Ухвала суду № 39641492, 04.07.2014, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 226/196/14-к

Номер провадження 11-кп/775/1225/2014

Головуючий в 1 інстанції:Петунін І.В. Доповідач: Ржемовський Л.П.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 липня 2014 року Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого Ржемовського Л.П.

членів суду Савкової С.В., Рассуждая В.Я.

прокурора Єльяшової Г.Д.

секретаря Гуляєві М.В.

обвинуваченого ОСОБА_3

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_3 на вирок Димитровського міського суду Донецької області від 24 квітня 2014 року, яким

ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1., уродженця м.Димитров Донецької області, в силу ст.89 КК України не судимий, який мешкає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1,

визнано винним та засуджено за ч.2 ст.190 КК України до1 року обмеження волі. Стягнено з ОСОБА_3 на користь Управління Пенсійного фонду України в м.Димитров Донецької області матеріальну шкоду у розмірі 110 042 грн.16 коп.; стягнено з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір у сумі 1 100 грн. 42 коп.; стягнено з ОСОБА_3 на користь держави судові витрати за проведення експертизи у розмірі 391 грн. 20 коп.

Згідно вироку, 29.12.2010 року ОСОБА_3 звернувся до Управління Пенсійного фонду України в м.Димитрове Донецької області для призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до вимог пункту «а» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», згідно якого чоловіки, зайняті повний робочий день на роботах з шкідливими і важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, мають право на призначення пенсії після досягнення 50-річного віку і при стажі роботи не менше 20 років з них не менше 10 років на зазначених роботах.

При цьому ОСОБА_4 не маючи підтвердження загального стажу роботи не менше 20 років, разом з копіями свого паспорта, довідки про присвоєнні ІПН, військового квитка, довідкою про заробіток, надав до Управління Пенсійного фонду України в м. Димитрові Донецької області копії своєї трудової книжки, до якої він самостійно вніс фіктивні записи про його роботу в період з 01.09.1994 року по 21.09.1996 року на посаді заступника директора ТОВ «Бриг», з 11.03.1999 року по 24.10.2006 року - на посаді начальника охорони колективного малого підприємства «Гітіс» та з 29.10.2006 року - на посаді заступника директора приватного підприємства «Профіль», в дійсності не працювавши у вказані періоди на вказаних посадах в цих підприємствах. Під час підготовки проекту про призначення пенсії ОСОБА_4 було встановлено, що його трудовий стаж все ще є недостатнім для призначення йому пенсії на вказаних підставах Після цього, в січні 2011 року точної дати слідством не встановлено, ОСОБА_3 вступив у змову з невстановленою слідством особою про вчинення спільних дій, спрямованих на незаконне, шляхом обману придбання права на призначення пенсії ОСОБА_3 При цьому ОСОБА_4 заплатив невстановленій слідством особі 3 000 гривень за надання йому допомоги в отриманні шляхом обману цього права, не обговорюючи, яким саме чином вказана злочинна допомога буде йому надана. Тоді ж, в січні 2011 року точної дати слідством не встановлено, невстановленою слідством особою, яка діяла за попередньою змовою у групі з ОСОБА_4, з метою збільшення трудового стажу ОСОБА_3 були виготовлені і надані до Управління Пенсійного фонду України в м. Димитрові Донецької області для призначення пенсії ОСОБА_3 фіктивні: довідка про пільговий характер робіт № к-1485 від 02.12.2010 року, яка містила неправдиві відомості про роботу ОСОБА_3 в якості гірничного робітника підземної дільниці з гірнично-підготовчих робіт з повним робочим днем під землею на руднику «Маяк» ВАТ «Норильский гірничо-металургійний комбінат ім. А.П. Завенягіна» в період з 16.04.1993 року по 19.08.1994 року, де ОСОБА_3 ніколи не працював; архівна довідка про розмір заробітної плати, яка містила неправдиві відомості про розмір заробітної плати ОСОБА_3 за час роботи на вказаному підприємстві.

На підставі наданих ОСОБА_3 і невстановленою слідством особою документів Управлінням Пенсійного фонду України у м.Димитрові Донецької області рішенням від 24.01.2011 року ОСОБА_3 з 29.12.2010 року була призначено пенсія за віком на пільгових умовах відповідно до вимог пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», на яку ОСОБА_3 на час звернення за призначенням пенсії в дійсності не мав права, в зв'язку з нестачею в нього трудового стажу.

