Ухвала суду № 39656228, 01.07.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"01" липня 2014 р. м. Київ К/800/19419/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Вербицької О.В., Муравйова О.В.

розглянувши в попередньому засіданні касаційну скаргу Вознесенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області

на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2014 року

у справі №814/3079/13-а

за позовом Приватного підприємства «Вознесенськ Транзит» (надалі - ПП «Вознесенськ Транзит»)

до Вознесенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (надалі - Вознесенська ОДПІ ГУ Міндоходів у Миколаївській області)

про визнання нечинним і скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

Позивач звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом, в якому поставлено питання про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення Вознесенської ОДПІ ГУ Міндоходів у Миколаївській області №0000042301 від 04 березня 2013 року.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2013 року в позові відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2014 року, рішення суду першої інстанції скасовано та прийняте нове, яким позовні вимоги задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Вознесенської ОДПІ ГУ Міндоходів у Миколаївській області №0000042301 від 04 березня 2013 року.

Не погодившись з висновками суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, податковим органом було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача щодо визначення правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість, задекларованого в податкових деклараціях за жовтень 2011 року, при здійсненні взаєморозрахунків із ПП "Нольга".

За підсумками перевірки складено акт №3033/22/34024422 від 06 грудня 2012 року, в якому, на думку податкового органу, встановлено порушення позивачем вимог ст.203, ст.215, ст.216 Цивільного кодексу України, у зв'язку із чим правочин позивача із ПП "Нольга" розцінено відповідачем як нікчемний, а також п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України , що призвело до заниження податку на додану вартість за жовтень 2011 року, який підлягав сплаті до бюджету в сумі 49321,00грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийняте спірне податкове повідомлення-рішення.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції цілком вірно та обґрунтовано виходив з наступного.

Так, в силу приписів п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 цього Кодексу).

Відповідно до ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, поставка товарів/послуг для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість має бути фактично здійснена і підтверджена належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, 21 жовтня 2011 року позивач уклав договір поставки із ПП "Нольга", згідно умов якого контрагент зобов'язувався поставити позивачу дизельне пальне на суму 98250,05грн.

На виконання вимог договору ПП "Нольга" здійснило поставку дизельного пального відповідно до податкової накладної на загальну суму 98250,05грн. ПП "Вознесенськ Транзит", за отриманий товар було здійснено оплату відповідно до платіжного доручення №279 від 24 жовтня 2011 року в сумі 98250,05грн. В свою чергу ПП "Нольга" виписало ПП "Вознесенськ Транзит" податкову накладну №103 від 21 жовтня 2011 року.

Як свідчать матеріали справи, в обґрунтування прийняття спірного податкового повідомлення - рішення відповідач в акті перевірки посилається про неможливість проведення зустрічної звірки ПП "Нольга", а тому дійшов висновку про нікчемність угоди, укладеної між позивачем та ПП "Нольга".

Однак, судова колегія касаційної інстанції погоджується із висновками суду апеляційної інстанції, що підстави, якими відповідач обґрунтовує правомірність прийнятого податкового повідомлення-рішення, не є належними, оскільки обмеження права платника податку на податковий кредит з посиланням на невиконання своїх зобов'язань іншими платниками податку по ланцюгу постачання, є неправомірним.

Право платника податку на податковий кредит не залежить від проведення або не проведення зустрічних перевірок, оскільки позивач не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання обов'язків щодо сплати податків іншими контрагентами. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, і не є підставою для позбавлення платника податку права на включення суми податку на додану вартість у податковий кредит у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови.

Отже, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо задоволення позову та визнання протиправним і скасування спірного податкового повідомлення-рішення.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.

За таких обставин, судом апеляційної інстанції, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Вознесенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області - залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ О.В.Вербицька

____ О.В.Муравйов