Ухвала суду № 39653286, 01.07.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

01 липня 2014 рокусправа № 808/6909/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дадим Ю.М.

суддів: Богданенка І.Ю. Уханенка С.А.

за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2013 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держземагенства у Запорізькій області про визнання дій неправомірними та стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2013 року в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Держземагенства у Запорізькій області про визнання дій неправомірними та стягнення коштів - відмовлено.

Не погодившись з постановою суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги у повному обсязі.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах оскарження та доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом апеляційної інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 10.08.2005 року на підставі наказу №92-к ОСОБА_1 була прийнята на посаду підбирача довідкового та інформаційного матеріалу Запорізького обласного головного управління земельних ресурсів.

28.02.2011 року на підставі наказу №49/08-09к ОСОБА_1 була звільнена з посади у зв'язку зі змінами у структурі та штатному розписі й скороченням посади (а.с.8-11).

09.08.2013 року відповідачем на виконання постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.04.2013 року у справі №0870/1559/12 позивачу виплачено кошти (з врахуванням утримань) в сумі 6481,11 грн. (а.с.17, 36-40). Зважаючи, що при проведенні розрахунку з позивачем на підставі рішення суду позивачу не виплачені компенсація втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати та середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку позивач звернулася до суду з даним позовом.

Дослідивши дані обставини справи, колегія суддів приходить до наступного.

У відповідності до ст.ст. 1, 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" визначено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Пунктом 2 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159 передбачено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.

Виходячи зі змісту вказаних норм законодавства, судом першої інстанції було вірно зазначено, що компенсація визначається на нараховані, але вчасно не виплачені суми.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, затримки у виплаті нарахованих сум зі сторони відповідача не було, оскільки виплати було проведено на підставі постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.04.2013 року у справі №0870/1559/12. А відтак, колегія суддів вважає, що правові підстави для обчислення компенсації у позивача відсутні.

Стосовно іншої частини позовних вимог позивача щодо визнання неправомірною бездіяльність відповідача щодо виплати позивачу 09.08.2013 року середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 117 Кодексу Законів про працю України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Так, приймаючи до уваги те, що позивач, хоч і не в повному обсязі, та все ж отримувала надбавки за високі досягнення у праці або виконання важливої роботи, грошові кошти по відпустках, матеріальну допомогу за період з 10.08.2005 року по 31.12.2009 року, то колегія суддів вважає, що право на стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку в неї відсутнє.

Отже, проаналізувавши вищевикладені обставини справи та правовідносини, що їм відповідають та оцінивши докази надані сторонами по справі у їх сукупності, колегія суддів повністю погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими та незаконними, а тому в їх задоволенні слід відмовити.

Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції викладене достатньо повно, обґрунтовано та мотивовано з посиланням на конкретні пункти законів України, які регулюють спірні правовідносини, що свідчить про відсутність підстав для його скасування.

З огляду на встановлені судом першої інстанції фактичні обставини справи та обрану правову позицію, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ч. 1 ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст. 206, ч. 2 ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її постановлення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: Ю.М. Дадим

Суддя: І.Ю. Богданенко

Суддя: С.А. Уханенко