Ухвала суду № 39637963, 03.07.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 липня 2014 р.м.ОдесаСправа № 814/869/14

Категорія: 10.2.3 Головуючий в 1 інстанції: Птичкіна В.В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду, у складі:

головуючого судді - Запорожана Д.В.,

судді - Яковлева Ю.В,

судді - Вербицької Н.В.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Доманівського районного центру зайнятості м. Миколаєва на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 травня 2014 року у справі за позовом Доманівського районного центру зайнятості м. Миколаєва до ОСОБА_1 про стягнення коштів,

ВСТАНОВИЛА:

Доманівський РЦЗ м. Миколаєва звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю в сумі 2195,31 грн.

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 травня 2014 року провадження по справі було закрито.

В апеляційній скарзі Доманівський РЦЗ м. Миколаєва просить скасувати вищенаведену ухвалу, як таку, що прийнята з помилковим застосуванням норм процесуального права та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Приймаючи оскаржену ухвалу суд першої інстанції виходив з того, що спірні правовідносини не входять до юрисдикції адміністративних судів.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

З матеріалів справи вбачається, що до Доманівського РЦЗ м. Миколаєва 03.11.2011 року звернувся та був зареєстрований, як шукаючий роботу, ОСОБА_1. Під час перебування на обліку у РЦЗ відповідачем було приховано факт того, що він перебував у трудових відносинах з ТОВ "Южно-Бугський кар'єр" і отримував за це грошову винагороду.

Частиною 3 статті 36 Закону України від 02.03.2000 № 1533-III "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" вказано, що сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України.

Так, відповідно до частин 1 і 2 статті 2 КАС України, визначено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до частини 4 статті 21 Кодексу адміністративного судочинства України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Виходячи з вищезазначеного, адміністративними судами можуть розглядатися вимоги про відшкодування шкоди лише за наявності таких умов: вимоги мають стосуватись шкоди, завданої лише суб'єктом владних повноважень; такі вимоги мають бути поєднанні з вимогою про визнання протиправними рішення, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Статтею 11 Цивільного кодексу України, встановлено що підставою виникнення цивільних прав і обов'язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі. Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (стаття 1166 Цивільного кодексу України). Визначена у вказаній нормі Цивільного кодексу відповідальність є деліктною і застосовується лише при наявності певних, передбачених законом умов, а саме: наявність складу правопорушення, тобто - наявність шкоди; протиправна поведінка заподіювача шкоди - відповідача; причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина відповідача - заподіювача шкоди.

Оскільки, позивачем заявлені до фізичної особи вимоги про відшкодування шкоди за відсутності публічно-правового спору, справа підлягає вирішенню за правилами цивільного судочинства.

Така ж правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду України від 18.06.2013 у справі № 21-209а13 і від 14.03.2013 у справі № 21-15а13, в яких містяться висновки про те, що вимоги органів пенсійного фонду України про відшкодування шкоди, заподіяної фізичними або юридичними особами, які не є суб'єктами владних повноважень, вирішуються в порядку цивільного або господарського судочинства.

Також суд приймає до уваги, що постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України від 14.02.2014 № 2 був виключений пункт 16.2 постанови від 20.05.2013 № 8 "Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів", яким передбачалось віднесення відповідної категорії справ до юрисдикції адміністративних судів.

Таким чином, спірні правовідносини не підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо неналежності даної справи до адміністративної юрисдикції.

Роз'яснити Доманівському районному центру зайнятості м. Миколаєва, що розгляд таких справ віднесено до юрисдикції місцевих загальних судів в порядку цивільного судочинства.

Частиною 1 ст. 200 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги, колегія суддів, вважає не суттєвими та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 195, 197, 199, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Доманівського районного центру зайнятості м. Миколаєва - залишити без задоволення.

Ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 травня 2014 року у справі за позовом Доманівського районного центру зайнятості м. Миколаєва до ОСОБА_1 про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю в сумі 2195,31 грн. - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, однак може бути оскаржена в порядку передбаченому діючим законодавством.

Головуючий /Д.В. Запорожан/

Судді /Ю.В. Яковлев/

/Н.В. Вербицька/