від 28 грудня 2011 року, №43 від 26 грудня 2011 року, платіжних доручень №1475 від 26 грудня 2011 року, №1507 від 28 грудня 2011 року.

Поряд з наведеним, судом апеляційної інстанції встановлено, що копію договору купівлі-продажу №26/12-ПИ від 26.12.2011р. було надано представником позивача лише під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції.

При цьому, як вбачається зі змісту акту перевірки №6024/2305/35408021 від 29.12.2012р., вказаного договору до перевірки ТОВ «Індіго Груп» не було надано, а був наданий договір на подальше оприбуткування отриманого від ПП «Рескомп» товару.

У відповідності до п.85.2 ст.85 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний надати посадовим особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки.

Згідно абз.1 п.44.6 ст.44 Податкового кодексу України у разі, якщо до закінчення перевірки або у терміни визначені законодавством платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складання такої звітності.

Таким чином, договір купівлі-продажу №26/12-ПИ від 26 грудня 2011 року, який був наданий позивачем лише під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, але не наданий до податкового органу під час проведення перевірки, не є допустимим доказом по справі.

Крім того, взаємовідносини між ТОВ "Індіго Груп" та ПП "Рескомп" здійснювалися на підставі рахунку-фактури.

Згідно податкової накладної №12 від 26 грудня 2011 року у графі "Вид цивільно-правового договору" вказано - договір купівлі-продажу №26/12-ПИ від 26 грудня 2011 року, в той час як у рахунку-фактурі у графі "підстава" вказано - підстава не зазначена. Також, у видатковій накладній в графі "підстава" зазначено - рахунок-фактура №Р-00000003 від 26 грудня 2011року.

Дані розбіжності свідчать про неналежне оформлення первинних документів по взаємовідносинам ТОВ "Індіго Груп" із ПП "Рескомп", та ставлять під сумнів реальність господарської операції між ними. До того ж у рахунку-фактури та видаткової накладної, у графі "умова продажу" зазначених документів зазначено "безготівковий розрахунок".

Натомість позивачем не було надано жодних доказів проведення розрахунку між ПП "Рескомп" та ТОВ "Індіго Груп".

Поряд з цим, колегією суддів апеляційної інстанції зазначено, що позивачем були надані копії товарно-транспортних накладних, згідно з якими автопідприємством ТОВ "Гранум Груп" здійснено перевезення та вантажно-розвантажувальні операції зазначеного вантажу. Отже, придбаний ТОВ "Індіго Груп" від продавця ПП "Рескомп" доставлено до місця фактичного використання товару (піску) - будівельного майданчика, а саме до м.Київ, без зберігання товару в складських приміщеннях позивача.

Однак, у вказаних товарно-транспортні накладних у графі "Пункт розвантаження" дійсно зазначено м.Київ, вул.Горького, проте, в графі пункт навантаження" зазначено м.Харків, в той час як ПП "Рескомп", як вбачається з матеріалів справи, знаходиться у м.Дніпропетровську по вул.Більшовицькій, 1-а.

Тобто, з даних товарно-транспортних накладних вбачається факт перевезення товару з м.Харків для подальшого виконання робіт на замовлення ТОВ "Променергобуд Україна", однак, вони не свідчать про фактичну доставку товару від ПП "Рескомп" до ТОВ "Індіго Груп" або від ПП "Рескомп" до місця виконання робіт у м. Київ. Проте, інших документів на підтвердження транспортування товару від ПП "Рескомп" до ТОВ "Індіго Груп" позивачем так і не було надано.

Окрім того, видаткова накладна не містить жодних даних про особу, яка ставила підпис про прийняття товарно-матеріальних цінностей, копії довіреності, виписаної від імені ТОВ "Індіго Груп" на отримання товарно-матеріальних цінностей.

Таким чином, судом апеляційної інстанції вірно зазначено, що в даному випадку не вбачається реальних змін майнового стану платника податків ТОВ "Індіго Груп", які є визначальною ознакою господарської операції.

На підтвердження взаємовідносин ТОВ "Індіго Груп" та ТОВ "ТВО "Східбуд", позивачем було надано до матеріалів справи копію договору купівлі-продажу №01/09-ПИ від 01 вересня 2011 року, згідно якого продавець (ТОВ "ТВО "Східбуд") зобов'язується передати у власність покупця (ТОВ "Індіго Груп") товар згідно переліків, що закріплені в рахунках-фактурах, а покупець - оплатити та прийняти товар на умовах даного договору. Також, на підтвердження здійснення вказаної господарської операції позивачем були надані рахунок-фактура №СХІ-002587 від 31 жовтня 2011 року, видаткова накладна №СХІ-000257 від 03 жовтня 2011 року, податкова накладна №21 від 03 жовтня 2011 року, платіжне доручення №4 від 22 травня 2012 року.

Колегією суддів апеляційної інстанції вірно зауважено, що відповідно до п.2.4 Договору купівлі-продажу №01/09-ПИ від 01 вересня 2011 року, покупець (ТОВ "Індіго Груп") проводить 100% оплату товару протягом 50-ти банківських днів з дня отримання товару.

Так, згідно видаткової накладної №СХІ-000257 від 03 жовтня 2011 року, ТОВ "Індіго Груп" отримано товар 03 жовтня 2011 року, однак, розрахунок за поставлений товар згідно платіжного доручення №4, було здійснено 22 травня 2012 року, що є порушенням умов вказаного договору купівлі-продажу.

У відповідності до п.3.1 договору купівлі-продажу №01/09-ПИ від 01 вересня 2011 року поставка товару здійснюється самовивозом. При цьому, позивачем не були надані документи, що підтверджують транспортування товару (товарно-транспортні накладні, дорожні листи) від продавця до покупця.

Також, по взаємовідносинах ТОВ "Індіго Груп" із ТОВ "ТВО "Східбуд" позивачем було надано копію договору поставки №03/10-ПІ від 03 жовтня 2011 року, згідно з умовами якого постачальник (ТОВ "ТВО "Східбуд") зобов'язується передати у власність покупця (ТОВ "Індіго Груп") товар в асортименті, кількості, за цінами та на умовах відповідно до специфікацій та/або виставлених рахунків-фактур, що додаються до цього договору та є його невід'ємними частинами, а покупець - оплатити та прийняти товар на умовах даного договору.

На підтвердження здійснення вказаної господарської операції позивачем були надані рахунок-фактура №СХІ-002753 від 31 жовтня 2011 року, видаткової накладної №СХІ-000278 від 31 жовтня 2011 року, податкової накладної №601 від 31 жовтня 2011 року, платіжного доручення №32 від 11 липня 2012 року.

Судом апеляційної інстанції вірно зауважено, що з наявних в матеріалах справи копій рахунку-фактури та видаткової накладної неможливо встановити осіб, які ставили підписи про відвантаження та прийняття товарно-матеріальних цінностей. Довіреностей на отримання товару від ТОВ "ТВО "Східбуд" позивачем не було надано. Також, позивачем не були надані документи, що підтверджують транспортування товару (товарно-транспортні накладні, дорожні листи) від продавця до покупця.

Поряд з цим, судом апеляційної інстанції встановлено, що 03 жовтня 2011 року позивач та ТОВ "ТВО "Східбуд" уклали договір поставки №01/10-ПІ. На підтвердження здійснення даної господарської операції позивачем були надані рахунок-фактура №10/10-1 від 10 жовтня 2011 року, видаткова накладна №10/10-1 від 10 жовтня 2011 року, податкова накладна №175 від 10 жовтня 2011 року, платіжні доручення №46 від 26 грудня 2011 року, №48 від 27 грудня 2011 року, №49 від 28 грудня 2011 та №1 від 06 квітня 2012 року.

Проте, з наявної в матеріалах справи копії видаткової накладної не вбачається, яка саме особа поставила підпис про отримання вказаних у накладній товарно-матеріальних цінностей; довіреності або витягу з журналу реєстрації довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей позивачем так і не було надано.

Також, виходячи зі змісту копії договору на надання транспортних послуг з доставки вантажу №03/10-П від 03 жовтня 2011 року, укладеного між ТОВ "Індіго Груп" та ТОВ "ТВО "Східбуд", виконавець (ТОВ "ТВО "Східбуд") за заявкою замовника (ТОВ "Індіго Груп") організовує транспортно-експедиторські послуги, здійснює автоперевезення, надає експедиторські послуги. Замовник приймає і оплачує надані послуги виконавцеві. На підтвердження здійснення вказаної господарської операції позивачем були надані акт №СХІ-901533 здачі-прийняття робіт від 31 жовтня 2011 року, податкова накладна №612 від 31 жовтня 2011 року, платіжне доручення №32 від 11 липня 2012 року та товарно-транспортних накладних. В свою чергу акт здачі-прийнятті (надання послуг) №СХІ-901533 не містить даних про осіб, які приймали участь в здійсненні господарської операції.

Зі змісту товарно - транспортних накладних встановлено, що у графі "з вантажем слідують документи" - зазначена видаткова накладна №10/10-1 від 10 жовтня 2011 року. Продукція (товар), що перевозилась згідно з вказаними товарно-транспортними накладними є пісок природний рядовий, будівельні матеріали, відсів гранітний. Зі змісту даної видаткової накладної, на підставі якої ТОВ "Індіго Груп" придбало у ТОВ "ТВО "Східбуд" товар, судом апеляційної інстанції встановлено, що вказаний у товарно-транспортних накладних товар (пісок природний рядовий, будівельні матеріали, відсів гранітний) не входить до переліку товарів, відвантажених згідно зазначеної видаткової накладної.

Крім того, виписані ТОВ "ТВО "Східбуд" товарно-транспортні накладні не містять даних про осіб, які виступали від імені вантажовідправника, вантажоодержувача та автотранспортного підприємства у спірних господарських операціях, а також не містять підпису водія-експедитора.

Отже, позивачем так і не було надано до суду належним чином оформлені первинні документи, які б підтверджували реальність здійснення вказаної господарського операції за договором №03/10-П від 03 жовтня 2011 року.

Окрім цього, товар, придбаний ТОВ "Індіго Груп" у ТОВ "ТВО "Східбуд" відповідно до договору купівлі-продажу №01/09-ПИ від 01 вересня 2011 року, договору поставки №03/10-ПІ від 03 жовтня 2011 року, договору поставки №01/10-ПІ від 10 жовтня 2011 року в подальшому використано ТОВ "Індіго Груп" під час виконання робіт на замовлення Крисинської сільської ради Богодухівського району Харківської області. Фізичне переміщення товару відбувалось відповідно до товарно-транспортних накладних. Придбаний товар доставлено до с.Максимівка Богодухівського району Харківської області, де товар зберігався відповідно до договору про зберігання №01/12-10-26 від 01 грудня 2010 року, укладеного між ТОВ "Індіго Груп" та ФОП ОСОБА_1

Між Крисинською сільською радою Богодухівського району Харківської області та ТОВ "Індіго Груп" було укладено договір №11/07-28 від 28 липня 2011 року про виконання робіт (реконструкція будівлі школи під дитячий виховний заклад в с.Крисине по вул.Центральній, б.37-А). На підтвердження здійснення робіт за даним договором ТОВ "Індіго Груп" було надано довідку про вартість виконаних будівельних робіт за грудень 2011 року, договірну ціну, локальні кошториси, акт виконаних робіт, розрахунок прямих витрат та загальновиробничих затрат, податкову накладну №48 від 30 грудня 2011 року, платіжне доручення №U629477 від 05 квітня 2012 року.

З договором №03-10/ПІ від 03 жовтня 2011 року позивачеві надавались послуги з перевезення товарів, придбаних ТОВ "Індіго Груп" у ТОВ "ТВО "Східбуд" за договором 01/10-ПИ від 03 жовтня 2011 року. З наявних у матеріалах справи копій товарно-транспортних накладних вбачається, що пунктом розвантаження у них дійсно зазначено: Харківська область, Богодухівський район, с.Максимівка, вул.Харківська, б.1-А, у графі "пункт навантаження" вказано м.Харків, пр.Постишева. Однак, згідно первинних документів, виписаних від імені ТОВ "ТВО "Східбуд", останнє знаходиться за адресою: м.Харків, пр.Леніна, б.22-А.

Жодних пояснень з приводу розбіжностей між місцезнаходженням постачальника ТОВ "ТВО "Східбуд" та пунктом навантаження, зазначеним у товарно-транспортних накладних, позивача так і не було надано.

До того ж, в матеріалах справи наявні також копії товарно-транспортних накладних, у яких вантажовідправником та автоперевізником вказано ТОВ "ТВО "Східбуд", зі змісту яких встановлено, що у графі "пункт навантаження" - зазначено м.Харків, а в графі "пункт розвантаження " зазначено - Харківська область, с.Комунар, вул.Миру, 1, або м.Київ, вул.Горького.

В свою чергу, з товарно-транспортної накладної №СХІ-000257 від 03 жовтня 2011 року, де у графі "з вантажем слідують документи" - зазначено номер видаткової накладної №СХІ-000257, яка надана представником позивача на підтвердження виконання договору поставки №01/09-ПИ, пунктом розвантаження вказано "Харківська область, с.Комунар, вул.Миру, 1". У графі "з вантажем слідують документи" товарно-транспортних накладних №СХІ-000278 від 31 жовтня 2011 року, 01 листопада 2011 року, СХІ-000278/5 від 07 листопада 2011 року, №СХІ-000278/4 від 04 листопада 2011 року, №СХІ-000278/3 від 03 листопада 2011 року, №СХІ-000278/2 від 02 листопада 2011 року, зазначено номер видаткової накладної №СХІ-000278, яка видавалась на виконання договору поставки №03/10-ПИ, а пунктом розвантаження вказано м.Київ, вул.Горького.

Однак, придбаний ТОВ "Індіго Груп" у ТОВ "ТВО "Східбуд" відповідно до договорів поставки №03/10-ПІ від 03 жовтня 2011 року та №01/09ПИ від 01 вересня 2011 року, в подальшому був використаний ТОВ "Індіго Груп" під час виконання робіт на замовлення Крисинської сільської ради Богодухівського району Харківської області і повинен був транспортуватись до с.Максимівка Богодухівського району.

Разом з тим, позивачем було надано копію договору про надання послуг №23/10-1 від 23 вересня 2011 року, укладеного між ТОВ "Індіго Груп" (Замовник) та ТОВ "ТВО "Східбуд" (Підрядник), за умовами якого ТОВ "ТВО "Східбуд" зобов'язується виконати роботи - поточний ремонт внутрішньо будинкової електричної мережі в будинку №2 по вул.Миру в с.Коммунар. В свою чергу, замовником робіт, придбаних ТОВ "Індіго Груп" у ТОВ "ТВО "СХІДБУД" за договором №23/10-1 від 23 вересня 2011 року, є Комунарська сільська рада.

Так, Комунарська сільська рада Харківського району та ТОВ "Індіго Груп" уклали договір №22 від 21 вересня 2011 року, предметом якого є виконання робіт з поточного ремонту внутрішньобудинкової електричної мережі в будинку №2 по вул. Миру в с.Комунар.

На підтвердження виконання робіт за договором №23/10-1 від 23 вересня 2011 року між ТОВ "Індіго Груп" та ТОВ "ТВО "Східбуд", позивачем було надано акт №1 прийомки виконаних будівельних робіт за жовтень 2011 року від 17 жовтня 2011 року, договірні ціни №1, локальний кошторис, відомості ресурсів, розрахунки №5, №6, №11, розрахунки №1-1, №1-2, довідки про вартість виконаних робіт, відомості ресурсів до акту приймання №1 за жовтень 2011 року, акт цільового використання матеріалів, акт про приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей. До того ж ТОВ "ТВО "Східбуд" виписана позивачеві податкова накладна №302 від 17 жовтня 2011 року.

Однак, весь вищевказаний перелік документів не містять даних про осіб, підписи яких наявні у вказаних документах, тобто, не дають можливості ідентифікувати осіб, які брали участь в здійсненні господарської операції; довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати не містить підпису представника замовника.

Крім того, оплата робіт, придбаних ТОВ "Індіго Груп" у ТОВ ТВО "Східбуд", проведена не була, з огляду на несплату замовником коштів за вказані роботи.

Окрім цього, постановою Харківського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2014 року, по справі №820/6273/13-а відмовлено в задоволенні адміністративного позову ТОВ "Індіго груп" про скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Дзержинському районі м.Харкова Харківської області ДПС від 22 січня 2013 року №0000292201, прийнятого на підставі акту №6024/2305/35408021 від 29 грудня 2012 року.

При цьому, судами першої та апеляційної інстанції було вірно враховано, що надані первинні документи, які за твердженням позивача підтверджують факт вчинення господарських операцій за угодами між ТОВ "Індіго Груп" та ПП "Рескомп", ТОВ "ТВО "Східбуд", не оформлені належним чином, при цьому, неточності в оформленні первинних документів є такими, що ставлять під сумнів фактичне виконання відображених у них господарських операцій, тому такі первинні документи не є належною підставою для формування позивачем витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток.

Беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо відмови у задоволені позову.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.

За таких обставин, судом апеляційної інстанції, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Індіго груп» - залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ О.В.Вербицька

____ О.В.Муравйов