Таким чином, ОСОБА_3 за попередньою змовою, діючи в групі з невстановленою слідством особою, незаконно отримав право на призначення пенсії, і незаконно, шляхом обману заволодів грошима Пенсійного фонду України шляхом отримання пенсії в період з 29.12.2010 року по 30.11.2015 року, яка перераховувалася ОСОБА_3 на його рахунок у відділенні AT «Ощадбанк». В результаті умисних дій ОСОБА_3 та невстановленої слідством особи Пенсійному фонду України було завдано матеріальний збиток у розмірі незаконно отриманої ОСОБА_3 пенсії за вказаний період на загальну суму 110 042,16 грн., що в 100 і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян, тобто є значною матеріальною шкодою.

Засуджений ОСОБА_3 в апеляційній скарзі просить вирок суду скасувати, через невідповідність призначеного йому покарання, а саме через надмірну суворість. В обґрунтування своїх вимог апелянт посилається на те, що суд неповно врахував характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого, а саме не встановив обставини, які пом'якшують покарання, зокрема, що він щиро покаявся у вчиненому правопорушенні, є інвалідом другої групи, що підтверджується довідкою МСЕК серія 10 ААВ№517061 від 26.05.2014р. Крім того, зазначає, що суд першої інстанції в порушення вимог ч.3 ст.61 КК України призначив покарання у вигляді обмеження волі, яке до інвалідів другої групи не застосовується.

Заслухавши суддю-доповідача, засудженого ОСОБА_3, який підтримав доводи своєї апеляції та просив суд її задовольнити, думку прокурора, яка не заперечувала щодо застосування штрафу, колегія суддів, перевіривши матеріали справи й обговоривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, вважає, що вона підлягає частковому задоволенню за наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 404 КПК України вирок суду апеляційним судом перевіряється в межах апеляції.

Суд правильно встановив фактичні обставини справи, які сторонами не оскаржувались і підтверджуються доказами, дослідженими судом і наведеними у вироку, дав діям засудженого правильну юридичну оцінку.

У відповідності з положеннями ст. 65 КК України суд призначає покарання у межах, встановлених у санкції статті (санкції частині статті) Особливої частини цього Кодексу, згідно з положеннями Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. При цьому особі, що вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Відповідно до ст. 414 КПК України підставою для скасування або зміни судових рішень, зазначених у ч.2 ст. 409 цього Кодексу є невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину і особи засудженого.

Суд першої інстанції, обираючи вид та міру покарання, врахував, конкретні обставини вчиненого, ступінь тяжкості вчиненого злочину, характер і ступінь його суспільної небезпеки, сукупність всіх даних які характеризують його обставин, дані про особу засудженого ОСОБА_3 який не працює, не одружений, малолітніх та неповнолітніх дітей не має, посередньо характеризується в побуті.

Обставин які б обтяжували або пом'якшували покарання ОСОБА_3 судом першої інстанції не встановлено.

Таким чином, суд першої інстанції призначив покарання ОСОБА_3 в межах санкції ст.190 ч.2 КК України.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що доводи в апеляції засудженого ОСОБА_3 щодо пом'якшення покарання знайшли своє підтвердження в суді апеляційної інстанції.

Згідно довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією Серія10ААВ №517061 ОСОБА_3,ІНФОРМАЦІЯ_1 визнаний 26.05.2014 року інвалідом 2-ї групи, з встановленим черговим переглядом 26.05.2016р.

Згідно положень ч.3 ст.61 КК України обмеження волі не застосовується до неповнолітніх, вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до чотирнадцяти років, до осіб, що досягли пенсійного віку, військовослужбовців строкової служби та до інвалідів першої і другої групи.

Разом з тим, на момент винесення обвинувального вироку відносно ОСОБА_3 та призначення йому покарання у вигляді обмеження волі, останній інвалідності не мав, тому доводи апелянта з цього приводу є не спроможними.

Враховуючи те, що засуджений ОСОБА_3 вину у скоєному кримінальному правопорушенні визнав повністю та щиро розкаявся, колегія суддів визнає пом'якшуючими та такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне вирок суду змінити та призначити йому покарання у вигляді штрафу.

Судова колегія вважає, що саме таке покарання буде відповідати тяжкості вчиненого ОСОБА_3 правопорушення та обставинам скоєного.

Жодних підстав для скасування або зміни вироку у відповідності з положеннями ст. 409 КПК України, на думку колегії суддів не вбачається.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 418, 419 КПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляцію засудженого ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Вирок Димитровського міського суду Донецької області від 24 квітня 2014 року відносно ОСОБА_3 - змінити.

Призначити ОСОБА_3 за ч.2 ст.190КК України у вигляді штрафу у розмірі 1700 грн.

В іншій частині вирок суду залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, на вирок суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, постановлену щодо зазначеного судового рішення суду першої інстанції, може бути подана касаційна скарга протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Судді: